Назначу час прощания с Землею
И превращусь в космическую пыль…
А через тыщи лет вернусь травою,
В степи наткнешься на седой ковыль.
А, может, легкой прилечу снежинкой,
Паду на веер девичьих ресниц,
Растаю-и соленою слезинкой
Скользну с щеки, лишь легкий вызвав бриз.
Александр Хотимский - Uncle Sasha
Друзья!
Мы не умрём от голода, мы умрём от смеха, пока так пишут наши дети и внуки:
... Лермонтов родился у бабушки в деревне, когда его родители жили в Петербурге.
Онегину нравился Байрон, поэтому он и повесил его над кроватью.
Хлестаков сел в бричку и крикнул: Гони, голубчик, в аэропорт!
Отец Чацкого умер в детстве.
«Времена» Я вылью краски на холст Их осень разбавит росой. Чистота беспредельных границ Пусть сольётся с твоею душой!
А мороз составит узор Моя грусть мне покой не даёт. И снежинки оставят налёт Твоих слёз, закованных в лёд. |
Я кисти брошу весне Пусть она краски все оживит. Я не знаю и сам, почему? На неё так за это сердит.
Ну а лето создаст колорит И рисунок почти что готов. И останется малость совсем: Лишь немного прощальных слов! Е.И. |
Сьогодні допис на фейсбук моєї гарної знайомої змусив сильно замислитися, що нас чекає далі. Йшлося про 1 вересня, про те, що вона була у військовій формі і що люди її обходили стороною… Позавчора в мене була розмова з військовим, який перший раз майже за 2 роки вирвався у відпустку, а його дружина, за годину до його приїзду, поїхала в санаторій, бо вона втомилася і хоче бути просто жінкою…
Ще за тиждень до того я мала розмову ще з одним військовим, який на фронті втратив всіх побратимів, дуже довго оговтувався від поранення, повернувся додому, а дома його чекала дружина і ще один чувак, бо вона теж втомилася і хоче просто щастя…
Декілька днів тому я мала розмову з жінкою, у якої чоловік повернувся з фронту і постійно закриває штори у всіх кімнатах, а це її дратує і вона мене запитувала: коли це все припиниться…
1. Я - Пустота». Если вы чувствуете на себе чье-то отрицательное воздействие, внутренне расслабьтесь, представьте себя бесплотной субстанцией, воздухом, пустотой и... подставьте себя удару.
Он пройдет сквозь вас и рассеется в пространстве. Будьте хладнокровны и не поддавайтесь сомнениям.
Спокойно пропустите удар через себя, не бойтесь сделать это.
2. Психологический прием. Это очень мощное средство, которое работает на вашу карму. Поэтому его можно назвать кармической защитой.
Сама не знаю, чому моя реакція на цей шедевр не дає мені спокою з того дня, коли я вперше побачила це полотно.. Побачила на одній з сторінок мережі у вільному доступі. Побачила, прочитала відношення автора поста до написаного на полотні сюжету і... просто прийшла в ступор. В мене зовсім інше сприйняття...і, думаю, що саме воно має бути таким, а не іншим...ми ж люди...Тому приведу тут сам авторський допис і потім мою думку.. Йдеться про сцену з Великого потопу — це картина Жозефа-Дезире Курта, зображуючого Ноєв потоп, яка написана в 1826 році .
Привожу текст коментаря авторської публікаціі:
"Ця картина показує чоловіка, який відчайдушно намагається врятувати свого батька і повністю ігнорує свою дружину та сина, які йому близькі. Його син - найлегша вага, яку він може швидко врятувати. Який посил хотів передати художник через це полотно?
Представлення персонажів на дошці:
- БАТЬКО : Минуле
- ДРУЖИНА: Життя
- СИН: Майбутнє
Тлумачення твору:
Людина, яка вперто чіпляється за своє МИНУЛЕ, руйнує своє ЖИТТЯ і ставить під питання своє МАЙБУТНЄ"
***
Привожу таке (моє) бачення і сприйняття сюжету, яке я підтримую:
"А ще існує така трактовка і, як на мене, заслуговує на визнання саме цей погляд на біблійський страшенний сюжет на полотні - чоловік не міг інакше вчинити..адже жінка тримається за сук.. можливо, він просто оцінив обстановку та кинувся на допомогу тому, хто вже тоне...це ж так по-людяному.."
***
До чого я ? Не знаю. Для себе. Ще буду думати.. Не можу навіть собі уявити іншого варіанту сприйняття... От вам і сила мистецтва. Кожен сприймає і трактує на свій лад - хтось спасає батька і вважає це нормальним, а хтось "руйнує своє ЖИТТЯ" ... Не подобається мені така алегорія вчинку ..вчинок же благородний..
Метр остался. Остался вдох. Мы на лестнице без перил.
Где-то рядом смеётся Бог. Тот, что всё это сотворил.
Выдал право на пир войне. Рассчитал нас по одному
И смотрел, как толпа теней, Спотыкаясь бредёт к Нему.
Шкаф открытый. Сгорел диван. Рядом мальчик. Не добежал.
Вея дымом, горит трава. Растеряла слова скрижаль.
Платье треплется на ветру. Горло не выдаёт молитв.
Если я не вернусь к утру - Отмоли меня. Отмоли.
Рагнарёк ли, Армагеддон. Смерть не любит излишний лоск.
Ты услышал бы детский стон, Да, в ушах Твоих мягкий воск.
Мы сидим на останках лжи, Наливая себе за край.
А душа со вчера дрожит, Глядя в страшный весенний рай.
Каждый день мы видим, как основные средства массовой информации бомбардируют человечество пропагандой, поскольку их тактика, основанная на страхе, пытается манипулировать нашими эмоциями, действиями и поведением, чтобы в конечном итоге стать более автоматичными, запрограммированными и предсказуемыми.
Ежедневно МСМ постоянно распространяют пропаганду, основанную на страхе, подчеркивая все усиливающийся хаос в мире.
Комбинация представляет собой блестящую ловушку соглашения, которая очень хорошо служит сильным мира сего, а они - повелители межпространств.
Однажды я встретил бездомную кошку:
- Как Ваши дела?
- Ничего, понемножку..
_________________________
|
|
Вчися без мене дихати, мамо,
Боляче рідна… Ти сили збери…
Біль не відпустить і меншим не стане,
Але ти дихай… Матусю, живи.
Вчися без мене Сонцю радіти…
Стежечка в’ється — іди, мамо, йди.
Я би хотів… Та на білому світі
Шлях мій скінчився у буднях війни.
Вчися без мене, мамочко, жити.
Серце своє по крупинці збери…
Любов свою сій… І улюблені квіти…
І на могилку мою принеси…
Тільки живи… Дихай матусю…
Подумки міцно мене обійми…
І помолись за мою грішну душу.
Вибач за сльози… За біль цей прости.
Рамочка від Beauti_Flash
Между нами – тончайшая нить,
Ты – во мне – маетой внутривенною. Как могу я тебя не любить... Ты же – мир мой. И жизнь. И Вселенная. |
|
|