Спиртне тут не продається в звичайних продуктових магазинах, а лише в спеціальних.П'ємо ми тут мало :).
Допили все спиртне , що привезли з собою( шампанське КЗШВ, бо Наташа і Юрка скучили)., ще Юрка був закупився пивом і віскі.Стела Артуа тут точно така сама, як в Україні. Попробувала Джек Денієлс, мені досить сподобалось, а Влад сказав, що віскі - не його напій :).

Виклала деякі фотки
http://community.webshots.com/user/tanchik123
Правда нічого прикольного поки немає.

Пригадала, питали про інет.
Який тип інету не шарю( мабуть DSL), але кабель, 256 Кб за секунду, безліміт+ кабельне телебачення( десь 60 каналів) коштує 70 доларів в місяць. Це десь 270 гривень.

Нічого такого поки не бачила :)
Тільки білочку, бігала прямо по загорожі, біля будинку.
Але знаки попередження, про можливість виходу на дорогу диких тварин вже бачила :).

Просто сьогодні на вулиці -15 :).
Біля будинку( прямо з вікна видно), де ми зараз живемо, маленький парк і є каток,відповідно безкоштовний.
Думаю, може вийти покататись? :)Правда ковзанів поки не купила, і клюшки теж :).
Тільки що Владлена намагались покликати ще на одне інтервью, це приємно, який у мене чоловік розумний :).Але звичайно основна причина, що ринок ІТ зашевелився, після застою в останні роки.
Може і я навіть колись найду роботу? :).

Сергій Осіпчук сказав що всім буде цікаво взнати :).
О тож про місто, де ми вирішили залишитись і де живуть Юрка і Наташа, це Ватерлу, це Southwestern Ontario, майже за 100 км від Торонто, але це година їзди на машині.
Багато народу живе тут і їздить в Торонто на роботу, деякі навпаки( як Вітя Гавриш).
Взагалі тут не одне місто, а фактично два разом. Kitchener-Waterloo, саме Ватерлу-100 тисяч, а в сумі 300.
Взагалі всі говорять: от , тут в Канаді , багато пакистанців, взагалі неакуратних імігрантів :), то в Ватерлу це не так (я взагалі нічого подібного не бачила). Живуть тут в основному білі, інтелектуальний рівень населення високий, просто тут знаходиться багато навчальних закладів, ІТ фірм і т.д.
В місті майже немає високих будинків, а більша частина - власні будинки, дуже чисто, красиво, але це ж не Європа, архітертурних памятників тут немає :).
Житло, страховка на машину тут значно дешевші, чим в Торонто, ритм життя спокійніший, що важливо нам , особливо на початку.

Сама головна новина- Влад вдало пройшов інтерв'ю, вже через кілька годин після інтерв'ю отримав джоб-офер.
Мабуть буде погоджуватись. Це та сама компанія, де працює Юрка( думаю, що одна із важливих причин, чому Влада взяли, Юркина рекомендація). Робота цікава, зарплату запропонували нормальну.
На його резюме теж дуже класно реагують, багато хто звонить, але всі пропозиції з Торонто, а без машини туди їхать тяжко, так що мабуть Владленка і не піде на інші інтерв'ю.Тим більше почати його тут запропонували з понеділка. Недовго Владленка погуляв :).
Сьогодні починаємо шукати квартиру і поведемо мене :) тестуватись на курси англійської, мабуть запишуть на перший рівень :).
Що ще цікавого, ну ось приклади приємних цін( в порівнянні з Україною): персики - 2 долара за кг( десь майже 8 грн). Апельсини-1 долар.Молоко, хліб дорожчі, ніж в Києві.

Доречі може ви помітили, пишу я по канадському часу в пів сьомої :).
так і не перейшла поки на цей час, вечором хочу спать( але вседно лягаю десь в 12), а в 5 ранку вже не можу спати, цікаво, може мені тут 5 годин для сну буде вистачати? :). Влад переносить це на багато краще, зараз дрихне :)

Фоток поки ніяких не виклада, за кілька днів точно зроблю!
І викладу тут на них лінк.

Для тих хто не знає- 16 січня ми з Владом вилетіли в Торонто , де нас мав зустріти наш друг- Юрка Гапон.
По-перше, долетітили ми дуже класно.
Ніяких проблем, ексцесів і т.д. Таможня , інші служби. що в Борисполі. що в Торонто нами не зацікавились абсолютно.
Правда по дорозі ми вияснили з Владом,що забули адрресу Юрки на папері( правда так і не вияснили , чия це провина :)).
І це нас трошки лякало, бо адресу, де ми маємо зупинитись, могли запитати в іміграційному відділі аеропорту в Торонто, крім того, а як би він нас не зустрів, куди їхать?
Але і це не стало проблемою, адресу в нас запитали, але віднеслись з розуміння, що ми не знаємо куди їдемо :), попросили відіслати пізніше,.
Доречі враження від аеропорту дуже приємне- все дуже чисто, продумано. але тут було і перше не дуже приємне враження( поки єдине за ці дні),- дуже повільний клерк, що оформляв наші документи. При цьому він був дуже вічливим, шуткував. але- друкував ОДНИМ пальцем і тд. Але розумієте якщо це саме неприємне враження, то яка це класна країна :).
Юрка нас зустрів. Доречі в нього Форд-Екскорд 1998 року, а не Додж, як я встигла декому сказать, Додж в нього була перша машина.
В Наташіі Юрки дуже класна квартира , що найбільше сподобалось- що в кожній кімнаті сам регулюєш температуру.
Ми тільки повечеряли. попили пива і лягли спати, так закінчився наш довгий день- 16 січня.
17 січня ми подали на SIN - самий головний документ для роботи в Канаді. Теж сподобалась установа, де це робиться, все дуже швидко, я зробила помилку в анкеті, допомогли виправить, пошуткували (а щоб було десь у нас в державній установі?).
Що ще здивувало- серед клерків є досить великий процент чоловік середнього віку, в Україні такого не побачиш.
Ще в цей день ми гуляли по молу( супермакреті), зробили першу покупку :), а так дивились на ціни і асортимент, не можу сказати, що була прямо вражена- але вибір більший ніж в Україні, особливо щодо овочів і фруктів. заходила в деякі відділення з одягом- перше враження- одяг дуже простий і дешевий.
В магазин нас відвіз Юрка( вони взагалі стільки для нас роблять, навіть не знаю, як будемо віддячувать), а от назад ми перший раз скористались автобусом.
Яка тут система- автобуси ходять рідко, десь раз в 15-30 хвилин, але по точному розкладу, ти точно знаєш, в який час він буде на твоїй зупинці.
Сам автобус зупиняється на зупинці, коли там хтось стоїть, або коли хтось із пасажирів дьорне за спецвірьовку в салоні,.
Народу дуже мало в трансорті, фактично пусті ходять.
Білети, як на мене дорогі-2,25, якщо оптом( по 5)купуєш-1,45.
білети продаються в супермаркетах, або платиш водію( здачі не дають).
При вході в салон( всі заходять лише через передні двері) вставляєш білет в спеціальне місце біля водія, можеш попросити на заміну трансфер( він діє як білет на протязі 1 години), це зручно, для тих хто пересідає.
18 січня ми вже самі робили вилазку в місто, намагались відкрити рахунок в тому ж банку , що і Юрка( там найвигідніші для нас умови), але нас поки ніодного канадського документу, прийдеться почекати три тижні.Поміняли частину наших дорожніх чеків ( ми в них вивозили кошти), без комісії.
Ще ми ходили по іншому магазині, дивились на техніку, іграшки( Саня, поки виробництва вашої контори не зустріли, але там взагалі вибір малий був).
Про англійську- поки більш-менш розумію, але сама говорю невдало :( Дивимось тут телевізор, у Наташі і Юри, Сонька, 27 дюймів з функцією титриів, так я не слухаю, а читаю :).
Сьогодні, 19 січня, випало багато снігу, -5, а вчра і позавчора було до -10, але дуже сонячно.
Через годинку у Владлена буде перша співбесіда .
Якщо його візьмуть, то ми будемо шукати квартиру десь поряд, інакше- в Торонто і квартиру і роботу.
Грались сьогодні з Наташею в іграшку, що Віталік передам Юрці, щось погано канадці(ми) знають Україну, особливо тему Спорт :).

Не знаю чи на довго мене вистачить, але спробую вести щоденник :) . А то стикнулись з тим, що всім цікаво, що і як тут у нас в Канаді. Щоб не повторюватись, буду викладати саме цікаве тут.