...
29 сентября 2008 / Всеволод Полищук
...Телевидение — наиболее стабильный сегмент в сфере львовских медиа. Вопреки постоянным слухам о возможных переделах или открытии новых проектов с мощными инвесторами ситуация не меняется в течение трех-четырех последних лет. Как и ранее, первую скрипку играет ТРК «Люкс», которую контролирует городской голова, член НСНУ Андрей Садовый (хотя есть основания считать, что эту собственность он делит с генеральным директором компании Романом Андрейко; также ходят слухи об определенных вливаниях со стороны медиахолдинга Виктора Пинчука). Консервативность аудитории до сих пор позволяет держаться на плаву Львовской государственной областной телерадиокомпании со своим «12-м каналом». Ее неизменный директор Ярослав Климович сохраняет свою должность благодаря лояльности к областному руководству, какую бы политическую силу оно ни представляло. Однако на сегодня ситуация несколько изменилась, ведь пан Ярослав и сам стал партийцем, пройдя в областной совет по списку «Нашей Украины». Так же, как и коммерческий директор ЛГТРК, инициатор создания коммунального телевидения, а ныне и один из основателей первой частной телекомпании в Львове ТРК «Міст» Михаил Хвойницкий. Учитывая же, что еще и директора «Мосту» Игоря Шумило связывают с группой Петра Порошенко в «Нашей Украине», можем говорить о полном доминировании НУ в местном телеэфире. Тем более что еще одна местная телекомпания, НТА, появилась недавно и пока не успела завоевать свое место на рынке. Впрочем, нужно отметить, что ТРК «Люкс» нельзя считать сугубо «нашеукраинским» проектом, ведь Андрей Садовый часто игнорирует интересы своей партии (поэтому как инструмент политического влияния ТРК может рассматриваться разве что в контексте выборов мэра), а Ярослав Климович едва ли будет рисковать креслом директора ЛГТРК в пользу членства в НСНУ, то есть многое будет зависеть от позиции губернатора Николая Кмитя. Кроме того, телевидение — единственная сфера, в которой все проекты (кроме государственной телекомпании) являются, прежде всего, бизнесом, а политическая составляющая — второстепенна. Возможно, именно поэтому данный сегмент является наиболее стабильным в медиасфере Львова.
В сегменте радио самые заметные перемены связаны не со сменой собственности, а с прорывом новой радиостанции. Речь идет о радио «Ман», которое в последнее время нередко вытесняет с первых позиций рейтингов «Люкс» и «Львівську хвилю» — зубров городского радиоэфира. В значительной степени этому способствует ставка на музыкальное наполнение, и не в последнюю очередь — отсутствие политических влияний. Это обусловлено тем, что владельцем радиостанции является польская сеть RMF-FM. Поэтому новости на «Мане» довольно аполитичны. «Фишка» радио — отсутствие политической рекламы. А вот «Львівська хвиля» с 2004 года сменила нескольких владельцев, успев побывать и в руках бывшего начальника городской налоговой «эсдека» Мирослава Хомяка, и президента компании «Интермаркет» «нашеукраинца» Романа Шлапака, и местного толстосума Петра Дыминского. Именно он и контролирует этот ресурс на данный момент. Впрочем, как свидетельствуют источники в радиокомпании, Дыминский сейчас не особо вмешивается в редакционную политику, его единственным требованием является большее внимание к футбольному клубу «Карпаты». Радио «Люкс», как и раньше, полностью контролирует Андрей Садовый.
Газетный рынок подвергся пертурбациям больше всех остальных. Прежде всего, нужно сказать о закрытии целого ряда когда-то очень влиятельных изданий и политизации одного из лидеров — газеты «Високий Замок». В течение года после парламентских и мэрских выборов 2006-го с рынка исчезли газеты «Поступ», «За вільну Україну», «Молода Галичина», «Аргумент-газета» и «Аргумент-влада». Первая оказалась ненужной Андрею Садовому, победившему на выборах городского головы и решившему сосредоточиться на телевидении и Интернете, в котором к тому времени он полностью проигрывал информационные войны оппонентам. «За вільну Україну» и «Молода Галичина» стали жертвами полного провала «эсдеков», которые владели изданиями до 2005 года. Партия свернула свою деятельность в регионе, а финансисты — бывшие руководители местных налоговой и таможни Сергей Меведчук и Тарас Козак — перебрались в
Это цитата сообщения bjernhona Оригинальное сообщение
“ЛЬВІВВТОРРЕСУРСИ”
тел: 8 (032) 245-81-75
www.vtorresurs.com.ua
Адреса: м.Львів вул. Ковельська, 73
Это цитата сообщения bjernhona Оригинальное сообщение
запрошують усіх охочих взяти участь у громадському обговоренні проектів будівництва...
+
1.07.09 о 17.00 год. за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 40а, ЛОО ВГО "Громадянська позиція" спільно з ЛОО Українського товариства охорони пам’яток історії та культури і Центром правових та політичних досліджень "Сім" запрошують усіх охочих взяти участь у громадському обговоренні проектів будівництва готелю на перехресті вулиць Краківської та Вірменської у Львові.
На обговоренні за участю інвестора буде вироблено спільну позицію громадськості щодо вирішення проблеми забудови вказаної частини історичного ареалу міста.
--~--~---------~--~----~------------~---
Координатор Олег Мацех 8-067-67-000-37 oleg.matsekh@inspe.com.ua
Прес-секретар Тетяна Метик 8-067-67-368-40 pressa.forum@inspe.com.ua
-~----------~----~----~----~------~----~
PиSи.
як інвестор прийдуть, то буде лепська оказія йому натякнути на декотре(/дещо/нецІлком цілістне/цілком цілістне) неапробування конструктивного вирішення
Это цитата сообщения bjernhona Оригинальное сообщение
Тільки щось дорого :( http://shop.progylka.com.ua/product/progylka-645089/
Щодо проектування та будівництва нових об’єктів в історичній частині міста, яка від 1998 року перебуває під охороною ЮНЕСКО. До такого висновку дійшла лауреат Державної премії в галузі архітектури Лідія Горницька, котра керує майстернею АРМ-3 ДІ «Укрзахідпроектреставрація».
Прочитавши на ЗІКу 18 червня повідомлення про подальший перебіг справ щодо будівництва готелю на розі вулиць Вірменської–Краківської, Лідія Горницької, у якої сорок років стажу роботи у реставрації, вирішила відкрито звернутися через пресу до головного архітектора м. Львова п. Юрія Криворучка. Горницька хоче з’ясувати, наскільки він обізнаний із «Законом про охорону культурної спадщини України», методикою реставрації, розділами ДБН та Міжнародних хартій, що стосуються конкретно питань проектування в історичній зоні такого рангу, як центральна частина м. Львова.
Цікаво, що в публічну дискусію вступає не тільки обурена львівська громада (люди різних професій), а відомий фахівець-реставратор, головний архітектор проектів реставрації багатьох визначних пам’яток архітектури України (зокрема, керівник авторського колективу реставрації пам’ятки архітектури XIV–XVIII ст. «Палацу Бандінеллі у м. Львові», за що й отримала Державну премію у галузі архітектури 2007 року), Лауреат конкурсу «Дім 2005» та «Дім 2006» у Любліні, Польща; нагороджена «Кришталевою цеглиною» за найкращу будівельну інвестицію Єврорегіон Бугу – за реставрацію пам’ятки архітектури XIV–XVIII ст. «Палацу Бандінеллі на площі Ринок, 2 у Львові» та за реконструкцію, реставрацію та пристосування для потреб Львівської філії «Укрексімбанку», пам’ятки архітектури XIX ст. на площі Міцкевича, 4 у м. Львові, нагороджена багатьма почесними грамотами Держбуду та Мінрегіонбуду України; член Українського національного комітету ICOMOS!
Пошёл на попятную мэр города Львова!
Слава Богу!
""Садовий не розуміє, чому громада Львова критично сприйняла ескізи готелю на розі вул. Краківської-Вірменської
17 червня на прес-конференції мер Львова Андрій Садовий запевнив, що до будівництва готелю на розі вулиць Краківської-Вірменської мерія поставиться дуже серйозно. Остаточну «крапку» у затвердженні проекту готелю поставлять головні архітектори міст-партнерів Львова: Ліона, Вроцлава, Кракова та Відня.
«У перспективі на розі вулиць Краківської-Вірменської може бути збудований готель, – зазначив Садовий. – Проте його будівництво розпочнеться тільки після того, як буде здійснено ряд перевірок українськими та іноземними комісіями, у тому числі ЮНЕСКО, і затверджено проект, фасад якого відповідатиме усім вимогам, враховуючи те, що ця ділянка знаходиться у зоні культурної спадщини ЮНЕСКО. На сьогодні міськвиконком дав дозвіл на початок проектування».
Як зазначив мер Львова, за порадою він звернеться до головних архітекторів міст-партнерів - Ліона, Вроцлава, Кракова та Відня. Окрім того, Садовий має певні домовленості з мерією Відня щодо супервізії генерального плану Львова.
«Проекту готелю на розі вул. Краківської-Вірменської немає», - зазначив мер. А щодо обурення громади Львова з приводу запропонованого раніше проекту будівництва готелю на вулиці Краківській-Вірменській, то за словами Садового, громадськість просто неправильно зрозуміла ситуацію, прийнявши ескізи за проект. Проте, на його думку, дуже добре, що громада бере таку активну участь у процесах, які відбуваються в місті, адже Львів є культурною перлиною і має таким залишатися.""
http://www.daily.lviv.ua/?newsid=20890
[600x450]
Стомлений англійський автобус викинув мене в центрі Львова годині о восьмій. Перекліпавши очима, роздивився знайому бруківку і телевежу за рогом будинку. Площа Старий Ринок. Звідти повільним кроком поринув у спогади, у відчуття того, що навколишні звуки, камені, кольори – це реальна частина мого світу, який дуже схожий на злагоджену симфонію львівського центру. Вулицею Богдана Хмельницького кілька кроків до площі Ярослава Осмомисла. З підніжжя храму Марії Сніжної вона, як намальована.
[699x525]Краківська і Вірменська вулиці наповнені подихом старих кам'яниць, там оживають образи колишніх львів'ян, які радо запрошують до теплого спілкування
[700x697]Преображенський собор на Краківській, головний храм шанованого добродія отця Любомира. Немає різниці, яким способом привносити спокій в душі людей, аби від того вони добром відлунювали, так міркує атеїстично вихована душа, якій філософи надумали ймення агностик. Нехай це буде промовлятись устами пана Любомира, як послання Христа та Божої Матері, адже добро його правдешнє на відміну від Кирила Московського, я не здивуюсь, як останній має хвіст
[525x699]Як і завжди, проходячи площею Ринок, на декілька хвилин зупиняюсь біля Чорної кам'яниці – одна з найкрасивішіх житлових будівель світу. Увертюра площі. За нею починає звучати львівський трамвай наперебій з багатоголосим гомоном відпочиваючого люду.
[700x487]А власний відпочинок закінчую улюбленим рестораном «Криївка», адреса якого в рекламі звучить так: «Десь на площі Ринок». Нема для чого рекламувати адресу, там майже ніколи не буває вільних місць
[700x525]
Это цитата сообщения bjernhona Оригинальное сообщение
Товарищи, бледнеет язык драконий, а на базаре уже продают чернику. Подскажите, люди добрые, откуда везут то? Я бы поехала, просто на кочке на одной, чисто для баланса этой самой черники в организме пожевала бы... Вывозить тоннами и продавать в капиталистические страны не буду. ЧесспионЭрское!
Намальовані на старих документах, кульковими різнокольоровими ручками - це щось із чимось :)
З 4 червня у галереї “Дзига” (Львів, вул. Вірменська,35) - виставка "Птахотерапія" Володимира Кауфмана.
Експозиція триватиме до 21 червня.
ВЛОДКАУФМАН. «Птахотерапія» (4-21 червня 2009 року)
ритм шелесту пташиного пір’я
траєкторії польотів
потенційність падіння
ми любимо малювати птахів, дивитися на них, слухати звуки, що вони видають ... любимо споживати їх в їжу
наше з птахами співіснування створює легенди, зокрема - про Ікара…
птах – постає як образ, як істота, як технологія
як ностальгія за чимось, чого ми ніколи не досягнемо
це і філософія, і соціум, і біологія, і космос, і алхімія
людина пробує осягнути цю істоту як лікар, як хірург, як терапевт, як психіатр, як суддя
як звичайний працівник птахоферми, який досконало вміє розкласти тушку курки на їстівні і неїстівні частини
художник не малює ці дивовижні істоти, він, скоріше, їх
ВИРОЩУЄ
а це вирощування вже супроводжується народженням всіляких образів
птахотерапія це постійний процес творення
Довідка:
Володимир Кауфман -народився 1957 року, м.Караганда.
1974-1978 – навчався в училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша.
1978-1980 – навчання в Політехнічному інституті у Львові (спеціальність архітектура).
1986 – І-а премія, живопис, “Осінні зустрічі” (Львівська картинна галерея).
1989-1993 – член мистецького товариства “Шлях”.
1993 – співзасновник Мистецького Об’єднання “Дзиґа”.
Джерело: http://kultura.lviv.ua/inshe/vistavka-ptahoterapiya-volodimira-kaufmana-u-dzizi.html
| У брамах можна знайти не лише залишки давніх споруд, переходи на інші вулиці, але й пам'ятки, присвячені діячам УГКЦ | |
| Ігор МЕЛЬНИК | |
|
Нинішня вулиця Коперніка колись називалась Сокільницькою, Широкою, а її верхня частина -- Святого Лазаря. Під час упорядкування назв львівських вулиць та нумерації будинків 1871 року вся вулиця називалась вже на честь польського астронома Миколая Коперніка. Ще у 1960-х роках верхньою частиною Коперніка їздив трамвай № 12 через центр на Високий Замок. Семінарія Вулицю забудовували ще у XVI-XVIII ст., відтоді збереглись костел Святого Лазаря та дзвіниця церкви Святого Духа греко-католицької духовної семінарії. Саму церкву зруйнували німецькі бомби у вересні 1939 року, а ще до кінця 1970-х на вулиці Жовтневій (Дорошенка) стояла будівля старих "музеїв" -- семінарського гуртожитку. На цьому місці зараз прямокутна споруда "Укртелекому". Збереглись "нові" корпуси семінарії, збудовані 1890 року за проектом Сильвестра Гавришкевича (вул. Коперніка, 36 та Дорошенка, 41). 6 жовтня 1929 року тут відбулося урочисте відкриття Греко-католицької богословської академії, заснованої у Львові Андреєм Шептицьким. Зараз тут географічний факультет ЛНУ ім. Івана Франка. За зачиненою брамою головного входу цього навчального корпусу пережили більшовицькі часи чотири барельєфи 1930-х років із рослинним орнаментом. Над трьома з них є літери-ініціали: "А. Ш.", "Й. С." та "О. М." Перший, без сумніву, встановлено на честь митрополита Андрея Шептицького, пам'ятник якому роботи скульптора Сергія Литвиненка стояв колись у подвір'ї семінарії. Другий присвячений патріархові Йосипу Сліпому, який був ректором Богословської академії. Третій, напевно, вирізьблено для вшанування Олександра Малиновського (1889-1957), котрий менше відомий широкому загалу. Малиновський був до 1939 року віце-ректором семінарії, у 1940-1946 рр. -- апостольським адміністратором УГКЦ на Лемківщині. Опісля за допомоги УПА перебрався на Захід, де з 1950 року був Генеральним вікарієм УГКЦ у Великій Британії. Пасаж Міколяша Багато будівель на вулиці Коперніка було споруджено за проектами відомих архітекторів. Палац Бєльських (№ 42) будував Іван (Ян) Баденський, професор Львівської політехніки. Адольф Кун був архітектором палацику Сапігів (№ 40а). Юліан Цибульській та Людвіг д'Оверн'є проектували палац Потоцьких (№ 15). Альфред Захарієвич та Іван Левитський будували у 1899-1900 рр. знаменитий пасаж Міколяша (№ 1), який тягнувся до вулиці Крутої (тепер Вороного) з відгалуженнями до вулиці Лінде (Ференца Ліста) та Марійської площі. У пасажі було два кінотеатри ("Втіха" та "Пасаж"), кав'ярні та кількадесят крамниць і офісів різних фірм. Гітлерівські бомби 1939 року зруйнували цей комплекс. Після війни відбудували його частину, що виходить до пам'ятника Міцкевичу. Колись там був "Дитячий світ", а тепер "Роксолана". А за брамою будинку № 1 на Коперніка все ще можна побачити руїни будівель знаменитого пасажу. Ресторації та фабрики Під № 3 на Коперніка містилась ресторація Юзефа Баєра. Вище були ресторації Медель Ґроса (№ 29), Вінда (№ 30), Енгелькрайза (№ 32), Самуеля Амзеля (№ 41), Афіша Фельдмана (№ 43). У наріжному будинку (№ 47) був шинок Самуеля Рубіна, а навпроти -- молочарня Берти Ясінської. У будинку № 9, спорудженому 1912 року за проектом Теодоровича, архітектор Євген Червинський збудував 1925 року кінотеатр "Копернік", який функціонує донині. А навпроти, під № 14, була випожичальня фільмів "Люкс", попередниця нинішніх відеопрокатних пунктів. Були на Коперніка і книгарні -- Мінчелеса (№ 2), "Новості" (№ 3), Міхала Ґнота (№ 28). Хоча у цій бранжі вулиця Коперніка значно поступалась вулиці Стефана Баторія (тепер Князя Романа), що була центром львівської книжкової торгівлі. Майже за кожною брамою на вулиці Коперніка працювали різні підприємства. "Львівська друкарня" під 11-м номером та друкарня Ґоявічинського під 20-м, фабрика корків Мюльштайна під 19-м, фабрика пасти для взуття Келлера під 10-м. У подвір'ї будинку № 16 були аж дві механічні майстерні Литвина та Шмідта. А там, де зараз Палац мистецтв (№ 17), були ливарня Мойсея Рака та фабрика оцту Буша. Подвір'я з кількома виходами Цікава історія будинку № 56. У 1930-х роках тут фірма "Мотор" займалась ремонтом та продажем автомобілів. Якщо зараз | |
| ||||
/ Потворні новобудови
Вбити Львів?
[230x170]
// Новий готель нависатиме над вірменською церквою (на фото). Взято з lviv.ridne.net/
"На щастя, з цією ділянкою не пов'язано такого великого завдання, як, наприклад, перед відбудовою Михайлівського золотоверхого собору в Києві. Тут у нас менше завдання, тут не стоять святині, не стоять наші національні здобутки". Юрій Криворучко, головний архітектор Львова, газета "Ратуша", 7 травня 2009 року.
Руй-нація?
Будівля "Укрсоцбанку" - ганьба для Львова. Потворна безлика химера, розташована позаду пам'ятника Міцкевичу на місці старого будинку, що згорів ще в кінці 80-х, була першим новобудним цвяхом епохи української незалежності в тіло древнього міста.
ЄВРО-2012 зараз - новий, після банківської лихоманки, привід для знищення старого Львова. Засліплені передчуттям ефемерної наживи від футбольного чемпіонату, ділки готові знищити середньовічне архітектурне середовище.
Мова йде про будівництво в самісінькому ренесансовому центрі Львова, за 100 метрів від площі Ринок. Новий готель "а ля бункер" на розі вулиць Вірменської і Краківської, що нависатиме над Вірменською церквою, чи скляна коробка готелю на вулиці Федорова, 28, що конкуруватиме з Ратушею і катедрою за домінування над центром міста, назавжди знищать його древній профіль.
Cтарий Львів сильно не поруйнувала ні друга світова, ні радянська доба. Та чи приїдуть до Львова іноземці і українці дивитися на "бункери" і "спіралі", в тіні яких тихо викришуватимуться древні собори і палаци?
Події розвиваються дуже швидко - автори авантюри поспішають здати об'єкт до ЄВРО-2012. "Бункер" уже взято за основу для подальшого проектування - рішення про це у травні прийняв міськвиконком. Ще місяць-два - і будівники почнуть заливати бетон. Що легше зупинити - документ в міськраді чи бульдозер?
Учасники
Міські депутати, коли їх запитати про "бункер", демонструють щось середнє між зневірою, байдужістю і корисливістю. З мого приватного спілкування з кількома з них склалося враження, що вони не вірять в успіх протесту, і, відтак, не готові його підтримувати - хоча всі розуміють те, що проект-виродок зруйнує старий Львів. Одна з найголовніших причин - ніхто не хоче псувати собі стосунки з міською владою.
Проти новобудів в історичному центрі публічно виступає тільки декілька депутатів з УНП - ні від "Нашої України", ні від ультрапатріотичної "Свободи", ні від ліберальної "Пори", ні тим більше від БЮТ, у фракції якого і перебувають забудовники, не чути ані слова. Парадоксальним чином, найбільш "національно-демократична" міськрада міста-флагмана національного відродження України може його найбільше зруйнувати. І злочинна недбалість йдуть тут рука в руку з злочинним умислом.
Андрій Садовий, мер Львова, буцімто стоїть осторонь, насправді контролюючи всі процеси у Львові. Дозвільний ресурс дає йому змогу призупиняти або, навпаки, проштовхувати різні проекти. Можна ствердити - ніщо в місті не відбувається без його відома. Тому він - перший в числі відповідальних за "бункер", і ганьба цього проекту - це першочергово його ганьба.
|
[500x368] |
| Проект готелю, який забудовник пропонує інвесторам на своєму сайті |
Забудовник, керівник фірми "Будінвест" Михайло Мужилівський, зайняв позицію "я - не я і хата не моя".
"За яким мені проектом скажуть будувати, за тим ми і будуватимемо. Я готовий до слухань, готовий будувати з товстими, тонкими стінами, відновлювати історичну забудову. Вони вже пів-Європи на вуха підняли - всі щось малюють. Якби був проект, то я би вже давно звів готель", сказав забудовник в інтерв'ю ZAXID.NET 11 червня 2009 року. Сам проект на сайті уже пропонується
| Аквапаркінг у центрі Львова |
| Львівський портал / 12.06.2009 09:42 |
 Схоже, за каденції мера Садового у центрі Львова постане цілком нова споруда - аквапаркінг. Збудувати його планують на розі вулиць Стефаника-Коперника. При чому забудовниками готові виступити як мінімум три фірми, що подали документи на конкурс з визначення кращого інвестиційного проекту з права будівництва підземних паркінгів у Львові.Зокрема, будувати підземний паркінг на вул. Стефаника-Коперника зголосилися ТзОВ «Річ девелопмент», ПП «Метелиця» та ТзОВ «Будівельний комплекс «Альянс». Конкурсна комісія таки відкрила пропозиції цих фірм і тепер вивчатиме їхню документацію та запропоновані проекти. Щоправда, лише одна із цих фірм подала на конкурс усі необхідні документи, інші ж не представили ані документи про реалізовані проекти, ані фінансові гарантії, ані інформацію про фінансову діяльність за 2008 рік. |
Это цитата сообщения bjernhona Оригинальное сообщение
Обнаружила шикарный аддончик в виде сообщества на GoogleEarth...
Доска НЕпочёта для львовских домов и других памятников :)
Советую посмотреть, хотя она не обновлялась с прошлого года... Среди заметок:
| [показать] |
Покрашенные фасады | |
| [показать] |
Стеклопакеты | |
| [показать] |
Халатность | |
| [показать] |
Малые формы | |
| [показать] |
Разрушения | |
| [показать] |
Козырьки | |
| [показать] |
Перестойка | |
| Монументальне містецтво |
База данных с интерактивной картой и примерами халатного отношения жителей к нашему городу
http://www.communitywalk.com/lviv
P. S. Я бы ещё добавила бы категорию "Стихийные свалки"
Это цитата сообщения psina Оригинальное сообщение
Львів визнано кращим для життя містом в Україні
http://censor.net.ua/go/offer--ResourceID--124231
12 июня журнал новостей «Фокус» представил третий ежегодный рейтинг «55 лучших городов для жизни в Украине». Победителем рейтинга-2009 стал Львов.
Первая десятка лидеров выглядит следующим образом: Львов, Киев, Ивано-Франковск, Черновцы, Ялта, Харьков, Одесса, Ильичевск, Симферополь и Севастополь.
Первую позицию обеспечили Львову высокие показатели по всем критериям. Особенно высоко эксперты «Фокуса» оценили деловой и образовательный потенциал «міста Лева», а также уровень культурных мероприятий и турпривлекательность. По последним двум критериям Львов набрал максимальное количество баллов.
Ділянка обґрунтування розташована на території колишнього "міста в мурах", вздовж важливої середньовічної транспортної осі, яка з'єднувала Волинь із Галичем і країнами півдня. Після перенесення середмістя стольного Львова на-прикінці ХІІІ ст. від підніжжя Княжої гори на нове місце – долину між рікою Полтвою та горами Лева і нинішнім Високим замком, частина древньої магістралі відійшла до міста та стала частиною вуличної мережі. Одним із перших етапів виникнення міської структури середмістя було визначення вул. Вірменської, що поєднала Низький замок із княжим палацом (на місці Домініканського монастиря).
Рис.1. Територія опрацювання на мапі А. Пінтершоффена, 1781р. Цифрами позначено: 1. Краківська брама, 2. Вірменський собор, 3. Низький замок, 4. Площа Ринок.
Виділено вул. Краківську.
З переходом міста до складу Речі Посполитої Львів не втрачає своєї важливості з огляду на давній статус столиці Руського королівства, який отримав за часів правління князя Лева. Зважаючи на це, місто починає активно розбудовуватися згідно європейського зразка, набуваючи при цьому рис регулярності. Із отриманням 1356 р. Маґдебурзького права та з набуттям статусу самоврядування Львів стає типовим Європейським містом. Елемент давньої магістралі, що належав місту, розділився на дві складові: вулиці Галицьку та Татарську (згодом – Краківську), які розділяла центральна площа середмістя – площа Ринок – із важливою домінантою самоврядного серед-ньовічного міста – ратушею.
Первісна назва вулиці Краківської (на якій знаходиться ділянка опрацювання) – Татарська, або Поганська – завдячує своїм виникненням населенню вулиці: татарам, які оселилися на ній поряд із однойменною брамою, а також за нею над міським ровом. Характерною ознакою, яка була притаманна самоврядним містам у середньовіччі, були локальні поселення (переважно, в межах кварталів), що належали національним громадам. Часто вулиці отримували свою назву від народностей, що заселяли квартали в межах пролягання вулиць. Львів не був винятком, тому кілька татарських поселень біля брами, а також і сама брама стали першими епонімами вулиці. Не виключено, що метою оселення татар (до моменту розподілу оборонних веж між ремісничими цехами) була оборона брами від неприятеля. У документах з 1440 рр. вулиця і брама виступають вже під назвою Краківська – від дороги, що починалася за брамою та вела до тодішньої столиці Польщі – Кракова. В цих роках татари вже були виселеними за межі міста і назва вулиці та брами стали неактуальними. Брама, що завершувала (розпочинала ?) вулицю мала складний процес формування, внаслідок чого перетворилася на найскладніший в'їздовий оборонний вузол у системі фортифікацій Львова. Комплекс брами остаточно сформувався всередині XVII ст. та складався із ряду оборонних веж і башт із домінуючою над цілим північним пряслом міських укріплень вежею Кушнірів, спорудженою 1404 р., а також потужним барбаканом і греблею зі ставком. В двох баштах поблизу Високого муру, пояс якого оточував місто до XVIIІ ст., певний час розташовувалися дві міські каси: королівська та міська, вміст яких поповнювався за рахунок зібраних податків.
Будучи однією із найактивніших міських комунікацій, вулиця у середньовіччі була дуже щільно забудована. Цікаво, що життя коректувало первісне планування настільки, що, наприклад, наріжна кам'яниця Аб-рековська, орієнтована фронтом на Шевську, протягом XV – XVII століть була розділена на чотири окремі реальності, виділені з офіцини основного будинку, і, які були зорієнтовані таки на Краківську.
У податкових реєстрах з початку XV ст. серед мешканців вулиці пере-важають ремісники найрізноманітніших професій, серед яких переважають все ж таки пекарі, ремісники пов'язані з обробкою металу. В національному складі населення вулиці переважали німці, українці, вірмени та поляки, прізвища яких знаходимо в архівних матеріалах XІV – ХV століть. Кілька реальностей на Татарській вулиці належало солтисам – сільським урядникам, які воліли мешкати у місті та звідси виконувати свої урядові функції у королівських селах. Від одного з таких маєтків – Шолтисовського бровару навпроти Францішкан (вул. Театральна) розійшлася містом велика пожежа 1527 року, яка спричинилася до практично повного знищення готичного Львова.
Виразну картину вже загалом усталеного плану забудови подають мі-ські податкові реєстри , що збереглися почавши з 1535-36 рр. і доведені до 1763 р., коли зібрано "ліктьовий" податок, що дозволив докладно ідентифікувати давню парцеляцію на сучасному плані. Міські парцелі поділялись на
| Виконком дозволив «Будінвесту» проектувати архітектурну химеру на Краківській-Вірменській |
| Львівський портал / 22.05.2009 15:12 |
 Виконавчий комітет Львівської міської ради надав дозвіл ТзОВ ВП «Будінвест» на проектування І черги готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на розі вулиць Краківська-Вірменська. Відтак, скандальному проекту забудови території у центральній частині міста, який за оцінками незаангажованих архітекторів та пересічних львів`ян нагадує бункер, дали «зелену» картку. |
Это цитата сообщения bjernhona Оригинальное сообщение
Собираем подписи, постим у себя!
Компания Будинвест планирует возвести на углу Армянской и Краковской футуристическое здание, которое, мягко говоря, не вписывается в ландшафт исторического центра Львова!
Требуем не допустить возведения данного проекта!
Адрес петиции: http://www.petition.org.ua/?action=view&id=206374
[699x531]
http://hotel.budinvest.lviv.ua/
Компания Будинвест собралась на месте нынешних археологических раскопок и бывшей детской площадки возвести какое-то псевдовенское уродство.
Пишут, что проект создан австрийскими архитекторами, но позвольте, товарищи дорогие, какой же блин житель Вены догадался бы создать такой гроб...
http://hotel.budinvest.lviv.ua/
[показать]
Як тільки не називалась сучасна вулиця генерала Чупринки. Історично першою була назва - вулиця Штандльовська. З середини ХІХ століття її перейменували у вулицю Хрестову (Кшижову), назва походить від хреста, котрий встановили біля костелу Марії Магдалини, де бере початок вулиця. З початком ХХ століття вона стала називатись вулицею Потоцького, на честь галицького намісника графа Анджея Потоцького. В часи німецької окупації її знали, як Зігфрідштрассе, а в роки Радянського союзу вона носила ім’я Олександра Пушкіна. Які б історичні перипетії не переживала вулиця, на ній непохитно стояли будинки, котрі сьогодні числиться під номерами 50-52. Цей комплекс завше манив своїми формами в стилі венеційської готики львівських романтиків та мисливців за старовиною.
Мабуть, половина львів’ян, проходячи повз, мріє придбати цей мініатюрний замок бо, здається, що він стоїть тут з часів Середньовіччя. Однак це лише зоровий обман, дивлячись на вежу, покриту плющем, надщерблені балкони, покалічені скульптури просто не віриться, що вік цього екстравагантного будинку налічує лише століття.
У 1901 році першу його частину, ту, що сьогодні розташована під номером 50, збудував для себе львівський архітектор Юзеф Сосновський. Допомагав йому у цьому власник однієї з наймасштабніших будівельних фірм того часу, знаний архітектор і просто хороший товариш Іван Левинський. У 1907 році теж за проектом Юзефа Сосновського добудували наріжний будинок, що сьогодні стоїть під номером 52. Саме його довгий бічний фасад з чотирикутною вежею надає будівлі схожості з замком.
Після Першої Світової війни увесь комплекс придбав відомий львівський бібліофіл та колекціонер граф Францішек Бєсядецький. У той час тут можна було зустріти чи не половину мистецької еліти Львова: письменники, художники, бібліофіли, колекціонери старовинних книг, гравюр, екслібрисів зустрічались саме тут, у Товаристві любителів книги, котре засідало у будинку №38 (якщо уважно придивитись до брами з переднього під’їзду, то на ній викувані саме ці числа - старий номер будинку). У 1922 році будівлю реконструював архітектор К. Пйонтковський, а з настанням радянських часів будинок знову змінив власника, тепер тут збирались ті, хто хоче пізнати Всесвіт, адже в приміщенні розташувався Клуб імені Ціолковського.
Тепер це звичайний житловий будинок, тож кожен бажаючий може здійснити маленьку екскурсію його закутками. Сходи помешкання, як і століття тому, оберігає кам’яний лев, котрий на відміну від більшості грізних охоронців міста, спокійний і виважений.
Якщо придивитись до склепіння головного під'їзду, то можна побачити залишки розпису: золотисті місяць та зірки на фоні нічного неба вітають гостей дому. Не лише розпис, а й фрагменти колон по обидва боки нього, котрі ще зберегли залишки кольорових фарб, дозволяють зробити висновок: колись у такий спосіб було розфарбовано й решта елементів будинку. Розпис зі складним геометричним взором можна відшукати і на склепінні балкону. На жаль, цей розпис поволі зникає, як і сам балкон, елементи котрого розсипаються просто на очах.
Аби відчути всю цінність будинку не обов’язково навіть відвідувати житлові приміщення, варто просто зайти всередину головного під'їзду і поглянути під ноги, де підлога встелена не каменем чи плиткою, а дерев’яною бруківкою, що побачила на своєму віку тисячі людських ніг і жодного оновлення. Стіни того ж вестибюлю декоровані ліпниною, що дозволяє уявити лише які елементи декору можна відшукати всередині.
Очевидно, що час не шкодує будівлю, котра поступово руйнується, і хоча будинок й належить до когорти неофіційних історичних пам’яток міста, його реставрація поки що лише в перспективі. Можливо, як альтернативний варіант збереження споруди, варто розглянути переселення мешканців і перетворення його у музей чи галерею? А, може, йому просто бракує людської уваги, бо зберегти – легше, ніж відновити.
Коментар:
Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища
В жодному разі не варто відселяти з будинку мешканців, адже жилі будинки довше зберігаються, аніж пусті. У нас є кілька прикладів, коли ми очистили будинок від мешканців з метою зберегти, а тим самим тільки пришвидшили його руйнування.
Щодо будинку на вулиці Чупринки, то він насправді становить архітектурну цінність, але проблема в тому, що його декор виконано зі штучного каменю, арматура з часом поржавіла, от він і повідлітав. Поки що ми плануємо реставрувати лише фасади будинків та дах. Тож цього року передбачили виділення коштів на розробку проекту реставрації, а наступного року вже на саму реставрацію. Обміри фасадів вже проведено, на разі розробляється проектна документація.