Я виросла з думкою, що брати\сестри завжди люблять один одного, просто за визначенням, безумовно і сильно, так само як мама любить свою дитину, як тут кажуть unconditional love. Так, вони можуть в дитинстві воювати між собою час від часу, і навіть бути не дуже близькими коли підростуть, але це все дрібниці перед фактом що вони рідні. Так само я ніколи не допускала, що мами можуть по-різному любити своїх дітей, чи в дітей будуть образи , що комусь з них чогось більше дають. Навіть якби я задумалась\помітила що батьки щось роблять для мого брата, а для мене ні, то це ж очевидно, значить йому в цей час це потрібно, і навпаки, мені потрібно їм в цьому допомогти. А буде щось потрібно мені, значить в цей момент прийдуть на допомогу батьки і брати.
Але потім я стикнулась в життя з різними людьми , з " а мою сестру мама любить більше" , "коли народився брат, а мені тобі було 10 років, то про мене просто забули", " я з братом і батьками не спілкуюсь майже, в мене на них велика образа". А коли завагітніла другою дитиною, кожний третій починав мене лякати, як старша дитина буде ревнувати і розповідати страшні історії з життя знайомих.
І знаєте, я злякалась :). Почала весь продумати, як і що я робитиму, щоб і Софійку не образити і щоб Данилко не ревнував. В мене навіть з'явилось якесь відчуття вини, що ми вирішили народити другу дитину. І перед Данилком і перед майбутньою малечою. Почала думати, а що, якщо в них дійсно колись зявиться відчуття, що комусь із них я чогось не додала?

Але зараз я зрозуміла, що боятись не потрібно. Звичайно, вони будуть воювати між собою( ось хай мала почне повзати і розбивати Данині конструкції :)), і може навіть на якомусь етапі будуть ревнощі, але коли я бачу, як Данилко повертається із дитсадка і одразу перевіряє, як там сестричка, а Софійка побачивши братика радісно підвизгує, я повірила що через двадцять років вони будуть вдячні за те що вони є один в одного.
І головне я відчула, що від того що їх двоє, я зможу їм дати тільки більше, я скоріше зможу навчити їх бути турботливими, прислухатись до чужих побажань, вони переживуть радість сумісних ігор і таємниць, зможуть разом щось випрошувати у батьків :). А любові і часу в нас я думаю вистачить для двох, бо любов між дітьми не ділиться, вона тільки примножується.

Вчора Влад повернувся з роботи і поки я закінчувала готувати вечерю, став гратись з дітьми. Чую весело в них, сміються. Йду кликати до столу і застаю таку картину, Влад тримає Софійку під руки і веде по підлозі, вона рефлекторно перебирає ніжками, Даня совається поряд і каже " топ-топ", "you got it" і т.д. Це Данилко вирішив вчити Софійку ходити, а татко з радістю підтримав.
--
Сьогодні Влад і Данька пішли гуляти, повернулись додому пізно, з двома великими наборами Лего, для десь 10-річного віку. В результаті ми тільки 20 хвилин тому закінчили збирати грузовик, який складається десь з 300 частин і ледь вмовили Даню відкласти складання екскаватора на завтра. На моє запитання , чому купили такі іграшки, а не щось для 3-річного віку і бажано не таке дороге, пояснення було простим- так захотів Данилко, він їх в каталозі бачив.
Так що тато зараз вкладає сина( зрозуміло що трак Даня взяв з собою в ліжко), а я думаю, може мені повивчати каталог Тіффані, може що сподобається ? :)

Это цитата сообщения zubnaya_feya Оригинальное сообщение

перечитываю

"А знаешь, если казаться не тем, кто ты есть на самом деле, можно получить не ту работу, не тех друзей, бог знает что еще. Не свою жизнь."(с)

Майкл Каннингем.Дом на краю света.

Вчора малі заснули вдень, ну ж я одразу до компа читати пошту.
Читаю в Сергія в Buzz
Стив Балмер: "Мне нужен скайп!" Сотрудники: сделано! Стив Балмер: какая версия? Сотрудники: ВЕРСИЯ???
І розумію що не нерозумію :), зовсім. І якось так стало страшно, думаю, ось як декрет тупить .
А після пошти я почала читати новини і тут мені полегшало, проблема всього-навсього в недостатній інформативності . Тепер починаю читати з новин :).

Пояснення:
Бувають дні коли я читаю пошту і новини з свого Blackberry чи міні- ноута прямо зранку і паралельно проводжу час з малими. Але останнім часом Софійка все менше спить, і я і так багато іншого паралельно роблю, вяжу, готую і т.д., тому я стараюсь BB навіть до рук не брати, не лишати дітей прямого контакту з моїми очима :). Да і просто, новини з компа не такі важливі і цікаві, коли я мають щось новеньке кожну хвилину від малих .

Данилко в свої 3-6 місяців сміявся з лампи, що висіла на стелі в нашій спальні. Як тільки його очі на неї натрапляли, він одразу починав посміхатись, навіть якщо перед тим плакав.
Будинок же був досить старим і лампа була теж не дуже сучасна, з вентилятором. Влад казав що вона і йому самому смішна :)
А у Софійка така сама реакція на ось цей наш годинник
[700x466]

Данилко в нас дуже погано їсть і дуже любить коли його хвалять. Ну я і вирішила сьогодні на цьому зіграти. Вечеряємо, Влад вже закінчив свою тарілку. В Данилка ж фактично нечіпана їжа. Ну я і почала " Ось який татко в нас молодець. У папы уже пуская тарелка. He finished dinner and now can eat his ice cream". Як і очікувалось, Даня таке перенести не може, його ж не хвалять. Йорзається, з сумом дивиться на тарілку, а потім радісно її схоплює, біжить і викидає всю їжу, ні не в відро для сміття :), а назад в сковороду. Повертається до мене, гордо показує пусту тарілку зі словами " All done! ".

Сьогодні в нас на сніданок було малинове морозиво, а на вечерю шоколадне. Це просто я вчора на День Мами отримала в подарунок мороженицю :).
Взагалі мене просто завалили подарунками, і шикарний букет отримала, і тортик з спец написом, Даня в дитсадочку зробив листівку і підсвічник з баночки. І навіть Софійка порадувала, вчора перший раз в голос засміялась.
[467x700]

[700x500]

ці фото і фото з літачком зроблені Світланкою- http://www.nechaiphoto.com
мені дуже подобається як вона написала

Photography as we see it is all about Emotions. It’s about feelings which arise when you look at the picture, about making it possible to feel again Happiness and Love you felt at the moment the picture was taken, or to see things which have already gone, and now live only in your memory and at the picture.

[700x500]

[466x700]
одразу видно що помаранчевий колір є одним із моїх улюблених :)
а решітка- загорожа то не якась закрита зона, то ми йдемо на місцевому міні-зоопарку.

В серпні виповниться 5 років як я працюю в компанії, рахуючи декрети звичайно.
Так з цього великого приводу я отримаю кришталевий BlackBerry з вибитим на ньому моїм ім'ям і додатковий тиждень відпустки. Ура! ура!

В моїй компанії є така традиція як RIM Wear, це коли раз в рік видають якісь спеціальні речі з символікою компанії. Не чашки, ручки, футболки, їх і так навалом цілий рік, а саме щось унікальне.
5 років тому коли я тільки прийшла до компанії, це були шкіряні курточки, потім були непогані годинники від Roots, з написом RIM. Минулого року була Монополія, спеціально розроблена для нашої компанії. Я далеко не фанатка гри, але зроблена вона була якісно, з фішками в вигляді наших телефонів, з нашими будівлями і т.д.
В ось прийшов лист, що цього року це будуть... носки ! сім пар , з дизайном що відображає наші продукти.. оскільки я в декреті, то мені пришлють додому. Не можу дочекатись і обов'язково сфоткаю, похвалюсь.

В нас тут останні дні такі грози! Вчора ми буквально ледве встигли повернутись додому, тільки поставили велосипед в гараж, як хлине дощ! Але ми не зайшли додому як нормальні люди :), а стояли на порозі ( він в нас критий), висовували руку під дощ і сміялись. А потім був такий грім що мала заплакала, а мій хоробрий хлопчик схопив мне за штани :).
А після грози виглянуло сонечко, повернувся татко з роботи, ми йому розповіли про грозу і всі разом вирушили в кафе за морозивом. Нарешті і до нас прийшла весна.

Ще фото люблячого братика. Сьогодні. Якість звичайно не як у Світлани і Жені :(, але я старалась :)
[700x437]

І фото кількох Данінин шапок, звязаних дуже давно, ще на минулу осінь і весну, але то спочатку він їх не хотів носити, потім фото з ними не було, а потім забувала похвалитись :)
[700x437]

Кофтинка для Софійки, звязана давно, вязала десь на квітень-червень, тобто на розмір 3-6 місяців, але Софійка в нас росте дуже гарно, весна в нас не дуже тепла, так що оділи ми її всього кілька раз і вже фактично з неї виросли :). Або довяжу рукава і низ ( бо вязалась вона одним куском, з верху, і в ширину є ще запас), або розпущу і звяжу щось нове на осінь, так як ниток жаль :), дуже класні- http://www.eatsleepknit.com/cshop/product/Scarlet-Fleece-Ewe-Silky-Thing/2847/#

From knitting

зверніть увагу на гудзики, ручна, унікальна робота( не моя :()

Это цитата сообщения lj_drugoi Оригинальное сообщение

25 лет со дня Чернобыльской аварии

[показать]
Фото 21.04.2011 © РИА НОВОСТИ/Владимир Вяткин

Фотокорреспондент украинского бюро АПН Игорь Костин вошел в историю фотографии, как первый профессиональный фотокор, оказавшийся на месте аварии на Чернобыльской АЭС. Костин летал с вертолетчиками, которые замеряли уровень радиации над разрушенным реактором, выходил на крышу станции вместе с ликвидаторами, которые скидывали вниз радиоактивные обломки. Благодаря фотографу Костину мы смогли увидеть эту адову работу своими глазами. За эти фотографии Игорь Костин в 1987 году стал лауреатом премии конкурса World Press Photo.

Читать далее

http://drugoi.livejournal.com/3542756.html

Это цитата сообщения Элеонора_Кацнельбоген Оригинальное сообщение

Пісня " Писанка"

Мої щирі співчуття пасажирам рейсу Аеросвіту, з Торонто до Києва, 2 серпня. Там буду летіти я :)! , з суперактивним трирічним сином і 6 місячною( на той момент) дочкою, без Влада.

The Mountain from Terje Sorgjerd

розповідь російською- http://www.newsru.com/world/20apr2011/sorgjerd.html