Он гонит!

виявляється я веду щоденник вже понад рік

После выхода нашей радиостанции на позицию номер один, добавилось ответственности перед слушателями и в отношении к работе вцелом.

Если прямо на Майдане бродячие музыканты играют Уматурамн -- это признание. Особенно если учесть, что это происходит одновременно в двух концах площади.

поп-корна много не бываить:
[640x480]

Работаю по плей-листу. Приходит сообщение:

"108 Любимое радио "Шансон", письмо личное. Уважаемый господин Любомир, бесконечно благодарю вас за память о моем муже и обо мне, за ваши песни, которые вы поставили в исполнении дуэта. Низко кланяюсь и еще раз благодарю. Музыкантша."

http://gizmos.ru/

исчез уют и, даже можно сказать, интим. Но, появился свет.

Сообщение с пейджера:

"...Поставьте, пожалуйста, песню в исполнении Юры Шатунова "Седая ночь" или Круга "Владимирский централ".

...
[426x640]

как-то тоскливо на душе... Соскучился я!

НПЧ, Сабринка

Лідія Таран завершує програму Час, та передає слово Роману Скрипіну, аби той проанонсував Підсумковий Час. Мова заходить про журнал Бурда. Будується діалог про занчення цього видання в совітські часи. Роман Скрипін говорить про те, що це, насправді, звичайне видання. Таке як допустимо Единственная. просто зараз цих журналів купа, а тоді дали доступ лише одному закордонному.

Лідія Таран видає наступну фразу: "Я би з задоволення читала журныл "Единственный", але такого поки ще нема."

Роман Скрипін не повів бровою. Але, думаю, після ефіру його блакитне самолюбство видасть колезі всі переживання.

Улюблена мною пісня. Знайшов найповніший, з відомих мені, варінт:

Вже вечір, вечоріє
Повстаньське серце б'є
А лента, за лентою
Набої подає.

Приспів:
Ах, лента, за лентою
Набої подавай
Український повстанче
В бою не відступай.

Ах, лента, за лентою
Колишеться трава
Йде армія повстанців
Це армія — УПА.

У марші цілу нічку,
А в ранішній зорі
Почалися завзяті,
Запеклі бої

А ворог атакує
І преться щосил —
Юнак-кулеметник
Їх вправно косив.

Як сонце сходило,
Втомлений юнак:
Упав він ранений,
Упав він навзнак.

До нього санітарка
Поспішно іде,
В обличчя вдивляючись
Його впізнає.

Він в неї вдивляєсь —
Пече в грудях рана,
А біля кулемета —
Дівчина кохана.

А ворог атакує…
В останній момент —
І знову відізвався
Затихлий кулемет.

Хто любить Україну,
Хто любить свій народ
Той піде у повстанці
Без всяких перешкод.

Ми будем карати
Ще й різати ножем —
Прокляту комуну
З України проженем.

Розіб'єм мадярів
Румунів, ляхів
За Волгу проженемо
Проклятих москалів.

Були у нас повстанці,
Тепер у нас “Тризуб”,
Москалику тримайся,
Ми б'ємо три за зуб.

Ярiй,душе.Ярiй,а не ридай.
У бiлiй стужi сонце Украiни.
А ти шукай - червону тiнь калини
на чорних водах - тiнь ii шукай,
де жменька нас.Малесенька шопта
лише для молитов i сподiвання.
Усiм нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров - така ж крута,
вона така ж терпка,як в наших жилах.
У сивiй завiрюсi голосiнь
цi грона болю,що падуть в глибiнь,
безсмертною бiдою окошились.

(В. Стус)

На сайте Интреньюз Россия, в разделе "ПРЕССА НА ТЕРРИТОРИИ СНГ: КОНФЛИКТЫ И ПРАВОНАРУШЕНИЯ" давненько лежит обзор событий происходивших в Белоруси в апреле 1996 года. Поскольку я имею непосредственное отношение к тем дням, хотелось добавить свои коментарии.

Для начала цитирую источник:

""Апрель, 26-28. Во время разгона демонстрации, проводимой в рамках акции "Чернобыльский Шлях", в Минске сотрудниками ОМОН МВД Беларуси были избиты несколько журналистов - корреспонденты белорусской службы радиостанции "Свобода" Эдвард Тарлецкий и Винцесь Мудров, у которого также поврежден диктофон, свободный фотожурналист Владимир Кормилкин, у которого также разбита фотоаппаратура, корреспондент польского издания "Gazeta wyborczа" Цезарь Голинский, корреспонденты минского еженедельника "Имя" Елена Лукашевич и Олег Бебенин, корреспондент Российского телевидения Леонид Свиридов, корреспондент газеты "Наша слова" Алесь Миколайченко и корреспондент журнала "Спадчина" Вячеслав Ракитский. Двое журналистов были задержаны сотрудниками милиции - корреспондент белорусского радио Владимир Дюба, независимый журналист Олег Тризно, которые позднее осуждены на три и пять дней административного ареста. Трое суток в камере предварительного заключения содержались украинские тележурналисты Наталья Чангули и Любомир Шумаков, которые после задержания объявили голодовку, и были выпущены после вмешательства посольства Украины в Минске. Заместитель руководителя администрации президента Беларуси Владимир Заметалин позвонил в корреспондентский пункт Общественного Российского телевидения и предупредил, чтобы журналисты не смели снимать оппозиционный митинг. Анонимный звонок с угрозами был в корреспондентский пункт российской телекомпании НТВ с предупреждением, что если корреспондент Александр Ступников появится на альтернативном митинге, то будет избит"".

Тогда, в 96 году, наше с Натальей пребывание в Минске, было довольно ярко освещено в украинских СМИ. Ероме того, единственные видеоматериалы с акции "Чернобыльский шлях", продемонстрированные на ураинском ТВ были сделаны мной. Им сложно претенодвать на профессиональность со стороны операторской работы, так как видеокамеру я держал впервые. Но они имели высокую информативную ценность. А теперь мой рассказ о тех "трех" сутках.

С Натальей Чангули из Киева мы выехали поездом 25 апреля, рассчитывая вернуться обратно 27-го утром. Таможню мы проскочили довольно легко. Нас приняли за маму и сына, а видеокамеру за обычный дипломат. Интерестней было на подъездах к Минску. По вагонам ходили менты с собаками. Они выискивали украинских революционеров, журналистов (нас), УНСО-вцев и т.д. Но их внимание мы тоже не превлекли. В Минске первую половину дня мы провели слоняясь по Минску. Посетили редакцию журнала "Спадчина", взяли интервью у его редактора. Потом, в камере, экземпляр этого издания служил мне подушкой. Но главным событием была традиционная для сябров акция "Чернобыльский шлях", ежегодно проходящая в день катастрофа на ЧАЭС. Митингов было два. На первом был Лукашенко на втором демокртические силы Белоруси. Нас интересовл второй.

Людей собралось невероятно много. Теперь я не поню точных цифр но это была необозримая масса. Почемуто мне вспоминаеться цифра 90 тысяч. В любом случае на улицах белорусской столицы они умещались с трудом. Всем хотелось пройтись улицами города к Президентскому дворцу на полщадь Ленина. Но туда никого не пустили. Прежде мне не приходилось видеть столько ментов, как белорусских так и российских. Причем первые явно проигрывали в подготовке братьям своим старшим. На самой же площади Ленина сконцентрировалась бронетехника и водометы. Случались такие моменты избиения людей, когда мне объектив видеокамеры и меня забрызгивала кровь. "Стражи правопорядка", как обычно, действовали хладнокровно. Валили с ног, разбивали головы, провокаторы переворачивали машины и троллейбусы. Пострадавших были сотни, но это никого не останавливало. Потасовки возникали практически на каждом перекрестке. Но в определенный момент менты всю толпу завернули в сторону от Президентского дворца и митнг прошел в другом месте. Этого и стоило ожидать. Сябры не способны на революцию. По крайней мере это показывает многолетний опыт режима Лукашенки.

По окончании митнга я с Натальей и нашим знакомым со Львова Степеном пошел в старый город, где парковалась машина Степана. У его восьмерки оказалось пробито колесо. Я сразу понял, что это не спроста, но, что-то остановило меня забрать видеокассету и отправиться электричками в Украину. Это была ошибка! Когда колесо заменили на запаску и мы сели в авто, из-за угла выехал ПАЗ-ик из которого выскочил спецназ. Нас принимали как терористов. Парни в масках с автоматическим оружием выдернули нас из машины и "уложили" на землю. Мы валялись прямо в лужах и грязи. Первые удары по печени были получены именно здесь. Менты решили, что я водитель. Двое село в машину, а меня посадили за руль. И я уже было хотел всех нас свалить с моста, который находился за поворотом. В Читать далее...

Німецька листівка проти Бандери
й українських націоналістів (Червень 1943 р.)

УКРАЇНЦІ В ЛІСАХ!

Тут говорить Німецький Райх в імені Європи та її великої і старої культури! (...). Недавно серед ночі розкинули червоні волоцюги відозву шефа штабу совєтської армії маршала Василевського, де в імені масового вбивці з Вінниці і Катині, червоного товариша Сталіна, урочисто признано українського вожаку бандитів Бандеру старшим большевиком совєтської України, якщо він далі із своїми бандитами з лісів та багон боротиметься проти Європи. Бажаємо Бандері та його компанії в лісах і багнах Волині тільки щастя! У відповідному часі він і його саботажники будуть в днях перемоги Європи покарані, спільно з комуністичними бандитами. Великий Німецький Райх і спільно з ним Європа, яка воює, така горда на свою прадавню культуру, не дозволять себе довший час непокоїти кільком негідникам. Маршал червоних Василевський у своїй відозві висловився ясно й виразно, що має бути навіть для найдурніших із вас зрозуміло, що Азія виступила до бою, щоб знищити Європу. Це значить: степ, некультурність, варварство середньої Азії виступили до бою, щоб знищити квітучі сади, церкви, собори та тисячолітні пам'ятники старої культури Європи. (...) Величезна війна Великого Доброго і Святого проти варварства і чортівства большевизму та союзних із ним жидівських народів у цілому світі вимагає жертв. Ба, навіть дуже великих жертв! ...У добі, такій великій щодо завдань і жертв, політика Бандери і його компанії - це явне божевілля. (...) Тому вертайся з лісу і болота! Твої дотеперішні вчинки будуть тобі прощені, якщо ти з доданою нижче перепусткою і з твоєю зброєю зголосишся в німецькій поліційній установі.

Фон дем Бах
СС-Обергруппенфірер і Генерал Поліції

*** *** ***

Листівка газети "Радянська Україна"
25 червня 1943 р.: "Смерть німецьким окупантам!"

ДО ВСІХ НАЦІОНАЛІСТІВ...

Верховоди українських націоналістів, що проголосили свою боротьбу як боротьбу за "самостійну соборну Україну", баламутять народні маси в окупованих німецькими загарбниками районах України, закликають українців іти в їх розбійницькі загони. В своїй облудній агітації ці верховоди...- рубани, мельники, бульби - нацьковують українців проти Червоної Армії, базікаючи про те, що, мовляв, Червона Армія воює не стільки проти німців, скільки проти так званого "визвольного руху українського народу". Брехня! (...) Червона Армія - армія трудящих народів, вона бореться за свободу й незалежність волелюбних народів, за очищення нашої землі від фашистських загарбників, рабовласників, розбійників. Тим безглуздішим є наклеп націоналістів на Червону Армію і більшовиків, начебто Червона Армія і більшовики переслідують імперіалістичні цілі, тобто загарбання нових країн, земель, покорення народів. (...) ...Бандера ж прибув на Україну на німецькій тачанці. Українці добре пам'ятають, як не так давно Бандера та його прихвосні влаштували були "урочисту поїздку" до німців у спеціальному поїзді. (...) 25 років тісної дружби українського народу з народами Радянського Союзу довели всю користь цього об'єднання. Українець 25 років був справжнім хазяїном своєї землі, своїх підприємств, своїх надр, свого життя. Ніхто йому не нав'язував чужої волі, чужих інтересів. І жив вільно, добре, збагачувався достатками заможності. В цьому - у вільному, без пансько-куркульського ярма, без капіталіста, коли кожен вільний обрати собі шлях у житті, має право на працю, освіту, відпочинок - у цьому є основна суть і значення самостійності й незалежності українського і всякого народу. (...)

*** *** ***

Із листівки УПА
“За що бореться Українська Повстанська Армія (УПА)?”
Серпень 1493 року

Українська Повстанська Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі.

УПА бореться проти імперіалістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політичне та визискує економічно інші народи Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької “нової Європи”.

За знищення більшовицької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства.

3а те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна — кооперативно-громадською.

За загальний 8-годинний робочий день.

За вільну працю, вільний вибір професій...

3а повну рівність жінки з чоловіком у всіх громадських правах і обов'язках...

За обов'язкове середнє навчання...

3а всебічний гармонійний розвиток молодого покоління: моральний, розумовий та фізичний.

За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.

За пошану до праці інтелігенції.

3а повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок

хвороби чи каліцтва.

За свободу друку слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного насаджування суспільності світоглядних доктрин і догм.

За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі і змісту національну культуру.

Українська Повстанська Читать далее...

Всякий раз, когда я работаю в утреннююсмену, задаю себе один и тот же вопрос: "Почему Капустен до сих пор не решит вопрос с утренней развозкой??? Как можно столько лет на работу к 7-ми утра ездить на метро???"

Сегодня таксист цитировал Кирилла Капустина. Подозреваю, что Капустин звезда.

Відкритий і організований збройний опір припиняється наприкінці 40-х років, а після загибелі у 1950 р. у сутичці з частинами НКВД головнокомандувача генерала Шухевича УПА припиняє існування як єдина військова формація. Попри все, окремі загони УПА продовжують боротьбу до травня 1954 р.(1955 р.), коли було захоплено у полон нового голокомандувача полковника Василя Кука-Коваля. Та й після цього деякі боївки зберігали боєздатність аж до кінця 50-х років, а останній партизан Ілько Оберишин погодився вийти з лісу тільки у 1991 р., після проголошення незалежності України.