Чи не найбільших втрат Львів зазнав минулого року в процесі поспішної підготовки до 750-літнього ювілею, коли на т.зв. реконструкцію історичного центру було витрачено 120 млн грн. державної субвенції. В процесі цих робіт було безповоротно втрачено ряд об’єктів національного значення, зокрема на території архітектурного комплексу площі Ринок. Лише завдяки втручанню громадськості міській владі досі не вдалося, як це зазвичай робиться, «узаконити» роботи, які проводилися з кричущими порушеннями законодавства. Досі ця ситуація залишається невирішеною, проте, вже за першими висновками Головного контрольно-ревізійного управління України у 2006 році фінансування восьми об’єктів історико-культурної спадщини на загальну суму 4,5 млн грн. проводилося без затвердження в установленому порядку проектно-кошторисної документації та з порушенням ст. 26 Закону України “Про охорону культурної спадщини”.
Жовківське передмістя з часом посунулося за Полтву. Широку рівнину над Полтвою називали здавна Болонями або Лугами; там були пасовиська, з яких рівно користали мешканці міста й передмістя. Частина лугу називалася Чарачениця.
В новіших часах Жовківське передмістя було відоме городництвом. На початку XIX ст. при теперішній вул. Зборовських (Донецькій) були великі городницькі заклади німців Шнайдера й Гайслера, котрі не мали ще ніякої конкуренції й робили на квітах великі маєтки, але у другім поколінню їх доми підупали. При Замарстинівській вулиці були теж городники, зокрема Штінцінг, які знову продукували ярину.
Львів завдячує свій початок галицько-володимирському королеві Данилові. Щоби захистити свою державу від татар, Данило в різних місцях Галичини, Волині й Холмщини ставив кріпкі замки, городи. Так і на узгір'ях, над низиною ріки Полтви поставив город (замок) і назвав його Львовом, від імені молодшого сина Льва. Першу згадку про наше місто подає Галицько-Волинський літопис з нагоди пожежі Холма під 1259 р.: «Таке було полум'я, що з усеї землі, бачено заграву, що й зо Львова дивлячися бачили по полях белзьких, задля горіння сильного полум'я» (літопис не має докладних дат, і 1259 р. не є певний; проф. М. Грушевський кладе цю вістку на 1255 р.).
В котрім місці лежав княжий город, про це давні літописи не говорять нічого. Новіші наукові досліди виказали, що княжий замок стояв там, де є тепер плантації (сквери, зелені насадження) Високого Замку, але не на цілім узгір'ю, а тільки на крайній західній горі, що опадає стрімко до Замкової вулиці. Цю гору називаємо Княжою.
Верх Княжої Гори знаходиться на плантаціях, між домиком огородника й штучною печерою. В давні часи (до 1830-х рр.) на місці, де тепер є домик огородника і реставрація (ресторан), ішов глибокий, стрімкий яр, так, що Княжа Гора була цілком відділена від другої гори, на якій стоїть тепер могила Люблінської унії. Княжа Гора була з природи дуже оборонна, збоча її спадали стрімко на всі сторони. На давніх малюнках вона має вид стіжка. Верх гори є тепер значно обнижений; коли закладено в 1830—1840 рр. замкові плантації, засипано згаданий вище яр і до засипання його ужито землі з Княжої Гори. Колись гора мусила бути така висока, як є ще у найвищім місці, над штучною печерою.
Окрім українців (русинів) у місті були ще інші народи, різного походження. З Вірменії прибули до нас вірмени. Як турки завоювали їх країну, вони з Азії подалися на Крим і звідти перейшли до Львова. Тут вони були у значнім числі і в княжім місті мали аж три церкви — св. Анни, св. Якова й св. Хреста, їх головним осередком був Старий Ринок, тут вони жили ще довгі часи й затримали свої купецькі права. Вірмени мали в XV ст. біля Старого Ринку свою лазню; коло монастиря св. Якова був знову «вірменський міст».
До сходу Княжа Гора опадає до тераси на Замковій вулиці. Тут була нижча частина міста, її призначено на оселі людності, укріплення складалися також із валів і частоколів і оточували гору півколом та опадали десь до теперішньої Жовківської вулиці (Б. Хмельницького). Як виглядали ці укріплення, не знаємо нічого певного. В 1900 р. віднайдено під час земляних робіт підземний хідник завширшки й заввишки півтора метра, що веде від Княжої Гори поперек через вул. Татарську й Жовківську і виходить на вул. Бальонову (Гайдамацьку). З яких часів цей перехід — цього не знаємо.
Автор: Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК
Джерело: http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/rubrik_main/10200744.html
За часів Австро-Угорщини та Польщі цукерень у Львові було більше, ніж пам’яток архітектури. Бум львівських цукерень припадає на 70-80-ті роки XIX ст.
Автор: Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК
[url'http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/rubrik_main/08200744.html']оригінал статті[/url]
За кілька століть львівські вірмени перетворилися з дрібних торгівців на господарів міста
POSTфактум - Український дiловий тижневик "Контракти" / № 06 вiд 05-02-2007
Автор: Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК
Розвиток львівської пошти почався з рейдерських атак і корупційних схем
[показать] |
Моду на листонош до Галичини привезли італійці. У Болоньї, Неаполі та інших апеніннських містах ще з XII століття використовували гінців (курсорів), які зі швейцарською пунктуальністю надійно і швидко доставляли кореспонденцію за потрібною замовнику адресою. Згодом ці послуги почали імпортувати. Так, італійський купець Доменіко Монтеллупі спочатку «обкатав» поштовий сервіс у Кракові — тодішній столиці Речі Посполитої, до складу якої входила Східна Галичина. А 1625 року він поширив цю невисоку порівняно з теперішнім мобільним зв’язком технологію на Львів. Італійське поштове зерно на Галичині впало у підготовлений грунт: тут було багато трудових мігрантів-торгівців, будівельників, архітекторів з Європи, які традиційно і з великим економічним ефектом перебували на заробітках і не могли обходитися без звичного засобу регулярного зв’язку з домівкою та бізнес-партнерами.
Місце проведення: Кінопалац "Копернік"
джерело: Дыловий тижневик "Контракти" - http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/rubrik_main/01200744.html
Автори: Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК, Зеновій СВЕРЕДА
Версия статьи на русском языке: http://www.kontrakty.com.ua/show/rus/rubrik_main/01200744.html
Митрополит Андрей Шептицький був найзаможнішим греко-католиком, який створив на Галичині тіньовий уряд, що опікувався господарськими справами краю
Якось так склалося, що, власне, я не народився в цьому місті. Мій батько зовсім не корінний львів’янин і не слухає щоранку радіо Бі-Бі-Сі, стоячи в транспортному корку по дорозі на роботу. Моя мама не засиджується в кав’ярнях з коліжанками, після недільної літургії в Домініканському Соборі. Ну і далеке карпатське село, в якому мені довелося прожити перші сімнадцять років свого життя нічого спільного з Леополісом не має.
взято з: http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/rubrik_main/50200644.html
Автор: Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК
Львівські горілчані королі Бачевські не втрачали своїх прибутків навіть у роки антиалкогольних кампаній
[показать]
Особо грустно было смотреть на годовщину Оранжевой революции во Львове. Ни тебе парадов, ни тебе праздничных ленточек. Хотя именно Львов может по праву считаться «колыбелью революции». Еще всего два года назад Львов находился в шаге от интеллектуального и политического лидерства в Украине. Тогда два года назад львовянам казалось, что еще чуть-чуть и будет совершен прорыв. Ну, если не в Космос, то в Евросоюз точно. Но не в этот раз…
Львов проиграл. Но причины поражения Львова стоит искать не в пропагандистском «предательстве идеалов Майдана» и не в «двуличности Ющенко». Все кроется гораздо глубже. |
Автор: Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК
Галичина у 20-30-х роках ХХ ст. була інтегрована в європейську економіку — регіон експортував на Захід газ та сільгосппродукцію і залучав багатомільйонні інвестиції
Совершенно случайно пронюхала... этот фестиваль проходит уже во второй раз, и будет показываться только в четырёх городах Западной Украины!!!!