Даня точно вирішив вирости якимось спортсменом. Останнім часамо дуже любить ось так тренуватись, чи то на стрибки в висоту, чи то на метання списа :).
На задньом у фоні симпатичний задній дворик, так він не наш, а сусідній :), наш закінчується там , де закінчуються зарослі незабудок і кульбаби. Хоча звичайно це частково виправдання лінощів :), але я люблю таку дикість і природність. В мене з іншої сторони дворику ще і барвінок під деревми синіє і конвалія скоро розцвіте.
А Данька стає все сильнішим і сильнішим, такі тяжкі предмети може підняти! Ось ця палка не така і легка, особливо якшо тримати її на витянутій руці.
Але в мого сина є і інша сторона- ніжна і мрійлива :):
Як тільки зявились всім відомі новини, у нас на роботі при в холі поставили наклеїли листівки і поставили рідину для миття рук, спеціальну, дезинфікуючу . А ще тих хто зовсім недавно побував в Мексиці просили попрацювати з дому ( якщо можливо, інакше просто дома посидіти в оплачувальній відпустці) 7 днів.
А моїй мамі позвонили з паспортного столу, так як вона недавно повернулась з Канади, запитували чи не відчує ознак грипу. А потім навіть приходив дільничий і мама писала щось типу пояснювальної, про те що не хворіла .
Думаю в мою компанію і в Україну хвороба не проникне, з такими то методами профілактики:).
До нас на годівнички почала прилітати нова пташка. Почала шукати в книжці, що за вид- виходить що це Rose-breasted Grosbeak або Pheuctius ludovicianus або дубонос російською :) :
Мій перший подарунок від сина на Мамин День, зроблений своїми руками( майже :)) . Ось яку листівку він оформив в дитсадочку:
Это цитата сообщения new_autumn Оригинальное сообщение
Без заголовка
[400x600]В Киеве на месте погибших деревьев стали появляться симпатичные деревянные скульптуры. Вот одна из них, которая стоит на перекрестке улиц Стретинской и Стрелецкой. В отличие от других творений, автор немножко "приодел" свою балерину в белую балетную пачку.
Замечательно, что в то время как уничтожаются в городе тысячи деревьев (в угоду застройщиков-толстосумов) и Киев перестает быть самым зеленым городом, находятся люди создающие такую "маленькую красоту".
Это цитата сообщения Азма Оригинальное сообщение
Чтобы правильно расти...
[450x302]Чтобы правильно расти,
Надо маму завести.
Мама - очень зверь полезный,
Лучше прямо не найти!
Если ты захочешь кушать -
Стоит только заорать,
Прибегает мама тут же,
Будет сиську предлагать
[450x300]В сиськах просто и легко
Возникает молоко.
Стоит только присосаться -
Прямо в рот течет само!
Если ты поел немного,
Но еще не хочешь спать -
Чтобы мама не скучала,
Можно снова закричать.
[450x305]Мама на руки возьмет,
Мама песенку споет,
Мама сказочку расскажет,
Спляшет, мячик принесет!
Если спать захочешь все же,
Лучше рядом с мамой лечь -
Пусть поспит немного тоже,
Маму надобно беречь.
[450x300]К боку теплому прижмись,
Сладко - сладко потянись,
Перед сном, что мама рядом,
Непременно убедись
[450x300]Если ты глаза откроешь
И увидишь - мамы нет,
Ты, конечно, рев устроишь,
Разорешься на чем свет.
Прибежит она бегом,
Истекая молоком.
Мама - зверь домашний очень,
Не уходит далеко.
Папа же - субъект ненужный,
Это тоже нужно знать,
Спит всю ночь,
а ты весь в луже,
Не берет к себе в кровать
[450x301]Хочешь быть счастливым самым,
Значит, слушай мой совет:
Заводи скорее маму -
Лучше мамы зверя нет!
Взяла у
Вера_Дягилева, себя порадовать и вам настроение поднять))
Это цитата сообщения Прекрасно-Премудрая Оригинальное сообщение
Два кольори! Квитка Цисык обладательница Оскара и Гремми (Квітка Цісик, Kvitka Cisyk)
Украинская песня Два кольори - Квітка Цісик
Без преувеличения скажу, что услышав хотя бы раз пение Квитки, вы не останетесь безразличны.
Квитка Цисык (Kvitka Cisyk) интересна своими двумя украинскими альбомами "Kvitka - Songs of Ukraine" и "Kvitka - Two Colors". Первый диск Квитки был записан в 1980-м году, второй Two Colors в 1989. Рядом с этими дисками в украинской музыке до сих пор ничего достойного нельзя поставить. Недаром они собрали множество наград в Канаде, а в 1990-м были номинированы на Гремми в категории contemporary folk.
Все аранжировки филигранно и всеобъемлюще сделаны англичанином Эдвардом Раковичем (вторым мужем Квитки), который, не зная украинского языка, но будучи влюблённым в украинку, творил чудеса! Аккомпанировала Квитке её старшая сестра Мария (рождённая в концентрационном лагере в Германии в 1945 году). Мария Цисык, известная в мире пианистка, была директором консерватории в Сан-Франциско, вела мастер-классы в Карнеги-Холле. На гитарах играл фантастический Стюарт Шарф.
Два кольори
Слова: Дмитро Павличко
Музика: Олександр Білаш
Як я малим збирався навесні
Іти у світ незнаними шляхами.
Сорочку мати вишила мені,
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої два кольори
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори мої два кольори:
Червоне то любов, а чорне то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись як мамине шиття
Мої сумні і радісні дороги.
Мені війнула в очі сивина
Та я нічого не несу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.
Я дуже люблю каву, але ще більше чай і вживаю його в величезній кількості. Зараз підсіла на деякі сорти китайських чаїв, які не продаються в пакетиках і дійсно вимагають заварки. Із-за цього( тобто своїх лінощів) я не пила ці чаї на роботі, але кілька днів тому знайшла рішення, чашка з секретом:
На вихідних на вечерю Влад готував стейки, ну і до них налив нам по-трошку вина із своїх запасів.
Даня і собі, побачивши червону рідину, захотів нею запити мясо, почав кричати " Дай! дай!"( взагалі це його улюблене слово :)) і тянули руки до бокалів. Ну тато і вирішив навчити сина, що вино-це погано, не смачно, дав йому торкнутися губани рідини. Спочатку Данилко скривився, але потім на лиці засяяла посмішка і крики "Дай! дай!" стали ще голоснішими. А яке лице було у Влада! Він зміг тільки видавити "А пишут, что должно не понравиться". Може ми малу порцію дали спробувати? :).
Але ми найшли інший чудовий вихід - вчора купили гранатовий і із лісових ягід соки. Так що в Дані є своя червона рідина :).
На роботі завантажена, навісили нові обовязки, і якби просто тестування, а то дуже багато часу займаюсь якимось планування, зустрічами і т.д. Мій щеф подає це як підвищення, але без підвищення зарплати :). Взагалі наша компанія про це офіційно ще не говорить, і в пресу ніби поки не проникало, але в нас з місяць тому заморозили набір персоналу, поки що тимчасово, на квартал . І зарплати в цьому році не піднімають, щоправда збільшили премії. Ще скорочують різні поїздки і деякі трати. Все це робиться не тому що зараз справи йдуть погано, ні, поки в нас дуже гарні прибутки, але очікують зменшення прибутків і зростання витрат на виробництво нових телефонів.
Інколи думаю, може ну його цю роботу, проводитиму більше часу з Данею. Але на щастя обставини\події, що так спонукають так думати, дуже рідкі, і свою роботу я таки люблю :).
Аж цілих дві орхідеї:). Просто в минулу суботу займалась своїми кімнатними рослинами, що пересадила, що просто пообрізала\підгодувала.
Виявилось, що поступово, в основному за рахунок подарунків, в мене вже багато кімнатних рослин, серед них навіть два деревця.
А ще багато всього квіітне на клубнах біля будинку, це правда в основному не моя заслуга, а власниці будинку, Іванки.
Это цитата сообщения Jango Оригинальное сообщение
Прочитал еще одну интересную книжку
"Краткая история тракторов по-украински"
Горькая и смешная история, которую рассказывает Марина Левицкая, — не просто семейная сага украинских иммигрантов в Англии. Это история Украины и всей Европы, переживших кошмары XX века, история человека и человечества. И конечно же — краткая история тракторов. По-украински. Книга, о которой не только говорят, но и спорят. «Через два года после смерти моей мамы отец влюбился в шикарную украинскую блондинку-разведенку. Ему было восемьдесят четыре, ей — тридцать шесть. Она взорвала нашу жизнь, словно пушистая розовая граната, взболтав мутную воду, вытолкнув на поверхность осевшие на дно воспоминания и наподдав под зад нашим семейным призракам. …Мне казалось, эта история превращается в грубый фарс, но теперь я видела, что она перерастает в дешевую трагедию».
Автор из Британии, с нашинскими корнями. Книга была написана по-английски, потом переведена на русский, стала бестселлером в Англии. Правда перевод на русский хромает - тяжело обыграть украинский акцент, к примеру: "— Тридцять шесть. Ей тридцять шесть, а мине — висемдесят чотыре. Ну и шо? — (Он произносит «шо»)." в английском варианте он говорить "vat" вместо "what".
Интересно, что у российского читателя много негативных отзывов, почему-то многие думают, что книга поливают грязью "типичного русского переселенца" а также всю оставшуюся позади Родину. Ну совсем не правда, смысл книги в другом. Так что если будет возможность, прочитайте, русский текст есть тут: http://lib.aldebaran.ru/author/levickaya_marina/le...storiya_traktorov_poukrainski/
Доречі 25 квітня Дані виповнилось 14 місяців. Ми його заловили і виміряли/зважили, 81 см і 11,2 кг. А в рік був 78,5 см і 10,5 кг.
За статистикою - http://www.cdc.gov/nchs/data/nhanes/growthcharts/set1clinical/cj41l017.pdf він трошки вище і важче середнього.
Бабуся полетіла від нас 12 квітня, до цих пір не можемо звикнути, дома так пусто без неї. А для Дані настало "доросле життя", він пішов в дитсадок. Перший тиждень Влад брав відпустку і залишав Даню там щодня на годинку-дві. А це вже йде другий тиждень " повного дня", вірніше в нас виходить десь 4 рази на тиждень, по 6 годин, за рахунок того що я раніще йду на роботу, десь на 8, а Влад навпаки, пізніше , на десяту, ну і час від часу я працюватиму з дому.
Я довго вибирала дитсадки, але в деяких не було місця на потрібні дати, деякі мали погане розташування, і дуже багато мені взагалі не подобались. В результаті ми зупинились на домашньому дитсадку, власниця Оксана, білоруска. В неї двоє своїх дітей( хлопчик 4,5 роки і дівчинка 12 років, син ходить на " підготовчі курси до школи" три рази на тиждень на півдня, ну а доця відповідно до школи . Крім Дані до Оксани ходить Ярослав( син Наталі), і також, не на повний день, по кілька раз на тиждень, ще двоє діток. Данилко самий молодший, взагалі за законом в домашніх дитсадках може бути максимум 5 дітей( включаючи власних) і тільки одна дитина серед них може бути менша ніж 18 місяців.
Чому вибрала сама такий варіант? Сподобались умови, як Оксана з ними займається, що дає їсти і т.д. Оксана за освітою педагог, має великий досвід, навіть працювала на батьківшині в дитбудинку. Всі діти з російсько\україно мовних сімей і вона з ними розмовляє російською. Ще в домашньому дитсадку мало дітей і вони набагато менше хворіють. А Даня поки з дітьми мало грається, так що йому менша кількість дітей тільки на користь. А головне мені Оксана просто сподобалась, як людина. І я отримала дуже багато рекомендацій щодо неї, від людей чиї діти туди ходили, від моїх друзів.
В дитсадок Даня ходити не любить, вірніше там він грається, їсть і спить просто чудово, але от коли Влад його там залишає, то плаче :(. І дуже радіє коли ми за ним приїзжаєм, біжить назустріч і лізе в машину сам . Ще помітила зміни в його поведінці коли ми приходимо кудись в гості, в незнайомі місця; раніше він біг одразу ж оглядати все, на мене і не дивився, а зараз перших 10-15 хвилин тулиться до мене , обнімає і тримає за руку. Боїться що його залишать :(. І дома він став себе вести ще краще, став ніжніший і грайливіший. Як каже Влад- "Понял, что родителей и дом надо ценить. Понял, что не все люди такие, как бабушка". Але і до Оксани і дітей він непогано відноситься, видно що йому там непогано, просто з татом і мамою ще краще :). Надіюсь що він скоро звикне і повністю освоїться.
В нас дуже цікава погода, то спека, то дощ. В суботу наприклад було 30 градусів в тіні , що різко перейшло в дуже велику зливу, з сильними поривами вітру. Влад якраз грав в теніс з Пітером, а ми з Данею поряд грались. Коли почався дош і ми вскочили в машину їхати додому, то виявилось шо їхати дуже тяжко, не видно на відстані 2 метрів. Але головне вітер, нас особисто не зацепило, хіба іграшки малого збирали в сусідв, а от поряд повалило кілька дерев, пошкодило кілька дахів прямо на нашій вулиці.
Але ніби з сьогодні погода зрозуміла, шо це ж кінець квітня і Онтаріо :), і маємо на наступні два тижні за прогнозом близько +15.
Здається я вже писала про Владову годівничку для білок і фотки мабуть викладала, але то ж давно було :). Ось сьогодні зранку пофоткала, які пози може прийняти білочка, коли хоче їсти:
[700x420]
[700x420]
Даня любить дивитись на білочок і сміється коли вони стрибають, при слові " білка" йде до вікна на них дивитись.
Цього року я мало того що пекла паски сама, так я пекла не тільки для себе, а і одну для Маші( вона планувала її освятити) і одну обіцяла принести в гості. Сама не знаю як так вийшло, що всі почали вимагати з мене паски :), чомусь серед моїх знайомих існує думка, що я гарно куховарю і печу. Мабуть тому що я родом з України :), адже недавно один знайомий росіянин взагалі мені заявив, що всі українки- гарні куховарки і вміють пекти пироги, генетика така :).
Я вибрала простий рецепт, послухалась маминих порад і рекомендації, вкинула всі ігрідієнти в хлібопічку і вибрала спеціальний режим для тіста. Тісто вийшло чудовим, але хто ж хоче мати паску в формі цеглини , як форма в хлібопічці?:). Тому тісто перемістилось в дві імпровізовані форми і потрапило в духовку. І оскільки тут процес став залежати від людського фактору, який немає досвіду в цьому питанні( тобто мене), то паски вийшли якимись не дуже високими і темнуватими. Але смачними , одну ми з Владом зїли ж одразу .
Процес виявився простим і я не відходячи від каси :) зробила ще порцію на дві пасочки. Цей раз слідкувала на випічкою більш уважно і паски не підвели, вийшли дуже непоганими. І в цей момент до нас заскочили знайомі, мабуть на аромат :). Вони канадці, не православні, і звичайно зацікавились тим що я роблю. Змушена була їх пригостити гарною паскою. Тобто в результаті в мене залишилось дві паски, причому одна не дуже симпатична.
На наступний день, в суботу, я зробила ще одну паску, але мабуть перетримала тісто перед тим як ставитись пектись, тому вона вийшла дуже високою і красивого кольору, але потріскалась зверху. В результаті маємо три паски і тільки одну гарну.
Соромити українок не хотілось, ні перед Машею\людьми в церкві, ні перед гостями. Тому я врахувала всі свої помилки і спекла ще одну паску. Вона, №6, вийшла ідеальною, високою, золотистого кольору, рівненькою і навіть була ще теплою, коли до мене , перед церквою, заїхала Маша. Але коли Маша на неї глянула, сказала, шо вона як не справжня, домашні таки не бувають :) і захотіла забрати собі №5, яка потріскалась, Маша ствержувала що тріщини створюють дуже красиві візерунки :). №6 потріпила в гості. А ми з Владом доїдаємо решту, я навіть на роботу носила, вгощала співробітників.
Але пекти з допомогою хлібопічки , яка замішує тісто і в якій воно піднімається , виявилось дуже просто. Наступного року зможу взяти більше замовлень :).
Это цитата сообщения lj_drugoi Оригинальное сообщение
SWPA/Черное платье
[показать]Nikon D200Я70/2.8, ISO100, f/6.3, 1/125 | © Piotr Fajfer
На конкурсе Sony World Photography Awards в разделе Professional-Commercial-Fashion первое место занял польский фотограф Петр Файфер с фотографией под названием Princess of the crows, сделанной для коллекции модельера Эвы Данхофер. На церемонию вручения наград Петр пришел с девушкой потрясающей красоты, одетой в то самое платье. И я не удержался, Читать далее
Это цитата сообщения Loclier Оригинальное сообщение
Easter egg workshop
В преддверии православной Пасхи подумалось, что было бы хорошо рассказать о том, как красятся пасхальные яйца :)
Итак, для "правильной" покраски яиц требуется: яйца, несколько цветов краски, воск, специальная кисточка и свеча.
Кисточка для таких целей имеет вид конуса с отверстиями по краям. В более широкое отверстие набирается воск, потом плавится над свечой и через более узкое отверстие этим воском наносят рисунок. Принцип таков: воском покрывают места, которые будут оставаться в определенном цвете. То есть сначала наносят воск на чистое белое яйцо, потом опускают в самую светлую краску (желтый). Таким образом воск закрывает участки от краски; все, что не в воске, окрашивается (в данном случае под воском рисунок остается белым). Далее наносят более сложный рисунок, рисунок, который должен остаться желтым. Затем опускают в краску более темного цвета. И так далее.
Инструменты:
[600x399]