palanteer.mics.org.ua/

Народ будь-ласка поклацайте на рекламку від Гуугла.
Як це робиться:
Там на вибір декілька запросів. Обираєте один і клікаєте. Далі відкривається сторінка з темами на цей запрос. Обираєте там будь-яку темку (ссилкО) і переходите на сайт.
Вам не тяжко, а мені приносе який не який прибуток ;)
І, ще не треба робити цього по 10 раз поспіль. Якщо не в падло то 1-2 рази на добу .

Та що за нах?
Мене штирить, чи якого я так підсів на Theatre Of Tragedy - Radio О_о

Музика - гамно... Вокал чувака - гавно... А от Лів Крістін, голосок красота, а інтонація просто неземна... (ось такі фігові епітети)

Пішоп слухати далі, а ще послухаю Німфетку )

Слушать этот музыкальный файл

не поганий день. Ранок видався напрочуд приємний, тільки сонливість постійно дратувала. Ліг перепочити на 15 хв, а мозок заманював піти далі у світ мрій, уяв, фантазій, з допомогою цікавого, але відверто дурного, сноведіння.
→ треба більше спати.

Далі універ. Менеджмент пройшов чудово, потім взагалі випадали з Яши ), на перерві. А от на фінансах нам затягнули краватку досить туго... Семінар здали тільки 2-є...
→ треба вчитися =)

Зустрівся з Лукрецією. Погода, обставини, час... Фотосесія не вдалася. Домовилися на потім. Набридло коли у саму останню секунду всі плани руйнуються.
→ треба домовлятися відразу перевіривши прогноз, переговоривши про образ та місце.

Хех... А зараз веду пусту балаканину
→ Навіщо я приділяю їй стільки часу? Сенека казав, що не варто приділяти час розмові якщо вона не краща часу проведеного за цікавою книжкою. Час = життя. Життя = насолоду. Толку від пустих розмов якщо вони не несуть насолоди?

Знайдіть час для прочитання даної глави. У ній йде мова про кохання, відносини та людську дикість,
не у прямому сенсі... 


 Глава V - О СТИХАХ ВЕРГИЛИЯ 

     Чем  отчетливее  и  обоснованней  душеполезные  размышления,  тем   они
докучнее и обременительней. Порок, смерть, нищета, болезни - темы  серьезные
и нагоняющие уныние. Нужно приучить душу не поддаваться несчастьям  и  брать
верх над ними, преподать ей правила добропорядочной жизни и  добропорядочной
веры, нужно как можно чаще тормошить ее  и  натаскивать  в  этой  прекрасной
науке; но душе заурядной необходимо, чтобы все это  делалось  с  роздыхом  и
умеренностью, ибо от непрерывного и непосильного напряжения она  теряется  и
шалеет.
     В молодости, чтобы не распускаться, я  нуждался  в  предостережениях  и
увещаниях; жизнерадостность и здоровье, как говорят,  не  слишком  охочи  до
этих мудрых и глубокомысленных рассуждений. В  настоящее  время  я,  однако,
совсем не таков. Старость со всеми своими неизбежными следствиями  только  и
делает, что на каждом шагу предостерегает, умудряет и  вразумляет  меня.  Из
одной крайности я впал в другую: вместо  избытка  веселости  во  мне  теперь
избыток суровости, а это гораздо прискорбнее. Вот почему я теперь  намеренно
позволяю себе малую толику чувственных удовольствий  и  занимаю  порой  душу
шаловливыми и юными мыслями,  на  которых  она  отдыхает.  Ныне  я  чересчур
рассудителен, чересчур тяжел на подъем, чересчур зрел. Мои годы всякий  день
учат меня холодности и воздержности. Мое тело избегает  чувственных  утех  и
боится их. Пришла его очередь побуждать разум исправиться. И  тело,  в  свою
очередь, одергивает его, и притом так грубо и властно,  как  он  никогда  не
одергивал тело. Оно ни на час не оставляет меня в покое  -  ни  во  сне,  ни
наяву, - непрерывно напоминая о смерти и призывая к терпению и покаянию. И я
обороняюсь от воздержности, как когда-то от  любострастия.  Она  тянет  меня
назад, и притом так далеко, что доводит до отупения. Но я хочу быть сам себе
господином, в полном  и  неограниченном  смысле  слова.  Благоразумию  также
свойственны крайности, и оно не меньше нуждается в мере, чем легкомыслие.  И
вот, опасаясь, как бы вконец не засохнуть, не иссякнуть и  не  закоснеть  от
рассудительности и благонравия, в перерывы между приступами болей,

                   Mens intenta suis ne siet usque malis,

     {Чтобы душа не была постоянно поглощена своими несчастьями [1] (лат.).}

     я чуть-чуть отворачиваюсь и отвожу  взгляд  от  грозового  и  покрытого
тучами неба, которое я вижу перед собой и на  которое  смотрю,  благодарение
богу, без страха, хоть и не без  самоуглубленной  задумчивости,  и  забавляю
себя воспоминаниями о минувших днях моей молодости,

                             animus quod perdidit  optat;
                        Atque  in  praeterita se totus imagine versat.

     {Душа жаждет того, что утратила, и призраки  прошлого  волнуют  ее  [2]
(лат.).}

     Пусть детство смотрит вперед, старость - назад: не  это  ли  обозначали
два лица Януса? Пусть годы тащат меня за собой, если им  этого  хочется,  но
отступать я наметил не иначе, как пятясь.  И  пока  мои  глаза  в  состоянии
различать картины этой чудесной, безвозвратно ушедшей  поры,  я  то  и  дело
устремляю их в ее сторону. И если молодость покинула мою кровь и  мои  жилы,
все же, на худой конец, я не хочу вытравлять ее образ из моей памяти,

                          hoc est
                    Vivere bis, vita posse priore frui.

     {Уметь наслаждаться прожитой жизнью означает жить дважды [3] (лат.).}

     Платон велит старикам присутствовать при телесных упражнениях,  плясках
и играх юношества, с тем чтобы они могли радоваться гибкости и красоте  тела
других, утраченных ими самими, и оживлять  в  памяти  благодать  и  прелесть
этого цветущего возраста; хочет он также, чтобы честь победы в этих  забавах
они присуждали тому из юношей, который больше всего возвеселит и обрадует их
сердца и наберет среди них большинство голосов [4].
     Некогда я отмечал дни мрачности и уныния как необычные,  теперь  они  у
меня, пожалуй, вошли в обычай, а необычны  хорошие  и  безоблачные.  И  если
ничто не печалит меня, я готов  ликовать  всей  душой,  видя  в  этом  вновь
ниспосланную мне милость. Сколько бы ни щекотал я себя, мне  не  извлечь  из
этого жалкого тела даже подобия смеха. Я тешу себя лишь в выдумках и мечтах,
чтобы с помощью этой уловки увильнуть от горестей старости. Но,  разумеется,
тут требуются другие лекарства, а не призрачные мечты: ведь они - бессильное
ухищрение в борьбе с самою природой.
     Большое недомыслие 

Читать далее...

Ваша карта Таро.

Ваше имя Ваш аркан - Верховный жрец - сосредоточенность, заглушенная страсть и плоть. Мораль интелекта и мудрости. [показать]

все гадания на aeterna.ru

[400x300] Знайомтесь - це те, що я хочу.
Brachypelma albopilosum - павук птахоїд.
Вони безпечні і такі масі-пусі [показать]
Доглядати за ними треба мало, а для дорослого вистачить терраріума у 6 літрів =) Малий до року може жити у 2х...
Їдять тараканчиків та червачків...
І є можливість придбати за !25! гр.... але батьки проти =( А ставити перед фактом, що у нас вдома від сьогодні живе павук розмір тіла якого до 7см, а розмах ніг 16 см...
Воть... А так хочеться 8)

Настроение сейчас - ї.....е

Не день і катастрофа! Суцільна навала на мене. Як же набридає коли мене постійно роблять винним. Кожен крок оцінюють і звинувачується...

• Ти віддав мій корсет Аксенту
  
• Ти ти мені не допоміг щось зробити
  
• Ти затримався, а я чекала одягнена, жарко було...
  
• Ти такий-то...
  
• Ти сякий-то...
• Ти кричиш...
  

А про себе можуть тільки:

• Я бідна постраждала
• Мені було жарко
• Мене не запитали, а якщо вкрали?
• У мене нервові зриви
• У мене...
  
• А я...
• Бідна Я...
• ПОСТІЙНО ДУРНУВАТЕ "Я".

Як набридло... Я за сьогодні наробив цілу купу дурниць. Останнім часом я взагалі постійно роблю якісь дурниці... Наговорив слів яких казати не хотів, ігнорував і розчавлював (морально) людину якій потрібна допомога... Ну що зімною коється? Чому у мене зараз такий поганий нервовий стан? Що коїться? Блін треба розвивати стосунки, я вже реально не можу. А колись я був таким добрим, тихим, ввічливим. Нікому не грубив, а особливо жінкам і дівчатам, не хамив, не посалав і не ігнорував. Відносини з людиною, що за своїми проблемами не бачить нічого довели мене до того ж. Я заплутався у собі. Мені треба спокій. Мені треба зняти напруження, погуляти, порозмовляти, посміятися, повеселитися, а не постійно слухати який же я придурок, що не вийшов з кафедри тоді коли вона того хотіла. Або щось у такому дусі. Як парять такі стосунки коли два, сраних, роки я прокидаюся і бачу одне й те ж обличча навпроти. Як рідко вона дає мені спокій і як рідко їздить додому. Чесне слово я так відпочиваю у ті дні. Блін невже мене тримає з нею банальний секс? Я однаково нічого не відчуваю до неї так і нічого не відчував до іншої, якщо знайшлася така дура якій би я сподобався... Хех... Піздец, а не день... Моя душа і моє тіло прагне відпочити. Сьогоді день суцільних невдач. Суцільного невдоволення та суцільного тиску. А ще я підвернув ногу і вона цілий день болить... Чортівня якась... Набридла мені гра у одні ворота у яку грає Ленора. Я не можу підтримувати таку гру бо вона мені не подобається, а вигоди я від неї вже не отримую... Ось так.

Гарні ж у мене думки.... Хочу на курорт з любовницею... якби така була )))) шкода =( що немає ні курорту ні любовниці ù___ú


Фуф... стало легше )

Десь пропало натхнення. О де ти муза?
Ціла куча фотографії і немає бажання щось з ними робити =(

---

Що б такого зробити?

Настроение сейчас - Бодрий

Майже не спав, точніше поспав до 5:30, а потім мене підняло. Зараз поїм і поїду в лікарню. Ніколи не любив криводушних людей, обходив їх стороною і вірно робив. Краще надіятися на себе ніж на того хто буде сумніватися у тобі чи взагалі підведе. Так, можливо я і сам таким страждаю, але так відверто не заявляю про відмову допомогти і не боюся забруднити руки.

Загалом друзі мої, я вдячний вам за підтримку у такій складній ситуації. Вперше щось таке сталося з нею і я побачив хто і чого вартий.

Я помітив цікаву річ. Люди, що оточують мене - моє доповнення. Те, що я роблю гірше, вони роблять краще. Те, що я роблю краще, вони роблять гірше. А оточив себе людьми, що характеризують мої страхи і захоплення. Правду кажуть: "скажи мені хто твій друг і я скажу хто ти"...
Просто знайте - я можу змінитися. І потім мінятися постійно.

Вивід за день: треба менше пити. Треба краще пити, якщо пити. Треба красиво пити, а не, вибачте, бухати як то ми робимо!!! Або не пити зовсім, якщо ми того не вміємо і робимо все як свині.
Та і взагалі, краще пити пиво, воно зродовІше, краще пити чай і каву та заїдати шматочком лимону. А посему, зробивши самоаналіз, стверджую, що:
1) Абсент, не краще ніж пиво
2) Напиватися близьким мені людям я не дам.
3) Не у випивці щастя. Якщо хочеш відчути себе дорослим, розумним, сильним - роби щось, що засвідчить це, а не пий як дорослі, або літні люди у кінці свого життя.
4) Алкоголь був злом і злом залишається.

Настроение сейчас - ... Ось таке, блін, самопочуття...

Сьогодні був ппц.
Лерчик напилася. Напилася і отруїлася. Її відвезли у лікарню. А я нічого зробити не можу. Завтра (сьогодні) її випишуть о 8... Мені треба рано їхати її забирати. Сьогодні Корвін мене дуже розчарував. Чувак, якщо ти читаєш це, то знай. ДУЖЕ, БЛЯТЬ, РОЗЧАРУВАВ!!!!!!!!!!!!!.
Ось такі вареники. Осі такі справи. Ось таке життя...

[139x699]
Сьогодні мені потрапив на очі ось цей цікавий малюнок. Нічого особливого, планети. Спочатку планети найменші у нашій сонячній системі. Потім більші. Далі Сонце... А у кінці ВСЕСВІТ. "Господи", подумав я (не у релігійному сенсі, а скоріше тому, що я завжди кажу так коли здивований), який же він величезний. Ми - люди порівняно з УСІМ оцим ніщо. Ми простіші за Інфузорій. Простіші за одноклітинних відомих нам. А вони взагалі - частина нашого "ніщо". Ми дізналися, що Він безмежний. Міліметр - інша система, мільйони років польоту для нас. Ми живемо у кульці і складаємося з кульок. Ідеальне чисто закручує все по колу... А якщо уявити що на Весь цей простір немає більше жодної заселеної планети. Якщо уявити, що ми Єдині і такі нікчемні. А, що якщо Земля - це перлина Всесвіту. Все ж не аби які умови потрібні і вдача щоб тільки утворилося життя, а щоб існувало? Довкола літає безліч брил, що можуть знести нас, але скільки вже тисячоліть вони облітають нас, а чи пощастило так іншим (?!) Ми будуємо і розвиваємо себе. Але для Всесвіту - це ніщо. Десятки поколінь - це мить. Навіть якщо Всесвіт почне вибухати, з центру чи з країв, у нас мільйони років щоб дочекатися цього піротехнічного шоу... І будуючи наше життя ми не спостерігаємо за меншими представниками Світу. Комахи живуть, інколи години, а для них це роки. Наші домашні коти, собаки проживають з ними до старості, але ми так і не пізнаємо їх повністю. Ми навіть себе пізнати не можемо. Хто скаже мені, що таке - внутрішній голос? Голос Душі? Голос Мозку? Голос Серця? А можливо телепатичний зв'язок з "іншим Я"? А, чому "голос" сперечається з нами? Чому впливає на рішення? Чому змінює наш погляд на речі. Коли ми малі голос лунає гучно. Разом з ним ми зростаємо, він нашіптує нам фантазії, грається з нами коли поруч немає нікого. Але з віком ми втрачаємо його - порадника з порадників. Разом з нами зростає і помирає він. Спостерігаючи за тваринами ми нічого не помічаємо, вони так само не помічають і наших проблем. Ми можемо працювати разом, любити один-одного, пестити, годувати, навіть сперечатися, але до кінця зрозуміти "як вони розуміють подібних собі", "чому один вид тварин не боїться іншого, але лякається третього", "що навчає їх прояву тих емоцій якими вони наділені"... Чи не той самий "голос", що ми називаємо "внутрішній"?

Ось такі нікчемні думки, нікчемної людини...

Настроение сейчас - незвичайне

Гарно виспався, чудово виспався і наснився класичний жах, люблю такі сни.

А зараз сиджу, з навушників на всю гучність, а це повірьте не мало, лунають пори року Вівальді. А перед очима "ALICE'S ADVENTURES IN WONDERLAND", оригінали завжди кращі за переклад ;)

І таке блаженство у всьому тілі, таке задоволення, такий глобальний позитивний потік емоцій. Класична музика - сама чудова музика ever. Насичена, густа, продуманана, імпусивна і головне справжня без жодного інородного звуку.

Людина - цікава істота. Тільки серед людей одні можуть писати геніальні речі, а інші їх безкомпромісно винищувати беручи за догмати закони вони знищили стільки культурних пам'яток... Скільки геніальних думок не дійшли до наших днів тільки під егідою боротьби з іновірцями... А скільки звичаїв канули в літах, а скільки геніальних поем? А скільки історичних творів? Вогонь - йому всерівно, що їсти. Чи буде то евагліє чи журнал "гламур", чи будь-то безсмертна "Одісея" чи "мурзілка"...

Ось такі ідеї зараз у голові...

[448x500]

Завтра йду фотографувати інетрв'ю з французьким гуртом Тантрум. Я його не слухаю, але наче гурт не поганий. Треба все зробити правильно. Треба все зробити красиво і достойно... )

Чи щасливі ви? Що робить вас щасливими? Які дії дають вам сили долати холод як душевний так і фізичний.

Почну перший.
Чи щасливий я? Більше так ніж ні.
Що для мене щастя? Щастя для мене - це розуміння хоч декількох людей мого характеру, мого стану. Це підтримка друзів та гарний стан, настрій батьків, це виспатися і зробити гарну фотографію. Щастя - послухати правильну музику у вірний час. Ось таке у мене щастя, приземлене як і я сам.

ну от... Алекс зробив фотки з прогулянки туманом /Сайлент Хілом )))
Я вийшов досить таки нічого...
[466x699]

Настроение сейчас - Тра-ЛЯ-ЛЯ

Туман, який же був сьогодні туман - як молоко, такий густий, білий. Таке відчуття, що можна зачерпнути його келихом і пити, пити до нестями, настільки він був густий . Ми гуляли: Я, Алекс, Корвін та Ленора. Гуляли парком Слави. Як туман міняє навколишній світ, парк став моторошний, подібний до того міста з фільму Сайлент Хілл. Тиша, темрява, туман. Тільки попелу та сирени не вистачало.
Чудово порозмовляти, нарешті Алексу стало краще. Взагалі цікаво, яка муха вкусила Лесю за її, хм, задницю, що вона так поводиться. Їй, реально, насрати на своїх старих друзів, на Алекса. Її цікавить тільки гра і якась невідома компанія. Ну, що ж нехай це її, особистий, вибір, чому тільки Лена слідує їй?
Напилися "Абсенту" 8) ггг... Класно... Чудовий вечір, обожнюю гуляти, а особливо у тумані коли він приховує те, що не призначене для очей перехожих

Настроение сейчас - Супер

Стариган із крилами
Перекладач: Маргарита Жердинівська
Джерело: З книги: Зарубіжна література: Посібник-хрестоматія. 11 клас — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2003.


Дощ не вщухав уже третю добу, і з напівзатопленого подвір’я краби весь час повзли до будинку: Пелайо тільки те й робив, що знищував їх, а на світанку йому довелося винести і викинути в море цілий кошик цих істот. У дитини всю ніч був жар, і Пелайо з дружиною подумали, що то в неї від смороду крабів.

З вівторка світ став похмурим, небо й море були однакового попелястого кольору, а пісок на березі виблискував ночами, мов світлячки. Уранці небо стало зовсім тьмяним, і коли Пелайо повернувся з моря, він насилу розгледів, що в глибині подвір'я щось ворушиться й стогне. Підійшовши ближче, він побачив, що це старенький дід, який упав обличчям у грязюку, борсається там, але не може підвестися, бо йому заважають великі крила.

Наляканий цим страховиськом, Пелайо побіг по свою дружину Елісенду, яка саме ставила компреси хворій дитині, й привів її на подвір'я. Обоє з німим заціпенінням дивились на старого. Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні, лежали в болоті, і все це разом надавало йому кумедного й неприродного вигляду, Пелайо та Елісенда довго й уважно дивились на старого, нарешті, трохи отямившись, дійшли висновку, що він навіть симпатичний, і наважилися звернутись до нього. Той відповів якоюсь звучною, але незрозумілою мовою, отож вони вирішили, що це, мабуть, людина, яка потерпіла під час аварії якогось іноземного пароплава. Проте подружжя все-таки вирішило покликати сусідку, яка багато всіляких див бачила в своєму житті, й вона одразу все пояснила:

— Це ангел. Мабуть, він прилетів по дитину, але сердега такий старий і немічний, що злива збила його на землю.

Наступного дня все село вже знало, що в будинку Пелайо є живий ангел. Сусідка застерігала, що ангели о цій порі року дуже небезпечні, отож Пелайо, сидячи на кухні з кийком альгвасила1 цілий вечір не спускав зі старого очей, а перед тим, як лягти спати, витяг його з грязюки й замкнув у дротяному курнику. Опівночі дощ нарешті вщух, але Пелайо та Елісенда все ще ловили крабів. Незабаром дитина прокинулась і попросила їсти; жар у неї спав. Подружжя вирішило, що вранці вони відпустять ангела, посадять його на тин, дадуть прісної води та харчів на три дні й нехай летить у відкрите море. Проте коли вранці вийшли на подвір'я, сусіди стояли юрмою перед курником, розглядаючи ангела без ніякої святобливості, й кидали йому їжу крізь сітку, немов то було не надприродне створіння, а якась циркова звірина.

Почувши про приліт в їхнє село ангела, близько сьомої години з'явився отець Гонзага. Прийшли й інші цікаві й почали разом міркувати, що робити з цим полонеником. Найпростодушніші пропонували призначити його головою всесвіту; інші наполягали на тому, щоб зробити його генералом, який, напевне, виграв би всі війни. Були й такі фантазери, що пропонували з допомогою ангела вивести новий рід крилатих людей, котрі підкорили б всесвіт.

Отець Гонзага перед тим, як стати священиком, був дроворубом. Зазирнувши крізь сітку до курника, він пробубонів молитву, а тоді попросив відчинити двері, щоб ближче придивитись до цього безпорадного діда, який більше скидався на велику старезну курку, ніж на людське створіння. Дід сидів у кутку, розправивши крила, які сохли на сонці; довкруж валялись шкуринки від фруктів та недоїдки, які кидали люди.

Отець Гонзага зайшов до курника і привітався по-латині; старий, байдужий до людей, неохоче глянув на нього й буркнув щось своєю мовою. Священикові одразу не сподобалось те, що ангел не розуміє божої мови й не вміє шанувати божих слуг. Потім отець Гонзага помітив, що старий надто вже схожий на земну людину: від нього тхнуло болотом, з крил звисали водорості, велике пір'я було посічене земними вітрами, й нічого в жалюгідній зовнішності старого не свідчило про велич і гідність ангела.

Священик вийшов із курника і в короткій провід застеріг парафіян від зайвої наївності, додавши, що крила ще ні про що не свідчать, їх мають і літак, яструб, отож, це — атрибут не тільки ангелів. Тут же він нагадав, що саме диявол володіє неабиякими здібностями перевтілюватись і дурити необережних людей. Отець Гонзага пообіцяв написати листа єпископові, щоб той, у свою чергу, написав главі церкви, а той — папі й щоб, таким чином, остаточне рішення прийшло з найвищої церковної інстанції.

Умовляння отця Гонзаги не дали ніякого наслідку. Звістка про затриманого ангела поширювалася з такою швидкістю, що через деякий час у двір Пелайо набилася сила-силенна людей і довелося викликати військо, аби розігнати натовп, який трохи не розвалив будинок Елісенді, що вже втомилась вимітати з подвір'я сміття; спало на думку брати з кожного, хто хоче зайти у двір і подивитись на ангела, п'ять сентаво2.

А люди йшли і йшли. Прибув навіть мандрівний Читать далее...

Настроение сейчас - Парам-пам-пам )

Ну от, не день, а фіг зна, що. Спершу думав піти на пари... А потім подивившись на сонечко за вікном забив. Ідея куди податися виникла відразу - ботанічний сад, а саме виставка квітів. А тому з Ленорою під руку ми доїхали без пригод до ботанічного, купили квитки і дійшовши до тепличного комплексу поцілували двері. Виявилося, що сьогодні вихідний =(. Робити нічого за вхід заплОчено, а тому вирішили пройтися і пофоткатися. Сонце, як на зло, сховалося і все стало сіре, безрадісне. Ми попрямували до лісу і там тулячись до стовбурів дерев провели фотосесію, шкода було холодно, бо був варіант сфотографувати Мавку у природній сфері її існування (тобто ню... або хоча б топлес ;) ) Через холод ніц. не вийшло =). Зате знайшов грибочка 8D, маленького такого і сіренького... Каваааай! (сфоткав) Потім викладу.
Трохи погуляли і поїхали на Андрієвський, думали, що можливо там є що сфотографувати, але "мороз і солнце день чудесный", а особливо мороз, відлякали всіх, а ми ще і замерзли бо не розраховували на такі приколи погоди. Пішли у Пузату Хату, ох блін за чай 2.70 - піздец, я раніше не помічав =( попили чаю і пофоткалися - фотки такі собі...
Посиділи до 16 і поїхали додому. А дома все стабільно )...
Ось такий день.

А завтра треба до зубного на обстеження... тобто перевірку 8) як у мене там все... Бережіть природу, тобто зуби, - мать вашу ).

Настроение сейчас - Ну от такий от настрій )

Ох і у війну я вступив. А причина банальна українська мова в Україні. Здавалося б, про, що тут можна сперечатися, але...

Ох-ох не добре так робити - починати дискут на такій темі, що не має логічного завершення, але, що поробиш? ) Треба 8)

Можливо хтось має можливість зайти на форум 0-дея і прочитати все сам, а ні то не склалося, дуже багато там вже написано щоб перекидати сюди.
http://forum.0day.kiev.ua/index.php?showtopic=52380&st=140 - ось сторінка з якої я ввійшов у гру ;)