При этом, все активнее полеты на истребителях приобретаются для "слабой половины человечества", которая успешно поднимается на реактивных самолетах на высоту 21-23 км и получает истинное наслаждение.
В частности, наша компания РОСТУРИЗМ явилась организатором в 2005 году полета первой россиянки из Санкт-Петербурга на истребителе МИГ-25 на высоту 24 км... куда до этого летали только женщины-иностранки... А недавно мы организовали первый полет российской девушки из Казани на другом сверхсовременном высотном истребителе МИГ-31 на высоту 22 км.
Наиболее популярные программы у россиян:
- Полет на максимальную высоту (21-23 км) и разгон до максимальной скорости (до 2500 км/час) на МИГ-31
- Полет для выполнения комплекса фигур пилотажа на МИГ-29
Стоимость 30-50 минут полета в зависимости от типа самолета составляет (в USD):
МИГ-31 ..................................... от 14 000$ до 17 600$
МИГ-29 ……………………. от 8 900$ до 10 400$
Та за такі гроші я тебе милая тай до хатиноньки - САМ НА РУКАХ ДОНЕСУ!!!
Настроение сейчас - Пяно-заклопотане
Мудрі люди тогди були!
[462x699]
Autor:
Stupnicki, Hipolit (1806 - 1878).
Tytuł:
Geograficzno - statystyczny opis królestwa Galicyi i Lodomeryi/ułożył Hipolit Stupnicki.
Adres wydawniczy:
Lwów : Drukiem Kornela Pillera, 1864.
[593x314]
29 вересня 1922 року було надано концесію Товариству “Польска лінія льотнича” на перевезення пасажирів і пошти по лінії Варшава-Львів.
Для здійснення польотів використовувались літаки Junkers F 13 з двигуном в 145 к.с. фірми BMW. Літак крім пілота, вантажу та пошти уміщував 4-5 пасажирів. Швидкість польоту при цьому до 140 км/год.
Настроение сейчас - Дуристично обнадійливе
Команда молодості! Команда мрій і надій! Карпати - чемпіон!
[400x600]
Так хочеться твого тепла.
Твоїх долонь пестливу ніжність.
Згоріти би нехай й дотла,
Аби взяла мене у вічність.
Небо... Хмари... Дощ... Потреба комфорту, чи відчуття власної безпорадності перед панною природою? Те що тільки що зігрівало – вже недосяжне. Дискомфорт тіла котрий переходить в дискомфорт душі. Ностальгія оволодіває душею. Мурашки тілом. Краплини дощу склом повільно пливуть додолу. До нас прийшла осінь. А до Вас?
Настроение сейчас - Троянський настрій
(гр. Nestor) — один із дванадцяти синів Нелея та Хлоріди ; в епосі чоловік Еврідіки, за іншими міфами, — Анаксібії, пілоський цар. Коли ображений Геракл убивав дітей Нелея, Нестор не було в Пілосі. Замолоду Нестор відзначався хоробрістю, а в старості — мудрістю, звершив чимало геройських подвигів. Брав участь у битві лапітів з кентаврами, в калідонському полюванні та в поході аргонавтів. До походу на Трою Нестор владарював уже над третім людським поколінням. Під час Троянської війни привіз на 90 кораблях пілосців і разом із своїми синами Антілохом і Трасімедом боровся проти троянців. Прославився мудрими порадами, а красномовством перевершував Одіссея. Після Троянської війни Нестор разом із Трасімедом щасливо повернулися до Пілосу. Через 10 років після падіння Трої Нестор відвідав Телемах, який розшукував Одіссея. У переносному значенні Нестор досвідчений старий, мудра людина, добрий порадник.
Ну майже з мене писано? А я і не здогадувався!
Я не надіюсь нічого
І нічого не бажаю –
Що ж, коли жию і мучусь,
Не вмираю!
Що ж, коли гляджу на тебе
І не можу не глядіти,
І люблю тебе! Куди ж те
Серце діти?
Усміх твій, неначе сонце
Листя покрівля зелене,
А з’їдає штучну краску –
Смійся з мене!
Я не надіюсь нічого,
Але як бажання сперти?
Не бажать життя живому,
Тільки смерти?
Жиймо! Кожде своїм шляхом
Йдім, куди судьба провадить!
Здиблемось колись – то добре,
А як ні – кому се вадить?
Подію,яка сьогодні відбудеться, Ви не зможете змінити ні відвернути, ні пришвидшити. То ж чи варто витрачати сили на спроби? А завтра Вам краще не вступати в суперечки і не брати участі у змаганнях. Якщо Ви не будете єдиним претендентом на це щось, то це щось Вам не дістанеться. Прийдеться визнати, що перемога належить не Вам.
.... де моє щось? я згоден визнати, що перемога належить не мені! І не тому, що слабкий я, а тому, що так хоче вона - ПЕРЕМОГА!
Давай мріяти разом.... Давай... про ту сиру мерзотну весняну погоду... Брррр..... Слякоть.....Купи сірого, в дикій пропорції з болотом, снігу. Невиразне, якесь байдуже сонце. Мдя! Де ж та весна? Квіточки Ви де? Кохана ти деееееее???
Вінок весільний
З квітів осінніх
Вистелю ложе
Серед ялин.
Груди прикрасить
Такий чудернацький
Наче намисто
Кетяг калин.
Музика лісу
Немов божевільна –
Тиха, повільна, сумна.
Не плач кохана...
Це ж лише осінь,
А за зимою – весна!
Знову... Як три роки тому... Радісні щасливі обличчя, які не помічають нікого довкола. Перші пожовклі листки, як чарівна мелодія осені під ногами. Невже нічого не змінилось за цей час? Змінилось!!! Вони зрозуміли, якою шаленою є їх любов... Чомусь саме сьогодні вона запропонувала, а він погодився – піднятись нагору...? Навряд чи хтось знає відповідь, та і вони не задумувались над цим. Мабуть таки вони не запам’ятали кількості здоланих сходинок, але дорога всипана цілунками навічно залишиться в па м’яті, щоразу нагадуючи про себе - щемом у серці. Висота – 58. Їх висота. Їх щоденна мрія!
[640x480]
У снах марю тобою. Зову. Кличу. Плачу. Ніхто не бачить. Засуви. Двері. У вузьку шпарину фіранок холодно співчуває місяць. Мені. Їй. Нам... Мої вуста шукають твої.. Невпинно... Щоденно... Спрага. Жага. Холодний чай. Самотня ніч. Візьми поклич. Голосно. Тихо. Сховався місяць. Розтанув у ранку. Де ми? Де я? Де ти? Ми тут – у наших кольорових снах... Жах.. Немає сил. Лише ковил. Трава гірка. Життя таке ж? Аге ж. Коли нема навіть у снах – мрій потаємних. Споминів ніжних. Цілунків. П’янких трунків. Любов – дарунок. Долі? Кволо. Поволі. Сонце. Доволі. А ще так хочеться. Спати? Ні – мріяти!
[422x699]
Знову ранок прохолодою зустрічає оголене тіло. Росою. Сонечком. Хмаркою несміливою з-за небокраю. Як завжди. Як сьогодні. Думками. Мріями. Я і ти. Тут. Там. Поруч....
[699x448]
Настроение сейчас - вранішньо заклопотане...
Взяв встав намалював.... і хто мені що зробить? Га?
[640x480]
Листя, що падає й тулиться тихо до рук,
Довгі обійми, які відтепер не забути…
Все, що я маю – цей вкритий каштанами брук
Нашої пам"яті, нашої муки й спокути.
Хто буде поряд, хто кине – не знаю сама.
Вітер слабкою рукою торкає волосся
Й пише на камені наші крихкі імена,
Наші останні слова, нерозгадані досі.
Як я люблю тебе, як я чекатиму стріч,
Світла ламкого, що змучено губиться в кроні,
Марно шукаючи відбитки рідних облич
В листі, яке опадає мені на долоні.