Не знаю, як ви, а я мед не дуже люблю. Хіба що щойно викачаний – рідкий і духмяний, що,наче розплавлений бурштин, повагом стікає з ложки на окраєць свіжого Кутського (ну, або ще хіба колійового з Франківська) хліба. Кращими за це можуть бути хіба соти – найсмачніша із жуйок! Але спробуй-но випросити їх у діда – хіба що він десь відвернеться чи піде у справах…

Досі не можу забути й тортів зі щирого макового тіста – такі вміли пекти хіба мій прадід Місьо, в якого не один рецепт переписала Цвєкова (знана авторка кулінарних книг Дарія Цвєк, – Авт.), косівська бабця та мама.

А ще – терпіти не можу комарів: і яка сатана вигадала цих паразитів, що плодяться лишень для того, аби попити з нас крові. Та нічого, ще трохи, і “як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста (28 серпня) – забере їх нечиста!