http://www.city-adm.lviv.ua/content/view/2768/521/

Обриси мистецької культури Львова на переломі XIX і XX століття зазнавали змін, які стали відчутними у довготерміновій перспективі. Після сповільнення розвитку у 1860-1890 роках місто знову переживало мистецьке пожвавлення, відроджувалися славні традиції місцевого мистецтва XVI-XVIII століть. Формування нової ситуації в мистецтві пов’язане, передусім, з суспільним та економічним розвитком міста. З кінця XIX століття у Львові тривав демографічний вибух: в 1890-1914 роках населення зросло майже на 75 відсотків (90 тисяч осіб). На початку століття Львів вдвічі перевищував за кількістю населення Краків, друге за величиною галицьке місто. Інтенсивний наплив багатонаціональної людности до Львова був викликаний його роллю політично-адміністративної та економічної столиці Галичини.

Вже в 90-тих роках XIX століття почався жвавий рух у будівництві. Швидко будувалися не лише урядові та громадські будівлі, але також житлові будинки (особливо для здачі в оренду), було прокладено десятки нових вулиць. В 1890-1907 роках усучаснено комунальне господарство (водопровід, систему каналізації, газо- та електропостачання, телефонні мережі, з’явився перший електричний трамвай в Галичині і так далі).

Читать далее...

[показать]

Фото: slaid

26 марта 1904 года торжественно открыли и освятили один из самых больших и красивых вокзалов тогдашней Европы — Львовский вокзал.

Львовский вокзал был наилучшим вокзалом того времени не только с архитектурной точки зрения, но и относительно удобства для пассажиров. Он стал одним из символов Львова.

Вокзал построили всего лишь за 24 месяца. Над проектом работали архитекторы Куприянов, Садловский и Зарицкий. Скульптурное оформление главного портала выполнили известные львовские скульпторы Петр Вийтович и Антон Попель, а основные строительные работы вела фирма профессора Ивана Левицкого.

Читать далее...

[показать]

Чи можемо ми уявити собі Львів без сецесії? Думаю, що так, можемо. Проте лише в тому випадку, якщо взагалі не здатні нічого уявляти. Тільки якщо ходитимемо по вулиці з заплющеними очима. Або ж в круговерті трудоднів остаточно загубимо відчуття прекрасного. Це нормально. Іноді справді буває далеко не до цього. Інша річ, коли раптом, зненацька, ні з того ні з сього, просто йдучи по вулиці (не знаю, вранці, над вечір чи пізно вночі) - у нас виникає нестримне бажання озирнутися довкола себе! Що ми могли б побачити чи то пак прочитати на стінах давно знайомих нам будинків? Буває й так, що іноді всі теми для розмов вичерпані й, здається, немає про що розмовляти далі, хороший варіант - задуматися над сецесією. Тільки-от, добре було б знати, що вона таке.

Читать далее...

Это цитата сообщения seleonov Оригинальное сообщение

[показать]

СИМЕОН ЛЕХАЦИ

ПУТЕВЫЕ ЗАМЕТКИ

...Это многолюдный город, исполненный благ и изобилующий фруктами. Сказали, что в стране русов другого такого города нет, это столичный город. Горожане [живут] в богатстве и роскоши, безестан и лавки полны благ, всего много, и что захочешь, во Львове найдешь. Там есть много различных мастеров и ремесленников: золотых дел мастеров, золотошвеев, ваятелей, каменщиков, каменотесов, резчиков по мрамору и других. Поэтому туда приезжают со всего света и из всех областей, одни [изделия] находят готовыми, другие заказывают.

...[Город] окружен тремя стенами и частыми вышками, и на каждой вышке [стоят] пушки. Есть также высокий каменный дом, который называется ратушей, с большими часами наверху, каждый час они трубят. Там же находятся польский и армянский суды. Есть также церкви и клашторы, то есть монастыри мужские и женские, огромные, каменные, [но] без купола...

Читать далее...

пишет Штуша
А мне, вот, очень интересно в какую резервацию отправили всех педиатров. И в чью "светлую" голову пришло, в теперешних условиях, создавать "семейную медицину". Ну да, согласная я, что в какой-то утопической ситуации идея отличная – один врач от рождения и до... (только сколько-же должно быть врачу который, ну вы поняли?). Но то, что творится теперь приводит меня в бешенство. Каждый мой поход с дитём в поликлинику это для меня стресс. Я сижу с ним в очереди по 40 минут и дольше. Хотя чего это я? Какое там я сижу, размечталась – я почти час бегаю по поликлинике за скачущим, визжащим, вертящимся и т.д. балбесом. Только не надо говорить, что надо ребёнка воспитывать – попробуйте объяснить энергичному, полному положительных эмоций двухлетнему малышу, что нужно чинно сидеть на лавочке и не мешать дядям-тётям, а я вам поаплодирую.
Когда я была маленькая, то переход из детской поликлиники во взрослую всегда был закрыт на ключ, и никто из посторонних там не шастал. А какие у нас были врачи-педиатры! Верите, я до сих пор их люблю, и помню как зовут: Наталия Николаевна и Ирина Степановна. К последней я до сих пор обращаюсь, теперь уже с сыном. К сожалению работает она не там где я живу и ездить к ней, а тем более вызывать на дом не всегда удобно. Тем более, что денег она не берёт КАТЕГОРИЧЕСКИ, но и в помощи не отказывает никогда.
А тем временем в нашей районной поликлинике мы должны высиживать очереди среди всяких-разных-непонятных личностей: вот там, например, видите, в уголочке, тётенька сморкается и кашляет, а вот здесь, ну вот же, рядышком со мной замер грязненький и "пахучий" дедулечка и ещё человек 50 за это время туда-сюда в курточках, в шапочках, в сапожищах. И бациллы вокруг них хороводы водят. Назовите меня параноичкой, но я физически эти бациллы ощущаю, вот прям как они на сынке моём оседают, и трястись начинаю, и гавкнуть тоже могу, даже кусаться готова. Самое интересное, что когда наконец-то попадаешь в кабинет, то все вышеперечисленные личности оказываются там с тобой вместе, и все вместе разговаривают, не обязательно, даже, на медицинские темы.
Так какой хрен придумал всё это, э-э-э, как бы поприличнее выразиться? И кто на этом заработал? А самое главное, что со всем этим делать? Я готова действовать, подскажите только как?

Это цитата сообщения seleonov Оригинальное сообщение

[показать]

1.Балкон закоханих Прийдіть сюди з відкритими серцями, адже це місце, яке випромінює кохання. Колись польський король побачив на цьому балконі чарівну дівчину та й незчувся, як покохав її… 2. Італійський дворик Кажуть, завітавши сюди й затамувавши подих, в один момент можна почути шепіт закоханих… Цей дворик, творіння італійського майстра XVI ст., довгий час приховував кохання польського короля Яна Собеського та французької діви Марії Казміри. 3. Костел отців Бернардинів Призначте тут побачення та перевірте, чи щасливі ви в коханні. Ще з XVII віку під годинником костелу зустрічаються закохані. Хтось може помітити, що «Бернардин» поспішає на 5 хвилин. Та хто не помітить, той справді щасливий, бо ж щасливі люди часу не помічають… 4. Стрийський парк Знаєте, чому Стрийський парк традиційно приваблює закоханих? Тому, що в самому його серці живе любов… Її символізують білі лебеді, що мешкають на озерці у центрі парку. Придивіться, можливо, деякі з них чимось схожі на вас… 5. Вуличка Ференца Ліста Хочете потрапити до Лондона, не залишаючи Львова? Якось львів’янин покохав лондонську красуню. Але та дуже любила своє місто… І тоді закоханий відтворив одну з вулиць Лондона у Львові! 6. Домініканський собор Скільки кольорів освітлює Домініканський собор? Завітайте сюди ввечері разом та отримайте найяскравіші враження… 7. Високий замок В цьому місці поєдналися чаклунська сила та військова відвага. І, хоча військова фортеця зникла, сама земля Лисої гори зберігає натхнення давніх часів. Завітайте сюди для містичної прогулянки загадковими  алеями… 8. Грецькі боги навколо Ратуші Бажаєте, щоб ваші почуття фонтанували, ніколи не висихаючи? Попросіть про це грецьких богів, що мешкають у Львові! Колись серце міста – Ринок – залишилося без води. І чотири грецьких божества її повернули, перетворившись на вишукані фонтани…

http://romantic-ukraine.com/maps.phtml?id=7

Это цитата сообщения Диаскоп Оригинальное сообщение

Жмак Виктор
[показать]
[показать]
+7

(Продовження)

Образ Ченстоховський. У цей же час до Львова було перенесено образ Богородиці Діви Марії, що до цього часу славився чудесами на Ясній горі. Віру в це мені надихнула книга, написана слов’янською рукою, яку я колись позичив у ієромонаха. Пішла вона мені досить тяжко через купу архаїзмів і скорочених записів, де одна літера є словом; однак прочитавши та дещо зрозумівши, передаю це на здоровий розсуд читачів. У цій книзі розповідається, що перші історики жили з платні за щоденну роботу. Навіть будучи заможними, не звалювали на своїх підручних роботу, прикладом чого є вчитель народів, який сам виготовляв шкіряні покривала для Кущів, щоб не бути тягарем для инших, наставляючи словом і ділом своїх послідовників, щоб не даремно їли чужий хліб. З ним хіба можна поставити поряд святого Луку, який видобував собі прожиток, малюючи прекрасні образи. Про нього говориться так: “Після того, як Христос був вознесений на небо, він (Лука – прим. пер.) залишився під покровительством Марії, споглядаючи часто її божественний образ. Перш, ніж вдруге постати перед Христом, чого прагнув душею і серцем, будучи позбавленим таємничого Слова Втіленого, взятого з уст самої Діви та тільки їй відомого, накреслив пером риси її надлюдського образу. Оскільки не був спроможний осягнути мистецтвом форму душі, то намалював (образ) пензлем на кипарисовій дошці. Цей найвидатніший витвір свого мистецтва виконав для того, щоб вгамувати розлиту в собі тугу з вічної печалі благодатної Діви, принаймні увіковічнивши її для нащадків. Додає, що цей витвір не довів до завершення, бо служебниці Господа нашого, як щит, який впав з небес, це зображення прийняли і наступні християни вшановували (його) з найбільшими почестями, а образ, багато років захищений їхньою турботою і своїм іменем, як себе спочатку, так і підопічних своїх як щитом прикривав, щоб уникнули руйнування Єрусалиму, ненависті іконоборців, шалу ненависників почитання Марії.

Далі

Это цитата сообщения seleonov Оригинальное сообщение

ЭВЛИЯ ЧЕЛЕБИ

КНИГА ПУТЕШЕСТВИЙ

СЕЙАХАТНАМЕ

ЗЕМЛИ МОЛДАВИИ И УКРАИНЫ

ТОМ V

IV

ПОВЕСТВОВАНИЕ О ТОМ, КАК В КОНЦЕ ЗИЛЬХИДЖЕ 1067 (СЕРЕДИНА ОКТЯБРЯ 1657) ГОДА МЫ ОТПРАВИЛИСЬ УСМИРЯТЬ ВОССТАВШИЕ ПРОТИВ ПОЛЬСКОГО КОРОЛЯ КРЕПОСТИ

С равнины, где произошло сражение с венграми, со ста семьюдесятью тысячами воинственного татарского войска мы сначала направились на север и, пройдя мимо цветущих и благоустроенных сел, за семь часов пришли к крепости Львов, являющей собой пример назидания.

КРЕПОСТЬ ЛЬВОВ

В народе крепость Львов называют также Улув, Улву. Эта крепость издавна и до последнего времени была старым престолом польских королей, владения которых разрослись за пределы этой равнины ¹. Превратив эти края в обитель спокойствия и порядка, поляки разрослись численно. Позже они приняли христианство. Раньше они были в языческой вере. Теперь их священной книгой является евангелие, и язык их также в значительной мере латинский ². Счет в польском языке следующий: эзна —1, два — 2, три — 3, чтери — 4, пест — 5, шес — 6, сем — 7, осем — 8, девят — 9, чешк — 10.

Босняки, герцеговинцы, болгары, сербы, войнуки, словаки, народы крул, хорваты, дудуска, тут, рус, липка, московиты, краковцы, хешдек  — все говорят на языках, близких к этому ³. Поляки употребляют также некоторые слова и выражения из чешского языка [74].

Восхваление крепости Львов. Когда мы вместе с татарским ханом приблизились к крепости, правитель Краковской области король Варшалка, который приходил к нам на помощь в сражении с венграми, выступил навстречу хану с пятьюдесятью тысячами отборных войск. Он вывел дисциплинированное, организованное и так хорошо одетое и вооруженное войско; что у коней виднелись только глаза.

/147/ В великолепном и пышном шествии, играя на органах, барабанах и дангырах, хана проводили к крепости Львов. Там в шатре [король] устроил такое христианское пиршество, что языком это передать и описать невозможно.

Читать далее...

У ті часи німці посідали у Львові чільне місце, розподіляючи всі міські посади лише між своїми родичами, виключивши з ради поляків; але постійним було перемішування тих двох народів між собою, як також і поєднання через спільні громадські обов’язки, так що і полякам відкрилася дорога і підхід до (міської) ради. Бо ж багато уже років двомовне місто обома мовами, слов’янською і німецькою, залагоджувало свої розмови та торгівлю. Щоденні справи (акти) записували частково латиною, частково німецькою, промовці гомоніли двома мовами, саме місто було двоіменним – називалося то Львів, то Лембург. Нарешті, коли німці прислухалися до голосіння сарматських жінок, з якими одружувалися, то й полякам полегшили перший крок до влади завдяки своєму дозволу. Призначені на вищі посади, легко потягнули за собою родичів, а в короткий час меншу кількість німців поглинули, як широке море (поглинає) ріки, що в нього впадають, або ж перетягнули їх на свої звичаї, обряди й одяг. Відтоді, коли поляки та німці, кермо влади тримаючи спільною рукою, керували міською громадою, посилювалася турбота обох народів про примножування і прикрашування міста, бо всі майже жертвували громаді щось виняткове. Коли ж траплялося, що таке їх поводження загострювало насмішки, берло міста поверталося до народних верств, так, що шість річних райців мали громадську владу, а після всіх ішло по черзі місячне головування. Щоб такі обов’язки, які частіше виконувало мало осіб, не заважали господарству, до ради обрано шість инших мужів, які б щорічно заступали на місце перших. Коли річні райці мали відпочинок, на той час право життя і смерті над міщанами віддавалося міському судді, встановлено трибунал дванадцяти райців, громадські об’єднання обмежено 40 мужами, право обирання сенату, суддів, лавників, скарбників довірено з королівською повагою самому міському урядові, ремісничі цехи поділено відповідно до занять і відзначено певними правами. З зали засідань, добре обладнаної, як з чистого джерела, струмки доброго порядку розливалися на ціле місто, міська вежа і вал біля мурів надбудовано, мури та башти завершено, ливарню для військової зброї і арсенал збудовано подібними до святині Януса, визначні будівлі та стародавні князівські доми (дістали) шпичасті завершення, а нові пристосовано згідно з тогочасними вимогами; впроваджено багато духовних згромаджень на обох передмістях і, ніби на чатах, заселено. На зразок громадських побудовано також багато приватних домів, найбільше з каменю чи цегли; високі пороги та ґанки перед сіньми, що закривають небо, зліквідовано в місті, яке нарешті прибрало вигляду більш приємного й урочистого, що ми й бачимо тепер не без внутрішнього хвилювання. Я, як уже розпочав, запропоную очам читачів рік за роком.

Далі

Колись Александру було сказано скіфами, що мертвий лев стає здобиччю наймізерніших тварин, а (тепер це) втілив наш Лев. Після смерті його литвини з мазурами у великій кількості понаїхали на Русь, і обоє стверджували, що (вона) належить їм згідно з родинним правом. Бо ж дві рідні сестри Лева породили потомство княжим синам: Агафія Любартові Гедиміна, а Марія Тройденові Земовіта, яким після бездітного вуйка належали руські володіння. І невдовзі потім литвини зайняли без труднощів Волинь аж по Дніпро, мазури Поділля і Покуття Підкарпатські. Львів же хоробро оборонявся спільниками Лева – татарами, сараценами, вірменами й иншими прибічниками князя, закривши брами перед чужими володарями, відкривши їх лише після угоди, укладеної 1327 р.: щоб Болеслав, взявши собі титул князя Руського, дозволив міському люду жити цілому та неушкодженому за своїми правами та звичаями, щоб від княжих клейнодів, як від святинь, стримав би свої руки та нічого б у громаді без спільної ради не чинив.

Зворушений такими пропозиціями, Болеслав прийняв Львів, де у тимчасовому княжінні провів кілька років у достатках і втіхах. Зачарований покірливою люб’язністю очей, притаманною руським дівчатам, а потім, не маючи змоги стримати свою хтивість від їх принад, віддався чарам і поступливості жіночій, так що його слушно назвали чоловіком усіх жінок. Цим усім русини, народжені для зброї, нехтували, вважаючи ганебним, а себе набагато вищими, і явно зневажали безбожного пана.

Читать далее...

Першим з правителів Русі та засновником Львова був князь Лев, найстарший син Данила, короля тої ж південної Русі, а онук Бели, короля угорського, по Констанції, сильний завдяки численним зв’язкам монархів угорських і польських. Бо ж у ті часи королі польські не роздумували принаймні про образу гідності свого маєстату, коли брали руських князівень до спільного ложа і берла. Так, Казимир, вступивши на королівський трон, Марію, дочку Володимира і Аннн, рідну сестру Константина і Василія, кесарів константинопольських, зробив собі дружиною, полякам королевою, а Болеславу Сміливому матір’ю. За тим же прикладом три Болеслави – Сміливий, Кучерявий, Білий, а крім них Мечислав, Казимир, Владислав перемішали королівську кров з усіма майже князями руськими через шлюбні зв’язки. Ось чому також володарі Русі, будучи (між собою) через дочок у кровних зв’язках, коли траплялися тяжкі війни, посилали своїх зятів.

Роман, дід нашого Лева, Казимиру, сину Кривоустого, родичеві по Єлені, княгині белзькій, зробив вигідну справу проти Мечислава Старого і навіть раніше захопив першість у битвах, а при річці Мозгава дістав багато поранень. Кращою була доля Данилові, батькові Лева, який надав підтримку Болеславу Стидливому, бо ж моравів, приборканих залізом, привів до послуху, який вони порушили. Поляки своякам і сусідам своїм, яких колись відкинуто популярними діями верховних влад, ще повільніше, ніж своїм родичам, надали взаємну послугу. Бо ж дійсно, жадоба панування, привабливіша за всі пристрасті, нерідко зв’язувала обидвох між собою: поляків, яким видавалося, що зростають на загибель їм, русинів, які кричали, що поляки під виглядом допомоги собі видобувають перемогу.

Далі

Кацапи захопили Львівську залізницю!

Кацапи на кожному кроці. Вони не тільки захопили податкову, репресувавши літери "і" та "ї", вони вже захопили телеграф. Принаймні "Укртелеком" хоч і українською мовою, але з промовистим кацапським акцентом повідомляє мені, кілько я маю заплатити. В маршрутках виють кацапські пацани і пацанки.

Якось так непомітно і ціхо кацапи захопили ще й нашу рідну Львівську залізницю. Саме кацапською мовою, а не державною видрукувала Львівська залізниця "Служебное расписание движения пассажирских поездов". А бодай вас качка брикнула ззаду і спереду! І то ж треба настільки прогнити тим кацапізмом, жи навіть не взяли до уваги того, що географічні мусять звучати так, як вони звучать в оригіналі й не перекладатися. Натомість читаємо: Ровно, Костополь, Тернополь, Черновцы, Здолбунов, Скнилов, Сихов, Оброшин, Радехов, Добротвор, Самбор. Ну, не гунцвоти?

А як дико звучать назви -- Славско, Каменка-Бугская, Чертков, Подборцы! Бррр! Як тут не згадати совєтські часи і нашої Холодноводковки? Але разом з тим жодної системи нема, і кацапізм поволі перейшов на дебілізм. Бо, керуючись логікою львівських залізничників, Новосілки мали б стати Новоселками, але ні, таки Новосилки, а якщо Дачне -- Дачное, Пісочне -- Песочное, а Квітневе -- Квитневое, то й Криве мало б бути Кривое, Ставне -- Ставное, а Красне -- Красное, аж ні -- таки Криве, Ставне, Красне. Один і той самий Лавров пишеться ще й яко Лаврив.

Зате до глибини душі зворушує ставлення львівських залізничників до польських та інших закордонних назв. Тут вони собі такого нахабства не дозволяють. Цікаво, що це стосується і місцевостей за походженням українських. Де би вони написали Устріки Нижні? Тілько Устжыки Дольне. Завважте, навіть не Дольные! Або Ряшів чи Перемишль! Ніколи в житті. Тільки Жешув і Пшемысл. Або Кишинів. Де там? Кишенэу. Тут вам і Наленчув, і Звежинец, і Жебжиловице, і Длуги Конт, і Червен Бряг, і навіть Русе.

І тільки один раз щира кацапська душа зрадила себе, не стрималася, аби Ruskie Piaski не перетворити на Руские Пяски. Ну, буває. Кацапи на то і є кацапи, аби не бачити різниці між Ruskie і Rosyjskie.

Джерело: http://postup.brama.com/usual.php?what=44362

Про природні багатства, розташування і забудову міста, людей та їх основні заняття (1603–1605 рр.)

... Це місто має найкращі каменоломні в порівнянні з іншими містами Польщі, чотири цегельні, багато печей для виробництва вапна, а також велику кількість дерева, придатного для будівництва. У навколишніх горах є також поклади гіпсу і гарного прозорого алебастру, якого мало де можна знайти. Місто має архітекторів і найдосвідченіших будівничих – поляків, німців, італійців, і в кожній професії настільки чудових майстрів, що ніде в Польщі не можна б краще озброїти військо, як тут...

Читать далее...

Що буває, коли митці об'єднуються з будівельниками? Логічно припустити, що якісь масштабні мистецькі проекти. Ось і зараз - молодий художник Сергій Петлюк руками ,будівельної компанії "Комфорт-Інвест" і за кураторства "Дзиги" перетворив голу стіну будинку (розміщеного за адресою вул. Сахарова, 82)) в кросворд. Правда, здається, що ідея лежала на поверхні? Однак крім Петлюка в Україні ніхто за таке ще не брався.
В кросворді зшифровані імена українських митців. На стіні увічнена українська версія кросворду, але на відкриті роздаватимуться буклети і з нею, і з англійською. Тож любителі такого роду інтелектуальних розваг зможуть порозгадувати кросворд собі в буклетах та газетах, а коли звечоріє, у клітинках на стіні засвітяться люмінесцентні букви з розгадкою. Звісно ж, проект безстроковий: кросворд лишатиметься на стіні доти, доки існуватиме будинок
Відкриття цього мегаломанського арт-об'єкту відбуделося в понеділок, 29 грудня, о 17 годині - здогадайтеся де. (Для нездогадливих - люмінесцентна підказка: під будинком 82 на вул. Сахарова).

фото

”Львів лежить у такому місці, наче це альтана посеред раю”, — писав на початку ХVІІ ст. купець Мартін Ґруневеґ.

Тоді місто було столицею Руського воєводства Речі Посполитої. Тут жило понад 20 тис. осіб — на 5 тис. більше, ніж у Києві.

— Ґруневеґ застав Львів у період його економічного й культурного піднесення, — говорить директор Інституту українознавства Ярослав Ісаєвич, 71 рік. — Тож недарма він порівнює його з Венецією, з тією лише різницею, що біля Львова немає моря.

”У цьому місті стало звичним зустрічати на ринку людей з усіх країн світу у своїй одежі, — пише Ґруневеґ. — Угорців у їхніх малих магерках, козаків у великих кучмах, росіян у білих шапках, турків у білих чалмах. Ці всі в довгому одязі, а німці, італійці, іспанці — в короткому”.

— У ХVІІ столітті Львів починає занепадати, — продовжує Ярослав Дмитрович. — Постійні пожежі, повені, пошесті спустошували його.

Читать далее...

...Львів... лежить у такому місці, неначе це альтана посеред раю. Дуже гарні околиці... Як тільки трохи перейти через поріг, натрапиш на стільки дивовижних речей, що деінде треба було б подорожувати сто миль, щоб таке побачити. Тут широкі поля, гори і долини, пагорби і верхи, чагарники й ліс. Відразу за міською брамою все це не тільки можна оглядати, але й досягти руками. Не знаю міста у всьому королівстві, яке було б багатше на садки. Тут ростуть горіхи і сливи, розміром з куряче яйце. Їх пакують у великі бочки і вивозять аж до Москви. Виноград з тутешніх садів не тільки носять кошиками на ринок, але й роблять вино до погребів по 50-60 бочок з одного преса. Завдяки умінню і пильності виноробів їхнє вино міцніє з року в рік, так що деякі вина приймають за привезені, а не місцеві... Кипариси і розмарин тут побачиш не тільки в вазонах, але й на ділянках. Гарні каштани, дині, артишоки та деякі инші іноземні рослини тут не дивина. І вони не лише квітують, але й дають плоди... Запашні нагідки, найкращі фіалки та инші свіжі квіти можна знайти тут в будь-який час цілий рік. І городи вони мають не тільки для пожитку, але й для забави – у городах є гарні альтанки, ставки, навіть майданчики для кеглів.

Читать далее...

 КІнотеатр «Кінопалац-Коперник»
www.kopernik.kinopalace.lviv.ua
Тел. 297 51 77

	четвер 11 грудня	п’ятниця 12 грудня	субота 13 грудня	неділя 14 грудня	понеділок 15 грудня	вівторок 16 грудня	середа 17 грудня
16-00	БІЛЬШЕ ЗА БЕНА режисер Сьюзі Гейлвуд дубльовано російською мовою	СПОГАДИ НЕВДАХИ режисер Бейлі Волш український синхронний переклад	БІЛЬШЕ ЗА БЕНА режисер Сьюзі Гейлвуд дубльовано російською мовою	ТАЄМНИЦЯ НІЧНОЇ ВАРТИ режисер Пітер Гріневей український синхронний переклад	БІЛЬШЕ ЗА БЕНА режисер Сьюзі Гейлвуд дубльовано російською мовою	СПОГАДИ НЕВДАХИ режисер Бейлі Волш український синхронний переклад	ГЕНУЯ режисер Майкл Уїнтерботтом російські субтитри
19-00	ТАЄМНИЦЯ НІЧНОЇ ВАРТИ режисер Пітер Гріневей український синхронний переклад	ТАЄМНИЦЯ НІЧНОЇ ВАРТИ режисер Пітер Гріневей український синхронний переклад	ЦЕ ВІЛЬНИЙ СВІТ режисер Кен Лоуч український синхронний переклад	БІЛЬШЕ ЗА БЕНА режисер Сьюзі Гейлвуд дубльовано російською мовою

Читать далее...