[показать]Крові хочу!.. "Побачити падлюку на..." Ні це з іншої опери. Схопити цю "падлюку" за горло і мотнути головою... Цікаво як звучить жива плоть, яку роздирають? Певно ніяк. Бо хто її окрім чикатилів різних роздирав? Хіба, що студенти-медики та патологоанатоми. Але ж вони - не живу... У мене інтоксикація. Токсин - спілкування. Повний передоз.
А подітися нікуди - ціла нинішня робота як земля на трьох китах покоїться на спілкуванні - безпосередньому, телефоном та інтернетом. І неодмінний антураж - ситуація перманентного стресу. То ся називає - мас-медія. То ж близько четвертої пополудні починаю виповзати з-під власного ж контролю. Типове: людина підходить, розкриває рота і... чітко усвідомлюючи, що вимовлене може бути доречним і корисним - ледве стримуюся щоб не затулити цей рот - криком, рукою, в той час як інша рука безпорадно намацує щось важке аби вирішити проблему швидко і радикально. Коли вдається стримати ці невротичні пориви - ставлю собі масний "зачот", якщо ж ні - на повноцінне розкаяння просто бракує сил. Тижня, який "вихідним" назве хіба що закінчений цинік, не вистачає щоб відпружитися.
Порятунок лише у позитивних емоціях. Але ж їх так мало...
[показать]ЯНе тільки вірю. Знаю. Всі ви, що пішли, кожен - у свій час (бо не мені судити, що трапилося до часу)стали моїми ангелами-охоронцями. Інколи стає страшно, зимно, сумно і клубком у горлі звивається розпач. Це значить, що нікого з вас поруч немає. Але таке буває вкрай рідко. І так само рідко, майже ніколи, мені спадає на думку звертатися до вас. Найчастіше - до того, чи радше тієї, яка найближче. І залишає найрідше. До тебе, моя ненароджена.Бо я й досі уявляю тебе дівчинкою. Інколи - немовлям. Частіше - дитиною років 3-х. Мені легко згадати твоє личко, якого не бачив жодного разу. Не вистачило мужності чи ще чогось. Матір жінки, у чиїй утробі ти померла, проказала тоді через силу, що схожа дитина на батька. І пізніше, коли розпатланий і п'яний, на колінах, у мокрій траві, я кричав у небо прокляття то вголос, то мовчки, а за спиною у сутінках вже годі було розрізнити маленький, обложений дерном горбочок, я ще не міг собі уявити твого личка. Тепер можу - ти мала б бути схожою на меншого. Тільки ще гарнішою, ніжнішою. Але з тими ж особливими темними очима, погляд яких так просто здатен настрахати і втішити.
[200x232]Сьогодні вперше у житті мав сісти на "диркалку", бо назвати іншим словом той мотоплуг, на якому вчать їздити у мотошколі, не випадає. Хоча знавці кажуть: хто навчився їздити на вбитому "совкоциклі", той харлея не боїться. І, таким чином, я перетворився б із "скамєйкєра", чи то пак байкера, який не має мотоцикла і не їздить у... "напів-скамєйкєра" :) . Та щойно глянув вранці у вікно і збагнув - не судилося. Сніжок ледь почався, але інструктор, який продер таки очі, повідомив, що доведеться чекати яснішої і сухішої погоди. Стало цікаво. Якщо вдасться виїздити необхідні години до серйозного снігу - є шанс здати на категорію вже на початку грудня. І чекати весни. І копичити грошенята, відмовляючи собі у всьому, і підшукувати варіант недобитого і недорогого першого коня, на якому б навчитися їздити і трохи відвести душу, доки не з'явиться можливість купити мотоцик своєї мрії. Він то і повезе мене колись "на волю, у пампаси", а згодом - і далі. Коли настане час.
[160x242]"Королеви не мають ніг..." казав я, ще зовсім юний і неймовірно, до смішного поважний, коли приятель дорікав мені ідіотським ставленням до наших веселих і не надто закомплексованих приятельок. Я розумів, що френдило має рацію, збудовану з досвіду. Але попри несамовиту цікавість до того, власне, елемента статури, існування якого у королев заперечував, щось у мені впиралося, не хотіло брати до уваги очевидних речей - що кобіти це земні істоти. І найгордовитіша та найпрекрасніша рано чи пізно скориться своїй тілесній природі.
Пройшли роки... :) Багато років... Я навчився полювати, спробував першої "крові", другої. Я вивчив стежки і звички дичини. Веселий цинізм вкупі із самоіронією зробив мене майже невразливим для оборони цих небезпечних у слабкості. І все ж...
"Королеви не мають ніг...", ледве живий від кохання я доводив це приятельці, якій звірив тяжку таємницю на порозі безглуздого суїциду, а може лише лагідного божевілля. "Ага, - сміялася вона (чи гіркувато посміхалася - вже й не пригадаю) - а в туалет ходять самими фіалками. Ти хочеш її? То трахни і заспокійся..." Але мені знову хотілося насамперед неземного кохання, а вже потім земних розкошів. Та й у розкошах - не елементарного відпруження чи нових (нових?) вражень - а священнодійства. Кого вполює хворий хижак?..
Це гірко згадувати... Та ще гірше бува, коли твоя чергова "королева", істерично регочучи задирає перед тобою чи іншим (що, звісно гірше :) ) сукню і весело наставляє звідти... страшні волохаті ратиці. Я покинув шукати королев. Здається...
Настроение сейчас - жодного
[400x544]Все те ж страшенно розумне і симпатичне дівчисько вкотре нагадало: не забувай, старий цапе, що іншим людям, а надто - страшенно розумним і симпатичним дівчиськам властиво інакше, аніж старим цапам сприймати деякі речі. На цілком невинне (на погляд старого цапа) припущення про множинний характер об'єктів, здатних викликати її захоплення пролунало жартівливо-обурене: як ти можеш таке казати добропорядній дівчині?!...
- То ти - добропорядна?
- А ти якою мене вважаєш?
- Мені видалася нормальною...
Далі - комбінація міміки та жестів, що давала ясно до зрозуміння: ну ти й старий цап! :) І пізніше на промимрені перепрошення - "дай спокій, я вже забула (тобто - старий цап та й годі, дай мені таки спокій). :)
Чорт, ціла моя брехлива цапина натура завжди спотикається об деякі речі. "Добропорядність" - що за гидота. Для старого цапа - "святенництво", "лицемірство" (що, зрештою, те ж саме), "посередність", "банальність", "нудота зелена" і таке інше. Але страшенно розумне й симпатичне дівчисько, припускаю вкладало сюди трохи інший зміст. Якщо не лукавило. Бо релятивізм молодих кобіт, в т.ч. моральний, інколи здатен збити з пантелику. Якщо факти протирічать їх уявленню про себе - тим гірше для фактів. Але мене не на жарт забрало інше - чому мене так нудить від "добропорядності"? І чи існує прийнятний для мене її тип? Подумаю-но про це згодом (© Скарлет О'Хара).....
Днями в одній книгарні не пошкодував кілька гривень на непоганий бойовичок "Місцеві хроніки Харлей Девідсона" якогось небезталанного Євгена Є. Міцненький сюжет, майже не прикрашені реалії київського сьогодення. І "харлей", що допомагає герою "розрулити" кілька динамічних епізодів. І щойно перегорнув останню сторінку - подзвонили з мотошколи: щось там у них начебто налагодилося, то чи не був би я ласкавий повторити матчасть і завершити практичні заняття та й скласти іспити кінець-кінцем... От і не вір у різну прутню після цього!
"Для багатьох із тих марнославних йолопів, яких життя завжди обманює, родина залишається вельми потрібною інституцією, бо надає в їхнє розпорядження - так би мовити, на відстані простягнутої руки - кілька слабких істот, що їх може настрахати навіть ниций боягуз. Тому що безпорадність любить віддзеркалювати своє нікчемство в стражданнях іншого..."
Georges Bernanos, SOUS LE SOLEIL DE SATAN
Й-й-й-й... просто-таки вчора. "Слабка істота" відгребла за "четвірку" за контрольну з англійської і спробу хитрувати. Чи варто було грати у "грізного гавриллу". Знаючи наперед, що у "слабкої" істоти є супер-зброя - моя любов. Чорт, я справді віддав би своє життя за його - таке недовге. Я не думаю так - я це відчуваю.
Куди найлегше складати таємниці? Як у детективному кліше - на найбільш видному місці. Наприклад у мережі. У "живому" щоденнику. Треба бути збоченцем, щоб припустити, що на цьому ярмарку хворих честолюбств, сублімацій, істеричних демонстрацій порожнечі - справжньої і вдаваної, хтось би собі звіряв правду. А що на серіо сприйматимуть лише збочені психи то й не шкода, і не сором - свої ж люди...
Это цитата сообщения Masher Оригинальное сообщение
ОБЫЧНЫЕ ЖОПЫ:
(_!_) - жопа обыкновенная
(__!__) - жирная жопа
(_._) - жопа плоская
(!) - тощая жопа
{_!_} - шикарная жопа
(_*_) - геморройная жопа
(_zzz_) - жопа усталая
(_?_) - жопа безмозглая
(_о_) - жопа пользованная
(_0_) - много раз пользованная
(_$_) - новорусская жопа
(_x_) - поцелуй меня в жопу!
(_Х_) - оставь мою жопу в покое!
(_^_) - заносчивая жопа.
(ЖоЖ) - волосатая жопа
("|") - волосатая жопа
. - жопа, вид из космоса
(_~_) - хитрая жопа
(_:-)_) - очень хитрая жопа
_e=mc2_) - умная жопа
(_Ъ_) - твердая жопа
(_Ь_) - мягкая жопа
(_GO_) - иди в жопу
->(_!_) пошел в жопу
(_!_)-> как из жопы
(_SOS_) - жопа в беде
(_#_) - жопа зека
{-------O-------} очень большая жопа
"КРЫЛАТЫЕ" ЖОПЫ
(_100%_) - полная жопа (крылатая фраза)
(_!_)] - жопа с ручкой
(_!_)S - жопа с ручкой
->(_!_)-> через жопу (делать что-либо)
(_=_) какая, в жопу, разница?
КОРОТКИЕ СООБЩЕНИЯ
(_Я_) - Я в жопе...
(__Я__) - Я в полной жопе...
(_Мы_) - Мы в жопе:
(_->._) - Иди в жопу!
к(_!_)Э - жопа с ушами
c( o ) - жопа с ручкой
(_!_)(___!___)(_!_)(__!__) - Кинотеатр...
Цілий вчорашній день пройшов під "морморандо": "Ай-я-я-я-я-яй, президент наїхав! Наїхав-наїхав! Ай-я-я-я-я-яй мордою обізвав! Ні за що ні про що!..."
"Ми голосували не за нього! За ідеали!" - чується дедалі частіше. І це правда. Втім і не без "культу особистості" - чоловіка, який інагурувався на президента двічі (якщо не брати до уваги перформанс у ВР під час революції), і другий та остаточний раз - на Майдані і перед Майданом. Екзальтація торкнулася навіть старих суворих бійців. А що вже казати про істероїдну в своїй масі журналістську братію. Світлий образ інтелігентного екс-банкіра був таким переконливим на тлі "бандюковича"! Виразні симптоми "месіянства" та дедалі більшої переконаності, що кляті діоксини - це його голгофа до уваги не бралися.
Аж тут раптом із натягнених по самі вуха бухгалтерських нарукавників вилізли погони молодшого сержанта радянського зразка, який, із звичайного селюка перетворившись на "камандіра", починає чмирити всіх навколо а надто "очкариків". "Друзі!..." перетворилося на "Ти!...". Проте, доки ці прояви "батько-наційного" ставлення стосувалися якихось там донецьких чиновників - ніхто не переймався президентським хамством. Потрібно було, щоб в лайно носом тицьнули одного з найпомаранчивіших журналістів.
І тут пригадалося: кілька років тому невеличкий чартерний "Як-40" жваво летів за маршрутом Київ-Санкт-Петербург. У північній пальмирі відбувався форум правих сил пост-комуністичних країн (там я вперше і можливо єдиний раз у житті бачив монгольських правих - sic! 
).
Это цитата сообщения Xall Оригинальное сообщение
1.В темноте все блондинки - гении.
2.Плох тот шизофреник, который не мечтает стать параноиком.
3.Вернулся муж из командировки... и жена устроила ему сцену верности.
4.Гимнастка еще долго сидела на шпагате, растягивая удовольствие.
5.Пока у бабы грим не смоется, мужик не перекрестится.
6.Стригу котов. Возможна кастрация. Вобщем, как получится.
7.Восточные женщины хороши до безобразия! А так же во время безобразия и после 8.безобразия.
9.Если уж любить, то такую женщину, чтобы с нею было не стыдно попасться на глаза жене.
10.Ну и запросы у вас - сказала база данных и повисла.
11.Был честным пацаном, никогда не бил ниже пейджера.
12.Потому что нельзя, потому что нельзя быть на свете громадной такой.
13.Вчера пытался обналичить Нобелевскую премию.
14.- Эту истерику я посвящаю тебе, дорогая...
15. Девушка! Да что ж вы так убиваетесь? Вы ж так никогда не убъётесь!
LI 3.9.25
Это цитата сообщения Xall Оригинальное сообщение
Пионер: Садитесь, пожалуйста, на мое место. Я молодой, я постою!
Дедушка: Спасибо, внучек, но мне скоро выходить.
Пионер: В тираж?
Дедушка: Как тебе нестыдно! Я тебе в дедушки гожусь!
Пионер: А, по-моему, я удачно пошутил. Старик, ты одной ногой в могиле, хоть улыбнись перед инфарктом!
Дедушка: Уймите его кто-нибудь! Сопляк! Я таких, как ты, на фронте ножом убивал!
Пионер: Внимание! Все свидетели: товарищ только что сознался, что на фронте резал еврейских детей.
Это цитата сообщения DICKan_poWHO_ISt Оригинальное сообщение
Меня не пинать!!!Не моё...
ДЕВА
Фригидная идеалистка. Ждет своего принца, на голубом или каком - то там коне и до этого момента не ляжет ни с кем. Хотя я сильно сомневаюсь, что она и с принцем - то ляжет. Всех людей, кроме себя, держит за тотальную мразь и ублюдков, однако скрывает это и очень хорошо шифруется в милую обаятельную тетку. Обожает заигрывать и флиртовать с дядьками, однако всегда кидает их в самый последний момент. Может годами не трахаться не испытывать никаких неудобств. Её сексуальные алгоритмы полностью контролируются рассудком, а потому давить на чувственную сторону и вздохи под луной - дохлый номер. Единственный реальный способ переспать с ней - в первую брачную ночь. Но для того чтобы жениться, с десяток лет мило и романтично за ней ухаживать. В постели ведут себя несколько пассивно, однако ее легко раскрутить на любой дикий изврат. Обычно девы - лесбиянки.
СКОРПИОН
Это цитата сообщения Xall Оригинальное сообщение
1)Восемь ваххабитов - один ваххабайт. 1024 ваххабайта - один киловах.
2)Письмо в телекомпанию: "Прошу Вас во время новостей не пускать внизу экрана рекламную бегущую строку! Моя теща думает, что это караоке и поет!"
3)Камень упавший в воду - всегда попадает в центр круга
4)Студент, не выбрасывай мусор в окно: его потом находят дети и надувают
5)Кулинарный гороскоп по группам крови
6)«Опоздал, сынок?» - спросила уборщица зарёванного малыша и ласково шлёпнула его тряпкой по лицу
7)Хорошо ничего не делать, а потом еще отдохнуть.
8)Меня не смутил ваш вопрос, я просто еще не решил, как лучше вам врезать!
Это цитата сообщения Занесённая_Ветром Оригинальное сообщение
[216x257]Хочешь почувствовать себя звездой - сядь на елку!.
Жизнь человеку дается один раз, и в основном случайно.
Никогда не бойся делать то, что ты не умеешь. Помни, ковчег был построен любителем. Профессионалы построили «Титаник».
Если вы смотрите телевизор, вы, должно быть, заметили, что хорошие парни побеждают плохих всегда, кроме девятичасовых новостей.
Граждане! Летайте самолетами Аэрофлота! Спешите! Их осталось совсем немного.
Если вы думаете, что никотин не влияет на голос женщины, попробуйте стряхнуть пепел на ковер.
Когда женщина говорит, что ей нечего надеть - это значит, что закончилось все новое. Когда мужчина говорит, что ему нечего надеть - это значит, что закончилось все чистое.
Когда в семье только одна жена, она вырастает эгоисткой.
Здуріти можна!
На сайті міністерства з надзвичайних ситуацій, шукаючи апдейту до потопельців у Ренях, знайшов невеличкі повідомлення про надзвичайні ситуації, які притрафилися впродовж кількох останніх діб. Річ ясна, передусім клацнув на повідомленні про напад ведмедя на якогось нещасного у Черкаському зоопарку. Почав читати і... припух. Ні, стосунки автора з українською мовою інтимними назвати не наважуся. Але сухе "нарєчіє" протоколу це теж не нагадує. Словом, дивіться самі...
"Ввечері, 11 липня, двоє чоловіків напідпитку вирішили здійснити подорож у дитинство. Вони завітали до зоопарку. В першу чергу, їх зацікавили мавпи. Але тварини, відчувши стан вечірніх відвідувачів, відмовилися мати з ними будь-які справи. Обурені у найкращих почуттях, чоловіки звернули увагу на вольєр, де мешкала пара бурих ведмедів. Перескочивши через огорожу безпеки, один з чоловіків вирішив пограти із ведмедем. Мабуть уявив себе дресувальником. Проте хижак дресурі не піддався. Відмахнувшись лапою, тварина поранила чоловіка. Дивно, що це не протверезило людину. 22-річний чоловік, схопившись руками за пруття вольєру, почав бити звіра ногами. Ось тут ведмідь дійсно озвірів. Миттєво до рваної рани передпліччя додались рани на нозі. Людина опинилася у цілковитій владі звіра. Тут з'явилася ведмедиця і доля чоловіка була вже практично вирішена, як би до нього на допомогу не прийшов один із відвідувачів, що став випадковим свідком цієї події. Випередивши звірів на якусь мить, він відтягнув майже непритомного від болю та втрати крові чоловіка у безпечне місце. Постраждалого було терміново доставлено до реанімаційного відділення лікарні швидкої допомоги. Його стан лікарі оцінюють як важкий."
Тепер ходитиму на МНСівський сайт частіше - як на портал альтернативної літератури.
http://www.mns.gov.ua/index.ua.php?m=0
Як все ж таки швидко перестав відчувати себе "оранжевой крисай". І не я один. Іноземці прицямкують: ваш президент і уряд й надалі користуються підтримкою суспільства. Не знаю як суспільство, а особисто витримую нових лише коли пригадую - якими були колишні. 