З сьогоднішнього:


Починаю розмову з Владом слова " Ось ми вже 11 років одружені..." . Він не дає мені закінчити " Что, сегодня?!"
Добре хоч зі страхом в голосі :)

--

Чую як Данилко вчить Софійку життя "Wait.. you need to learn how to wait ... Sometimes you need to wait really long, like for your birthdays and presents..."

--

Софійка українською про себе постійно говорить в чоловічій формі, улюблена фраза " я сам", до україських слів в множині часто додає s , виходять такі варіанти як "камніс".

http://www.etsy.com/shop/LBFelt?ref=pr_faveshops

Сиджу, мучаюсь, хочу купити майже все, і від інших продавців теж :)- http://www.etsy.com/search?q=Felted%20Mittens&orde...t&view_type=gallery&ship_to=ZZ

Софійка вчора грається зі своїми ляльками, посадила їх, а сама бігає , збирає свою сумочку, кидає туди все що попало. І шарфик начепила як попало. Повертається до ляльок " Bye-bye, I am going to work. I will be back soon".
Гарненько я в очах дитини виглядаю :)
--
Вчора малі грались на задньому дворику, захотіли повертатись, я їх прошу прибрати іграшки аз собою. Данилко одразу кидається, складає, а Софійка прикидається, що її це не стосується. Я хвалю Данила, який він молодець, кажу що діти які гарно прибирають іграшки, заслуговують на десерт, а Софійці його мабуть не хочеться. Мала і вухом не веде, але Даня підбігає, всовує їй іграшки в руки, просить допомогти віднести тяжкий грузовик, і все так хитро, з посмішкою, похвалою, що сестричка послухалась .
Данилко просто золотий братик :). І це не тільки я так думаю, в їх дитсадку мені останні два тижні, з того часу коли мала туди пішла, кожен день історії розповідають, як ніжно і турботливо він до Софії ставиться.
---
Вже після того як малі заснули, а я поїхала по магазинам ( у нас тут поряд два магазина до 11 працюють :)), до нас заскочив Дімка.
Я вже і з магазинів повернулась , і спати пішла, а пацани ще сиділи. Сьогодні зранку на кухні знайшла пусті пляшки пива і листочки з формулами, схемами і кусками коду .
А я от з Наташею про тестування ніколи не говорю :)

Вчора пізно вечором сиділа за компом, в тому числі слухала музику.
Різко відчула як же я кохаю свого чоловіка, який теж видів за компом , тільки в бейсменті :), скинула йому це відео\пісню:
http://youtu.be/kQ-XrImPGUs





Влад: ти це до чого?
Я: ти що нічого не зрозумів
Влад: ну не знаю, там рибки якісь плавали.

Ось така, вона романтика мого життя :) і тут не мовний барєр :(.

Комбінація того що 1) що ми працювали в сусідніх будівлях 2) ліні чи то пофігізму 3) не бажання платити обнаглівшим страховим компаніям додаткові грошики вилилась в те що в нас до цих пір була одна машина. А, ще варто відмітити що ми не фанати машин, тому машина в нас до цих пір та, перша, куплена 8 років назад, Тойота Корола 2001 року. Зовсім не солідно по українським міркам :). На щастя в Канаді ніхто цим не заморочується, людей оцінюють не тільки не за одягом, але і не за машинами :).

Навпаки, мені приємно що ми ведемо відносно "зелений" спосіб життя, машина не ламається, не хвилююсь коли діти там насмітять :) .

Але в вересні в Данилка починається школа, Софійка перейшла в Данилковий дитсадок,я працюю повний робочий тиждень в офісі :( і саме гірше що новий офіс не тільки далі, до нього від нашого будинку не було прямого автобуса. В результаті варіант,який ми вже частенько використовували і який ми б хотіли використовувати 2-3 рази на тиждень з вересня, при якому один із батьків їде на роботу на автобусі , якомога раніше, а інший пізніше відвозить дітей, а вечором відповідно навпаки, виконати технічно стало дуже тяжко. Пересадки тут дуже не зручні, добирались годину на автобусі- ніякої економії часу.

І ми нехотя і не дуже поспішаючи почали вибирати машину...

Але тут транспортна компанія нашого міста оголосила, що пускає нові швидкісні автобуси , і один маршрут має зупинку за 3 хвилин від нашого будинку і йде прямо до нового місця нашої роботи! Цікаво що ці швидкісні автобуси крім того що мають мало зупинок, вони ще й світлофори можуть переключати( якщо відстають від графіку) .

Так що нову машину ми не купляємо.

А "зекономлені" гроші я вже почала тратити :), забронювала поїздку на Новий рік на Кубу :).

Намагаємось вловити за хвіст відлітаюче літо, позавчорашній вечір в нас біля дому:
[700x393]

На минулі вихідні ми їздили на кемпінг,до піщаних дюн на озері Гурон, засмагли навіть .
Даня за три тижні до цього постійно говорив про кемпінг, так що і Софійка теж почала мріяти і говорити, як вона туди хоче. А коли приїхали і почали ставити палатку, то Софія почала нас зупиняти, ні, ви що , давайте ж їхати нарешті на той кемпінг.
І спочатку була розчарована такою банальністю :) Але потім озеро, вогнище, спання в палатці, на наступний день човен і річка... Так що і мала по-справжньому полюбила кемпінг :). А про човен на річці... наша дівчинка так гарно сиділа, човна не перекидала, адже в неї була відповідальна робота- дивитись по сторонам і в випадку появи піратів чи акули дути в свисток. А Данилко вже зовсім дорослий, гріб більше ніж я.

Вчора в нас розпочався фестиваль вуличних артистів і музикантів , наш улюблений місцевий фестиваль. Провели там весь вечір і такі ж плани на сьогодні, і на вихідних теж заскочимо, хоч на трошки .
Цікаво що в цьому році фестивалю виповнюється 25 років, і цього року запрошені улюбленці публіки із попередніх років . Є навіть одні артисти, що познайомились кілька років тому на цьому фестивалі, потім одружились і тепер виступають разом :).

Фото фестиваля із маленького колеса огляду:


[393x700]

Вчора пропуском від роботи намагалась відкрити двері до дитячого дитсадка.
Сьогодні приперлась на роботу в шльопках, гарно поношених в'єтнамках. Я ще в машині замітила що забула поміняти взуття, але вже запізнювалась на зустріч. І Влад мене заспокоїв. що ніхто і не помітить, половина нашої компанії ходить в гіршому взутті . Ніхто і не помітив , або в нас всі дуже ввічливі :). Коли я сама звернула увагу колег на моє взуття, пацани не зрозуміли, що тут такого, взуття як взуття, Зі сказав, що виглядає дуже зручним. Тільки Катя( єдина крім мене дівчина в команді) сказала. що вона помітила, що сьогоднішнє моє взуття не дуже звичне для мене, не дотягує до моїх звичних стандартів :).

А потім Зі заспокоїв\розповів мені. що бувають гірші ситуації, ось він сьогодні ранком поставив чашку дном доверху під нашу робочу еспресо машину , ще і не одразу зрозумів, чому кава виливається :).

Інший колега розповів про загублені ключі і про те як забув про ДН дружини.

Ну тоді я їм вже розповідала пару інших історій, наприклад як я прийшла до лікаря, із одномісячною Софійкою і 3- річним Данилком в светрі навиворіт. Лікар ще потім уточняла як я почуваюсь\як справляюсь, чи немає післяродової депресії :).

Насміялись :). А потім помітили що нас слухає наш великий шеф. Тепер надіємось на додаткову відпустку.

Фотографували ми в Лісабоні мало, Влад то того часу вже облінився, я теж втомилась його просити фотографувати, місце на картці закінчувалось, да і умов особливих щоб фотографувати не було. Але все одно мені здається що фото які я виставила трошки передають настрій міста.

Вже коли ми повернулись, я випадкового знайшла ось цей ресурс- http://portugal.bukovina.biz.ua/lisboa, рекомендую, кому цікаве це місто.

В Лісабоні ми взяли білети на стандартний двох поверховий туристичний автобус , білет дійсний на 48 годин, він має кілька маршрутів і обїзджає майже все місто, крім самого старого і схилястого району, там тільки трамваї проходять , і то не всюди. І ним ми так трошки пішки походили.
Автобус цей дуже сподобався. напівпустий, хороший аудіо тур( цікава розповідь в перемішку з музикою фадо). Мені соромного, але до цього я про Лісабон знала мало, перед поїздкою не читала спеціально, але там купила путівник і цей аудіотур також допоміг.

Що сподобалось ? Повітря- свіже, смачне:), відчувається близькість океану. Найгарніша у світі бруківка з дрібних ( часто білих та чорних ) мілких камінців, яка реально повсюду. Старі райони дуже красиві, але місцями занедбані. В музеї ми нажаль не ходили, за браком часу. Але багато є цікавих, я занесла в плани на майбутнє. Дуже сподобався новий район Парк Націй (Parque das Nacoes). А я спочатку навіть не хотіла туди їхати :) Він був побудований в рамках підготовки до Всесвітньої виставки ЕКСПО-98 і головною темою його творців стала вода. Багато цікавих архітектурних рішень, в всьому відчувається легкість і свіжість, багато простору відведено під зелені зони. Ми там відвідали океанаріум, теж виявився набагато кращим ніж я очікувала.

Ще ми виїхали за межі міста,на поїзді, фактично до впадіння Тежу в океан, ну що помочити ноги в Атлантичному океані :)

Люди дуже привітні, туристів мало. Їжа смачна і дешева, багато традиційних блюд прості ( наприклад я їла смажені сардини і відварену картоплю в одному місці), але смачні в першу чергу за рахунок свіжості. Про вино взагалі немає слів :). Але і оформлення в багатьох точках дуже просте, пластикове :(. Випічку ми мало коштували, але та що мені випала трошки солодкувата була , як на мій смак.

Що не сподобалось? Жебраки. Ми один раз сіли поїсти в центрі, мабуть в досить туристичному місці, і до нас 3 чи 4 рази підходити попрошайки, реально не давали їсти.
Взагалі в місці відчувається провінційність, і в хорошому розумінні слова і в поганому. В деяких районах здається що просто народ лінується щось підкрасити чи прибрати.

В цілому від міста залишилось дуже хороше враження, місто здається приємним для проживання , не тільки для туризму. І дітям там сподобалось більше ніж в Парижі :), хоча в Лісабоні ми більше на них орієнтувались, більше робили того що цікаве саме їм. Надіюсь ми туди повернемось скоро, і не тільки в місто, а в саму Португалію в цілому. Доречі коли ми летіли туди з України мої малі познайомили мене з кількома українськими сім'ями з дітьми що летіли в Португалію на відпочинок, кажуть дешевий варіант.

Lisbon pictures

1.
[700x525]

2.
[700x525]

3.
[700x525]

4.
[700x525]

5.
[700x437]

Вчорашній вечір. Данилко будує щось із свого Лего, я вяжу, Влад читає, а Софійка будує із конструктора-дерев'яних кубиків замок для принцеси.
Ідеальна сім'я одним словом :). Мала замок закінчила, на оклики" look! look!" ми всі його активно похвалили. Але замка виявилось недостатньо, виявилось що принцесі потрібен кінь. І Софійка почала закликати на допомогу. Я почала пропонувати іграшкових коней які ми вже маємо, але ні, їх потрібне тільки кінь саме із цього конструктора. Влад поглянув на кубики і швидко зазбирався робити чай, і на мене також :). Я тільки почала нудно розповідати про те що не зі всього можна зробити коня, як підскочив Даня - " Кінь? так в чому проблема, хвилинку, я зараз допоможу ( це в перекладі :)). І дійсно хвилинка і ось стоїть кінь:
[700x467]

і головне що Софійці він дуже сподобався :). Вузьке в татка і мами мислення :).

--

Ще фото, кілька днів тому . Данилко на замовлення Софійки побудував tea party( мабуть можна перекласти як чаєпиття, дуже тут популярна гра серед дівчаток). потім ще і піцу привозив на замовлення :)ю

[700x466]
[700x466]

--

А ще Даня вчора допоміг сестричці покупати її ляльок в ванні. Я то їх швидко засікла, але вони встигли використати майже весь дитячий шампунь :).

А від Лісабона перші враження були зовсім іншими, швидке і дешеве таксі, дуже приємне повітря, балкон\вино про які я вже писала

Зранку там було не менш красиво і приємно ніж вечором, ось найшла мої фото:




[700x467]


[700x466]



і номер коштував в 2,5 рази менше ніж в Парижі :), і це теж центр.

Ще "французьке", останнє.

Я чекала високих цін на продукти харчування і в ресторанах, але по канадським міркам вони виявились не такими і високими, особливо на вино і сири :). Мої малі високо оцінили французькі тістечка. В більшості пекарень вітрини оформлені так, що мені самій хотілось одразу щось прикупити. А як їх упаковують.. то теж справжнє мистецтво. Ми не так багато ходили по ресторанам, в котеджах нам в основному дуже смачно готувала мама Влада :), але всі рази коли ми заходили десь поїсти, то залишались задоволеними. У мене склалось враження що для Франції типові "prix fixe" меню (обід\вечеря з декількох блюд, з вибором, за фіксованою ціною). У нас це велика рідкість. Спробувала там вперше жаб'ячі ніжки.

Про мову. Французьку нажаль ми не знаємо, і я чекала що англійська нам не особливо буде допомагати, скоріше навпаки. Але все не так погано, негативного відношення із-за цього майже не зустрічали. Хіба був випадок :), в одному дуже милому ресторані, перед тим як сідати там, Влад запитав про блюда з fries( ми не для себе питали, а для дітей, вони побачили картоплю в людей що їли в цьому ресторані 5 хвилин тому і дуже просили, і для нас це стало критерієм чи там сідати) менеджер ресторану уточнив " French fries? go to MacDonald's, it is 5 minutes away" і це було не недорозумінням, і картопля в них була, 100% :). Зате в іншому ресторані коли офіціант принесла ті ж жабячі лапки і я не одразу зрозуміла що за блюдо вона принесла( багато замовлень), а її англійський був таким само поганим як мій французький, вона знайшла вихід зі становища, оголосила "Ква-ква" :). І ще помітила гуляючи сама з дітьми, без решти компанії, рівень розуміння англійського навколо дуже підвищувався :).

Аеропорт Шарль де Голля - один із самих поганих аеропортів в яких я бувала. І взагалі перші враження від Парижу в нас були поганенькими :), адже коли ми туди прилетіли і чекали на Влада батьків цілих 8 годин, то вирішили поїздити на поїзді\метро по околицям Парижу . Що скажу- не рекомендую :). А ще там були страшні пробки на виїзді з міста ( коли ми їхали із аеропорту до котеджа), але це була пятниця вечір і можливо ми частково винні, погано орієнтуємося і скоріше всього погано вибрали маршрут, понадіялись на навігатор.

В суботу на ігровому майданчику Данилко взяв незнайому дівчинку за руку, ан рік чи два за нього старшу. Просто посміхнувся, підійшов, заглянув в очі і взяв за руку. Я почервоніла і вже відкрила рота читати йому лекцію, що так робити не варто, що дівчинці може бути неприємно, і навіть якщо він захоче так зробити, то потрібно запитати перш. Але дівчинка засміялась, запитала в Дані чи він вміє танцювати, на що він почав показувати свої коронні рухи з викидом рук і ніг в сторону. Прекрасна незнайомка високо оцінила Данін талант і запропонувала потанцювати як принц з принцесою. Діти взялись за руки і почали кружлятись ...

Але лекцію я таки прочитала, дома.
----
Вчора Даня познайомився із хлопчиком ( той зацікавився драконами що малі запускали і підійшов ), через 5 хвилин вони були вже друзями і Марк запросив Данилка на своє ДН :). Через деякий час Даня десь відбіг в сторону і довго не повертався, ми чули тільки його веселий сміх я пішла за ним. Виявилось що він познайомився із двома дівчатками, одна його віку, одна значно старша сестра. Вони гойдались разом і Данилко їм показував різні сценки із кривлянням.

---
А Софія теж не відстає від брата. постійно з кимось знайомиться, отримує якісь подарунки. В Лісабоні вона умудрилась познайомитись із хлопчиком років восьми, Даня його спочатку відгонив від сестри :), але потім діти всі разом грались десь хвилин 20 , до самої зупинки поїзда, а потім не хотіли розлучатись, причому що засмаглий португальський хлопчик Альфонсо не знав ні слова англійською :).

Не знаю що я буду робити, коли їм буде по 16 років :)

Фото з Парижу? ви там і так все знаєте :), та і на хороші не було часу.
Тому Данилко на фоні Лувру:
[466x700]
Софійка і її двоюрідна тьотя( на 7років старша :)), вони дуже подружились під час цієї поїздки :
[466x700]

[509x408]
І знову про відпустку. Ми ще їздили в Орлеан, різні села поряд, але якщо я буду писати про все детально, то ніколи це не закінчу, вже і так місяць пройшов :). Тому постараюсь коротко, і переходжу до Парижу.
Була я там вперше. І досить багато (хоч можливо і не до кінця свідомо :)) очікувала від першої зустрічі. І в принципі очікування виправдались. Місто надзвичайно красиве, і загальна атмосфера і якісь особливі дрібнички- все це дійсно присутнє. І ці мої приємні враження значно перекривають все те про що я напишу далі :)

Влад, я і малі були там всього 2 дні(а реально навіть 1,5 дні, якщо виключити повернення машини, поселення в готель і т.д.), решта компанії залишилась ще на два дні. Але Париж не саме цікаве місце на землі для моїх малих , а я не хотіла відривати ще два дні від головної цілі моєї поїздки- батьківського дому, тому ми зарання планували тільки коротку зупинку. Були ми там на початку липня, на вихідних. Час який виливається в = переповненість і до того переповненого міста. А я, як і переважна більшість туристів, дуже не люблю інших туристів :). Вони заважають гуляти, вони створюють величезні черги, вони смітять і т.д. А місто як може від них захищається. І я розумію що обтягнуті сіткою зелені зони в багатьох туристичних місцях - це єдиний вихід, інакше ця страшна людська маса їх просто знищить, але моя вільна, зелена канадська душа ледь переносила подібні картини. Ціна\якісь в готелях, до яких я ніби і була готова, але як виявилось не до кінця :).
Крім того були ж ми там великою компанією. Різний вік , темперамент, інколи різні інтереси, особливо в моїх малих :). Тому ми місцями розділялись.

Що ми там встигли на ці 1,5 дня? З однієї сторони недостатнього багато, з іншої - не так і мало. Жили ми в районі Опери. В перший день( в другій половині дня) ми пішки піднялись до Монмартр, там звичайно піднялись до базиліки Сакре-Кер,подивившись зверху на Париж, сіли на туристичний "поїзд", з досить непоганим маршрутом по району. Потім спустились назад до нашого готеля, по дорозі повечеряли в милому ресторанчику.

На другий день ми на метро проїхали до Пале-Рояль, прогулялись там, обдивились Лувр зі всіх сторін ( нажаль час не дозволяв зайти, але решта нашої компанії потім провела там півдня) , потім по Садах Тюїльрі( неочікувано дуже сподобались) дійшли до Єлисейські полів, подивись на них здаля, по дорозі від нас відкололась частина нестійких . Далі перейшли по мостику Сену, там сіли на кораблик, на ньому доплили до Собору Паризької Богоматері. До нього теж стояла велика черга. Але рухалась вона дуже швидко і ми зайшли в середину. Я звичайно бачила багато фоток раніше, як зверху, так і середини, але вони не передають масштабу і об'ємності. Я просто чекала красивих вітражів і деталей, але саме об'ємність, особливо внутрішніх арок мене просто приголомшила. Величність, особливе світло створюють надзвичайну атмосферу. Можу тільки уявити, що там відчувають віруючі люди.
Після Собору, розглядаючи Париж з того ж туристичного кораблика, ми добрались до Ейфелевої вежі. І до того не маючи бажання підніматись наверх, побачивши черги закріпились в своєму небажанні. Вежа очікувано не визвала в мене ніяких емоцій, нічого не очікувала- нічого і не отримала :). Тут ми ще більше розділились, і я з малими повернулась до Садів Тюїльрів, в район каруселів і атракціонів (вирішила що повинні і в них же залишитись хороші спогади про Париж :)). А Влад з батьками ще сходили до Будинку Інвалідів.

О, і ще, після того як вклала всіх своїх спати :), я на пару годинок вийшла в нічне місто. Навіть в 2 години ночі туристів не поменшало, а процент російськомовних здається навіть збільшився.

От і все.

Висновок- я туди звичайно повернусь, і на довше, але або коли дітям буде вже цікаво, або взагалі коли вони виростуть і не захочуть їхати з нами:), і в травні чи жовтні .

Щоб перекрити негативне враження від паризької заправки :), ось знайшла фото, more

Замки бувають не тільки королівськими. Деякі належали простим "бідним" вельможам і потім не потрапляють в листи 20-ти" рекомендованих до відвідування":). Наша компанія туди поїхала теж тільки із-за того, що він був всього в 15 хвилинах. І залишилась в великому захопленні, і від самого місця, і особливо від презентації яку влаштувала кухарка.

В цей замок я з малими не їздила, все-таки не дивлячись на принцес і на великі площі для ігор, дітям чомусь атракціони подобались більше замків :), тому я пропускала деякі поїздки і розважала моїх сонечок.

Але я хочу показати кілька фото із цього замку , по-перше щоб показати різноманіття замків, а по-друге Влад там зробив декілька вдалих загальних фото із рештою компанії( рідкість для нас :)):




[466x700]



more

Так, натхнення в мне вже зовсім чахленьке :), але спробую ще хоч трохи дописати про відпустку.
А ще мені не вистачає часу, робота, різні турботи, деякі приємні.

В нас нарешті дійшли руки до облаштування клумби перед будинком. До сьогодні в нас було досить страшненько :
[700x466]

Цій фотці більше ніж два роки, коли нам траву тільки поклали, Данилко такий маленький :), з того часу дещо змінилось звичайно, хоч би асфальт поклали , але я якось не знайшла новішого фото, і основна частина входу такою і залишалась із моменту нашого в'їзду.

В мене то не вистачало часу, то сумнівалась що можна зробити на такій невеликій площі\хитрому схилі, минулого року в мене з'явились деякі задумки, але я не могла знайти компанію\людей які за нормальні гроші була б готова допомогти їх втілити, бо реально шукала дуже вяло. Але цього року я взяла себе в руки, також втянула Влада і ми взялись за цю справу конкретно. Хоча і пізнувато, потрібно було б це все організувати ще в квітні :), але то нічого.
Ось що вийшло, фото з телефона і йшов дощик, коли я все красиво засаджу, нам закінчать сам підїзд до будинку, то я змушу Влада нормально пофоткать :


1.
[700x392]


more

Так Софійка заснула після відвідин першого замку- Шамбор.
[700x466]

На підході до нього вона захоплено заявила що це princess castle , а коли ми туди зайшли активно почала шукати цю саму принцесу. Що було неочікувано для нас, не можна сказати що вона принцесами захоплювалась особливо, мультиків не дивиться і т.д. І не особливо слухала наші розповіді про те що принцеса вже тут не живе , все рвалась вперед та із надією обдивлялась кожне нове приміщення. Я вже злякалась що дитина розчарується. Але тут прийшло рішення (із Данилковою допомогою), в одній і з спалень ліжко було досить закрите і Данило заявив малій, що принцеса спить . Софія дуже радісно прийняла таку версію, ще і на всіх шикала, щоб тихіше себе вели і не розбудили принцесу.
На виході із замку , в сувенірному магазинку ( ну як же без нього? :)) ми їй купили принцесовські наклейки, вона цілий вечір садила принцес в карети, одягала їх... потім вже в ліжку заявила що вона теж принцеса, наклеїла собі корону, обняла свого зайчика і за хвилину заснула :).

Принцес ми шукали і в всіх наступних замках, і навіть в Соборі Парижської Богоматері :), але чомусь вони всі спали, або поїхали в гості до інших принцес :(.


[466x700]
[700x466]

Ну і останнє, але дуже важливе про парк- його розташування. Не так далеко від Парижу і прямо в центрі "весільної сукні Франції", серед замків долини річки Луари.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0...%D0%9B%D1%83%D0%B0%D1%80%D0%B8

І першим замком який ми відвідали був гігантський мисливський палац Шамбор. Замок-мрія, замок-престиж Франциска I . Цей замок мабуть самий вражаючий, найграндіозніший зі всіх замків Луари. Архітектура Шамбора — це ефектне поєднання стилів, французький Ренесанс. Багаті прикраси витримані в дусі раннього італійського Відродження, тоді як весь силует споруди нагадує про готику ( Це я в путівнику прочитала поки по замку ходила :)). Є багато дискусій яку частину з цього замку спроектував сам Леонардо да Вінчі( і взагалі хто спроектував цей замок), але як мінімум його ідеї мали великий вплив під час проектування і будівництва.
Я бачила цей замок раніше на картинках, загальний вид, але вони зовсім не передають розкішність, витонченість і при цьому величність елементів.

[466x700]


ну дуже багато фоток