Это цитата сообщения lj_marco_polo_sf Оригинальное сообщение

Лес.



Киев - город синих стрелок.

[500x]
*По клику в большем разрешении.
Источник.

Особенно хотелось бы отметить количество запрещающих остановку знаков у правого края фотки и количество машин, которые на все эти знаки благополучно положили. Внимательный зритель заметит также тот факт, что правая полоса предназначается для маршрутного общественного транспорта, но, как я уже заметил, nobody cares.

http://marco-polo-sf.livejournal.com/63201.html

Я багато що хочу побачити в своєму житті і багато що відвідати , тепер ще хочу і сюди :)

http://www.zimbio.com/pictures/xbmzh9wK0sN/50000+Sardines+Swimming+New+Tank+Launched/_YwnXAmLJaF

Мої улюблені фото з тваринами-малятами :)

Amy, an eight-year-old lemur, nurses her twin week-old offspring at the Sarafi Park in Ramat Gan, Israel.(Photo by Handout/Getty Images Europe) : 

[472x594]

[594x437]

Это цитата сообщения lj_drugoi Оригинальное сообщение

Salt og Pepper II



[показать]

Соль и Перец: Читать далее

http://drugoi.livejournal.com/2907142.html

Перечитую, на цей раз англійською. Як же він все-таки пише! І варіант\переклад англійською теж дуже красивий.

Цитати звідти:

The problem with marriage is that it ends every night after making love, and it must be rebuilt every morning before breakfast.(Проблема шлюбу в тому, шо він закінчується щоночі після фізичного акту кохання , і кожен ранок потрібно встигнути відновити його до сніданку)

No, not rich. I am a poor man with money, which is not the same thing. ( Ні, я не багатий. Я бідняк з грошима, а це не одне і те саме.)

The heart's memory eliminates the bad and magnifies the good.(  Память серця знищує всі погані спогади і звеличує всі добрі. )

The only regret I will have in dying is if it is not for love.( Коли я буду помирати, я буду жалкувати тільки про те, що смерть ця не від кохання)

Wisdom comes to us when it can no longer do any good. (Мудрість приходить до нас тоді, коли вона вже не потрібна)

----

І ше три чудових фрази що теж належать Маркесу:

It is not true that people stop pursuing dreams because they grow old, they grow old because they stop pursuing dreams.( Це не правда, що люди перестають мріяти тому що вони дорослішають, вони дорослішають тому що перестають мріяти)

A person doesn't die when he should but when he can.( Людина помирає не тоді коли повинна, а коли може)

What matters in life is not what happens to you but what you remember and how you remember it. ( В житті важливо не те , що трапилось з тобою, а те що ти памятаєш і як памятаєш).

Photo: Christopher Furlong/Getty Images

Keswick Mountain Festival volunteer Tara Vallente walks on water inside an inflatable sphere in the Lake District in Keswick, England.

[500x351]

А взагалі прикольний фестиваль придумали, чого там тільки не планується-

http://www.zimbio.com/pictures/rxB5BvBDotj/Walking+Water+Launch+Keswick+Mountain+Festival,

http://www.keswickmountainfestival.co.uk/programme/

Это цитата сообщения FarEast Оригинальное сообщение

Оттава



Когда-то там, где сейчас находится Оттава (ударение на первый слог, кстати), жили индейцы и торговали мехом французские купцы, к которым вскоре присоединились английские поселенцы. А в 1857 г. английская королева Виктория издала указ, по которому Оттава (бывшее название - Байтаун) получила право быть столицей Канады, так как город находился на стыке двух провинций — английской и французской, соперничавщих между собой. На алгонкинском языке Оттава означает «Место встреч» (хм, Торонто на ирокезском языке означает то же самое).
Самая известная достопримечательность Оттавы - Парламентский Холм - красивые здания в стиле европейской готики. Башня эта, высокая, Башня Мира — самая высокая часть парламентского комплекса — это памятник канадцам, погибшим на полях сражений в Европе в Первую мировую войну.

[466x699]
Что еще

В Даньки новий етап розвитку, він зрозумів, що якщо підтянути велику машинку до маминого компютерного стола і стільця, взібратисть на цю машинку, то можна вилізти на стілець, а з нього і до стола подати рукою. Так що бабусі з внуком весело, не можна розслабитись ні на хвилинку :).

Данилко починає проявляти характер і голос, кричить , коли йому не дають бажаний предмет, або коли заводять з вулиці додому. Але ми з допомогою терпіння, хитрості і ласки поки що справляємось.

З смішного.. коли Даня ховається, то говорить " де ти? ", по аналогії з тим що каже бабуся, коли його шукає. Звуки досить складні для вимови і  в його вустах звучать як ніби з російським акцентом :), дуже схоже на російське слово " дети "( дєті).

Класно коли мама поруч. З нею спокійно і затишно, як в дитистві. А ще вона дає мені виспатись на вихідних ( нянчиться з внуком по ранках). робить мої улюблені налісники, дає нам можливість розважатись поза домом по вечорам. А Даня який щасливий!, його стільки уваги і любові оточують.

Страшно, що ми будемо робити, коли вона летить назад, в Україну. Влад вже не раз запитував "Может мы ее как-то уговорим остаться еще на несколько месяцев?  :).

Это цитата сообщения Элеонора_Кацнельбоген Оригинальное сообщение

Намалюй...



Білим, білим, білим мені сніг намалюй,
А темнозеленим та сивим - розлогу сосну,
Жовтодухмяним промені сонця розфарбуй,
Що запрошують радо у красну весну...

Синім, темно-синім річка долі тече,
Де за нею гАряче-жовтим стигне хліб,
Співає в небі жайвір, сонце міддю пече,
Зібране щастя у великий сніп.

Зеленим, зеленим намалюй гаї,
А за ними гори моєї Вітчизни,
І такі красоти, і такі краї
Не зустрінеш в світі і приблизно...

Малиновим, малиновим намалюй вуста,
До яких припасти, як в спеку до джерел,
Пити з них любов твою, ту, що пророста,
З могутніми крилами, як має орел!

Я дивлюсь на фарби, на руки твої,
Вплітаю у віночок волошки та шипшину
Життю різнобарвному дарую мої:
Радощі, печалі, світанки країни...

Солов'їним співом намалюй мені ночі,
Де зірок, ніби маку у святковий пиріг,
І я бачу твої закохані очі,
І так вядчна тобі, що палітру зберіг...

[351x448]

Написала попередній пост і подумала, а в Австралії то ж перший день осені! яка там картинка? ось що google.com.au видає:

[276x135]

P.S. мабуть зрозуміло, що працювати мені не хочеться? :). Хоча і роботи вистачає :(.

Сьогодні день весняного рівностояння( http://en.wikipedia.org/wiki/Equinox) і канадці вітають один одного з першим днем весни. Я на робоіт тільки годину , а вже провела 4  майже однакових розмови на тему весни, теперішньої погоди і поганого прогнозу :).

Подобається мені як Google.ca оформлює свій сайт до кожної дати\свята, ось яка зараз картинка з приводу першого дня весни:

 

[276x135]

І ще про одну українську греко-католицьку церкву, вона знаходиться майже за 100 км від нас, просто щедевр архітектури:

[640x480]

Тут більш класні фото і поясненя:

http://www.flickr.com/photos/jeannot7/3262244575/

http://www.flickr.com/photos/snuffy/sets/72157614509145934/

 

Відносно різноманіття церкв, ну і звісно моя улюблена "українська" тема:).

Українські цекрви в межах 30 км від мого місця проживання, вірніще ті, про які я знаю.

Ukrainian Orthodox Church of St. Sophia ( Українська православна церква святої Софії):

В нашому містечку, я була тут на службі. Православна церква, адаптова під канадські мірки, народ більшість часу сидить, служба проходить на українсько-російсько-англійській мові, причому батюшка на всіх цих трьох мовах говорить з легким акцентом, виявилось що він поляк за національністю.  Сюди ходять як і старі імігранти, так і нові. Багато не тільки українців, а і росіян і білорусів. Зараз при вході до церкви вісить транспорант-обява про продаж вареників:).

Ukrainian Catholic Church of the Transfiguration

В нас в місті. На службі тут не була, здається це церква яку в нас називають греко-католицькою. При церкві є окрема будівля- українських клуб, бувала там , наприклад на фестивалі писанок. В клубі також є дуже цікаві стенди про історію української іміграції до наших містечок. В основному тут збираються нащадки старих імігрантів,  деякі вже і українською не говорять.

St. Mary’s Ukrainian Catholic Church: 

В сусідньому містечку, ніколи там не була. Наступна ще в одному містечку поряд, теж там ніколи не була.

Holy Protection Mother Of God Ukrainian Catholic Church:

Это цитата сообщения Элеонора_Кацнельбоген Оригинальное сообщение

Deja vu, чи Ще раз впевнююсь в тому, що...



Немає нічого кращого...

...ніж пити міцну каву у зручному кріслі,

споглядаючи на столик, на якому тарілочка, де свіжий хліб з горіхами і шматочок сулугуні,

слухати Ozzy Osbourne...

мати чортову роботу, ангельских дітей і...

беземежно любити їх,..свою Україну, сонце, маму, ТЕБЕ!

з душі вигнати смуток, з голови - всі погані думки, жити та мріяти...

про успіхи ангельских дітей,

про Україну, мир, сонце, маму і про ТЕБЕ, та...чортову роботу!!!





повтор посту від "Вторник, 16 Сентября 2008 г. 10:56"

Настроение сейчас - дуже весняне

[500x379]

Зараз в інеті повно фоток з Київського Тижня Мод, особливо вразили роботи дизайнера Олени Буреніної :

[699x437]

 Я не памятаю точно коли вперше його побачила, памятаю тільки свої сумарні відчуття\враження. Було це десь 14, 5 років тому. Я, соромязлива( справді! :)) першокурсниця, жила в гуртожитку  і часто ходила в гості до Наталі, а потім і жила в неї, на той момент моєї одногрупниці. В неї по сусідству жили три дуже красивих дівчини, Люда, Таня і Галя. Вони були такими красивими, такими модними і витонченими,  до того ж вони були вже другокурсницями...  Ну і звичайно в таких дівчат були кавалери, теж такі ж класні.  І дівчата і їх хлопці були привітними і вічливими, здоровались і посміхались, тільки здається Танин хлопець при зустрічі мене як не бачив. Завжди серйозний, ходив завжди в сірому плащі. Можливо не красень, але памятаю як відмітила для себе :), що симпатичний, привабливий. Ще памятаю його голос, памятаю що коли його вперше почула, то голос мені дуже сподобався. Але в серці явно нічого не ойкнуло, нічого не сказало мені, що це ВІН.

Пройшло 3, 5 роки. Я на той момент вже майже 4 роки зустрічалась з одним хорошим хлопцем, відносини щоправда були далеко не самими хорошими, кохання між нами вже ( чи взагалі ніколи?) не було. Він на той час вже ні з ким не зустрічався. За цей час ми звичайно багато перетинались,  моя компанія і його компанія стали добрими друзями.  І ми з ним стали справжніми друзями. Я поступово дізналась, шо не такий вже він серйозний :), а насправді великий гуморист, що він добрий, розумний, цікавий і надійний. Мені дуже подобалось проводити час з ним, все більше приваблював його характер і зовнішність. Але так і має бути між справжніми друзями, хіба ні? а те що приваблює фізично, то може здається? і це ж контролювати можна :). І тут явно переломного моменту не було, я не прокинулась ( як фільмах :)), з думкою- так я ж його люблю! :). Ні, це прийшло поступово. В моїй душі поступово склались в одне всі частинки разом - мій веселий сміх від його розповіді, про те як я сумую за ним після тижня розлуки, про те, як все тяжче стримувати своє бажання провести рукою по його волоссю, про те , просто про те, що поряд з ним- я щаслива. Ще мабуть вплинув той факт, що закінчувався час його навчання, він думав повертатись до себе на батьківшину ; думаючи про це, я усвідомила, що дуже боюсь його втратити і що я закохалась :)! На моє велике щастя, він відчував те ж саме. Нам навіть не потрібно було про це говорити, просто прийшов час, коли ми це знали один про одного.

Пройшло ще майже 4 роки. За цей час ми і сварились і мирились,  мінялись і дорослішали, але все ще кохали один одного і останні півроку жили разом. В один прекрасний момент ми прокинулись і різко вирішили одружитись :), в першу чершу тому що для подачі документів на іміграцію до Канади нам потрібно було бути одруженими. Було це в четвер,а вже  в суботу, 16 березня 2002 року ми були оформляли наше одруження. Це було в мене на батьківщині,  і оскільки я люблю цифру 17, то,  по- знайомству, попросила саме її поставити в свідоцтво. Так що, виходячи із свідоцтва про одруження, вчора виповнилось 7 років нашому із Владом шлюбу.

Ось така в нас не дуже романтична історія :). В нас не було кохання з першого погляду, я б сказала що в нас еволюційне кохання, яке поступово виросло, пройшло через деякі трудноші, випробування, позбулось всього непотрібного, виросло саме в велике почуття  і виховало нас. І після 11 років відносин, семи років шлюбу мені хочеться процитувати слова Ліни Костенко:

Мені страшно признатися: я щаслива.
Минають роки, а ти мені люб.  

А ще я дуже щаслива, що мені пощастило не тільки в коханні, а й в дружбі, більшість наших друзів з тих часів так і залишись бути нашими друзями.

В минулу пятницю ми  з Марлен і Девідом ходили в ресторан. Звичайно, для нас похід в ресторан без Даньки- це вже велика і рідкісна подія :), але пишу я про це тут не тому. Просто місце, куди  ми ходили, дуже цікаве. Це перероблена в ресторан церква(New Apostolic Church).

Для більшості українців словосполучення "перероблена в ресторан церква" звучить дико. Для мене це також не вично, навіть враховуючи що я сама в церкву не ходжу, але ж виросла  в оточенні, де до святих будівель відносяться дійсно як до святих. В Канаді( Штатах, і навіть в багатьох країнах Європи ) до цього відносяться зовсім по- іншому, різних віросповідувань тут дуже багато, будівлі церкв дуже різні і їх досить часто перероблюють в щось інше.  Наприклад зараз в Квебеці і зокрема Монреалі значно зменшилась кількість католиків, багато цекрв закриваються і перероблюються. І навіть перероблюються в житло, причому дуже модне і дороге, і від самої будівлі стараються зберегти як можна більше деталей.

А ресторан виявився дуже кравивим ( фото не мої, з сайту ресторана): 

[699x437]

Влад подарував невідомі для мене квіти :

[699x466]

коли розпустились більше:

[699x466]

Ніхто випадково не знає їх назви?