Послухав 30 сек до марсу... - параша... гамниста параша =) соррі якщо образив когось, але ппц... Вівальді - БОГ, Моцарт - БОГ, а 30 сек до марсу - параша... Можна різати вени, дозволяю О_о ПИЩЬ

Настроение сейчас - Чудовий

Фуф, файно так сидіти вдома попиваючи теплий чай, адже цілий день я у компанії товаришів провів на вулиці, а точніше у ботанічному. Гарно погуляли, фотографій я, що правда, ще не дивився, залишив це на ніч, але думаю, що мало щось вийти більш-менш нормальне. З Лени гарна модель, та і Корвін також молодець, але от я... Або мені треба вчитися позувати, або Алексу фоткати, якщо я знаю, що Алекс фоткає добре, вивід, я позую фігово =( треба вчитися.

Дочитую 2-гий том Опитів Монтеня. Чорт забирай, з кожною сторінкою стає сумно, я провів над 2ма томами декілька років, і дуже не хочу закінчувати. Звичайно я потім повернуся і ще раз перечитаю всі 3 томи, їх взагалі можна читати безкінечно - дочитувати і починати з початку. Залишається 3 тій том, Мішель хворіє страшною хворобою, бореться з болем і дає настави... Повчально.
А потім мене чекає Арістотель, а потім Гомер... ОМГ скільки ще треба перечитати, от було б добре якби не було компа... Або всіх 3... =) або взагалі ЖОДНОГО НА ВСЬОМУ СВІТІ!!! Тоді б можна було б розважатися ;) ... по всякому... ;)))

ПЬІЩЬ

Фуф... Дочекався 11 серія Декстера 8)
Маньяки жжут!


Ось зробив ще декілька фоток природи. Хотілося б роздрукувати якусь та повішати на стінку...
[700x548]

Треба йти десь працювати, бажано у фото, ІТ індустрію... ЬІЧ... от тільки мій 2-гий курс... Треба вчитися, вчитися завжди треба як би тяжко не було, немає інакших варіантів. Блін і Корвіну також треба, але, блін, як йому це донести щоб він зрозумів? У будь-якому випадку краще зараз витратити хоч 10 років на навчання ніж потім коли буде реальна зарплата йти вчитися і тероризувати (читай Навантажувати) свій організм...

Щось знову потягнуло на ранній Макбет...
Сиджу насолоджуюся, дійсно красива і цікава музика, що не порочена фінансовою стороною питання...

Настроение сейчас - Хеппі Берздей Корвін

Сидіти і слухати зранку Емпіріум, і спостерігати як добігає кінця закачка Свіні Тода...

Як приємно знати, що сьогодні День Народження твого товариша, як приємно від того, що, просто радісно за його свято (?!)
Хех, Корвін ростеш ) (а, я сам не проби зараз скинути років 15 )
Хочеться тобі побільше побажати, але тут ти все рівно цього не прочитаєш, а тому... Мабуть для себе напишу, чого я більше від тебе хочу і чого тобі бажаю.

Так от чувак, не міняйся, хоч це і не реально, залишайся таким який ти, є. Тобто веселий, відірваний, готовий прийти на допомогу завжди, ітд.
Я к же ми без твоїх приколів? А? Ніяк, а тому, "слідкуй за собою і будь обережним" )
Хех, як же не вистачає літа, коли можна погуляти всю ніч і постраждати різною фігньою, по розважатися і поваляти дурня.

Так, що чувак Cheers

[525x700]

Ну як можна у таке повірити?
Вчора Хітмен, сьогодні Bee movie та Суини Тодд: Демон-парикмахер с Флит-стри(2007) DVDScr

Мати вільний, необмежений, швидкісний Інтернет - це дуже і дуже добре 8)

Хентай зло =(

Особливо жорсткий, взагалі жопа =(
Тільки, що подивився одну серію такого хентая, ппц. Як таке можна уявити !? Як таке можна малювати ?! Як таке може користуватися популярністю ?! Як таке може бути серед людей ?!

Хм, ніколи не любив подібного.
Після перегляду взагалі відпало всяке бажання навіть цілуватися =(

Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. А 1919 року в цей самий день на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності українських земель.

Століттями розірваний український народ визволився з неволі – Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна – з Австоро-Угорської імперій – і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.

Акт возз’єднання, злуки двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було. «Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, — писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко. — Україна, затиснута між двома потужними силами — Антантою з півдня і большевизмом з півночі, — не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: свято Соборності України. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголошено злуку УНР і ЗУНР... Але під тиском невідрадних подій свято пройшло сухо, тихо».

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим. ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка) постала в листопаді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об'єднання: зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади переговори велися з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений «передвступний договір» про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація — тридцять шість чоловік — Західної області УНР.

22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).

22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши “живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

http://sd.org.ua/

Настроение сейчас - так собі

так, у суботу буде весело.
ДН у Корва, що б йому купити. На клаву, реально, не вистачить.
треба пройтися андріївським, можливо знайдемо щось з Леноркою.

Корв, обіцяє 15 чоловік... Наче всіх знаю, але буде не дуже по собі.
А, потім після пивка думаю все буде гаразд...

Ну це таке.

Ще і у Алекса проблеми, щось йому не дуже щастить на фронті.

Та і Леся щось морозиться від усіх, вже давно. Що з цього вийде? Не думаю, що щось добре. Цікаво, що це і дівчат почалося?! О_о Леся, Лена, Аня (?!?) ВТФ з ними?! Ладно, все, що не робиться, робиться на краще. Все, що не вбиває нас - робить сильнішими.

Так, що тут не так багато варіантів.
Поживемо, побачимо.



Сьогодні приїхала Ленора, а я поводився як довбарь. Розповідав як добре бути одному. Я жжу :(, але блін, не люблю я юлить, дійсно класно бути одному, це мені "-", але... Але я не гонюся за популярністю і хочу бути таким яким я є, а не тим яким мене хочуть бачити. Якщо я смішний то буду смішним, якщо дурний то дурним, але це краще ніж прикривати себе чимось, а тим більше для близьких людей.

[показать]
От скачав музичку, весело )
Етакий піратський фолк-метал...

"Очень позитивная музыка, со своей пиратской атмосферой и национальным колоритом. Записано и сведено всё на высшем уровне, как-никак у них контракт с очень известной студией Napalm Records. И как только вы нажмёте Play, на вас обрушится 10 сокрушительных фолково-металлических треков! Позитив, угар и раздолбайство - вот три составляющие музыки этих ребят. Звучит синтезатор, жёсткие гитары, не прекращающий молотить бас-бочками барабанщик и, конечно же, вокалист, со своей "пиратской" ноткой в голосе, честно, я даже не представил бы более подходящего вокала для такой музыки. Если кратко, то стиль можно охарактеризовать как смесь Running Wild, Korpiklaani и Turisas. Ну и как вы догадались, лирика на альбоме соответствующая - "Десять человек на сундук мертвеца! Йо-хо-хо! И Бутылка рома!", и всё в том же духе."

Настроение сейчас - 0_о о_0 (ЬІчь)

Хотів би я мати острів, десь у тихому місці, гарненький тропічний острів, з субтропічним кліматом, тільки без холодних зим. Тільки острів з порталом, щоб коли потрібно бути там. Гуляти і насолоджуватися природою без людей, з їх ідеями, інноваціями, складними характерами, бажанням виділитися, бажанням навчити тебе життя, або розуміння суті речей. Інколи так хочеться красивої самотності. Для роздумів, для себе. Всього 600.000 $ і я матиму такий. Дешевше ніж квартира у Києві. Ах яка спокуса.

Або подорожувати. У автобусі, дивлячись у вікно, як проносяться міста, села, дерева. Споглядати у простір і думати про вічне. Як я люблю це. Або порозмовляти про щось з цікавою людиною, з якою можна і помовчати.
Хочу поїхати по Англії, Шотландії, Данії, Чехії, Естонії, маленькій Литві, Франції. Походити по Карпатам, пофотографувати там, зробити пікнік. Поплавати у гірському озері голяка, постояти під водоспадом. Хочу попити пива і послухати людських розмов, проїхатися на мотоциклі по доооооовгій трасі, щоб вітер роздував обличчя. І померти молодим.
І померти молодим.

Моя душа, застара для цього світу, не знаю чому, але таке відчуття, що немає тут нічого цікавого. Таке відчуття, що я вже був тут, не раз і не двічі. Чомусь так нудно, саме зараз. Хоча так було завжди. Мабуть я не знайшов ще людини як б мене доповнила. Щоб я міг відчувати щастя кожного дня прожитого разом.

Буддисти праві, душа перероджується, хоча всі це кажуть. Але чому мені дісталася або така стара, що забула "як розважатися" або така молода "що не знає як розважатися, ще"

Ось такий потік ідей у моїй голові, і як мені від цього не зійти з розуму? о_0

хм. Наскільки мале і кволе створіння людина. Наскільки мале і кволе.

Ми прагнемо знань, вважаємо знання своїм скарбом, все життя шукаємо його скрізь. Пишемо книжки, читаємо книжки, здобуваємо освіту і це знання не дає нам тієї користі якої прагнемо ми від початку.
Ви тільки подивіться на нього. На цього кота
[показать]
Його мудрість читається в очах, у його знаннях ніхто ніколи не буде сумніватися. Навіщо ж людині те, чого її розум не може пізнати впродовж життя? Чому коти не прагнучи знань, як те робимо ми, виглядають мудрішими за самих мудрих людей, очі яких завжди містять крихти безумства. Кіт не прагне знань, він має їх, або здобуває у рази швидше за нас.
У будь-якому випадку коти мудріші за людей, бо їм достатньо і пір'їни, щоб відчути щастя, і дарувати його оточуючим.

Ты видишь, что твой главный Соблазн: Иллюзии

Тебе хватило одного взгляда, чтобы понять: это ОН(А)! Твоя сбывшаяся мечта, твой сон. Сначала несколько туманный, но быстро обретающий четкость, словно тонко подстраиваясь под твои желания и мечты. Как обольстительна улыбка Соблазна Иллюзий!.. Волшебное, вкрадчивое, почти идеальное обольщение: в этой мерцающей дымке твой мир обретает совсем иные очертания. И за всю это сказку, гармонию и прелесть тебе придется заплатить самую малость – всего лишь немного времени твоей жизни. Размер оплаты – по масштабам и длительности иллюзий. Его главная тайна: «Что ты хочешь на самом деле?» Какие твои НАСТОЯЩИЕ желания он прячет за пазухой? Свои желания можно превратить в реальность или – в красивую колыбельную. Выбор за тобой.

Пройти тест

Згоден, ілюзорність нашого життя інколи доводить мене до повного не розуміння того, що оточує мене.

Твое кольцо – Кольцо Власти

Получить это кольцо непросто, но, может, и слава Богу. Дело в том, что оно дает власть над происходящим: над чувствами и мыслями других людей и даже над событиями, которые принято считать случайными. Понятно, что такое кольцо может попасть только в руки человека ответственного и с хорошим самообладанием. Но к счастью, у этого кольца есть одна особенность: его обладатель в первую очередь получает власть над СВОЕЙ судьбой и только потом – над остальными. Так что у тебя будет время попрактиковаться. Владей, повелевай и будь осторожен(а). Отныне – все ДЕЙСТВИТЕЛЬНО в твоих руках… [показать]

Пройти тест

Настроение сейчас - Solitude

Невже я змінився, змінився так разюче і безповоротно?

Звичайно, я змінився. Хлопчик виріс, дитяча непосидючість зникла. Я став менше уваги приділяти оточуючим людям, замкнувся. Кількість близьких людей зменшилася разюче. Раніше я міг перелічити безліч людей які були у моєму житті, а зараз мабуть пальців на 2х руках буде забагато. Я обрубаю мости до своєї душі всім, я боюся, що на мені зіграють? Мабуть ні. Не це, тоді, що? Мої оточуючі не можуть підтримати розмови на теми які мені цікаво, ось мабуть, вірна відповідь. Останнім часом мене найбільше цікавить роль релігії у житті людини. Шкода, що більшість не може поділитися нічим окрім відгуків, коротких думок-роздумів на цю тему.
Господи, як же хочеться мати гарного співрозмовника, доводиться чіплятися за все, що посилає мені фортуна. Хоча, за деякі зустрічі я дійсно вдячний! Це факт!

Вже остогидло вести розмови на теми: сісек і падонків, почуваюся таким самим. Не моє, а за модою слідкувати не моє.

Подаруй мені небо гарного співрозмовника, з надією Палантір.

I'm Going Slightly Mad ^___^

Щось у мене не так, пробило на рок. Особливо на Квін. Цілий день слухаю. Не схоже не мене...

Я, злобно-добрий блекер, слухаю рок і тащуся ))
Мабуть Левел-Ап 8)
Все рівно, це треба записати.

З.І. Але все рівно маю надію це пройде і я буду і надалі слухати милозвучну тяжчу музику )

День видався цікавим.
Стільки приколів )
Хе-хе-хе

Сиділи у Пузатій Хаті, у романтичний вечір (це коли світло вимкнене і тільки свічки на столиках стоять), виключно чоловічою компанією, та сперечалися на тему геїв )
Так вийшло, що я був сер гей, Рост - граф гей, а Алекс - лорд гей. Оце була умора.
Абсент можливо і не найкращий. (ну не розуміюся я на них, вибачте мене, але я пропонував Бехеровку). Шкода, що Юрчик та його товариш не пили, хоч саме вони заплатили більшу частину. Не красиво вийшло.

Корвін жжег цілий вечір і тому на кінець вечора заляпав, не без допомоги, штани білим, спермоподібним, парафіном =) (Корвін - це для історії, потім ще посміємося)

Класний вечір, класна компанія. Шкода, що не прийшла Марінка, була б чудова розмова на релігійну тему ) (ЬІ!)

Дуже радий був бачити Аксента, Роста, Юру, та його приятеля *на жаль пам'ять зіграли зі мною злий жарт, я забув як його звати), я їх бачу рідко, тому їм окреме дякую. Ну а Корвіну і Лорду Алексу взагалі мега дякую, чуваки, що б я без вас робив??)

З.І. Абсент не такий як я його уявляв.
З.І.І. ЬІ... мабуть я таки мудак, бо тільки не радив купувати Ван Гога... Оскільки читав в інеті і тра-ля-ля... Я помилився. Прошу мене вибачити :)

Настроение сейчас - хе-хе-хе

Настрій все краще і краще... ""

Тільки одна річ турбує мене. Турбує вже давно...

Знаю, що це не дуже красиво влізати у чуже життя, але у мене таке відчуття, що я втрачаю дорогу мені людину, подругу і сестричку.

Причому я бачу, що вона не навчилася цінувати того, що має. Подібний стан я вже бачив, давно.
Мабуть я тоді даремно написав. Я мабуть даремно робив все, що робив у далекому 2005 та наступних роках. Я мабуть прийняв за споріднену душу не те.
Мабуть така ЇЇ доля, такий ЇЇ шлях, такі ВОНА приймає рішення.
А я і досі пам'ятаю ЇЇ слова "ти єдиний хто писав мені" та подібні.
Я досі пам'ятаю ЇЇ слова про дах та вино.
А яка приємна Була прогулянка...
Мабуть такий вона обрала шлях. Шлях забуття друзів. Читаєш ТИ це, чи ні. Мені вже, вважай, так само байдуже як і тобі. Я, що правда, не забував і не забуваю вірних друзів, якщо вони не посилали мене куди подалі звісно.
Ну добре. Я буду робити те, що робив, я не покидаю друзів, доки ті самі не просять., але це треба казати без болю в голосі. Весело і вільно. Бо я не повірю. А тоді я піду. Махну рукою і тільки плащ розвіється по вітру.
Я знайду спосіб, повідомити тобі про цей запис, а ти знайди час відповісти. Тільки правду.

Хм...
Я тут писав комент, і подумав про літо і плани на нього... І зрозумів, що ніяких планів і, блін, так стало самотньо. Знову одне і те ж саме. Знову прогулянки до самої ночі з пляшкою пива... І знову нічого особливого, без цілі витрачені гроші, без цілі витрачені дні...
=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=
Треба щось міняти. Треба ЩОСЬ міняти у собі. Варто змінити себе і світ довкола зміниться.

Чогось мені не вистачає. Чогось... Я хочу на захід... Мене тягне у Львів, пройтися вуличками, порозмовляти українською, чистою... Знаю, ідеалізую, але інколи здається, що там немає злодіїв, всі щасливо живуть... Які у мене приземлені фантазії.
=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=*=
Мені йде 22 рік. А, що я вмію? Що знаю, Я? Чого я досяг? І чого досягну у майбутньому? Хех... А власне, чому я переймаюся? Чому я щось пишу? Мабуть тому, щоб хтось це прочитав. Мабуть для того, щоб хтось подумав про мене. Навіщо? Мабуть щоб стало більше доброти у світі.
*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-*-
Ти, читач. У мене є для тебе слова.
Я не знаю, знаєш ти мене чи ні. Але все, що пишу я тут - це опис себе. Я голий стою перед тобою, дивися на мене такого який я є.

А в мене убогого, лиш мрії мої.
І їх я під ноги тобі постелив.
Тож м'якше ступай, не топчи моїх мрій...

Можливо, ти знаєш мене, дізнайся краще.
Немає бажання приховувати щось. Я цього не розумію.