Я виглядаю як ангел. У мене добрі чесні очі. У мене осяйна усмішка. Я вмію соромитися і червоніти. У мене завжди рум"янець на щоках. Я вмію опускати погляд, посміхаючись. Я брешу щиро і віддано дивлячись в очі. Я брешу переконливо. Я вмію слухати, і тому люди легко прихиляються до мене. Розповідають мені свої таємниці, бо не сумніваються, що я вмію зберігати таємниці. Я вмію. Але не зберігаю. Я роздаю їхні таємниці наліво і направо. Пускаю плітки і чутки. Чим більше людина довіряється мені, тим натхненніше я говорю про неї злі несправедливі речі. Тим більше свиней підкладаю - цілі свинячі виводки, велетенськи свиноферми. А потім просто усміхнуся й опущу вії на рожеві щоки. Я ж такий ангел.

Я - королева істерик і страшних припадків. Самій важко повірити в це, коли розглядаю в дзеркалі свій ніжний німб і ошатні крила. Я майстерно приховую цей свій талант від людей. Демонструю його лише тоді, коли відчуваю, що людина вже нікуди від мене не подінеться. Не втече, не зникне, ставши свідком моїх потворних ураганів. Я вмію дратувати людей, я вмію псувати навіть найпіднесеніші настрої. Коли я спостерігаю, як через мене з обличчя сповзає усмішка, як у когось нервово починають тремтіти руки, а обличчя перекривлює пригнічена гримаса, почуваюся так добре, така ніжність і гармонія розпливаються тоді моїми венами, кров стає теплішою і густішою, як шоколад. Вона навіть пахне крізь шкіру, ніби какао.

Знайомі кажуть, що, побувши зі мною годинку, вони щасливо живуть упродовж тижнів - так позитивно я впливаю на них. У тебе завжди все буде добре, кажуть вони. Ти людина, в якої в житті не може бути нічого поганого.Коли я наступаю на мікроскопічну неприємність (таку маленьку - ви б не помітили її, закладаюсь) - я надуваю її і розтягую, і ось уже весь світ безнадійний, нікчемний. І я показую його тим, кого це вже не відлякає від мене. До решти я сором"язливо посміхаюсь і даю поради, як жити щасливо. Поради діють. Мені присилають подарунки і подяки. Я зриваю з них яскравий обгортковий папір і викидаю все через вікно. Світ нікчемний і безнадійний.

(с)Софія Андрухович - Блер вітч проджект

Скоро будет год моему счастью. Год улыбки на губах, огоньков в глазах, нежности и ласки, любви и радости, спокойствия и умиротворенности.

Нет никого лучше, никого важнее.

Иногда, чтобы сформировать целостную и правдивую картину о человеке, необходимо подождать, не спешить.

 Долго не понимала как я к нему отношусь. Шилов появился вдруг, и сразу же его стало очень много. Да вот я, да вот мы, а поехали вместе отдыхать, а давай.....Он много говорил... и все...

Когда ему было скучно, он звонил. Звонил только тогда, когда я на работе, когда я занята. А по вечерам пропадал.

Он мог опоздать на встречи или вообще не прийти.

В какой-то момент я поняла, что его лучше игнорировать. Как эпиграф: "Будете проходить мимо- проходите".Есть немного людей, к которым я негативно отношусь. Почему негатив? Потому что обидел меня сильно этот человек...Да и хорошего ничего после себя не оставил. Проходи мимо...

Это оооочень запоздалые эмоции, но они такие.

Как МНОГО нужно ума, чтобы спроэктировать такую улицу, как Княжий Затон в Киеве!!!

Виза плучена, комбинезон куплен еще в прошлом году на секонде, который к этому году благополучно сгорел, жилье забронировано, лыжи с ботинками выклянчила, осталось встретить  новый год ииииии...

Боюсь я очень. Стояла на лыжах один раз. Есть вероятность оченить травмпункты  в Словакии.

Кукушкина - положительный человек. Будучи достаточно ранимым человеком, имеет толстую броню-защиту от окружающего мира. Ее эмоции вряд ли можно будет увидеть. На лице будет сиять невозмутимая улыбка и надпись "У меня все хорошо". И не сильно близкому человеку точно не удастся понять ее душевное состояние. Хотя, возможно эта защита срабатывает и на близких людей. В ней осталось так же детство... наверно, не хочет взрослеть [показать] Пожалуй, все [показать]

Сейчас сижу, нервничаю, не знаю почему.

Знаете, так бывает. Приходишь на работу, спокоооойно, тииихо, потом возникают какие-то проблемы мелкие и на ровном месте начинаешь заводиться.

Надо взять себя в руки, но не получается. :(

Фраза, которая бесит:

"...и она такая говорит..."

Порвать на части хочется :)

Золотое правило: если в чем-то сомневаешься, посоветуйся с мудрым человеком!

Зачем человеку дневник? Чтобы что-то "проговорить".

"Проговариваю".

Руки опускаются. Сегодня ходила к врачу. Не понравилось. Расплакалась, расстроилась, обиделась на весь мир. Хорошо, что дорогие и любимые люди помогают и поддерживают. Блин, все не смертельно, но неприятно.  ХОтя, я же знаю, что все будет хорошо, я ведь молодчина :)

Не умею играть дорогими мне людьми. Всегда стараюсь понять и это главный мой недостаток.  Когда тебя понимают очень легко живется... без проблем.

... Вобщем, злая я очень... и на себя тоже!

Катастрофически не хватает денег. Нужно заплатить стоматологу, за шейпинг, за инет и еще куча расходов. А вот КУЧИ денег нет. А зарплата только во вторник. И далеко не куча... :)

Ой шо делать даже не знаю.