Сьогодні гуляли пізно ввечері по нічному Ватерлу і я перший раз уважно поглянула на зоряне небо ( хоч воно майже завжди ясне, але така я не романтична, не уважна :(). І я раптово усвідомила, що воно тут зовсім інше, аж страшно стало, коли очі не знайшли на звичних місцях відомі сузір'я.
Ось таке тут життя, навіть небо інше :).

Все ніяк не доходили руки написати про Вітю і Наталю Пісковських. Вони десь через місяць після нас полетіли в Австралію. В них все класно, Вітя знайшов роботу, Олексійко росте :).
Потрібно якость на факультеті кібернетики повісити карту світу з позначками - Тут живуть і працюють наші випусники. Цікаво чи багато є країн без нас? :)
На днях обідали з Вітею Гавришем, він не міняється, все такий веселий. Зараз загорівся купівлею мотоцикла, на права на цей вид транспорта :) скоро здавати буде.

В нас тут куча новин, головна - ми з Наталею знайшли роботу. Тестерами. Проект ніби дуже цікавий.
Знайшла я роботу дуже цікаво :).
Роботу я взагалі не шукала, не розіслала ні одного резюме, сказати чесно я його на англійській нормального і не мала. Я рахувала, що поки це робити рано, потрібно підтянути мову. Думала на самому початку, може спробувати шукати якусь типу касиром, але Владлен категорично заборонив :).
І тут викликали Наталію на інтерв'ю( вона роботу тестером почала шукати зовсім недавно, це інтерв'ю перше), яке вона з успіхом пройшла і отримала пропозицію, її також запитали, чи може ще когось вона знає, вона порадила мене. Я терміново написала резюме, відіслала і отримала запрошення. Сьогодні зранку його пройшла, може і не дуже нормально :), але результат позитивний- в обід вже підписала контракт. Умови для Канади може і не дуже( 6 місяців контракт, 16 доларів за годину), але для мене - я про таке і мріяти не могла, це дуже хороший старт. Ну і зарплата не така і погана, і Україні я ніколи не мала половини зарплати Влада, а тут навіть трошки більше :). Може в мене виробка буде не завжди 40 годин в тиджень, але це теж нічого, на курси ходитиму. Плюс працюватиму разом з Наталею!!!( на це роботодавці і розраховують, що якщо що -вона допоможе з мовою, а мої професійні знання їх влаштовують) . В середу вже починаю.
Взагалі тут почався якийсь підйом в ІТ. У Влада з роботи кілька чоловік пішло, але набирають багато нових. Юрку запрошували на інтерв'ю, але на старому місці підняли трохи зарплату( я надіюсь може і Владу піднімуть після трьох місяців :)).

Сьогодні знову +10, не віриться що на вихідних був сніг, дощ, сильний вітер і +1. Як сон, от що може робити з погодою факт наявності поряд океану, і відповідно змінні течії і циклони.Народ на курсах доречі віднісся до моєї не то помилки , не то розіграшу дуже класно, насміялись сьогодні :).
Всі вихідні як і можна зпрогнозувати при такій погоді провели дома, тільки в спорт клуб і магазин вибиралась, сиділи за компом, дивились телевізор. Правда в цьому є теж свій плюс-повчили англійську трошки більше ніж звичайно :).
На цих вихідних перевели годинник і в Канаді, так що знову маємо 7 годин різниці.

Сижу тут в суботу зранку, думаю над текстом вибачальним англійською.
Уявляєте, у нас сніг,мокрий, температура +1. Так шо мабуть Лена не шуткувала. І я збила народ саме в кінці дня, коли сказала, що снігу не буде.
Але в мене є виправдання, я дивилась прогноз і ніякого снігу там не бачила, тільки дощ.
От тобі і 1 квітня, китайці точно образяться :(.
Хоча може народ порахує, що саме в кінці дня я їх і розіграла :).
І ми дійсно вирішили на фестиваль не їхать(на фестиваль кленового сиропу ) :(.

Продовжую читати досить багато українських сайтів . Весь час у курсі подій :) Як і більшість наших тут. Дехто може навіть більше , ніж колись в Україні :). До цих пір не можу заставити багато читати канадських :).
Доречі в мене є двоє знайомих з Киргистану, обговорювала з ними ситуацію там. Народ правда не зовсім може має реальне враження, але цікавий: 1) росіянка, що жила в Киргистані, але вже давно вийшла заміж за іранця, жила в Ірані і Канаді, але має родичів там 2) афганець, що 10 років жив в Киргизії, має там багато друзів.
Відшошення не однозначне, не можуть самі зрозуміти, як так трапилось. Але що там страшна корупція, бідність і т.д. і розуміють, що народ не витримав. Але оскільки народ збунтувався в основному не освітчений, прості селяни і т.д., то злість вилили і на магазини також. І навіть думають, що може мародерство спеціально прибічниками Акаева організували, бо чому міліція не могла зупинити там маго наролу? і чому розгромили супермаркети, а ювелірні залишились цілими?
Ще трошки бояться, шо буде далі , чекають, що робитиме нова влада.
А поки там дешево товари можна прикупить :)

Розіграла сьогодні народ на курсах. Вірніше розіграла росіянка Лена, я тільки підтримала . Вона сказала, що буде завтра сніг, обіцяють 15 сантиметрів. Я підтвердили, народ досить сильно повівся( що мене налякало, бо значить теоритично для Канади це не проблема, сьогодні +10 ). Особливо китайці, мені в кінці дня прийшлось прикласти багато зусиль, щоб пояснити що це неправда :).
Вони почали казати -який фестиваль( у нас тут завтра намічається), сидіть дома, завтра похолодання і сніг. Може навіть хтось образився, бо в Китаї про День дурнів нічого не відомо ). А в Канаді активно веселяться, у Влада на роботі хлорці ніби перегнали в інше місце машину шефа :).Наші викладачі теж один одного розігрували.

Вже майже нічого не дивує. Приколи до цих пір бувають правда.
Наприклад зайшли з Владом в Tim Horton's( coffee shop, щось типу кавярні-фастфуда) ,попити кави. Каву я часто купляю, з цим проблем не виникло :), а от дивлюсь на кекси і прочитала назву одного із них.
Далі привожу наш з продавцем діалог
Продавець- "Cake?"
Я-"Cake!".
П- вибачте, але вони закінчились
Я- Не зрозуміла, а це що таке? :)( лежить десь десяток переді мною).
П- а, так це muffin
Так що, коли приїдете в Канаду на кексики говоріть тільки muffin, а на куски торта-cake( тим більше що часто в кафе є і ті і ті з однаковою назвою).
А так вде ніби до всього звикли, Владлен каже, що в нього таке враження, що ми в Ватерлу не пару місяців, а років.
З мовою відчуваю прогрес, курси подобаються. Інколи правда відчуваю таке безсилля, коли не можу щось пояснити народу. Бо з народом активно спілкуюсь поза межами курсів, вчора наприклад після занять гуляла з латиносами. Дуже зраділа ,їх діти мене розуміють( бо мені сказали, якщо діти тебе розуміють, то ти в тебе ще нормальна вимова :)). Теж прикол був, сидимо в парку, тут підходить ше один колумбієць, мене представляють, і він до мене іспанською. Але по моїх очах зрозумів, шо тут щось не те ( хоза я іспанською вже пару слів знаю :)). А подумала, невже можна мене з моїм імям і завнішньостю за латиноску принять?- виявляєть і імя в них таке є і світловолосі бувають .
Я теж поповнюю їх запас українських слів- до цих пір вони знали борщ, горілка, вареники ( в декого друзі українці є, одразу видно чим пригощали :)), я виріщила окультурити, навчила -Дякую . А ше одні колумбійці були колись в Києві навіть( у них найкращий друг в Колумбії був родом з України) , привезли звідти вишиванку, хрест деревяний різблений і матрьошку . Я їм кажу мартьошка- це не українське, а вони, ні ми в Києві купили і все тут :). Згадала, які в нас сувеніри можна купить і подумала, що їм ще повезло, хоч частина українського :). Потрібно щось з цим робить, якщо ми хочемо, шоб про нас правильне враження в світі було.
А ще в одної колумбійки собака- Белка. Я їй - О, це на честь першої тварини в космосі?, а вона- Ні, це мій племінник Дмітрій назвав. Виявляється, її дядько на росіянці одружений, живуть в Штатах. Де тільки цих українців і росіян зустріти не можна :).

Прийшла з курсів, читаю матч (ну і словосполучення :)).
Щастя повні штани, навіть не чекала такого результата, боялась що програють.
Обговорюю результат з Юркою по асьці. Реакція аналогічна :)
Hapon (04:18 PM) :
yes, i don't thing anybody expected Ukraine leading at this stage. Everything looks good now.
The leader is great!!! the future is bright !!!
The leader is great!!! the future is bright !!!
Hapon (04:18 PM) :
ooooo-OOOO-OOOOOOO. Team!!!

Вчора ходили з Владом в кіно на Be cool , http://www.becoolmovie.com/
Прикольний досить, на особливий зміст він звичайно і не намагався претендувати, але настрій піднімає. Траволта як завжди просто супер.
Розуміла фільм правда далеко не ідеально, бо багато жаргону, особливо в виконаннні афроамериканської мафії :). Була присутня страшна російська мафія,як завжди з кучою прорахунів в зображеннні: закордонні паспорти ще СРСР і т.д.
Зал сміявся дуже сильно, ми не так, мабуть не все доганяли. Але був один момент, коли тільки ми вдвох засміялись : Негр говорить до росіянина- Не знаю як ви там в своїй Україні робили, але тут...

Коли в пятницю гуляли по парку, перший раз тут в Канаді почула українську мову вживу, від незнайомих( бо Наталя і Юрка ще не забули, да і Владленка інколи фрази кидає, типу - Щось зникло? :)). Мимо нас проходила дуже приємного вигляду пара, років 50-60, чоловік щось розповідав і тут чую- Ця будівля ще за часів... . Ми аж зраділи. А так взагалі тут можна почути яку завгодно мову, російську чую дуже часто.
Продовжую читали народу лекції про Україну, мене вже мабуть націоналісткою рахують :). Існує дуже багато не правильних думок про Україну в світі, так я виправляю становище :).
Коротоко становище можна охарактеризувати так - 99% європеців в Канаді знають , хто такі українці, навіть досить багато про державу. Китайці , індуси часто негативно відносяться до розпаду СРСР і орієнтації на Європу і т.д.( от що робить дружба з Росією і пропаганда :)). Латиноси взгалі часто не бачать різниці між Україною і Росією. Великий процент канадців теж щось да знає про Україну, мені тяжко оцінуювати який, але питання- звідки-звідки? і де ця держава? ще ні разу не чула. Всі знають щонайменше що в Європі десь біля Росії .
А скільки тут серед канадців ураїнських прізвищ, скільки народу має українські корні і гордиться ними! Коли ми з Наталею зустріли чергового такого українця, Наталя навіть пошуткувала, мабуть тут всі українці, як не в першому, то хоч в третьому поколінні кров знайти можна :).
Цікаво інколи почути щось про Україну від росіян. Якось народ з групи почув, як я щось говорю російською до Лени, і почали питати, як так трапилось, що ми з різних держав, а я її мову знаю. Ми почали розповідати про історію наших держав і т.д. Все було класно, народ ніби навіть трохи нас зрозумів. І зі всім сказаним Леною я була згідна. Але була одна фраза, яка заставила мене задуматись, кусок в перекладі:
Л- і взагалі ми обоє словяни, мови мають багато спільного, я не можу говорити українською, але розумію.
Я- так, мови мають єдине походження, хоча звичайно є багато відмінностей.
Л- ну да, ви ж частину слів взяли з російською, а частину з польської, ті що з польської я не розумію
Я прямо в шоці була . Цікаво, мабуть же більшість росіян так і думає, українська- це суміш польської і російської, а не унікальна мова. Бо якщо так думає освітчена , розумна жінка, причому яка позитивно в принципі до України як незалежної держави відноситься, то що ж тоді чекати від решти?
Хоча звичайно я великої проблеми з цього не роблю, прекрасно розумію, що для когось з Колумбії- я і росіянка Інна- один народ, але ж потрібно комусь нести освіту в маси? :) Плюс мій дух протиріччя :). Мабуть би при зустрічі з членом УНА-УНСО я б розповідала, що ми з росіянами братські народи.
Адже і про братські народи і про унікальність мови- і те і те правда :).
Але саме в Канаді я себе гостріше відчула представником українського народу, відчула гордість за мою країну, за свій народ. І дійсно є за що.

Почала мучити :). Ні , не можу сказати, що мені тут погано, що не цікаво( я така людина, що мабуть би і в пустелі друзів і розваги знайшла б :)). Плюс тут є Владлен, Наталя і Юра, і так багато народу з України, але інколи як защемить,як захочеться опинитись в Києві чи біля мами .
От сьогодні говорю з Ромою по його мобільному і чую як на Санін Льоня і Міла звонять, кажуть що через годинку в гості прийдуть, і так мені захотілось в нашу квартиру, готовитись до їх приходу :). Або як сказали Оленка і Юра, що 25 одружуються ( вітаємо !!!), то так стало жаль, що мне то там не буде :(. Або як розповідала на курсах як у нас святкують Паску- і кажу- ми з чоловіком звичайно їздимо до моїх батьків , на Західну Україну, а там... І тут усвідомлюю що цього року ми не поїдемо і мабуть літом в Севастополь також :(.
Так би хотілось мати все одночасно- і Канаду і Україну, нових і старих друзів, батьків недалеко і високий рівень життя .
Хоча звичайно я багато звоню, є інет і ми в гості приїдемо, не все так погано, можна сказати, що майже все маю одночасно .
Але що точно можу сказати, навіть якшо я і повернусь на Україну, то про поїздку в Канаду як мінімум не жалітиму, вона вже зараз дала кучу нових вражень, досвіду і можливість подивитись на деякі речі з іншої точки зору.

Не можу сказати, що тут переважна більшість католиків, але католицька Паска- офіційний вихідний, причому не так як у нас понеділок додається( як сказав братик Саня сьогодні, на те щоб народ відійшов :)), а пятниця, шоб всі підготувались. А школи (відповідно і мої курси) мають і понеділок вихідним.
Свято відмічається дуже активно, як і в нас ( ну в всякому разі на Західній Україні :)), яйце теж великий символ, але що не звично для нас- ще заєць, шоколад і лілії :).
Погода нарешті встановилась дуже класна, тепла, сонячна. Владленка вчора сказав- Нет, все-таки весна в Канаде будет!, дійсно вже весна робила кілька спроб прийти, на кілька днів навіть їй це вдавалось, але зла стара зима поверталась( якогось такого типу казку ми читали в молодших класах :)), але здається останній прихід- це досить серйозна заявка.
Вчора ми з Владом ми використали його додатковий вихідний на місцеві розваги: погуляли по Кіченеру( бо Ваттерлу знаємо вже як свої пять пальців :)), просто по вуличках, по центру, по Вікторія парку. Кіченер-Вателу все більше нам подобаються.
Тут деякі фотки:
http://community.webshots.com/album/305814240LuFvdm
А сьогодні ми лазили по магазинам, я прямо хворою після цього себе почувала, не можу скказати, що я і так це діло люблю, але коли ще до цього додаються кучі народу( Паска :())- це взагалі страх. В цю пятницю і неділю всі магазини, навіть пролуктові закриті!( тут взагалі їх режим роботи інколи шокує). Але похід був корисним, купили кучу потрібних речей, мені навіть вдалось вмовити Влада купити йому дещо з одягу ( бо це велика проблема завжди, відмовка- У меня все есть!). Правда прийшлось згодитись з тим що 1) це буде дуже швидко2) міряти нічого не буде потрібно 3) це буде одна недорога річ 4) і вона буде йому подобатись 5) ми підемо в LCBO і магазин техніки. Але я вже професіонал в цих питаннях, око треноване :), 5 хвилин ( новий рекорд!), а дома коли дома приміряв рубашку- сидить ідеально.
В LCBO Влад купив собі синього Славутича( Облонь відсутня :() я його не дуже люблю, то мені був куплений польский ZYWIEC( з принципу, як не українське, то хоч словянське пиво :) + воно мені подобається ).
А ще ми прикупили чілійський Савіньйон( біле вино), класний, до запеченого в фользі лосося смакує :)

Сьогодні їздила з курсами на екскурсію на мемонітську ферму недалеко від Ватерлу, дивились, як же збирається такий відомий кленовий сік, як виробляється сироп.
Цікаво, між деревами налагоджена ціла система пластикових труб, сироп виробляють простим кипятіння, причому за допомогою деревяних дров.
Все таке натуральне, справжнє. Люди приємні, собака скаче, грається зі всіма. Яблуні ростуть, пасіка, кінь, корови.
Як побувала, так ще більше батьків захотіла побачити :(.
Купила меду, сиропу, яблук в них.
Тут взагалі дуже багато приділяють вихованню національної свідомості, гордості за рідний край, починаючи з таких же екскурсій для дітей в школах до можливості безкоштовно отримати знамено Канади.
Всі медіа на це працюють.І це вдається, в країни то і нації як такої немає, історії кіт наплакав, а народ дуже любить, гордиться Канадою, це модно:).
І інший народ на курсах, запитаєш про його державу, послухаєш, так найкраща в світі. Хіба підійшла раз одна українка і з такої надією до мене- "Ведь правильно что я уехала, ничего там хорошого нет и не будет?" І мабуть ще дивується, чому я не виявляю більше бажання з нею розмовляти :).

Памятаю, тут говорили, шо на моїх фотках і не зрозуміло, чи це Канада, чи Україна. Так я знайшла фотку, яка зібрала в собі все так багато типового для Канади:
[показать]

1) пямятник-клюшки. Де ще так люблять хокей?
2) дитячий майданчик. Їх тут дуже багато!
3) прапор. І самої Канади, і Онтаріо і якоїсь фірми і т.д. на кожному кроці.
4) досить типовий будинок

В суботу ми були вибрались в Торонто. Їздили ми на автобусі, мені дуже сподобалось, швидко(1 година 15 хвилин з центра одного міста до центра іншого), дешево і комфортно.
Я так люблю саме перше знайомство з містом, коли ти виносиш перше враження., коли стараєшся зрозуміти його життя Що можу сказати, Торонто мені сподобалось, я не закохалась в нього з першого погляду, але якусь частинку свого сердця віддала. Місто має свій характер, воно дуже живе, суміш культур і стилів. Причому не так, як звичайно острівцями - тут старе місто, а тут нове, тут бізнес, тут розваги, центр Торонто як ряднина з манюсенькиз клаптиків, заходиш за вугол і не знаєш що там побачиш. Чи італійський ресторанчик, чи китайський магазин, чи хмарочос, чи каток, чи людину, трохи не в собі( їх тут досить багато, говорять самі з собою, носять щось ну дуже дивне). Людей на вулицях теж тяжко охарактеризувати, всі дуже різні, в цілому не дуже приємні якісь( не наші :)).
Ми обмежились в перший візит тільки прогулянками по місту , музеї, башню відклали на наступні, обходили весь центр, бачили дуже багато, ось фотографії:
http://community.webshots.com/album/299465954aeevUo
Навіть бачили, як гелікоптер піднімається з даху хмарочоса :
[показать]

А допомагали нам познайомитись з містом Костя і Марина.
Костя- це товариш товариша Влада :), до цього був знайомий лише по переписці і телефону.
Народ дуже приємний, веселий.

Сьогодні 3 роки ,як ми з Владленом розписались. Правда святкувати це смішно, ми навіть саме весілля не святкували, так з друзями на шашлик виїхали :). І сама дата досить дискусійна, в документі то 17, але розписувались то 16 :).
Але сам факт, 3 роки це вже досить чималий термін, тим більше що зустрічаємось ми мабуть років 7, тобто вже досвідчена сімейна пара :).
Що можу сказати, я дуже щаслива, надіюсь Владька так само :). І як здається мені, наші відносини тільки кращають з часом :).

На Україні коли я дивилась на наше старше покоління, в мене постійно виникало відчуття провини. Бо коли ще молоді (особливо иій круг) живуть досить нормально, то пенсіонери... Як правило все життя пропрацювали, стільки зробили, а в результаті - мізерна пенсія, недостатня для прожиття. А вже не говорю про втрачені вклади і т.д. Рідко зустрінеш посміхнену стару людину, як правило в очах втома і сум. А ще гірше, що в мене персіонер в Україні асоціюється або з знервованою бабусею в автобусі або з бабусею , що стоїть біля магазину з стаканчиком опустивши очі, збирає копійки, або з бабусею, що збирає пляшки. Соромно :(, дуже сильно надіюсь, шо ситуація покращиться( в принципі вона таки покращилось з 90 років, але не достатньо).
Тому посміхненні, щасливі старші люди приємно вражають в Канаді. Вони ведуть досить активний спосіб життя, водять машини( правда після 70 потрібно перездавати на права і проходити медогляд частіше). Їх можна побачити і на катку і на концерках і т.д.( білети для них з знижкою всюди). Відчувається, що вони мають щасливе, забезпечене життя.
І я вирішила розповісти про систему персональних фінансів, про пенсії і т.д. Тим більше я саме зараз книжку про це читаю- і словарний запас поповнююі для інтеграції в суспільство :). Все це дуже суттєво відрізняється від того, що на Україні.
По-перше, коли ти працюєш, то платиш податок в аналог нашого пенсійного фонду ( 4,95%) і компанія за тебе мінімум 4,95 (деякі компанії мають спеціальний бенефіт, збільшують з кожним твоїм пропрацьованим на них роком процент). Правдо береться цей податок тільки з проиіжку між 3,5 і 31,5 тисячами . Все це йде на твій персональний рахунок( ну не рахунок, але точно відомо скільки ти заплатив ). Щомісячна сума пенсії- це 25% суми, з якої нараховувались податки, поділена на кількість місяців робочого стажу або 120( більше з них).
Йти на пенсію ти маєш між 60 і 70 років( причому кожен недопрацьований або перепрацьований місяць до 65 років дає 0,5% зменшення або збільшення загальної суми) . Кожен рік відкладена сума перераховується з розрахунку інфляції. Якщо ти помер, а не вибрав всю суму, то пенсію наслідує твоя половина.
Насправді сума цієї песії не дуже велика, виходить десь 500- 700 доларів, найвища десь 950.
По-друге, є пенсія за віком, дається всім, хто має 65 років і прожив 10 років в Канаді, десь 350- 450 доларів( якщо ти маєш великий прибуток, то ця пенсія менша, а то і взагалі немає). Якщо ж ти не працював, то тобі до песії за віком додають ще грощей до прожиткового мінімуму( десь ще 300 доларів).
Тобто пропасти тобі не дадуть :).
Але як склалось в мене враження, далеко не тільки за рахунок цього живуть канадські пенсіонери. Бо держава заохочує мати так званий RRSP, спеціальний рахунок для пенсії, кладучи гроші на який ти не платиш податку з них (а податки тут високі :)). Плюс, як правило всі мають до того часу виплачене власне житло. Часто взагалі будинок продається (бо тяжко за ним доглядати, ну і не потрібен такий великий, діти вже свої виплачують або мають), а люди переїзджають в кондо( мабуть саме в такий ми намагались колись поселитись:)).
Крім того, тут є для пенсіонерів ряд пільг, наприклад- знижена ціна або безкоштовні ліки (ну а так медицина всім безкоштовна :)), проїзд дешевший( але не безкоштовний!).
Кому можливо буде ця тема цікава, то найшла російською нормальні викладки :
http://www.totrov.com/russian/pension_system_r.htm

Взагалі заберу фотоапарат у Владлена :)
[показать]

Мені здається все більше подобається фотографувати :)
[показать]