Просто жити
Брати життя у свої руки… Це приємно! Так. я не висипаюсь і втомлююсь але це мені подобається! Я не сиджу вдома і не рахую години дивлячись в екран монітору чи взагалі в підручники. Я гарно проводжу час. Мона сказати, що «винні» в цьому мої друзі. Я находжу час для них. Вони для мене і це круто.
Гарно проведений тиждень з гарними людьми, а що ще мона хотіти….

2. Слово батьків і наше слово. Якщо ми помиляємось. То ми мусимо це признавати, а коли вони, то це лише випадок? Чого, коли ми просимо їх наприклад приїхати, то вони зайняті, а коли вони. То вони не просять, а кажуть?
Дуже часто їх не цікавить те. Що у нас у житті. Чи просто немає часу… А коли ми кажемо. Що не можемо. То вони не повністю нас розуміють…

Відносини між батьками та дітьми…
Взагалі це досить велика тема...і я спробую розбити її на дві ті, про які я хочу сказати…:

1. Кожен з нас коли росте вважає своїх батьків як взірець. Напевно що для багатьох це навіть зара актуально. І коли ми зростаємо наші батьки нас постійно вчать – навчають гарним речам, бо поганого вони в нас не будуть закладати.
От, і ми постійно кажемо їм що трапилось в нашому житті. А вони розповідають про своє житті і про те. Що нам краще зробити. Але з кожним роком нам у «+» ця «розмова». Це спілкування зникає. Розмовляють так тільки одиниці.
І мені цікаво – куди ж це дівається. Чому це так важко і чи влаштовує це нас?

Присвячується Gigaset, чи точніше на його питання….
«Двор» - двір, підворотня, подвір’я….
Це те, що я згадав сам..
А потім подивився в словник – і там теж саме крім підворотня…

Може тому, що підворотня - це москальске слово?!

В мене два нових читачі….
І я звісно ж радий новим друзям :о)

Юнона_88
Fritz_Inferno
(c)

От тількино робив цю хрень по праву.. Ну і вирішив чого б і не втавити...
Картина не повна..., але принанні що згадав то і написав. Бо складність у датах - я багато не пам*ятаю....

А ось що є...

Автобіографія
Руденко Віктора Вікторовича
Я, Руденко Віктор Вікторович, народився 23 серпня 1982 року в місті Київ в сім’ї службовця. Громадянин України. Проживаю на Україні 20 років.
У вересні 1986 році пішов до садка.
У 1986 році пішов до дитячого басейну Центрального стадіону «Республіканський».
У 1989 перейшов до басейну «КПІ» займатись стрибками у воду школи «Олімпійський резерв».
У 1990 році пішов до першого класу Київської середньої школи ім.. Гагаріна №134, яку закінчив у 2001 році.
У 1993 році отримав другий юнацький розряд з плавання.
У 1997 році займався американським футболом.
У 1998 році займався боксом і кікбоксінгом.
У 2001 році зарахований до Київського університету «КПІ» на стаціонарне навчання, на факультет соціології, де навчаюсь по теперішній час.
У 2001 році став старостою своєї групи.
У жовтні 2001 році допомагав у проведенні Міжнародного ярмарку жіночого підприємства та тендерних проектів.
У травні 2002 році приймав участь і допомагав у проведенні Міжнародної науково-практичної конференції «Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна-Німеччина».
У травні 2003 був учасником парламентських слухань Верховної Ради України з питання «Демографічна криза в Україні: її причини та наслідки».
У березні 2004 році приймав участь у проведенні «Higher Education in Ukraine and the Bologna process».
У 2004 році став заступником голови факультету і головою по направленню соціальний робітник.


Ні я, ні мої найближчі родичі під судом і слідством не перебували. Недієздатним, у встановленим законом порядку, не визнавався.

Добре що хлопці не взяли з мене обіцянки, бо тримати язик за зубами я б не зміг…
Отже вчора був кльовий день! Зустрівся я з ZuZO і пішли посиділи. Побалакали про двоколісні транспортні іграшки недитячих розмірів і все такого роду (ну як чоловіки). Поки чекали на третього зіграли з ЗуЗО в шахи…
Потім трохи пізніше зустрілись з Gigaset, покатались на авто до його дому, а потім вже придбавши пиво пішли до парку. Посиділи. Побалакали про життя, а потім виконали нашу святу місію… Пограли в шахи. Напевно завдяки тому. Що я не дооцінив Гіга я потрапив у дуже скрутне становище… І гра була дуже тяжка….
Вже потім Гіга нас залишив бо було холодно і пізно, а ми з ЗуЗО ще зайшли до мене.. і звісно ж там ще зіграли два рази…

І на цьому усе…

Пробачайте мої юні і не зовсім читачі... але я втомлений і сил написати щось нема....
Але є про що написати... І завтра після універу я все виправлю!

Стан – жахливий..
І не думайте тому. Що в мене щось трапилось в житті – ні! Просто з поїздки… взагалі з вихідних я ще намано не спав…
І зара я, як зомбі,… дещо треба зробити але мені по фігу і я зара піду спати….

На цих двох днях мені сказали гуляти. Бо я вільний... і я гуляю, принаймні намагаюсь…
Хлопці. Дівчата – я всіх можу побачити.
Головне що б це не увійшло у звичку! Хоча чого б і ні – мені добре. Всім добре – кожен має що хоче.
Я вже і дорослий і все, а от відчув чого давно не відчував – і справа не в тому. Що всі дурні і не можуть мені цього дати… Просто я всіх своїх вже добре знаю. А тут нові обличчя…

Про фото з Одеси як я зрозумів виходе затримання на невизначений час…, ну як виплата зарплатні робітникам на вугільних шахтах…
А шкода….

Самопожертва.

Я присвятив би їй хвилини,
години, вічність, все життя
але це все їй не потрібно
бо час спливає не для нас.

Хто не зрозумів з останнього (предостаннього) посту то я робив собі невеличку перерву і виїздив із Києва!!!
Так воно і було. Що я запропонував одиницям, але в кожного було щось таке, що його тут тримало. НІ, на них я не серджусь, що вони відмовились, бо я певен. Що вони б залюбки. Я серджусь на це життя яке нам не дозволяє.
Але в моєму випадку і випадку тітки Т. доля була благосклона. Ми все ж зробили щось цілком не сплановане і поїхали до Одеси…
Було досить цікаво, гарно і тепло. Емоцій теж через дах. От у тьоті заберу фотки і зроблю невеличку фото-сесію – не ображайтесь якщо вона буде дуже велика…, бо взагалі було зроблено 260 фоток, а побачите ви тільки одиниці…

les, Цікаво, що зайшов на цей пост (у Gigaseta) і побачив, що в тебе нова зірка...і коли написав комент Гігові чогось таке відчуття було, що щось має статись...
Вітаю... - в тебе нова зірка..., в мене теж :о)


Хоча поки щоденник не показуэ...

Ото я вам скажу… - Дура, сука, шалава… корова, бидло і ще багато чого…..
Тепер про кого це – пішов сьогодні купувати квитки, треба було два «студ.дока».. І звісно з цим проблем не було, бо у сіх нас він є!
Проблема не в цьому, коли я пояснив касирці що мені треба, а вона каже: «Отже два квитка, один студентський, а один дорослий»….. Ні. ну не дурепа. Вона не каже мені, що він не дійсне, вона просто каже що мені оформлює. Як я хотів її облаяти, але тримав себе під контролем. Це таке враження, що ти підходиш до каси фаст-фуду і тобі вже дають самі, і те, чого ти не бажаєш…
Я пішов до адміністратора і вона мені каже теж саме… А я перед цим все дізнався в деканаті… А там Адміністраторка …, ну я ненаю…, ну короче вона і є причиною дири в Титаніку….
Короче кажучи нічого в мене не вийшло і я придбав один повний…..

СУКА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Що б її діти постійно на контролера потрапляли без квитка!!!

А це виходить ідея номер два…
Напевно ще більш тупа.
Отже, les, Peace-Da, якщо ми вже вирішили завершити розкриття нашої майстерності в складані віршів, то може займемося літературою? Тобто не тією як видатні письменники сучасності і минулого а як хлопці з району..
Тобто будемо робити таке собі велике оповідання…
Манера написання така ж як і були вірші…

Якщо ідея не підходить, то скажіть що б викинув на смітник…

Напевно сьогодні день божевільних ідей…

Ото розмовляли сьогодні про різні речі.. Чого не скажеш після алкоголю і прийшла така може дурнувата ідея.

А чи не видати мені свою книгу.. чи просто збірку віршів? Це авжеж не безкоштовно, але я гадаю. Що на це я знайду – там вже не так і багато….
Просто чи хочу я? – чи це ще один спосіб самовиразитись?

Такий світ

Світ без болі і жалю,
світ, де нас не замикають,
світ де я тебе люблю
світ де люди не страждають.

Ну от – сьогодні пішов до універу, а день був недуже.
Спочатку на першій арі завершилось все на 15 хвилин раніше із-за галасу… і нам пообіцяли попу.. Потім я вже ж не зміг підготуватись до другої пари (семінар) і ми пішли… А потім з’ясувалось, що ніхто не готовий.
Ми пішли в общагу – і там вирішили відсвяткувати Д.Н. яке наближається…
А потім після прийнятого алкоголю додому – ось так…

Сьогодні відбулась зустріч з дівчиною….. Це не було як познайомитись на вулиці чи щось таке – ми вже один одного знали
Така собі дівчинка кумедна…
Дивно, бо вона десь 160 (з чимось)… білявка.. і в неї голубі очі….
Описання кумедне.. навряд хтось зрозуміє чому, хоча якщо трохи подумати, то зрозуміло…
Але все ж це зовсім інші очі… - зовсім не ті……..


[показать]