Усі держави мають конкретну етнічну належність. Цілком очевидна етнічна належність національних держав, межі яких у цілому збігаються з межами етнічних територій державного етносу (Франція, Німеччина, Польща, Чехія тощо).Однак імперії, що охоплюють батьківщини різних народів, також є державами не кількох, а якогось одного імперського етносу (Римська, Перська, Британська, Російська імперії). Якщо останню з названих "сплотила навеки Великая Русь", то хто консолідував ранньосередньовічну імперію Київську Русь? Ця проблема історичної спадщини княжого Києва - ключова як для історії Східної Європи, так і для історії України та Росії зокрема.

Проблема етнічної належності держави Київська Русь, її консолідуючого етносу давно вже стала предметом запеклої дискусії не тільки науковців, а й політиків. Для сучасної європейської історичної науки така ситуація ненормальна. Адже аналогічні Русі держави, що виникли одночасно з нею в ІХ-Х століттях на англійських, французьких, німецьких, чеських, польських, угорських землях, давно і одностайно вважаються державами відповідних народів. На цьому тлі суперечка довкола національності жителів княжого Києва виглядає дивно і пояснюється не так нестачею наукових джерел, як зайвою політизацією питання.

Офіційна радянська історіографія, продовжуючи традиції російської імперської історичної науки, вперто заперечувала право українців розглядати Київську Русь як перший етап державного буття українського народу. І зрозуміло чому. Адже імперські вчені давно вже проголосили Київську Русь найдавнішою стадією розвитку російської державності. Це проголошення було головним ідеологічним виправданням експансії Московської імперії на терени України, Білорусі, Східної Балтії. Протягом майже 500 років московські правителі заявляли свої династичні права на землі нібито найдавнішої російської держави Київська Русь і наполегливо добивалися здійснення цього права шляхом агресії па землі західних сусідів.
Продовження

Дивний і загадковий світ народних переказів і легенд, що донесли до нас образи подій часів стародавніх. Відгриміли дзвінкі битви, відшуміли людні походи, пішли на віки вічні герої тих років, згинули безслідно в товщі століть. Але пам'ять народна дбайливо зберігає діяння їх, іноді химерно прикрашені казковим змістом, і перекази ці, переходячи від батька до сина з вуст в уста, утворюють ту безперервну живу нитку, що зветься спадщиною духовною. Перервемо цю нитку - відсічемо стовбур від коренів, і зачахне навіть найсильніше дерево. Відновимо її - і знову повнокровною могутньою кроною зашумить воно, гордо здіймаючись ввись.

Так і козацтво - немає вже більше ні грізних дніпровських порогів, ні буйної волелюбної Січі, а над славним Великим Лугом плюскаються нині хвилі Каховського моря. Але не померла, не пропала пам'ять про Запоріжжя, зберегла для нас чарівні старовинні оповіді про загадкових характерників, цих навчених ратного життя чудесників і лукавих лицарів-чарівників, яких ні куля не брала, ні шабля не рубала. Казали старі січові діди, ніби ці безсмертники можуть на людей туман насилати і сон навіювати, в хортів обертатися, в річки переливатися, на дванадцяти мовах сердито розмовляти, з води сухими, а з вогню мокрими виходити і заздалегідь відати таємні задуми ворожі. А тому і стояли віками на варті світу Право-славного ці воїни-знахарі, захищали грудьми своїми від усякої напасті чужодальньої і нечисті бусурманської святі дніпровські береги.
Продовження

Блядь, вы заебали уже.

Вы заебали, дорогие жители донецкой и луганской области своим нытьем о том, что "вам в Киеве хорошо нас судить, у вас такого не было, а нам страшно".

Да, действительно, у нас в Киеве не работали "Грады" и не разносили дома. А знаете почему?

Потому что (все фото из моего жж, уже ранее опубликованные)

...когда в нашем городе было Грушевского, с отстрелами, гранатами, вонью покрышек и так далее, мы все равно с подругами шли волонтерить на кухню, которая находилась в здании в 200 метрах от происходящего. И мы готовили еду и горячее питье для наших мужчин, которые в тот момент были на морозе -25.
В углу, напротив горы батонов лежали респираторы и противогазы. И когда приходила команда "снова гранаты и газ" (а к гранатам между нами говоря, прикручивали горсть гвоздей) - девочки разносчицы просто молча надевали их и шли.
А когда была наша очередь разносить горячее на Грушевского, нас пропускали через кордоны без очереди. Всех остальных женщин нет, потому что опасно и стреляют. А нас, волонтеров - да. Первее нас пропускали лишь медиков, по команде "ДОРОГУ МЕДИКАМ!!!!" когда они на одеялах протаскивали мимо очередное окровавленое тело.

А мы все равно шли.

[показать]

Вот такие сообщения получили все без исключения находящиеся на Майдане и на Груше.
Посмотрите, дата - 21 января.

Мне всегда казалось, что отмена так называемых "темников" для тележурналистов является одним из завоеваний майдана...