На минулому тижні в Даніній школі попросили бути особливо уважними із хворими дітьми, не посилати в школі із синдромами, так як в сусідньому з Данею класі вчиться хлопчик що проходить хіміотерапію, і будь-які віруси для нього є дуже небезпечними. І того ж дня хлопчика із Данилково вже дитсадка прооперували на пухлину. Дітям 3 і 4 роки ! в такі хвилини одразу відчуваєш якими ж дрібними є твої проблеми.
Лікування в Канаді то є безкоштовним, але звичайно в таких випадках в родинах хворого багато інших додаткових трат, часто мами змушені кинути роботу і т.д. Тому тут прийнято влаштовувати різні акції по збору коштів для таких родин. Причому як правило це не просто збір коштів, а 1) люди вкладають якусь роботу 2) втягують якомога більше сторонніх людей 3) висловлюють підтримку і увагу родині в різних формах. Проводяться вони колегами, рідними \близькими , сусідами ... Наприклад сусіди можуть організувати ярмарку-продаж домашніх пирогів, на вулиці, з плакатами зі словами підтримки , робота\колеги батьків жертвують виручку від одного дня продажу і т.д. Я якось вязала для спеціальної ярмарки-продажу. Суми не завжди збираються великі, але родині також є важливим є факт, що вони не одні , що всі кого вони знають, хвилюються і підтримують їх.
В Даніному дитсадку організовують спеціальний пятничний вечір для дітей, батьки за додаткову плату можуть залишити дітей в дитсадку, для дітей буде організовано вечерю, перегляд фільму, з ними будуть ті ж вихователі що і звичайно вдень. Ну а батьки можуть мати вечір для себе, кудись вибратись самим. Всі зібрані кошти передадуть родині.
----
На моїй роботі одна із форм підтримки яку висловлює компанія своїм співробітникам- вона дублює твою будь-яку пожертву ( в сумі від 100 до 500 доларів ) або дає гранд в 500 баксів тій організації для якої ти волонтериш. Суми до канадським міркам не дуже великі, але тут крім фінансової сторони, дійсно важливим є той фактор, що компанія показує що їй важливо те ж, що і тобі.

Колись я запитала свого брата Рому, чому він не фоткає ті красиві місця в яких буває, він відповів щоб прогугливши і так можна найти кучу фоток із тих місцью, а він не сфотографує краще ніж професіонал :). Влад теж перестав любити фотографувати, його не потрібні фотографії для збереження вражень, фотоапарат тільки заважає. В Венеції він мені взагалі пропонував купити набір листівок і перефоктать\відсканить його :).
Я з ними не до кінця згідна.
Кілька фото з Венеції з претензією на оригінальність

Вилітали ми до України, коли дерева були ще зеленими, а повернулись в золоту осінь. Місцями ще і мокру :) , але в основному в дуже приємну. Проводимо кожну вільну хвилину на вулиці. Сьогодні ледь заставила себе з обіду повернутись назад на роботу.
--
Даня перший раз в житті одягнув ковзани. На першому занятті навчився гарно і швидко вставати :) , бо робив це мабуть мабуть більше сотні разів. Думала що це буде і його останнім заняттям, що відмовиться від затії :). Але під кінець заняття вже зміг проїхати півкатка, допомагав дівчаткам піднятись і не може дочекатись наступного заняття.
----
Софійка всіми командує, не тільки нами :) вчора на майданчику взялась керуватись незнайомими старшими дітьми, а вони мабуть від щоку ще і її слухались. Навчилась гарно стрибати. Постійно просить включити їй музику і танцює. Весь час в турботах зі своїми котами і ляльками.
--
Я взагалі не дуже люблю прикраси до Хелловіна, особливо всілякі пластикові, дуті і особливо коли їх занадто багато, різностильних в кучу. І до тематики кладовища я якось прохолодна, хоча і зовсім не забобонна.
Але Данилко в магазині вибрав дійсно прикольного павука( як на мене :)), тому я погодилась. В суботу змайстрували павутиння і вже готові до приходу дітей. Тільки на наступні ще і самі гарбуза виріжемо.
[700x525]

До того всього що моя мама зробила для мене вона ще й майже 30 років тому( страшно подумати!) навчила мене в'язати.
Тому мені захотілось зв'язати для неї щось особливе, таке ж ніжне, приємне і світле, як вона сама. Задумала я ажурну шаль із якоїсь особливої нитки, так щоб через обручку проходила. Задумала вже дуже давно, але нажаль наші бажання не завжди співпадають із нашими можливостями :(.
Починала я в'язати кілька раз, але усвідомила що складну схему просто не потягну, на неї потрібно багато часу і в'язати потрібно дуже-дуже уважно, а не так як я ривками, поряд з дітьми. Тому спустилась на землю, знайшла простий узор і зв'язала шарф:
[466x700]
[700x466]
Я розумію, що фото дивні :), просто робила я їх в день відльоту , коли дозбирала сумку + Софійка терміново хотіла приміряти шарф на себе:
[700x393]
А в Україні фотоапарат вже не працював+ на телефон якось руки не дійшли.
Мрію не здійснила, та і сам шарф вийшов не ідеально, але я все одно рада, що хоч його закінчила. І через обручку він таки проходить і нитка хороша. Нічого, ось коли підростуть діти, я ще повернусь до цього питання..

В Україну ми прилетіли через Львів. Адже ми спочатку ми планували зупинитись в Трускавці , але і до моїх батьків зі Львова не на багато далі ніж із Києва.
Новий львівський аеропорт приємно вразив, красива, гарно продумала будівля, моментальне проходження таможні, ввічливе, професійне обслуговування. По прильоту я з Данею пішла в туалет і там почула як жінка вмовляла свою доцю попісяти :) "Бо пам'ятаєш які туалети на ж\д вокзалі ? ми зараз туди поїдемо". Я в той момент була зачарована, ще не повністю відійшла від Канади\Італії і не дуже звернула увагу на ці слова. Пригадала я їх тільки тоді коли на ж\д вокзалі Данилко знову захотів в туалет, я заплатила 2 гривні :), а Даня категорично відмовився там знімати свої штани, голосно коментував що там " dirty, stinky" і взагалі це мабуть не туалет .
Так, дорога Чоп- Київ, по якій ми їхали на маршрутці до моїх батьків, чудова. Але мені її тяжко було оцінити, бо перед тим як виїхати на цю трасу водій півгодини підбирав пасажирів по навколишнім селам і я отримала стільки вражень\емоцій , не гірше ніж від турбулентності :).
Ну і дорога від траси до будинку моїх батьків ( хоч і везли нас ніжно, два турботливих дідуся) теж за останні десять років стала тільки гіршою :(.

Ну але це так, дрібниці... Дома було затишно, радісно і просто безмежно щасливо. Влада батьки приїхали до моїх, також багато часу з нами були і моїх брати. Ми нічого особливого не робили, просто були РАЗОМ. Сиділи на суворій дієті :), з печених домашній кроликів і качок, з грибів з місцевого лісу, з малини прямо з куща :). Влада батьки привезли риби, винограду, консервованих персиків і т.д. В результаті у Влада +4 кг :), і десь -5 років на вигляд, дуже посвіжів. Адже ми ще й до того були дуже багато на свіжому повітрі і багато спали.
Софійка замучила не тільки бабусиних , а й сусідських котів, кролики замучились їсти :), а Даня звичайно не міг нарадіти коню.

В Україні наш фотоапарат вирішив теж трошки відпочити :), чи то від активного користування Данилком чи то він просто не зміг перенести картинки коптіння м'яса ( це останні збережені карди ). Можливо потрібно ремонтувати, ми поки цим не займались.
Але трошки ( як по моїх звичайном міркам :)) фото ми стигли зробити:
https://picasaweb.google.com/108358702763501899365...authkey=Gv1sRgCMSlgrzxidzdrgE#
Про гриби, дідусі і Влад повернулись із "полювання":
[700x670]

Під катом історія в картинках про Адріатичне море , берегом якого ми спочатку планували просто пройтись, а коли усвідомили яка тепла вода, то вирішили трошки намочити ноги, але деякі особистості захопились.... Добре що ми завжди маємо набір змінного одягу для дітей з собою :).

Дуже багато фото!

Повернулись і ніби навіть вже позбавились від десинхронозу . Завжди знала тільки англійський термін, а от сьогодні вивчила і українське слово :).
Відпустка вийшла чудовою.
Від Венеції я не очікувала багато, так як наперед занесла його в "не мій" тип міста. Ще й дощ обіцяли на всі три дні, що ми там збирались провести. Але пройшла тільки одна гроза , вночі, взагалі була чудова погода, і саме місто перевищило мої очікування, виявилось що і в ньому теж є затишні місця. Діти на диво вели себе майже ідеально, а ми звичайно підлаштовувались під них (типу спочатку побігали в парку\на майданчику, а потім в кафе, діти і викинули надлишкову енергію і апетит нагуляли).
Крім вражень від архітектури залишилось багато кулінарних вражень, що піца може бути смачною, а вино таким дешевим :). Ми так до кінця не зрозуміли, як там виставляють рахунки, чеків, а особливо із конкретними цінами ми ні разу так і не побачили. Кілька раз там явно казали суму менше ніж сумарна ціна того що ми замовили , мабуть за опт :), а Влад виказав думку що у них refill вина і кави є безкоштовним.
В магазині іграшок , після того як я взнала ціну на вибрану Софійкой ляльку і запитала напівшуткуючи чи немає в них чогось схожого, але дешевшого, одразу запропонували відчутну знижку. Хоча в цілому там після Канади все дорого. І не зрозуміло як вони роблять бізнес, все половину часу закрито, на багатьох магазинах, особливо маленьких, замість розкладу роботи тільки час коли вони можливо :) відкриваються.
Люди дуже різні, і я говорю не про туристів, а саме жителів. Мені фактично нахамив водій автобуса ( неймовірно по канадським міркам! ), а через 5 хвилин чи не говорячи й ні слова англійською пекар подарував дітям по рогалику. Взагалі і Софійка і Даня були дуже популярними, мабуть в першу чергу тому що дітей серед туристів там було дуже мало.

Дорожні, чи вірніше водяні знаки :
[466x700]
[465x700]

Это цитата сообщения new_autumn Оригинальное сообщение

Коротко и чудесно

8 Самых коротких и трогательных рассказов в мире
Рассказы, объём которых не превышает 55-ти слов.
читать

Это цитата сообщения lj_kukuksumushu Оригинальное сообщение

Осень

http://kukuksumushu.livejournal.com/115631.html

Влад купив маленьку відеокамеру з кріпленням, і разом з Данею знімає різні ролики, поміщають камеру то в холодильник , то Данилку на шлем, поки він катається на велосипеді.
--
Я така молодець, перебрала дитячий одяг і повіддавала те із чого вони вже виросли( Даніний то я постійно віддаю, бо молодших хлопчиків серед знайомих багато, але от нарешті і дівчинка має скоро в друзів народитись), багато всього перепрала, поскладала, пересортувала свій одяг, час літніх плать і босоніжок нажаль закінчився :(.
Майже виспалась :). Фільм подивилась, у мене ж обмеження- один фільм на місяць :). Вибралась із Марлен на каву, без дітей і чоловіків!, перший раз на кілька місяців .
--
Софія купила собі кота, чорного, блискучого. Годує його, гладить, тягає за собою за хвіст , бере з собою до Оксани.
Взагалі вона так ляльки і мягкі іграшки полюбила, спати з ними лягає, годує їх, купає, і навіть перевіряє чи вони не вкакались :)
--
Записала Даню на ковзани, він просив, і ми зовсім не проти. Уроки почнуть одразу після того як повернемось з України, на критому катку. Він не може дочекатись, приміряє ковзани щовечора і питає коли вже буде сніг і лід на вулиці, а мене вже від одних його слів морозить :).
--
Влад важить вже 64 кг, а зріст в нього ніби 180. Люди вже починають питати, чому я чоловіка не годую.
--
В п'ятницю летимо. Потрібно збиратись, мучаюсь як би оце всього поменше взяти, але при цьому щоб бути готовими і до +25 і +5. Дітям і Владу вже продумала, що братиму, а от з собою найскладніше вирішити. Думаю все закінчиться банальним набором джинсів\футболок і курточки :).

Марка, що себе так і рекламує- Canadian dolls for Canadian girls, ляльки і аксесуари до них з канадською специфікою.
http://shop.maplelea.com/clothing-accessories/by-d...-1/ukrainian-dance-outfit.html
[600x600]

Одна біда- не дуже дешево :) та і Софійка поки не зацінить, але внесу собі в плани, років через два .

Влад повернувся, діти заскучали і насідають на нього. Так класно спокійно робити щось на кухні і милуватись як вони його завалили на підлогу і їздять верхом чи мати час прибратись, поки татко читає дітям книги.
---
В минулу суботу в Онтаріо проходив День Відкритих Дверей. Різні цікаві споруди, в архітектурному\історичному\екологічному плані відкриваються для широкого доступу, безкоштовно, проводять екскурсії, читаю лекції. В нашому регіоні теж багато будівель брало в цьому участь-
http://www.doorsopenontario.on.ca/Events/Waterloo-Region.aspx ( як завжди, хороший веб-сайт зі всією інформацією).
В частині із цих будівель я вже була, наприклад в музеях чи бібліотеці, але було багато таких, в які потрапити в звичайний день не так просто, частина взагалі приватна власність.
Ми багато не відвідували , залишили на наступний рік ( бо акція проходить щороку), але наприклад відвідали кілька нових будівель університету. Даня високо оцінив хімічну лабораторію :).
--
Також вечором в минулу суботу зустрічались із друзями, один із хлопців грав на гітарі. Данилко і Софійка залишились під великим враженням. Тепер Даня майструє "гітари" і "грає" на них, Софійка співає і танцює .
--
А ще за тиждень до цього Даня із татком ходили на спеціальне шоу-виставку тяжкої техніки , спеціально для дітей, їм можна було залазити в середину, навіть дечим покерувати, а в кінці Даня навіть прийняв участь в підніманні трака, що завалився набік. Щастя було стільки, що навіть скрізь сон про це говорив :).
--
Софійка додала багато англійських слів : sitting, come і т.д., навіть thank you і особливо смішне грізне don't ! ( бо Даня ж їй часто наказує- don't touch, don't move ). Що ж буде далі коли вона в канадських дитсадок піде?
--
В неділю зранку ми з Софійкою пішли на ігровий майданчик ( татко із Данею поїхали на велосипедах по околиці, а ми таку швидкість розвинути не можемо, та і Софійка саме майданчик дуже любить) . А вона ж то звикла бігати, спускатись з гірки , залазити в іграшковий будиночок весь час із Данилом разом. І інших дітей на на майданчику в той час не було. Тому я змушена була працювати як заміна Данилка, Софійка шансу не дала, і до гірки підвела і показала що і як робити :).

А Софійка як справжня жінка захопилась взуттям, бажано маминим, але воно не завжди зручне , тому і татове активно використовується.
Інколи і Даня до неї приєднується, і я безкоштовно засолоджуюсь модельними показами( ну взуття на покази може і не тяне, але які моделі! :))
[700x437]

У Данила нове захоплення- фотографія :)
Практичне все, кожен обєкт, чи то колесо машини чи то шишка на дереві , рахує важливо-необхідним для уковічення в цифровому вигляді.
Але найулюбленіша жерта- то його Софі ( це він всім про неї так розповідає- my Sophie :)).
І багато фото виходять хорошими, в всякому випадку не гіршими ніж в мене :).
Ось із сьогоднішнього:
[700x466]

З хорошого:
- погода ідеальна, по ночам холодно вже, а вдень +25
- я вихідна завтра-післязавтра
- прокинулась сьогодні від поцілунку і слів "I love you", не чоловіка, а сина :), а потім і доця поцілунків додала
- Дані школа так сподобалась, що він туди проситься, і вже підхопив звідти пісеньку
- в минулу суботу почалися заняття з гімнастики, Софійка тепер перевертається через голову , а Даня змушує робити з ним різні вправи по ранкам
- накупила всій сім'ї нового взуття, це моя слабкість :)
- закінчила кілька в'язальних проектів ( потім покажу)
- гріє думка про відпустку, ще тільки 2 тижні залишилось, в Трускавець ми ( читай наші батьки :)) обламались їхати, тому всі збираємось у моїх батьків, думаю ще краще буде. І по дорозі три дні проведемо в Венеції.

Ще про роботу . Скорочення продовжуються, зачепило і наш відділ трохи, але скорочення почали із менеджерів( як команд, так і проектів), і як на мене то скоротили досить справедливо, тих у кого ролі не такі критичні для компанії, хто менше користі приносить. Хоча скоріше всього і внутрішня політика замішена і особисті симпатії, але мені це явно не помітно. Нажаль скоротили і мого шефа, я цього в якійсь мірі очікувала , і він також не був здивований :). Але все одно якось неприємно, тим більше як людина він хороший.
Мені не горять бажанням продовжувати скорочений тиждень. І я вирішила більше не просити, бо зараз мене і по пятницям намагаються дістати, перепрацьовую по ночам, а зарплата то на 20% менша . А як повернусь на 40 годин, то тільки 40 годині буду працювати і буду всіх посилати, а може потім мене ще і скоротять :)

Недавно взнала що в Онтаріо є закон, по якому компанія в випадку скорочення більше 500 чоловік на протязі 30 днів, зобов'язана виплатити їм як мінімум по 16 тижнів зарплати, кому цікаво почитайте взагалі про виплати при звільненні- http://www.labour.gov.on.ca/english/es/pubs/guide/termination.php

Це я вже грошики рахую, на що мені розраховувати, коли звільнять :). Але щось з цим не дуже поспішають :)
Навпаки зараз складись такі умови, що якби я хотіла. то я могла "просунутись", попросити збільшення зарплати і т.д. Оскільки я зараз по роботі багато спілкуюсь з великим керівництвом, не те що старалась, але так склались умови що зарекомендувала себе непогано і т.д.

На всіх проектах на яких працюю, як не Beta, так Lab Entry, або щось інше критичне відбувається.
Влад в черговому відрядженні.

А мені сьогодні приснилось що я BBM сервер. І сниться мені ніби ніч і інтервали між запитами на нову регістрацію збільшились. І я думаю, раз таке діло, то я між запитами закину пральну машини і включу духовку з рибою. Заходжу на кухню, а там все грязно, розкидано, починаю прибирати. Оглянулась, а запитів то навалилось!, на клієнтах тайм-аути, графіки всі червоні ...
Так що працюйте по ночам і на траві можна економити :)

Зрозуміла, що коли тобі кава зранку не допомагає- це ще нічого, а от коли ти не пам'ятаєш що пив цю каву... Ніби і чашка пуста, а смаку в роті немає, я не говорю вже що в голові не прояснилось :).

Тим хто в курсі про мера Торонто і Путіна, читаю коменти і просто плачу:
http://www.theglobeandmail.com/news/world/putin-to...ports/article4520936/comments/
-

And we think Rob Ford is high on himself.
3 replies

IrishToronto1

Rob Ford doesn't know what direction South is and would probably question why we want cranes to head south when we need them on construction sites.

bobbers

I think you're onto something here. Say are we still stuck with those elephants at the Toronto Zoo? We might have a solution.

Paul I

Yes, but Rob Ford would require a C-130 cargo plane to lead the birds.

Это цитата сообщения lj_scruj Оригинальное сообщение

8.30!

Оригинал взят у mainstream_zp в post

http://scruj.livejournal.com/514547.html