"Отже, навколо собору св. Стефана всі шви в бруківці залиті бітумним або бетонним розчином. Чи є бетон під бруківкою – не знаю.
Увесь історичний центр міста відремонтовано та обладнано так, щоб забезпечити максимальну зручність мешканцям і туристам – підземні трамваї та паркінги, дворівневі перехрестя вулиць. Старі будинки зберігають зовнішній вигляд, але всередині перебудовані відповідно до вимог сучасного рівня інфраструктури та комфорту. Звісно, варто пам’ятати, що значну частину Відня було знищено бомбардуваннями й вуличними боями 1945-го, але мешканці відбудували найважливіші пам’ятки та впровадили повсюди сучасну інфраструктуру. Тепер це місто захоплено оглядають мільйони туристів з усього світу.
Оглядаючи Відень, я думав про Львів, бо нікому вже не можу цілком довіряти. Ні громадським ватажкам, котрі вибудовують собі політичний капітал на будь-якому протистоянні. Ні місцевим авторитетам від історії та пам’яток, бо багато з них уже колись побували при владі – міськими депутатами. Й усі свої зусилля тоді скеровували на немудре одномоментне перейменування сотень вулиць і безплідні мітингування, водночас основи міської економіки та господарки катастрофічно, безповоротно руйнувалися. Тоді всі ми часто помилялися, але поваги гідні ті, хто навчився на помилках і в них зізнався. Однак інтелектуали, які досі вважають той свій депутатський період правильним та успішним, не можуть сподіватися, що нині ми довірятимемо їхнім оцінкам і висновкам, оскільки їхня практична, ділова репутація вже “підмочена”."
Вся стаття...
9 – 13 листопада 2006
«Сучасне азійське кіно – це видовище таки дійсно незвичне навіть для бувалого сінефіла. І те, що українська публіка його прийняла [про що свідчять переповнені зали й черги у каси на стрічки фестивалю „Азія-кіно”], свідчить про наше наближення до Європи, до її стандартів сприйняття інших культур набагато більше, аніж будь-які декларації, заяви чи конференції» («День»)
«Азия-кино» показывает, что мы своего зрителя недооцениваем, а он куда умнее своих американских и европейских «коллег». («Эксперт»)
Міський голова виконує обіцянки! На площі Ринок буде ковзанка. Ідею про каток Андрій Садовий озвучив ще під час своєї передвиборної кампанії.
Й от відповідне розпорядження вже підписано. Ковзанку планують відкрити напередодні Новорічних свят із північного боку площі (з боку входу у внутрішній дворик Ратуші). Площа ковзанки становитиме 800 кв. м. Одночасно на ній зможуть кататися до 200 осіб.
Облаштовуватиме ковзанку для міста товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Відкриті комп’ютерні системи (ВІКОС)”. Вони самі звернулися до влади з цією пропозицією. До 6 листопада фірма має укласти договір оренди об’єкта благоустрою з Галицькою районною адміністрацією. При цьому керівники фірми не знають, якою буде вартість оренди. До укладання угоди залишилося чотири дні.
Для фірми ВІКОС ковзанка на Ринку не буде першою. Саме ця фірма утримує каток на спортивно-відпочинковому центрі “Медик”. Роман Кедик, співвласник фірми ВІКОС, розповів “Газеті” про те, як саме облаштують ковзанку.
– На бруківку буде накладено металеву конструкцію, тож лід безпосередньо не торкатиметься до землі, відповідно, не пошкодить бруківки, – сказав він. – Плануємо, що ковзанка працюватиме з 10-ї до 23 години. Щодо вартості катання, то вона становитиме 8-15 гривень за годину, залежно від дня тижня.
Ціни такі ж, як на приватній ковзанці “Медик”. Водночас Роман Кедик у коментарі “Газеті” назвав створення ковзанки соціальним проектом. І в повідомленні прес-служби міської ради написано, що ковзанку організовують “...з метою організації дозвілля мешканців міста в зимовий період”. Напевно, місто зацікавлене у створенні ковзанки, й саме тому надає приватній фірмі можливість низької орендної плати за 800 кв. м площі Ринок.
Як пояснив “Газеті” Іван Лозинський, голова Галицької районної адміністрації, цю площу фірма орендуватиме за ціною 8,4 грн. за метр квадратний на місяць. Саме таку оренду встановлено ухвалою сесії міської ради. Тож вартість оренди на місяць становитиме приблизно 8000 грн. Прості підрахунки: мінімальна вартість години дозвілля на ковзанці – 8 грн. Місткість ковзанки – 200 осіб. Для окупності оренди необхідно 1000 осіб. Лише за вихідний день фірма може повернути собі гроші, які має віддати місту.
Загальна вартість проекту становить 478 тисяч євро. Роман Кедик каже, що ці гроші окупляться фірмі вже за п’ять років. А місто отримає хіба що задоволених мешканців. На зимовий період.
Ірина Гищук, Львівська Газета
День четвертый
Місто Лева
В девять утра решили сразу поехать на вокзал, взять билеты на обратную дорогу. На львовском ж/д вокзале впервые почувствовали себя как дома. Цыгане, бомжи, спящие в лужах алкоголики, попрошайки. Цивилизация! Не то, что полусонный Каменец.
Билеты в кармане (две боковые верхние полки, спасибо, что не возле туалета). Зашли в привокзальную забегаловку и за бокалом пива обсудили дальнейший маршрут. Сели в трамвай. К слову о трамваях. Во Львове они узкоколейные. Такие есть еще в Евпатории. Я сначала не мог понять, чем львовские пути отличаются от днепропетровских. Игорь меня убеждал, что отличаются тем, что они узкие. Я никогда не обращал дома внимание на ширину трамвайных путей, но по возвращению в Днепропетровск согласился. Львовские трамвайные пути действительно уже днепропетровских, да и всех остальных тоже.
Сьогодні вночі невідомі пограбували Вірменську церкву у Львові. Як повідомив «Львівський портал» депутат Львівської міської ради Вардкес Арзуманян, зловмисники виламали двері та вікно, через які винесли устаткування та інструменти, необхідні для реставрації, а також викрали гроші.
«Сам факт, що Вірменську церкву пограбували, є результатом бездіяльності міліції. Охорони в церкві немає, і ми зверталися до міліції, бо біля церкви завжди збираються неформали. Розпивають там напої і хамлять священику», – розповів Вардкес Арзуманян. За його словами, Вірменську церкву пограбували вперше.
Суму втрат, якої зазнав храм, наразі не встановлено, на місці події працює міліція.
Компания McDonald's Ukraine 16 октября открыла новый ресторан во Львове,
который расположен по адресу проспект Свободы,35.
Согласно сообщению, новый ресторан является 4-м во Львове и 57-м в целом по
Украине.
В компании отметили, что новый ресторан McDonald's позволяет обслуживать около
2 тыс. человек в день и рассчитан на 50 мест.
А чего уже не прямо в Ратуше? или на пл. Рынок? или в Оперном?..
Слушайте, ну это же бесит до невозможности.
Цитата: "по-моему, очень печально выглядящий город. Серо-коричневый, обезуюченный, злобный и населённый людьми, которые по своей культуре никакого отношения к прошлому самого города, к его домам и стенам, не имеют. А главное, страшно обветшалый и запущенный. "
остальное + комментарии здесь: http://olegnemen.livejournal.com/18904.html
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Президенти Львова
Самоврядування у Львові має давні традиції. Від давніх давен різні національності створювали тут власні управи. До 1469 року мали свою вірмени, практично до початку Другої світової війни - жиди. До польського періоду в історії Львова місто користувалося Маґдебурзьким правомі тут існувало німецьке самоврядування. Загальні справи міста вирішував перший війт. Його обирали князі та польськими королі аж до часів Владислава Опольчика, поки місто не отримало привілею обрання власного уряду з місцевих мешканців.
Предыдущая была, как мы выяснили, в Ратуше. А откуда эта - второй год пытаюсь вспомнить. Кто подскажет?
[500x380]
на думку старого і дуже бородатого анектода, "тролейбус - це автобус, якому зрадила дружина" :) вікна мого помешкання виходять як раз на кільце Кульпарківська-Володимира Великого, тож я однією з перших чую, як виїжджають на маршрут "ображені" рогаті велетні...
Коли в мене гостюють люди, вони завжди прокидаються близько 6 ранку, тому що за вікном постійно гудуть тролейбуси... Я власне цього звуку вже не чую.. звикла... Щодня, за сніданком, обідом та вечерею, я мимоволі повертаю голову до вікна и спостерігаю, як обережно вони віїжджають на коло... У дощові дні, проходячи місця з'єднання дротів, стріляються розрядами... В середині січня, коли до нас приходить вологе повітря зі Сходу і весь Львів вкривається намороззю, тролейбуси прямують маршрутом, створюючи за собою коронні розряди. У Львові через тролейбуси навіть взимку можна помітити в небі спалахи немов би від грози.
Нещодавно мені довелося їхати в центр на новісінькій "двійці", з тих, що пустили на маршрут напередодні Дня Міста... Мені дуже-дуже сподобалось... тому що чеські тролейбуси вже ледве дихають, а старі ЛАЗи мають стільки огріх (наприклад різке гальмування и набір швидкості), що їх також варто було б замінити... Мені важко сказати, чи добрі, чи погані нові патріотично розфарбовані засоби громадського транспорту... але це все ж таки прогрес... і я через це дуже радію!
Статья из новостей.
Это в первую очередь для тех, кто говорит, что на ЗУ одни "бандеровцы" живут:)
Читать далее
А, и еще. Я,в принципе, разактивничалась тут:) если я буду добавлять всякие новости - возражений не будет? Я по работе просто много новостей обрабатываю, частенько что-то и попадается по Львову интересное.
И вопрос.
Что львовяне читают из прессы, что наиболее популярно, информативно, интересно? как онлайн, так и "бумажной".
...Микола Потоцький у шоломі, спираючись обома руками на меч, стояв навколішки перед образом Богородиці в іменній капличці Домініканського собору у Львові. Було по десятій. На стінки високого кованого підсвічника скапував віск. Шурхіт суконь. Перешіптування. Амінь — встає. «А-ах!» — зойкають. Відвідувачі нічної екскурсії Львівського музею історії релігії не побачили його: пізно, темно, прохолодно, містична музика, трохи моторошно від щойно зустрітих Мавки, святої Теодозії та інших реінкарнацій.
Усе це можна відчути і побачити у інноваційному проекті музею — костюмованій нічній екскурсії — так швидко, як назбирається група бажаючих, за 30—40 гривень.
«Ми — музей, який бореться за своїх відвідувачів, — розповідає ідеолог екскурсії, завідуюча науково-освітнім відділом Лідія Довгань. — Туризм в Україні не настільки розвинений, щоб ми могли розраховувати на приїжджих. Бувають відпочиваючі у Трускавці, Моршині, туристичні групи дітей під час канікул. Але зазвичай музей відвідують безпосередньо львів'яни. Експозиції поновлюються, та не з таким розмахом, щоб заохотити людей прийти в музей знову, якщо вони були тут уже кілька разів. Отож ми вирішили створити нові форми роботи для тих, хто в нас бував. Ті ж, хто відвідав нашу екскурсію вперше вночі, найімовірніше, зацікавляться і прийдуть до музею ще й удень».
Замовлення та довідки за адресою: м. Львів, пл. Музейна, 1. Тел: (0322) 720032, 729100
Музейний портал України
(Что, правда?
Извините, если не в тему - удалю)
В ночь на 4 октября во Львове (Украина) прошла радикальная акция по переименованию улицы Джохара Дудаева в Проспект Сталина. Активисты Евразийского союза молодежи (ЕСМ) и Национал-большевистского фронта (НБФ) нанесли трафаретом новые надписи на стенах домов, сообщает в среду пресс-служба ЕСМ. По словам участников акции, помимо нанесения нового названия – Проспект Сталина, они не забывали проставлять и номера домов, поскольку прежние таблички из-за бесчисленных попыток их сорвать – висят очень высоко. «Мы же написали новые названия с нумерацией на уровне глаз, чтобы людям было удобно читать», – сообщил активист НБФ, назвавшийся именем Мар.
«Власть и общественность во Львове настолько морально разложены, что за всю ночь, пока происходило переименование, никто не то, чтобы нас не задержал, но даже никто из прохожих не сделал нам замечания. Люди проходили мимо, абсолютно равнодушно взирая на происходящее, а может быть внутренне даже поддерживали», – рассказал участник акции.
По словам лидера ЕСМ-Львов Александра Антипова, «переименование сделано в честь Сталина, создателя современной Украины в ее нынешних границах, столь любимой западэнцами города Львова, так как именно Сталин учредил своим распоряжением УССР, объединившую западэнские территории Польши и восточные территории России в единое административное образование». «ЕСМ приглашает посетить жителей и гостей Львова новую достопримечательность нашего города – Проспект Сталина», – добавил лидер львовских евразийцев».
Утром, после переименования улицы, активисты ЕСМ и НБФ провели совместный стихийный митинг возле прокуратуры Львова с требованием официального закрепления результатов переименования на городском уровне. На митинге выкрикивались лозунги «Сталин – создатель Украины», «Великая Украина в составе Евразийской империи», «Ющенко – смерть!» и «Ющенко – КАТ!», после чего и были задержаны лидеры обеих организаций – Артур Паталах и Максим Журкин. Остальным активистам удалось скрыться. В данный момент задержанные находятся в ОВД Львова.
750 років. Піщинка у клепсидрі історії. І водночас нескінченність у порівнянні з людським життям.
Смертні не можуть жити 750 років. Стільки можуть жити лишень міста, але саме завдяки їм нинішні покоління ледь не фізично можуть відчути подих героїв минувшини. Тих, які ходили тією ж бруківкою, щоправда, ще не скупаною у цементі. Тих, які, як і ми, звіряли свої дзигарі із годинником на Ратуші. Тих, які брали і віддавалися в тіні барокових і сецесійних кам’яниць. Тих, які причащалися львівськими дощами і на межі життя земного і життя вічного спрямовували останній подих у помережане хмарами платинове львівське небо.
Автор: Остап ДРОЗДОВ
Ще одного міста з таким вантажем стереотипів годі відшукати на українській мапі. Чи ви були у Львові і вас тягне ще і ще, чи ніколи не були і бути не хочете, чи просто в новинах помітили милі архітектурні пейзажі, чи чули про це місто лишень від своїх колег — ви все одно маєте якусь думку про Львів. На те він і Львів — місто-феномен, місто-легенда, місто-атмосфера, місто-генератор, місто-жертва. Місто, куди цікаво приїжджати, але в якому важко жити. Місто, де населення дисонує з архітектурою. Місто, з яким треба поводитися, як із родичами: щоб більше його любити, треба бути від нього подалі. Місто, про яке у переддень його 750-річчя варто поговорити трохи глибше і відвертіше.
Дуже багато знаних і менш знаних львів’ян усі визначальні дієслова стосовно Львова вживають у минулому часі. Львів БУВ справжньою духовною столицею, фактично ЗРОБИВ Україну, ДАВ стільки мистецьких одиниць та явищ. Був, зробив, дав... Хоча нині весь Львів обклеєний життєствердними «вусатими» білбордами «Львів — це я, це моє свято», багато львів’ян, які своє Я реалізували саме у Львові і завдяки Львову, поринули у смуток. Може, це ностальгія, може, невчасна депресія. А точніше — роздратування від того, що вони не впізнають Львів. Він поволі втрачає те, що робило його легендарним.
?