Это цитата сообщения Плерома Оригинальное сообщение
Посланець бога Гора Яструб врятував родину з Нікополя - містика сучасності.
Настрій - день тому, до цих новин про сокола чи яструба, що кинувся на дрон і врятував родину в м. Нікополі Дніпропетровської області в Україні, бачила сон. Вночі я прокинулася від такої дзвінкої тиші, це щось було незвичайне, й темрява (бо за графіком скрізь вимкнули світло), Араміс спав як не всебе та незвичайно голосно хропів, що було дивним. Бо в цей час у котика завжди починався "тиг-тиг" і "мряяяяу". А тут він спить, я його погладила, він не відреагував. Я й одразу згадала, що мене розбудило: бачила, начебто я знаходжусь в самому космосі, повз мене пролітає гігантський астероїд, про який всі говорять 3I/ATLAS. (зараз він начебто біля нашого Сонця в нашій сонячній системі).
Я в своем старом дневнике всегда публиковала свои рождественские сказки.
Во время войны перестала. ((
А сейчас решила, что не надо давать упырям менять твои привычки, которые помогают людям улыбнуться и почувствовать что жизнь прекрасна несмотря ни на что.
И если вы появились в этом мире, значит Вселенная вас любит!
От вас нужна лишь малость...
Не будьте замороженным пингвином, а отвечайте ей тем же. ))
И вот вам сказка в подарок.
В тот вечер зима была не холодной, а задумчивой.
Снег не падал — он словно задерживался в воздухе, раздумывая, куда ему приземлиться.
Девочка шла по этой зиме легко, почти не касаясь земли.
В одной руке у неё была снежинка — не та, что тает на ладони, а особенная, звёздная. Её выдают только тем, кто умеет видеть радость в мелочах.
В другой — бумажный пакет со звездой. В нём лежало что-то важное. Возможно, письмо.
А может, просто хорошее настроение, аккуратно сложенное.
Птицы сопровождали её, не задавая вопросов.
Они знали: если человек идёт так спокойно, значит, он никуда не опаздывает.
А чуть позже, когда небо стало совсем синим, произошло то, что случается только в сказках, которые не кричат о себе.
Не готуйте 12 страв на Різдво! Насправді обов’язкових було лише три – і вони вас здивують.
У цьому відео я розбираюся, що насправді їли українці на Святвечір і звідки взялася магічна цифра 12.
Говоримо про кутю, узвар, різдвяний хліб і РЕАЛЬНЕ меню наших прабабусь.
І про те, що математика вирішує не завжди, а головне – трохи в іншому.
10 нових українських пісень на вірші геніальної поетки Лесі Українки в обробці Лесі та Анатолія Падалко (Zakohani v Pisnyu).
Це ліричні пісні для душі та приємного настрою, створені з любов’ю та повагою до її талановитої та славетної поезії.
Музичні ідеї були втілені за допомогою студії ШІ, що відображає поєднання творчого натхнення та сучасних музичних технологій.
тайм-карди:
00:00 - Останні квіти
03:38 - Не дорікати слово я дала
06:05 - Я не кохаю тебе
08:31 - Без надії сподіваюсь!
12:46 - Не жаль мені, що я тебе кохаю
15:38 - Сафо (Над хвилями моря на скелі)
22:01 - Коли дивлюсь глибоко в любі очі
22:02 - Конвалія
25:15 - До мого фортепіано
28:36 - Хто вам сказав, що я слабка
Нові пісні на вірші Лесі Українки – збірка 10 пісень
Слова — Леся Українка (1871–1913)
Музичне оформлення — Леся та Анатолій Падалко.
Пісня створена за допомогою ШІ.
Одесса уже в ноябре начала готовиться к Рождеству!
Уже появились огни, украшения, светящиеся витрины…
Магия!
Неспешно, по-одесски, с улыбкой…
Огни, витрины, тёплые гирлянды - всё это словно тихо шепчет: праздник будет.
А у людей одно желание, о котором и так всё понятно без слов...
Фотографий в этот раз у меня немного - и пусть.
Иногда одной огоньковой улицы достаточно, чтобы поверить, что всё хорошее уже на подходе.
Главное — Одесса не унывает. Она держит характер.
Где-то гудит генератор, подыгрывая празднику басом и создавая людям настроение.
Кафе выставляют на порог ёлочные ветки, чтобы пахло хвоей.
Люди всё так же смеются, спорят колоритно, тащат пакеты с подарками и обсуждают — а какой "Олів’є" в этом году делать?
И в этом — вся она.
Живая, светлая, умеющая держать тепло даже тогда, когда света мало, но сердца горят ярче, чем любые гирлянды.
Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение
Edward Lucas: «Пробач, Україно, ми обійшлися з тобою ганебно» ...
Британський публіцист і старший співробітник Центру аналізу європейської політики Едвард Лукас написав, мабуть, одну з найвідвертіших і найболючіших колонок про провал західної стратегії щодо України. На шпальтах The Times він фактично вибачається від імені Заходу і без евфемізмів визнає: західні лідери злякалися ядерного шантажу путіна, втомилися від довгої війни і перетворили підтримку України на короткочасний модний тренд, що наразі втратив популярність. Головний вирок Лукаса звучить жорстко: росія не перемогла Україну на полі бою, але вже встигла перемогти Захід політично та морально.
Дорогі українці, нам справді дуже соромно. Британія, як і інші західноєвропейські країни, досі любить повторювати, що вона “стоїть пліч-о-пліч з Україною”, як сказав Кір Стармер Володимиру Зеленському в понеділок. Але тепер, коли адміністрація Трампа вимагає, щоб Київ “протягом кількох днів” погодився поступитися територією агресору, правда виступає назовні. Насправді ми спершу злякалися, а потім нам просто набридло.
Було надихаючим бачити, наскільки вам дорогі свобода, демократія, законність, суверенітет і гідність – речі, які ми сприймаємо як належне. Ми заохочували вас воювати за них. А потім підвели. Поки ми вагалися і будували ілюзії, нікчемна диктатура путіна виявилася рішучою та витривалою. росія ще не перемогла Україну. Але вона вже перемогла нас.
Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение
Актуально. Исторические параллели ...
16 мая 1940 года британская газета Daily Mirror опубликовала эту карикатуру и посвятила ее всем идиотам, призывавшим в то время к переговорам с Гитлером. «Попробуй договориться с ним».
На карикатуре европеец держит в руках 2 плаката с надписью:
«Мир и переговоры» и «Заключите сделку с Гитлером сейчас!».
С тех пор прошло много лет, но мало что изменилось.
Еще есть люди, которые верят в «переговоры» с тиранами,
мечтающими о захвате всех соседей.
Україну можна пізнавати по-різному.
Хтось читає історію, хтось слухає пісні, а хтось — куштує торти.
Бо інколи шматочок десерту говорить про місто більше, ніж путівник.
У кожного — свій смак, свій характер, своя легенда.
І поки тане крем на язиці, розумієш: ми такі різні — і такі смачні разом.
Київський торт – не єдиний герой українських десертів. У кожного міста є свій «солодкий характер»: від запорізького «Інію» до сумських «Каштанів».
У кожного міста є свій запах і свій смак.
І торти — як маленькі листи від України, солодкі послання з Харкова, Львова, Одеси, Києва…
Трохи історії, трохи фантазії, дрібка ностальгії — і вже не десерт, а цілий настрій.
Солодко бути вдома, навіть коли ти далеко.
Ми вирушаємо у гастрономічну подорож країною, щоб зібрати її у справжню солодку мапу. )))
Это цитата сообщения Seniorin Оригинальное сообщение
Скрипка на війні... Мойсей Бондаренко
Військовий-музикант Мойсей Бондаренко грає на скрипці посеред туманного поля на передовій...
Коли звуки скрипки гучніші за гул сирен…Скрипаль Мойсей Бондаренко із Одеси, який вступив до лав ЗСУ
Рєпін — художник-епоха!
І. Рєпін палко любив Україну.
Це Була його Батьківщина. Тут він народився, назавжди захопився природою, людьми, їх звичаями, побутом, народним мистецтвом. Творча, педагогічна і громадська діяльність його також була пов’язана з Україною.
Він був наділений дивовижною здатністю «реагувати» буквально на все навколо.
Народництво, тероризм, толстовство, російсько-турецька війна, Перша світова війна, три революції — Рєпін на все «відгукнувся».
Причому «відгуки» з'являлися цілком щиро й захоплено.
Это цитата сообщения Seniorin Оригинальное сообщение
Что главное при позировании...
Главное - держать себя в рамках приличия...
Картина шотландского художника Оуэна Клэкстона
Кто такая Варвара Каринська?
Українка Варвара Каринська — жінки, яка змінила історію костюму й стала першою українкою, що отримала "Оскар"!
Каринська родилась 3 октября 1886 года в Харкове — в семье торговца тканями.
С детства она увлекалась вишивкой, тканями, шитьём.
Але моя мета розповісти не про Варвару Каринську, як про особистість, а про десерт, який був названий на її честь.
Обычно перед Рождеством я езжу по самым колоритным городам Европы - аккумулирую рождественское настроение. ))
Но в этом году все планы сломались потому что в ноябре была Одесса.
Но не страшно! Одесса того стоит!
Буду значит лучше узнавать Францию. ))
Реймс - сгусток эмоции! Особенно перед Рождеством.
Этот город вообще не умеет "тихо".
Он либо сверкает, либо звучит, либо пахнет шампанским так, что даже мысли начинают пузыриться.))
Я увидела Реймс с акцентом на его готическую душу, где собор Cathédrale Notre-Dame de Reims стоит как живая рождественская декорация, только настоящая и очень древняя.
Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение
Принцип жемчужной раковины ...
Один из принципов жизни — принцип жемчужной раковины
Когда в раковину попадает песчинка, то она начинает раздражать и ранить нежное тело моллюска. Моллюск обволакивает её своим телом, и в результате песчинка становится жемчужиной.
Когда в жизни случаются неприятности, рассматривайте их как песчинку, попавшую внутрь вашего существования. И постарайтесь создать из испытания жемчужину.
© Омраам Микаэль Айванхов, болгарский религиозный деятель, философ, оккультист
Коли Ліна Костенко читає свої вірші, хочеться стихнути.
Наче час притримує дихання.
Кожне слово — як крок по воді: легко, але з глибиною, яку відчуваєш пізніше.
Слухаєш — і ніби стаєш ближче до себе.
Ліна Костенко — це коли слова не просто звучать, а живуть.
Вони торкаються тихо, як долоня до серця, і залишають слід довший за будь-яку пам’ять.
Її поезія — не про рими, а про правду.
Про силу бути собою, коли світ шумить.
І в цій тиші — народжується смисл.
Ліна Костенко — це голос, який не підняти вище, бо він і так на висоті.
Її слово — гостре й світле водночас, не про прикраси, а про сутність.
Вона вміє боліти красиво, і любити — ще красивіше.
Мабуть, тому її рядки не старіють.
Бо правда — вічна.
Поезія Ліни Костенко — як джерело.
Чим глибше черпаєш, тим чистіше стає всередині.
Коли опускаються руки чи коли хтось намагається знецінити вас чи усіх нас – нагадуйте собі: ми прапрапрапрапрапрапраонуки князівен – королев Європи.
Так і кажіть: - Я – з роду тих жінок, які займалили трони від Польщі до Данії, від Візантії до Норвегії!
Хай знають, з ким мають справу.))
І це не про манію величі чи привласнення здобутків наших пращурів.
Це про наш генетичний код, в якому ще тисячоліття тому в жінках сформована неймовірна сила – навіть при владних чоловіках мати власний голос, навіть у важких чужинських умовах зуміти не лише вижити, а й отримати владу, продовжити свій рід і поширити свої гени на тих же чужинців.
У Франції зараз триває Український сезон під назвою "Le Voyage en Ukraine".
А я хочу створити свою подорож Україною!
Подорож, що поєднає в собі історію, поезію, мистецтво та кулінарію.
Я, на жаль, поки що знаю про Україну не так багато. ((
Тому це буде мій власний маршрут відкриттів, стежка пошуку й дивування.
І розпочну я цю мандрівку з улюбленого свята - Дня Святого Миколая!
МИКОЛАЙ ІДЕ ДО НАС
В небі зорі сиплють світло
Сонця промінь тихо згас
Там де казка йде
Привітно
Миколай чекає нас
Пориньте у чарівний світ зимових свят!
Нехай Миколай подарує всім казковий настрій Різдва та Нового року!
Дзвіночки дзвенять, сніжинки танцюють, а Миколай поспішає дарувати добро кожній людині.
Это цитата сообщения ulakisa Оригинальное сообщение
Зима на картинах львовского художника Игоря Кухарского.
У Франції зараз триває Український сезон під назвою "Le Voyage en Ukraine" ("Подорож в Україну").
Він розпочався 1 грудня і триватиме до кінця березня 2026 року.
Церемонія відкриття пройшла в паризькому театрі Théâtre de la Ville за участі міністрів закордонних справ Франції та України — Жан-Ноеля Барро і Андрія Сибіги, а також міністерки культури Франції Рашиди Даті та першої леді України Олени Зеленської.
Український сезон "Подорож до України" у Театрі де ля Віль @theatredelaville_paris у Парижі — важливій події, що об’єднала українських та французьких митців.
Це був акт культурної контратаки, який показує: українська культура жива, сильна і здатна об’єднувати людей навіть у найскладніші часи.
З грудня і до кінця березня — майже чотири місяці української музики, кіно, літератури, мистецтва, виставок, театру, гастрономії…
Це не просто інтерес, а прагнення глибше зрозуміти країну, її голоси, її біль і радість, її красу.
- Сьогодні, у цей непростий для України час, під час боротьби за існування, коли наша культура звучить за кордоном, ми відчуваємо, що ми не самі. І що цінності, які ми зараз захищаємо, — спільні для всього цивілізованого світу. Саме тому культура така важлива. Вона створює взаєморозуміння через почуття, налагоджує діалог навіть без слів, — сказала Зеленська.
Французи люблять "культурні подорожі", і назва "Voyage en Ukraine" дуже точно лягає в їхнє сприйняття: не політика, не новини, а саме подорож — відкриття країни через людей, мистецтво, гумор, світло і тінь.
Добрий знак. Теплий. І, чесно, трішки зворушливий.