бо не­правильна уява про себе, ідеалізований образ сво­єї особистості, переоцінення своїх можливостей, ігнорування невдач.....
бо сприйняття реальності часто емоційне, невдача або неус­піх розцінюється як наслідок чиїхось помилок або обставин, які склались несприятливо....
крім того, спра­ведлива критика на свою адресу сприймається як при­скіпливість....
таким чином - конфліктність, схильність до завищення образу конфліктної ситуації, повдінка в конфлікті агресивна, роблячи ставку на перемогу, а не на вирішення його.....
а постановка мети вище реальних можливостей, зневажливе ставлення до необхідної «інформації», зниження суб'єктивної можливості неуспіху, затрачається мінімум зусиль для досягнення мети, сильне емоційне переживання невдач....
існує потреба в зберіганні рівня самооцінки і це призводить до захисного ігнорування невдач, пояснення їх зовнішніми причинами, що послабляє стимул до їх подолання....
отже, це створює на певному етапі діяльності зону постійних невдач та знижену професійну мотивацію....
хм.... десь я з цим вже стикалась....

іноді слова можуть зіпсувати ВСЕ.... вистачить одного слова....

дратує в житті те, що кожна особа хоче відповіді, пропозиці чи вирішення чогось вже і негайно.... з одного боку це добре, я розумію, що чекати, сподіватись на щось - це виснажливо, як морально, так і фізично.... а з другого боку - це егоїстично по відношенню до іншої особи.... час для неї може бути потрібний для того, щоб промовити щось, погодити якісь певні речі з собою.... хоч тягнути нема чого, точніше гальмувати.... жити треба вже і негайно... але одне поспішне чи вимушене слово може поламати.... чи не дати можливості щось збудувати....

прикро розчаровуватись у людині, з якою тобі було класно.... з якою було щось спільне, щось наше....
гидко бачити негідну поведінку людини, яка була тобі рідною....
сумно бачити в людині, яка зацікавила своєю індивідуальністю і неповторністю, особу таку як всі.... таку, яку більшість.... таку звичайну.....
а суть була проста..... не знищити, а зберегти .... хоч втративши для себе.....

а в спогадах так затишно і безпечно... приємно і спокійно....

Зникнути.... забутись.... відлучитись....

постійність конфліктів, які звязують тебе перед собою.... вирішення яких не дає тобі впевненості у тому, що краще.... розвязавши один вузол конфлікту, зявляється наступний... і так без кінця і краю.... хочеться зосередиись вже на чомусь одному і відатись йому повністю і без пояснень. Але обвязково на шляху до того, що ти собі схематично вклала в голові мусить прибитись за допомогою, порятунком чи спасінням він.... але чого так... хто він цього разу, минулого чи наступного буде? прийми, послухай, зрозумій..... підкорегуй, навчи, поясни. Хочеться сказати досить! не хочу! не буду! Просто хочеться трикутник вирівняти, виставити точки на одну пряму... з одною початковою точкою....

[700x525]

[700x525]

Без конкретних на то причин на аркуші паперу зявляються якісь певні лінії, напрямки у вигляді стрілок, картинок, слів, які читаються з кінця до початку чи зверху донизу. Вимальовуються ситуації, події, схеми... Символи намагаються донести якусь нікому невідому інформацію. Аркуш за аркушем можуть сформувати книжку або все може залишитись на одному листку. Ця невідомість забирає контроль, обмеження. Це ніби гра, суть якої – прочитати, скласти до купи або співставити. Життя на той момент зупиняється, ти потрапляєш в цей вихор почуттів, азарту, екстріму. Виникає відчуття втратити те, що є на даний момент, помилитись чи попектись на чомусь. Ці спіральні оберти не пускають до моменту, коли аркуш не стає повністю заповненим та прочитаним. Потім викидають невідомо куди, в який час і скільки подій минуло попри тебе, і зупиняється… А аркуші забирає зі собою, але ж куди і скільки їх є списаних – невідомо…

Ламати рамки не порушуючи правил. Доводити собі і іншим, що все гаразд, що все йде за планом. Планом, який нам накинуло життя і замкнуло його за грати під колодкою, яка з року в рік ржавіє і щоразу її важче відкрити. Важче через ржу та важкість встати і вписати в загальний план додатковий пункт чи підпункт. Це означає розширити щілину у гратах і можливість глянути назовні. Побачити те, що ніхто не дозволяв.

[385x699]

[512x699]

Можна весь час дурити декого, можна деякий час дурити всіх, але не можна весь час дурити всіх. А.Лінкольн
Аморальність - це моральність тих, хто проводить час краще, ніж ми. Г.Менкен.
Відсоток неграмотних - величина постійна, тільки в нащ час неграмотні вміють читати. А.Моравіа.
Навіть найсміливіший віддав би перевагу одного разу впасти, ніж весь час висіти. Сенека.
Поки ти говориш зовсім не те, що думаєш, слухаєш зовсім не те, в що віриш, і робиш зовсім не те, до чого схильний - то весь цей час і живеш зовсім не ти. Сян-цзи.
Ми живемо в такий час, коли дуже багато читають, аби бути розумними, і дуже багато думають, аби бути вродливими. О.Уайльд.

Драгобрат
[699x524]

Поїздка на лижі...
[525x700]

Поїздка на лижі...
[700x525]

Вималювавши в уяві те, як все мало бути, минути, відбутись... Все те, як мало прожитись. Ті люди, які були з тобою, ті відчуття, які їхали з тобою, ті почуття, які наповнили тебе. Чистота і справжність снігу гіпнотизували та заманювали туди, звідкіля потім ти мріяла втекти, заховатись, зникнути. Ця наївність почуттів і відсутність яких-небудь хвилювань дуже насторожувала. Насторожували тим, що складалось таке враження, ніби все навколо таке освітлене блискуче і прозоре. Всі навколо усміхнені, щирі і раді. Але візуально все виглядало так, ніби світ складений з маленьких кольорових квадратиків. І вистачало тільки одному поворухнутись чи зрушитись, як змінювався цілий візерунок. Так і сталось… В одну хвилини немовби захмарилось небо, з‘явився вітер і невідомо звідки явився яструб, який знайшовши собі жертву, понищив її не зробивши жодної рани ззовні. Перевага зовнішніх ран в тому, що їх можна зализати, замотати, залікувати, а внутрішні дуже довго болять, гояться і без допомоги ззовні…
[700x525]

знов Варшава - далеко від дому, рідних, друзів - знову думки не ті, інакші -знов холод, дощ, похмурість - все чуже, всі чужі - бажання закрити очі і опинитись вдома, у Львові, серед своїх...

С В О Б О Д А від себе самої, від обовязків, роботи і відповідальності...
[700x525]