music.com.ua/news/alternati...17804.html

Это цитата сообщения dnevnik_plus Оригинальное сообщение

Среди них и мои))))если много-ссори!

[показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] [показать] Читать далее...

Это цитата сообщения Дарця Оригинальное сообщение

В колонках играет - Бумбокс - Вона одна
Настроение сейчас - поганий

День як день, ніч як ніч...
Ніч як ніч, день як день...

Ти думаєш: "Як все дістало". Життя замало. Доля всі надії й сподівання розігнала. Куди ідеш? Що буде далі - питання...

День як день, липи листопадом світлим за вікном осінь. Кожен з нас - її мішень... Ніч як ніч, в темряві вогонь світить. Ніч як ніч, так. День як день...

Мрії прозорі в долонях... Чоловічі забобони - довести, що ти найкращий. Місто - щурячі перегони. Сіре місто, вечір, метро, вагони - поїзд далі не їде. Будь ласка, звільніть вагони...

В тому річ, що салатовими очима - ніч за плечима - дивиться дівчина. Знає, що настане той день, прийде весна, зрозуміє, що чекала тоді вона...

"Вона одна. Вона одна...
Сидітиме біля вікна дотемна.
Гукатиме тебе й мене, а час мине..."

Это цитата сообщения E_L_E_C_T_R_I_C Оригинальное сообщение

побудувати в б у такому місці маленькухатинку з усіма благами цивілізації і відхреститися від клопоту - там жити і за ніщо не думати.
[показать]

Это цитата сообщения Zhurik Оригинальное сообщение

Папа - все так странно.. почему ты против моей музыкальной творчести? но фото ты поддерживаешь. мне кажеться это как-то связпно с твоим прошлым. ты ведь любишь музыку.. пинк Флойд, Лнд зепелин.. мне все это близко.. видемо ты тоже в свое время хотел этим заниматься.. ты ведь играешь на гитаре, ты писал песни.. чтоже? что случилось?.. так интересно.. но ты стал фотографом..... потом и это бросил.. создал бизнес, ты молодец.. а я тоже не промах...

Это цитата сообщения fingerpicker Оригинальное сообщение

В колонках играет - ничаво
Настроение сейчас - не придумал

Итак, зачем именно мне нужен дневник.
1. Чтобы бороться с ленью.
Я уже писал, что вести для меня дневник - виртуальный или нет - стоит титанических усилий. Я всегда заставляю себя что-то написать.
2. Чтобы помнить
С моей дырявой памятью я не могу сказать, когда произошло то или иное событие. Год назад? Два? Три? Летом? Зимой? Я всё забываю буквально через неделю, поэтому единственный выход - конспектировать.
3. Чтобы лучше себя знать
Точнее, как менялись мои взгляды под влиянием времени и обстоятельств. Перечитав давеча свой дневник я обнаружил, что некоторых вещей сейчас бы уже не написал.
4. Общение
Ага. И это тоже. Общения мне хватает и в настоящем мире - я не из тех, кто ищет друзей в онлайне, но и в инете или на нашем местном форуме можно найти темы для разговора и узнать что-то новое.
5. Субъективный взгляд
На моё житие. Вернее, на ту его часть, которая предстаёт перед вами в виде чёрных буковок на сером фоне. Иногда полезно.

Теперь что касается позерства и работы на публику. Конечно, такой элемент присутствует. Нет на самом деле такого человека, который не стремился бы хоть чуть чуть нравится окружающим. Или производить впечатление. Что бы кто не говорил. Во всяком случае, среди лирушников и других пользователей подобных сайтов точно нет человека, который смог бы все записи дневника сделать закрытыми.
Я стараюсь говорить то, что действительно думаю, хоть и не всегда это удаётся. Если я не могу сказать чего то откровенно перед всеми, я просто не пишу этого в дневнике. Или пишу так, чтобы никто не понял.

Веду ли я дневник для себя и только для себя? 100%.

Я бы не хотел, чтобы кто-нибудь из по настоящему близких мне людей узнал о существовании этого дневника. Не потому что тут есть что-то оскорбительное для них. Упаси бог! И не потому что мне есть что от них скрывать. Ничего нового обо мне благодоря этому дневнику они не узнают. Просто если это случится, я уже не смогу говорить так откровенно. Парадокс?

Это цитата сообщения fingerpicker Оригинальное сообщение

В колонках играет - J.J.Cale - Nobody Knows
Настроение сейчас - такое

Приходит не часто. Настоящее вдохновение. Вчера оно пришло ко мне. Это когда ты берёшь гитару в руки и почти сходу играешь красивейшую мелодию или гармонию. А потом играешь её снова и снова, разукрашивая её и внося дополнительные штрихи. И вот - конечный вариант. Он может совсем немного поменяться со временем, но 95% создаётся залпом, не отрываясь ни на минуту. И не дай бог в это время зазвонить телефону!

Это цитата сообщения forgetmenotko Оригинальное сообщение

Я ЛЮБЛЮ жити...
ЛЮБЛЮ наступного ранку прочитати те, що написала вчора...
ЛЮБЛЮ, коли мій подарунок подобається людині,оскільки це означає,що я знаю цю людину...
ЛЮБЛЮ посміхатись перехожим і дивитись на їх реакцію...
ЛЮБЛЮ просто обожнюю коли вони посміхаються у відповідь...
ЛЮБЛЮ, коли люди вміють посміхатися очима...
ЛЮБЛЮ шукати позитив у всьому...
ЛЮБЛЮ білі квіти, особливо еустоми, конвалію, бузок ,підсніжники...
ЛЮБЛЮ знайомитись з новими людьми...
ЛЮБЛЮ таки знайти щось, шукаючи перед тим цілу вічність...
ЛЮБЛЮ асоціювати людей з словами, явищами, прикметниками, навіть тваринками...
ЛЮБЛЮ викладачів, які тебе Бачать, а не проходять повз...
ЛЮБЛЮ усвідомлювати, що я дізналась щось нове...
ЛЮБЛЮ пиво...
ЛЮБЛЮ Львів...
ЛЮБЛЮ своїх друзів...
ЛЮБЛЮ майже всіх своїх рідних...
ЛЮБЛЮ подорожувати...
ЛЮБЛЮ говорити...
ЛЮБЛЮ слухати...
ЛЮБЛЮ писати...
ЛЮБЛЮ засинати і прокидатись під музику...
ЛЮБЛЮ чекати...
ЛЮБЛЮ сюрпризи...
ЛЮБЛЮ запах кави в кімнаті в гуртожитку...
ЛЮБЛЮ писати SMS комусь хто майже забув про мене...
ЛЮБЛЮ аналізувати людей і життєві ситуації (для себе мало коли роблю висновки)
ЛЮБЛЮ читати щось романтичне, психологічне...і ваші щоденники...
ЛЮБЛЮ коли про мене згадують...
ЛЮБЛЮ спостерігати за людьми в поїді...
ЛЮБЛЮ людей загалом за те,що вони є...
ЛЮБЛЮ бігати з матусиком і жабкою...
ЛЮБЛЮ свій фотоапарат і деякі фотки...
ЛЮБЛЮ людей, які мене спонукають до чогось нового...прочитати книжку, зайнятись фотографією, послухати групу...
і взагалі ЛЮБЛЮ нове, для мене навіть фотографія свіженька - це свято!...
ЛЮБЛЮ їхати останнім трамаєм...
ЛЮБЛЮ кавярню "Золотий дукат"...
ЛЮБЛЮ "Львівську політехніку"....
ЛЮБЛЮ дощ....
ЛЮБЛЮ фільми і книжки, які примушують думати, або хоча б залишаються у памяті...
ЛЮБЛЮ писати і отримувати листи...
ЛЮБЛЮ небо за те,що воно завжди нове...
ЛЮБЛЮ відчиняти навстіж вікно...
ЛЮБЛЮ мити посуд під "Піккардійську терцію"...
ЛЮБЛЮ "Кому вниз", коли мені гірше всіх"...
деколи ЛЮБЛЮ Лілю Ваврін, Наталі....
ЛЮБЛЮ рибалити на світанку...
ЛЮБЛЮ лазити по хаті у футболці...
ЛЮБЛЮ гори...
ЛЮБЛЮ свіже повітря...
ЛЮБЛЮ вештатись по Вернісажу, або біля Федорова....
ЛЮБЛЮ коли продавці з почуттям гумору...
ЛЮБЛЮ коли в переддощовому центрі Львова чути саксофон...
ЛЮБЛЮ дарувати настрій...
ЛЮБЛЮ українську мову, і не тільки...
ЛЮБЛЮ відчувати те, що читаю...
ЛЮБЛЮ чесність і справедливість...
з усіх музичних інструметів понад усе ЛЮБЛЮ гітару....
я просто ЛЮБЛЮ, коли є бажання щось таке писати!!!

P.S. ЛЮБЛЮ чорний шоколад...

НЕ ЛЮБЛЮ сигаретного диму (очі від нього болять)....
НЕ ЛЮБЛЮ коли вживають нецензурну лексику....в нас і своєї лайки кумедної хоч греблю гати...
НЕ ЛЮБЛЮ спеки...
НЕ ЛЮБЛЮ коли люди не думають...
НЕ ЛЮБЛЮ коли мені в трамваї дають поюзаний квиточок, хоча сама із задоволенням віддаю свій кондуктору...
НЕ ЛЮБЛЮ залишатись на самоті, коли дико хочеться з кимось поговорити...
НЕ ЛЮБЛЮ коли мені навязують свою думку, саме навязують,а не діляться...
НЕ ЛЮБЛЮ планувати...
НЕ ЛЮБЛЮ алкоголіків, на них у мене алергія...
НЕ ЛЮБЛЮ згадувати про те, чого НЕ ЛЮБЛЮ!

Это цитата сообщения djabchyk Оригинальное сообщение

Дзвінок будильника, дощ надворі, спинний біль і невдоволене потягування… потрібно вставати. А так нехочеться… присмак шоколаду на вустах… хм… ще кілька кусочків, поряд, біля ліжка:) перша приємність цього дня.

Попри біль, закидуєш наплічник на плечі і прямуєш на вокзал, маршрутка, дрімота, дорога, і вокзал.

Цього разу приїхали достатньо шкидко, щоб встигнути на поїзд, але запізно щоб взяти квитки. Отак і сідаєм - зайцями… дякувати залізничникам, чи українській звичці їздити на халяву, поїздом ходять добрі дяді контролери і продають квитки, а ще мабуть жадності і корумпційності, бо квитки нам обходяться дешевше, щоправда квитків нам не дають, зато запамятовують на час поїздки… А потім ми будемо говорити що давати взятки - це погано… справжня українська звичка: розповідати як треба жити, а самим жити - так як виходить ;)

Гори і тунелі, річки і полонини, села і містечка, сонце і хмари, дощ і вітер, спання і гамцяння - все минає протягом дороги, допоки нарешті не зявляється довгоочікуваний Воловець. Хоч він також зустрів нас не особливо приємно: вітер, дощ і холод. Ще й горілка місцевого розливу, так би мовити з одного баняка. Ну але це ми дізнались вже після. А ще привітні люди, з специфічною мовою, і купи туристів, які ладні тобі допомогти, розповідаючи найкоротшу і найзручнішу дорогу.

І сама дорога, яку розповіли туристи, а вгорі хмари, які клубочучись окутують гори. Допоки не зустрівшись, не починають сварки і все закінчується дощем… ось так завжди! Де двоє чубляться, там… бідний турист повинен ховатися в лісі. Накривши наплічники клійонками, а на себе натягнувши різні "водонепроникні" штуки, стоїш, дивишся на капні що падають з дерев, і боячись поворухнутись, відчуваєш, як вони стікають спиною… не дуже приємне відчуття, але хороше товариство, а ще чорний гумор, прикрашають твоє неприємне і мокре становище. А ще групка сусідніх туристів, які в такому ж самому становищі.

І знов дорога, розбита тракторами, що звозять ліс і розмита дощами, болото, в яке зовсім не хочеться ставити ногу до колін… і яке приходиться обходити польовими стежками, підйоми і спуски, та зрештою все догори і догори, допоки не відчуваєш прохолодного вітру високих гір, допоки не бачиш чистого неба, і хмар які розганяє вітер. Тоді навіть сонце посміхається, тоді навіть тобі стає тепліше:).

[показать]Сніданок, чи то пак обід, під теплими променями сонця, а потім і перші підкорені вершини. Ще не ті, які можна вважати своїм досягненням, та вже приємні. І перші краєвиди. Гори, ліси, річки, сніг, струмки, села - розкинулись нижче твого погляду, і ним не можна зачаруватися, цим не можна не любуватися… і тоді зникає втома, відкілясь беруться сили, і хочеться іти далі, вперед, до нових, ще не підкорених вершин…

І ти ідеш, нові підйоми, нові звершення, та зрештою, всьому приходить кінець, як і закінченню дня. Сонце ховається за гірку, а ти шукаєш місцинку для намета. Зрештою…нічого не хнаходиш, бо забрів туди де якщо є вода, то немає дрів, а якщо є двора - то ти опустився далеко з схилу, так що до знайденої води досить таки далеко :). І ось так залишається три літри води на вечерю і сніданок, маловато…особливо якщо це на пятьох людей. Та втома бере своє, і ти ставиш намет, палиш багаття, готуєш вечерю, готуєшся до сну, і під шум дерев і вітру, який норовить завалити намет, засинаєш… [показать]

А зранку новий день, і гори окутані в туман. Нічо не видко, ані більше яко на десять-п'ятнадцять метрів. Навколо біле молоко, і достеменно навіть не знаєш куди потрібно йти. Та зрештою, по п'ятирічній памяті, відшукуєш стежку, попердньо, для годиться, кілька раз її пропустивши :). Й ось в такому тумані продовжуєш мандрівку, інколи задаючи питання: "а чи випадково ти вже не оминув вершину?", та знаєш що ні, знаєш що треба йти ще трішки в гору. Допоки не знаходиш знайоме каміння, знайому стежку. Пройшло вже стільки часу, а насправді не змінилося нічого. Як і колись, тут стоять купи каміння, за яким ми ховалися, як і колись стежка повертає направо, як і колись все вкрите непроглядним туманом, і ти не можеш любуватись краєвидами. Хоч щось в житті постійне!

[показать]г.Великий Верх з першого разу вирішуєте не брати, а перед тим хочеться збігати хребтом на Стій. До ньго рукою подати, і ти прямуєш, перші кроки, потім десять, двадцять. Боками починаються різкі спуски, і сильнішає холодний боковий вітер, ти виходиш на незахищену місцевіть. Він був настільки сильний, що буквально розвертав при намаганні зробити крок, а Читать далее...

Это цитата сообщения djabchyk Оригинальное сообщение

Настроение сейчас - радісне

[показать]Одного разу до мене завітав світлячок:), несподівано, неочіковано залетівши в моє вікно. Світлий, веселий, молодий – він літав перідімною, радісно розповідаючи події останніх днів.
І не те що мені тоді було сумно, просто, разом з ним, в мою кімнату завітав легкий освіжаючий подих вітру і сонячний промінчик… От тоді я й зрозумів наскільки життя може бути радіснішим:)

…а потім він полетів… до наступного разу, світлячок! я чекатиму на тебе!:)…

Это цитата сообщения djabchyk Оригинальное сообщение

змішати минуле з майбутнім, заплутати, замаскуватись, прикрпитись ширмою байдужості за якою впасти на коліна, а потім, а потім... як фенікс, як колись, памятаєш?, ну памятаєш ж!!!, ти ж не міг забути!!! згадаааайййй!!! поринути, відродитися, знайти, приняти рішення, відчути, зрадіти, жити!!!! ви чуєте? жити!!! – вам знаєме це слово? мабуть що так, мабуть вас розповідали про нього в школі, сподіваєтесь вас туди водили ;)

жити - це радіти посмішкові друга і незнайомої людини, подавати руку і пити пиво сидячи на якомусь мурі, спостерігаючи за заходом сонця. жити - це бігти полем заросшим травою і крутячись навколо себе, посміхатися сонцю, допоки, допоки... не закрутиться голова, і тоді впасти в траву, впиваючись запахами трав і квітів, чаруючись хмарами, вслухаючись в шум комах.
я - живу, я - радію, я - дяяяякууууююююю...

Это цитата сообщения djabchyk Оригинальное сообщение

[показать]
"Ти – людина, якій я безмежно довіряю, довіряю все добре і зле. Ти – усмішка, яка сяє на моєму обличчі навіть, коли з очей течуть сльози. Ти – веселка після дощу, зрештою ти – дощ, який стікає по моєму обличчі замість сліз. Ти – мій найкращий друг. Ти – надія на краще. Ти – той, з ким мені не страшно, з ким мені добре, тепло, затишно, безпечно. "
...
шкода, що ти так і незрозуміла суті власних слів.
прощавай

Это цитата сообщения fingerpicker Оригинальное сообщение

В колонках играет - Elvis Presley - I'M Gonna Sit Right Down And Cry Over You
Настроение сейчас - Элвис жив!!!

Почему, когда говоришь людям, что умеешь играть на гитаре, они сразу говорят: "Ну сыграй Цоя там или Наутилуса". Я разве говорил, что я знаю эти песни? Я вообще говорил, что я умею петь? Не люблю я эту вот самую романтику (см. название топика). Не люблю этих песен из разряда "то, что все знают". Мне надоело их слушать, не то, что играть. Я люблю петь, но мой репертуар состоит в основном из песен Dire Straits, Queen немного Scorpions, Deep Purple... Только никому это неинтересно. Все хотят "белый снег и серый лёд" в 1000000-й раз. Ладно уж Цой так Цой, так чего у него кроме Группы Крови и Звезды, которая по имени Солнце других песен нету? Да полно их, сам их с полсотни пару лет назад знал - учатся за 5 минут. Только позабывал всё. Сменил так сказать репертуар.
Это я к тому, что почти все мои знакомые - заядлые русские рокеры. Хотя вот вчера ночью на даче после самогона и шашлыков некоторые песни шли на ура. Элвиса там всякие Тутти Фрутти. Все знают? Канешна все! Уабабадуба!! Или вот After Dark тоже известная песня. Вобщем, нашли компромисс. :)
Вообще не чувствую я себя русским человеком в плане музыки. Иногда меня всё таки уламывают спеть чего-то на русском, и я выковыриваю из памяти какой-нить Потерянный рай. Но, честно, когда я слышу свой голос, поющий что-то на русском, меня аж передёргивает. Бррр... Не я это.
Зато есть большой-большой плюс - я уникальный в этом плане среди всей компании. Приятно всё-таки чем-то выделяться. :)

Это цитата сообщения Квітка Оригинальное сообщение

[показать]
Не знаю чому,але я відчуваю саме зараз стільки ніжності,тепла,може,навіть любові.Мені так хочеться знайти таку людину,яка б тебе захистила,пригорнула, зрозуміла і подарувати їй всі ці почуття.Я просто не розумію чому це відбувається.Але я не маю такої людини,а може не бачу…..

Это цитата сообщения gloomy_kitten Оригинальное сообщение

ДАВАЙ ПОСТРОИМ НАШ МИР...

Давай постороим НАШ мир, мир о котором никто не будет знать, мир, правила которого будут ведомы лишь НАМ..Только мы будем в нем и никого больше..
Давай постороим НАШ маленький мир, для которого не будет существовать этого большого, окружающего мира..
Давай построим мир, входя в который, мы будем забывать все проблемы земной жизни и хоть на несколько часов НАШИХ встреч, мы будем погружаться в особенное состояние..
Давай построим НАШ мир, для которого не будут действовать никакие законы..
Давай построим мир в котором мы будем настоящие..НА входе мы будем снимать все-все свои маски, оставаясь обнаженными, с чистой душой..На выходе мы их опять наденем, опять погрузимся в окружающий мир и будем продолжать играть свои роли..Но на несколько часов мы будем настоящими..только мы будем видеть друг друга такими и это будет нашей тайной..
Давай построим мир, где можно читать друг другу стихи и рассказы, не боясь быть не понятыми..
Давай построим тот мир, где мы сможем открыть друг другу душу и впустить друг дружку к себе внутрь..позволим нашей крови бурлить и течь с неимоверной скоростью по венам..
Давай построим мир в котором будет играть только НАША музыка..и в котором будут звучать только НАШИ слова..
Давай построим мир в котором не будет вранья..НАШ мир будет маленький, совсем крошечный, незаметный для окружающих, но НАШ..в этом мире мы никогда не будем врать друг другу и будем говорить сердцем, не умом, а сердцем, мы будем очень чутко прислушиваться к его голосу и не только слушать, но и следовать за ним...
Давай оградим НАШ мир колючей проволкой, чтоб в него не мог попасть никто кроме НАС..Это будет НАШ маленький рай, в котором каждый сможет одохнуть от будничной жизни..и хоть на мгновение окунуться в сказку..
Давай построим НАШ мир..Новый мир, попав в который, мы бы забывали прошлое и будущее, а порой и настоящее..и жили теми минутами..
Давай построим мир, где можно смотреть друг другу в глаза и видеть там кристально чистые озера слез радости..
Давай построим НАШ мир о котором никто не будет знать, ведь он будет жить в нашем сердце..
Мы можем идти по улице и не заметить друг друга для окружающих, но попав в НАШ мир, мы будем только вдвоем..
Там будет только две пары тапочек и две зубных щетки..
Одна кружка на двоих, в которой ты будешь пить кофе, а я зеленый чай..
У нас будет только одно полотенце, в которое мы укутаемся вместе, а порой и вовсе забудем о нем..Ведь кроме нас тут никого нет..
МЫ всегда будем спорить о том, какую музыку включить..
Я всегда буду кричать сделать потише, а ты чтобы меня позлить, включишь динамики на полную..
В НАШЕМ мире не будет телефонов, ведь в НАШЕМ мире, нам никто не смеет мешать..
Давай в НАШЕМ мире поклеем стальные обои и по периметру расставим большие свечи в форме куба, а между ними будет целое множество маленьких свечей..
Давай поставим в углу аромо-лампу и целую полочку НАШИХ любимых масел..Мы вместе их выберем и будем вдыхать столь любимый аромат..
Давай заведем небольшой бар с НАШИМ любимым сортом вина..
И давай купим большую поваренную книгу и будем вместе готовить..
Давай повешаем на стенах НАШИ любимые фотографии в рамках, чтоб каждый раз смотреть на них и улыбаться:)
Давай в центре комнаты постелим большой-большой ковер из мягкой белой шерсти, порой мы будем засыпать там в обнимку, забывая о существовании кровати..
Давай купим разноцветную тетрадь и будем записывать НАШИ воспоминания, только чур я вклеиваю картинки:)
Давай купим много-много жевачек, чтоб иногда следовать рекламе "Іноді краще жувати ніж говорити"..и когда кому-то из нас в голову прийдет ляпнут глупость, второй быстренько засунет ему в рот жевательную резинку..и глупость не успеет сорваться с языка..
А ещё в НАШЕМ мире холодильник будет забит томатным соком, чтоб он не заканчивался посреди ночи..
Давай повешаем на стене большой кусок ватмана, возьмем два маркера..Знаю, что ты выберешь черный..можно я тогда красный?? И нарисуем портреты друг друга..
Ой, а давай ещё при входе поцепим листик..разделим его пополам..и напишем НАШИ "+" и "-"..и каждый будет прилагать все усилия, чтоб в НАШЕМ мире минусы превращались в плюсы..хотя и это необязательно..
И еще купим большую корзину сладостей..и за каждый поцелуй будем получать сладкий приз, главное не растолстеть:)))
И ещё в НАШЕМ мире никогда не будет слез грусти, будут только слезы радости..
Давай построим НАШ мир и заведем там маленького черного котенка, которого будем любить и беречь, он станет символом НАС..такой же гордый, независимый, но в тоже время так любящий тепло и ласку..
Давай построим НАШ мир сначала...с 0..Кадый возьмет в руки кусочек..и поставит на новое место..Мы забудем прошлое и будущее..и будем жить настоящим...Мы научимся жить в новом мире..мы научимся жить по-новому!
Внутри НАШЕГО мира мы будем добрыми и нежными, будем ценить мнение друг друга, будем уважать личность и не будем конкурентами, будем лишь гармонично дополнять друг друга.. Окружающие пусть расценивают НАШИ Читать далее...

Это цитата сообщения Reflection_of_Cat Оригинальное сообщение

Ghurt Yo Ghurt
"Падає Дощ"

[показать]

В цьому місті заннато насичений рух,
Забагато зайвих витрат.
Вже досить довго синоптики повідомляють,
Що нарешті розбився їх стомлений аеростат.
Тепер навіть хамарам бракує повітряних площ.
Циклони скупчились громадою.
В одночас по всій планеті дощ падає.

В цьому місті вкрай пересичений гнів,
Забагато зайвих розмов.
Як би ж нас, я к би ж нас звідси хтось кудись повів,
А коли закінчиться цей безлад привів сюди знов.
Сюди, де на різні боки поперед і вздовж
Над Римом, Єменом и Канадою
В одночас по всій планеті дощ падає.

Сюди, де на різні боки поперед і вздовж
Над Львовом, Київом і Невадою
В одночас по всій планеті дощ падає.

Это цитата сообщения Україна Оригинальное сообщение

Больше всего меня раздраждает, когда украинцы наезжают на друг друга из-за регионального признака.
Вам, что кому-то нужна Украина без Донбасса... или без Галичины... или без Крыма??

Я была и на Западе, и на Востоке, и на севере, в центре, на юге.
Везде есть нормальные люди, и есть придурки.

Да мы все разные, но это же прекрасно.
Я приезжаю в Одессу, я получаю кайф. (город, который не похож на другие)
Приезжаю во Львов - получаю кайф (тоже говорд со своим менталитетом).
Приезжаю в Крым, и опять кайф.
В Киеве я выросла - у меня от этого города вообще мурашки, ни на что не поменяю.
Донецк - моя вторая родина, я ее тоже люблю. И люди там тоже не такие, как в других регионах. Интересно.

Мы такие все разные, но мы такие все классные.

Так что давайте уважать друг-друга

Это цитата сообщения SonSweety Оригинальное сообщение

У-РРР-А!!!!!!!!!!!!!!!
Мне дали зарплату!!!!!!!!!!!!
Куда бежать??????????

Это цитата сообщения SonSweety Оригинальное сообщение

15:05 1.Хочу домой!
2.Хочу спать!
3.Хочу Виталика!
4.Хочу не работать и зарабатывать много-много денег
5. ну если ничего, то хотя-бы курнуть?

Это цитата сообщения SonSweety Оригинальное сообщение

ИМПОТЕНТ - это пипец, даже если он на Бимере и припакованный!
Почему бывают импотенты?