[535x699]
Втянувшивсь в написание заявок, обнаружил у себя в шкафу книгу, купленную лет семь назад. Тогда я, поддавшись порыву коллекционера, купил ее только из-за серии в которой она издавалась. Попытавшись прочитать семь страниц в начале, и семь страниц в середине, я решил оставить эту книгу до лучших времен.
Тут я перейду на українську, бо інакше вийде якось непорядно.
Отож, книга – це збірка поезій і перекладів Святослава Гординського. Він народився в Коломиї у 1906 році. Він відомий як архітектор (Собор Святої Софії в Римі), художник (25 церков в Америці, Європі та Австралії, та п’ть кафедральних соборів – 2 у Вінніпегу, в Римі, Мюнхені, Мельбурні), поет, літературний критик, перекладач, історик літератури. Він навчався малярству у Львові, Берліні, Парижі. Був спеціалістом з візантійського мистецтва. Коротше – якщо не людина Відродження, то десь не далеко. І до того ж він ще в дитинстві втратив слух, і спілкувався за допомогою записок... Отакий от Святослав Гординський.
Вчора я знову взяв його книжку з наміром почитати його переклади (він переклав всього Війона, багато з Бодлера, Шекспіра, і Слово о Полку Ігоревім). Проте я до перекладів не добрався, зупинившись на його поезіях.
Ось одна, штука, що мені сподобалась
Листи з Парижа
(Уривки)
Живу в старім Quartier Latin*
Вгорі, на п'ятому етажі,
Куди по кілька раз на день
Старими сходами вилажу
І, відідхнувши після них,
В затишші радісної праці
Сідаю біля фарб і книг,
Незнаний друг і Муз, і Грацій,
І там, під небом голубим,
Високо, на верху мансарди,
Де лиш антени й голуби
І підіймається до хмар дим, —
Творю синтези барвних плям.
А по вечірньому блуканні
Крізь світ фантазій і реклам
І дивних зустрічів нежданних,
Чекаю на північний час,
Коли притишуються змисли
(Бо ж ніч — найкращий метранпаж
Для творень і монтажу мислей).
Читати далі