Ми тиждень тому відкрили сезон катання на ковзанах ( можна було вже давно, але в нас тільки руки дійшли) , причому не тільки я, і Владлен також! він минулий тиждень став перший раз на лід і причому став настільки вдало і гарно, в перший день нормально поїхав. Ми навіть вже йому ковзани прикупили (перший раз в прокат брали). Сьогодні він вже так ганяв! Так класно кататись, тримаючи коханого за руку :)
Обидва рази ми ходили з Марлен, перший раз правда без Девіда, він готував презинтацію саме в цей час. В результаті минулого тижня я була єдиною, що хоч трохи може кататись( Марлен теж як Владлен, людина що до Канади не бачила льоду :)) і навчання Габрієля лягло на мої плечі. А малий скористався, що я не знаю, що він може трохи кататись :) хитрістю і ласкою змусив мене тягати його :). і тільки сьогодні я побачила, що Девід стокійно його кидає на катку і Габрієль досить нормально катається! тільки 4 роки , а такий кард, так може Таню обманути :).
Ось деякі фотки:
http://tanchik77.fotoplenka.ru/album149026/

В оплату за нашу квартиру входить одне місце в підземному гаражі ( наспраді туди поміщається дві машини, провірено, коли Дюха до нас приїзджав :)) і машина наша звичайно там стоїть. Але сьогодні я попросила Влада зупинитись на секунду на майданчику для машин гостей біля будинку, щоб сфотограхувати номерний знак. Владленка вибрав місце біля величезної кучи снігу, вона створилась з снігу, що прибирають з парковки. Так що дивіться який в Канаді сніг :) :
[699x466]
Разом машину показати не соромно :), ми її сьогодні помили в автомийці, а то вона страшно грязна була від солі, що розсипають тут на дорогах.

Доречі щодо подарунків, забуваю похвалитись що ми вже кілька тижнів як отримали мій подарунок Владлену:
[699x466]
Я цей номерний знак замовила, ще коли ми машину купляли, але його роблять майже 2 місяці, то ми перший час зі звичайним номером їздили.
а процес отримання такого знаку простий- приходиш, замовляєш, звичайно потрібно щоб такий ще не був зайнятий, платиш гроші, через 1,5-2 місяці отримуєш і регіструєш вже новий номер.
Ще Владленка прикупив нову магнітолу http://www.pioneerelectronics.com/pna/product/deta...76_168375825_150454051,00.html (як на мене і стара було нормальною, але я ж не розбираюсь :)) , так що машина укомплентована повністю :).

Для щоб народ приблизно орієнтувався, тим більше, що все частіше і частіше про це запитують, розповідаю що і як ми плануємо. Хочу зразу відмітити, що прилітаємо ми ж на два тижні тільки і що більшість часу збираємось присвятимо рідним, але постараємось на все виділити час.
Прилітаємо ми 26 грудня , основні намічені події:
1) вечір 26го плануємо провести з батьками (вони мають зїхатись до Києва 25-26) і братиками
2) 27 ранок- з батьками гуляємо по Києву.
3) вечір 27го - десь збираємось з друзями, місце поки не знаю, забронюю щось 27 зранку. Розумію що це не дуже зручний день, але надіюсь що більшість зможе виділити час.
4) 28 грудня після обіду планую зайти в Датекс( колишня робота)
5) 29 ранок - з батьками, вечір знову з друзями, якесь цікаве місце знайдемо
6) 30 грудня ми всі вирушаємо до Севастополя, там зустрічамо Новий рік з родиною Владлена
7) 2 січня - до Києва
8) 3 січня - поки вакантний вечір в Києві
9) 4, 5, 6- Річки, Різдво з моєю родиною
8) 7 вечір - надіюсь хоч трохи народу зможе зібратись щоб провести нас
9) 8 січня ми вже вилітаємо назад до Канади :(
Звичайно що поки все це приблизно, але білети по Україні на нас, батьків і братиків вже куплені.
А так я вже дочекатись не можу, коли прилечу :). мені вже давно сниться як як всех обніматиму :) Подарунки теж давно закуплені, Владленка наді мною сміявся, що я дано вже почала їх вибирати, але як фотик і iPod малим, то Владлен сам ще з літа почав вибирати :).

Это цитата сообщения Zugunder_Ales Оригинальное сообщение

В городе, уже который день, туман беспросветный. Так вот... Иду я, значит, как-то, домой. Никого не трогаю. Вижу, (т.е. сначала метра за 3-4 ощущаю по запаху) впереди бомж. Колоритный такой, бомжистый бомж. При чем, пьяный вусмерть. Еле на ногах стоит. И тут он, завидев меня, спрашивает: "Прсците пжлста! А где тут рынок?". Я спрашиваю: "Какой именно?". А он мне так обстоятельно начинает объяснять: "То ли пшеничный, то ли овсяный... В общем, что-то связано со ЗЛАКОВЫМИ КУЛЬТУРАМИ(!)"
В итоге, мое предположение, что он искал Жытний (ржаной по-русски) оказалось безоговорочно верным. Но формулировочка меня убила наповал ;о)))

Ученье - свет, блин! ;о)

Андрій Скалкін і його друзі сьогодні вже поїхали до себе додому, в Штати.
Доречі його друзі ( сімейна пара, Саша і Юліана) перебираються працювати і жити до нас в наші містечка з січня наступного року.
Я 24 листопада була готувала індичку,щоб наші американці не відчували себе відірваними від дому :), адже саме цього дня в Штатах Thanksgiving Day, так що цього року ми два рази відмічали це свято :).
Ми класно дуже провели час, показали Дюсі прошки наші містечка ( а то коли він минулий раз приїзджав, ми не встигли :)), в суботу їздили в Торонто до Віті Гавриша і Маринки в гості в гості, так гуляли, пили пиво і коктелі, дивились фільми , Наталя і Юри заходили в гості і т.д.
Ходили в наш місцевий боулінг, першу гру виграв Андрій, наступну Владленка, по статистиці і мої логіці:) третю мала виграти я , і що саме дивне, так майже трапилось. Перший раз в житті я була реально близька до перемоги!:
[699x466]
Ми грали в 5-ти кеглевий, так що дещо мабуть незрозуміле, але думаю в цілому видно, якою напруженою була гра і як я втратила перемогу на останньому заході :(.

До нас їде Дюха , зараз зізвонювалась, вони десь біля Syracuse,NY.
Всього-то десь ще 4 години їзди :).
http://www.mapquest.com/directions/main.adp?go=1&d...y=US&2a=&2c=Syracuse&2s=NY&2z=
А в нас ще тут сніг пішов:(.
Ми вже приготувались зустрічать, пива закупились і навіть горілки для коктелів :):
[466x699]

Уборка -- это неравномерное распределение мусора.

Минув перший тиждень нової роботи. Робота неймовірно подобається.
Доречі на минулій мене мило провели, в останній день прийшла зранку, а на столі сюрприз - подарунок і картка, всі попідписувались, побажали багато приємного :), тобто розійшлись дуже гарно, з деякими надіюсь будемо і далі спілкуватись.
Що ж до нової роботи, то я просто в захоплені.
По-перше, дуже професійна команда, все організовано, використовуєються нові технології, не жаліють коштів на компи і софт. Є спеціальні тестові лабораторії, з кучею компів і обладнання. Документація суперна, специфікації, UML схеми по проекту, все що захочеш- в твоєму розпорядженні.
По-друге, класні умови праці, окремі кабінети на одну-дві людини, я ділю кабінет ще з одним тестером, таким самий контрактником як я. У нас безкоштовна кава і всі інші напої (сік там чи кола), різне печево, фрукти, так різні штуки.. Ось в минулу пятницю був чілі (таке блюдо з квасолі)-обід. Були представлені десь 15 різних чілі домашнього приготування. Обід коштував 3.50, але всі ці гроші пішли на благодійність, а їсти можна було, скільки влізе:).
По-третє, приємна атмосфера в колективі, вони постійно шуткують, все обговорють. Мені трошки правда важко, бо в моїй команді я одна імігрантка . Але з іншої сторони, це теж плюс- підтяну мову також, тим більше ніби ніхто немає ніяких проблем з моєю мовою, розуміють в цілому :). І я бачила в списках працівників кілька прізвищ, схожих на російські, і мені теж передавали, шо росіяни- девелопери цікавились, звідки я, може познайомлюсь з ним пізніше, але поки ніби їх не бачила, бо ж нас десь 90 чоловік в компанії..
І саме класне- мене тут вчать. Я цей тиждень ще і не починала працювати, тільки вчилась. Перший день мені в основному схемки малювали і про проект в цілому розповідали, другий день взнала як організована робота, ходила по лабораторіям, кімнатам , знайомилась що де і т.д., третій день- дивилась на процеси інсталяції, налаштовування обладнання, четвертий і пятий частково сиділа біля мого team leader, він показував як працює, частково читала докуметацію, вивчала базу з вже відловленими глюками і т.д.
Класно... але з наступного тижня вже почну потрошку працювати :), переживаю трошки, я буду тестувати серверну частину, там не все так і просто, але і ніби нічого такого, чого я не знаю або не зможу вивчити немає.
Так що вже зараз починаю відчувати жаль, що контракт в мене недовгий :(

Вид сьогодні вранці з балкону:
[699x466]
Сніг власне трошки випав ще вчора зночі, вдень трошки розтав, підвечір знову стала від'ємне температура і знову почав йти сніг. В результаті вчора вечором була ожеледиця, слизькі дороги і відповідно багато аварій.
Так що отакий він, перший сніг. Хоча ні, я бачила якось на минулому тижні якось сніг :). Покинулась була- а за вікном кружляють поодинокі білі мухи, на землі вони щоправла видними не були і продовжувалось це зовсім недовго .
А в цілому погода зараз дуже перемінлила, кожен ранок сюрпиз. От дивлячись зараз на сніг , не віриться, що ще три ночі тому була гроза і +15.

Ми досить подружились з Марлен і Девідом, я тут вже про них згадувала, зустрічаємось часто. Так кудись їздимо/ходимо, один до одного також, це навіть стало традицією, десь раз в два тижні то вони до нас, то ми до них. Причому стараюємось щось цікаве приготувати, або навіть прийти і готувати разом, вони нам свої національні рецепти показують, ми їм свої. І в цю пятницю вони до нас були приходили. Але взагалі-то я не про них хотіла розказати :), а саме про їх сина- Габріеля, якому 4 роки. Таке чудо, і розумний і веселий, ми отримуємо велике задоволення від спілкування з ним, і він ніби нас полюбив.
Він постійно щось таке цікаве скаже, щось зробить :).
Недавно Марлен розповідала мені : "Говорю з тобою по телефону, запрошую в гості, але ти тоді відмовилась (я прошки шморгала носом), чую якісь звуки, повертаю голову, а Габріель на стіл стакани (розбирається :)) ставить. Марлен його запитала, що це він робить, а він: " Так Влад і Таня прийдуть". Марлен почала розповілати, що не прийдуть, бо Таня хвора. Так Габріель: " Ну так Таня хай до лікаря йде, а Влад до нас в гості". Так що Владлена він мабуть більше любить :), але це не дивно, бо хто ще так може з ним гратись : подавати бейсбольний мяч коли вже всі зморилися, повзати на колінках з машинками, ганятись один за одним з допомогою мотоцикла з радіоуправління і т.д. І Владлен йому іграшки буває купує, а Габріель навіть інколи звонить до нас, щоб розповісти про свої нові іграшки :). Я теж звичайно рада, що вони так гарно між собою ладять , може Владлен собі малого захоче також.
Але Габріель мене також любить, він на всіх кіноактрис в журналі показує і каже, що це я :).
А він нам машину вибирав :)!. Коли ми їздили дивитись, то відкривали капот і т.д., заглядали всюди, малий же на нас подивився і собі почав , правда під машину :) заглядати і казати, що там все нормально. Їдемо додому, я його запитала як йому машина, а він - " Можна куплять, купите машину і ще потім потрібно газонокосилку купить ". Дитина дуже переживає, що в нас не має такої цікавої штуки, в нього навіть іграшка є в вигляді газонокосилки, .( О так і виростають люди з канадськими цінностями :)) .
В мене дуже багато класних фоток малого, дітей фоткать взагалі дуже вдячна справа, гарні кадри часто виходять, я ось цю фотку люблю наприклад:
[541x742]

11 листопада в Канаді день памяті ветеранів, що загинули в першій, другій світових війнах, корейській війні і миротворчих місіях.
Десь за тижня два до цього на вулицях почали зявлятись люди з такою приколотою на одязі квіткою маку:
[700x463]
Це символ памяті, носячи його, ти ніби показуєш, що ніхто і ніщо не забуто.
Квітки приходять на домашню адресу, ти можеш взяти їх в багатьох публічних місцях, можеш також пожертвувати якусь суму.
В сам день кількість навколишніх, хто носить квітку зросла мабуть до 95% і в 11 годин (так саме тоді, коли закінчилась перша світова) память загиблих вшановують хвилиною мовчання. І в нашому офісі рівно в 11 погасло верхнє світло і всі завмерли.
Ще дуже вразило наскільки близько це сприймають канадці, наскільки з повагою говорять про минуле( звичайно історія другої світової в школах тут подається трошки викривлено, применшують заслугу Радянського Союзу і т.д., але це окрема справа). А народу то в них загинуло то зовсім мало- в сумі з часу першої світової і 100 тисяч не набереться. Хоча річ звичайно не в кількості.
Головний зміст святкування- памятати, що війна- це те, що забирає найцінніше- людське життя і не потрібно зробити все можливе, щоб панував мир.

В минулу пятницю в вечері я підло сфоткала сплячого Владлена і виклала фотку тут, дуже вже мило він заснув перед телевізором. Ну і текст була якийсь написала, що він має таку звичку і т.д.
Заходжу в щоденник , а того запису немає. Я дуже здивувалась, так дизайн міняється постійно, до мене оновлення на з тих небагатьох щоденників, на які підписана , перестали приходити, але щоб вже записи стали зникати ?!
І просто так , на всяк випадок , скоріше шуткуючи запитала Влада, чи він не знищував ніяки записи. Мій же мій щоденник ніколи не читав, бо про наше життя знає дуже добре :), а літературними талантами, щоб описати це якось незвично чи цікаво я не володію. Тому навіть небажання бачити свою фотографію тут він по ідеї не повинен був мати, з причини не знання про цю фотографію :). Але виявляється коли я фотографувала і клацала по клавіатурі він був прокинувся на одне око і в силу своєї "врожденной сообразительности" здогадався куди може фотка піти. І оскільки я спідтишка виклала фотку, так же само тихенько фотка зникла. Так насміялась, варта відповідь :).
І як каже Владлен, тому в нас і такі чудові відносини, бо він "человек мягкий, спорить не способен" :). Ну дискутувати він теж може ще і як, але це коли немає способу просто з самого початку все тихенько по-своєму зробити :).
А про фотку то він правий - не варто було, вигляд сплячої людити - це приватне, святе можна сказати :). Тим більше мій щоденник для іншого був задуманий.

Хто сказав , що в Канаді холодно, що сніг випадає в лисподі, а тане в квітні ? :)
Все це не правда, у нас в лисподі + 15 , приємні вечори:
[699x466]
( розмито трошки , бо штатив зараз постійно в багажнику валяється, то фоткала з рук,а руки трусяться :)).

А те що це не в усій Канаді, а тільки на південному сході Онтаріо, і то далеко не питовий день для цієї пори року, то не важливо :)
Дійсно погода сьогодні просто чудова, я навіть спеціально додому пішки пішла (а так звичайно Владлен забирає). Йшла, насолоджувалась кольорами і запахами осені , і мій і без того завжди класний настрій ще більше покращувався :).

В цей понеділок я отримала пропозицію щодо роботи (звичайно попередньо пройшла співбесіди :)) і погодилась на неї. Так що з 14 листопада буду працювати в іншій компанії. http://www.equitrac.com/, знову тестером, продукт-" applications to interface with a variety of large electronic devices".
Вимоги були досить прості-досвід з подібним (пригодився досвід з Датексу, POS і ваги їх влаштували :)), базові знання мереж і операційних систем, MS SQL, самі елементарні знання в програмуванні, і не для програмування, просто для розуміння, що до чого :). Також у них є вимоги до англійської, менеджер навіть інтерів'ю спеціально провела по телефону, щоб зрозуміти, як я з командою зможу спілкуватись. Але мабуть мій англійський прошки таки піднявся, я гарно трималась ці 30 хвилин :).
Звичайно це не така класна позиція як в Sybase (вони до цих пір доречі мені не відповіли ), це знову контракт і поки тільки на 3 місяці з ймовірністю продовження. Але робота має бути досить цікавою, народ ніби там класний. Ну звичайно поки говорити рано, там побачимо, але на даний момент я рада. Тим більше зарплата там буде в 1,5 рази більша ніж тут :). і вони згодились на мої два тижні відпустки.

Вчора ж був канун дня всіх святих, тут це актично відмічається. Задовго наперед багато будинків прикрашаються гарбузами, "павутинням", страшними казковии героями, тут деякі фотки, яким було фойє в нашому будинку:
http://community.webshots.com/album/490512281lwWXkJ
А ось це миленька примара
[466x699]
не така вже і проста.
Одного дня до нашого будинку зайшла Марлен з малим, я вирішила налякати Габрієля, засунити руку в середину і поворушити. Але мабуть таке бажання виникало не тільки в мене, і науково-технічний процес знайшов своє відображення і на примарах :) Тільки я торкнулась створіння, спрацював прихований механізм, штука почала колихатись і відтворювати завивання. В результаті з несподіванки не тільки малий, а і я і Марлен налякались :)

А в самий вечір діти одівають костюми (на Новий рік вони доречі цього не роблять тут) і стукають в будинки (а цього не роблять на Різдво або Старий Новий рік :)), кажуть "trick or treat" і отримують цукерки.
Свято звичайно чуже нам, я не відчуваю, що це щось моє, але подивитись цікаво було, малі відьмаки і вампірчики такі прикольні від будинку до будинку бігали :).

Владленка сфоткав сьогодні:
[700x525]

Вчора-сьогодні в нас була дуже класна погода, тепло, сонячно.
Погода була настільки хороша, що я їй навіть пробачила три минулі тижні сірості і моросіння :).Ми звичайно скористались такою нагодою, провели багато часу на природі. Сьогодні наприклад зїздили в містечко Niagara-on-the-Lake (не путати з Niagara Falls :), хоч це і поряд).
Поїхали, бо чули дуже приємних відгуків, дехто навіть говорив, що це найкрасивіше містечко Онтаріо. До того ж нас дуже зацікавили в фрази " The colour is now at peak in the Niagara Falls region. The area is "simply beautiful". Dominant colours are red, burnt orange and yellow mixed with the green for contrast....." із The Fall Colour Progression report (уявляєте, є і такий :)!), тому що в нас вже пік пройшов, лисття почало опадати.
Що можу сказати- мої сподівання виправдались.
По-перше,містечко розташоване на втоці Ніагари в озеро Онтаріо і як зрозуміло з розшташування має чудові види:
[700x525]
( скажіть, зовсім не схоже, що це кінець жовтня)

Також це дозволяє організувати шикарний яхт клуб:
[700x525]
( на територію звичайно стороннім вхід заборонено, але це край, що видно з тераси ресторанчику, де ми обідали).

По-друше, люди по максимуму скористались цим і тільки примножили красу природи. В містечу чудові парки (здається їх площа більша ніж площа решти міста), збережена стара архітектура, є деякі цікаві музеї. Більшість нерухомості- це готелі, ресторанчики і магазини, одним словом приємне курортне місто. Навколо містечка теж дуже красиві місця.
Ми наробили кучу фоток, деякі фотки можна знайти за цією адресою: http://tanchik77.fotoplenka.ru/album136485/
(webshots зовсім споганився, тому вирішила спробувати якийсь інший ресурс).
Це між іншим була сама довга наша поїздка на даний момент, 150 км (1 час 40 хвилин) в одну строну, причому по хайвеям, але Владленка справився на "відмінно". Водить він класно, спокійно, впевнено, акуратно, реагує швидко і завчасно і отримує задоволення від процесу :).

[699x466]
Такий же і на імя Владьки існує звичайно

Недавно повернулись з ДН Марлен. Організовано було прикольно. Ми ж звикли, що всі ДН (як і решта свят ) проходять в основному за столом з кучою-кучою страв. А Північній і Південній Америці (в всякому разі так кажуть люди :)) популярні вечірки , які коротко можна охарактеризувати як фуршет. Так було і в Марлен. Були в основному приготовлені закуски, які стояли на тацях, і періодично хтось розносив по гостям. Також з напоями, Девід постійно всім все наливав :). Народ сидів на стільцях, диванах створючи щось на зразок колу, періодично стояв, переміщався, сторювались то маленькі групки, то одна велика група, постійно мінялись теми розмов. Діти грались окремо в ігровій кімнаті, навіть палатку були там собі поставили :).
Потрібно і собі так свята організовувати, немає відчуття тяжкого живота :) господарка не замучена перед святом, народ має можливість потріщати з ким хоче, ну і взагалі тяжко буває при великій компанії всіх розмістити за одним столом.
І так ДН дуже сподобалось, народ був дуже приємний і цікавий, інтернаціональний колектив, канадо-чілійсько-український :).