[320x220]
Если маленький, то можно
Взрослым кушать осторожно.
А большой похож на сердце —
Кто не знает, дети, перца?
[300x240]
Друг детей и сторож славный,
Ночью он на даче главный,
Даже громче, чем сверчок —
Это, деточки, Жучок.
[260x240]
У нее растут кудряшки,
Как у маленькой Наташки.
Только рыжая головка —
Это, деточки, морковка.
[320x202]
Круглый он и полосатый,
И немножечко пузатый,
Наш любимый карапуз —
Догадались кто? Арбуз!
[311x240]
Плод на дереве растет,
Из него хорош компот,
Не еда для ласточки,
Но еда для зяблика,
Это, дети, яблоко.
[320x221]
Птицы так летать не могут —
В небе строит он дорогу.
Кто его не узнает?
Реактивный самолет!
[302x240]
В ней так вкусно кашу варят,
В ней и тушат, в ней и парят.
Руку в ней мочила Юля.
Это, деточки, кастрюля.
[320x200]
Кто жужжит на даче нашей,
Иногда над манной кашей,
Дом имеет у села?
Догадались вы — пчела.
[439x337]
Что сажает наша мамка,
Для чего копает ямку?
Посади ее немножко —
Много вырастет картошки.
[651x600]
Что ценней всего на свете?
Всё, конечно, скажут — дети!
Потому, прослушав сказку,
Попроси купить раскраску,
Если ты захочешь знать,
Как сажать и поливать
И капусту, и картошку,
Перца горького немножко,
И лучок, и кабачок,
Почему нам друг жучок.
Кто раскраску прочитает —
Тот хорошим вырастает.
Мені погано. Чуєш ти чи ні
Зірвались з гілок пташки, як пісні.
Над дахом осінь вкотре проплыва
І моя пісня, майже, не жива.
Муляє абищиця,
І чомусь не нищиться.
І чомусь під вечір, так мене ляка.
Без чого не скоїться –
Вечір не загоїться,
І не заспокоїться
Черемош-ріка.
Ти вийшла заміж, дівчинко моя.
Як після цього крутиться земля?
А я ж намріяв марного колись –
Необережно в очі подививсь.
Ось яка абищиця,
Ось чому не пишеться,
Сльози ллє берізка і тремтить верба.
Світ тепер дізнається
Чом ріка лякається,
І бузок ламається,
Як стара журба.
Колись тут жили люди. Панували…
Я під вербою бачив терези,
Дві бодні в котрі наливали –
Вино в одну, а в другу бринзю від кози.
А ось серпанок – равлики на йому.
Колись в нім хизувалась господиня.
А далі бачу сукня темно-синя.
І вишивка така мені знайома.
Та не судилось – чвари, чі отрути,
Чі може тиск нестерпного житя,
Можливо термін – термін має бути,
І він завжди веде до забуття.
Колись тут жили, гомоніли діти,
Світило сонце ясне їм в горі.
Та біль у грудях нам ніде не діти –
Не заспокоять дикі чагарі.
Ламкий твій стан. Ти ласа як цукерка
В твоїх лабетах хороше мені.
Ти майже мавка, майже баядерка,
І так мені бажанна навесні.
Я мружу очі, плекаю нагоду,
Як би ти вийшла ластівка моя
Хоч ненадовго по холодну воду.
Тебе чекаю біля ручая.
Не сходять з дум твої глибокі очі
І ластовиння твоє золоте,
Та сльози ллю, бо крук мені шепоче, -
Вона до тебе більше не прийде.
Ти десь блукав і трохи забарився,
А пан один відвіз її в Париж,
І там він з нею дуже одружився,
А ти тут галасуєш і свистиш.
Тобі байдуже, найдорожчий друже.
Між балачками є така одна:
Мої грабки вже не хвилюють дуже,
А тільки пересічна давнина.
Я безпорадний – важелів немає,
А як іх мати? – Вади не дають.
Буслину пісню, хто ж її спіймає?
І чим тепер я душу втамую.
Душа вагітна - навантажив душу.
Я горілиць, як блискавка впаду,
Але співати все одно я мушу,
Хоч кажуть,- винятково у аду.
Збирав валізи до тяжкої втоми,
А в тих валізах виплати моі.
І є такі, що зовсім невідомі.
І навіть, друже, закиди твоі.
Бувай! Пішов я…
Так вже спромоглося.
Ти ще почуєш пісню кураю.
Хоч моє гроно ще не налилося,
Та ти заходь я все одно наллю.
Капці мої, капці
Де ж ви забарились?
Я стою у кепці –
У наш клуб намиливсь.
У шкарпетках вийду.
Кінофільма зичу.
У кумиці пройди
Чоботи позичу.
А кумця немає,
Десь він ікла точить.
Три доби сягає,
Як він комір мочить.
Вже на мене, капці,
Селами й містами,
Називають хлопці,
- Диво з чоботами…
Де ж ви мої капці?
Може, хто не знає –
Коли кум в гулянці
Їх кума ховає.
Лає баба індика -
Бо тулиться до півника.
Чи то псіхологія,
Чи орнітологія.
Воно й справді диваки
Твої, бабця, індики.
І як на тіі звички
Та дивляться індички?
Та вони давно в печі,
І чекають діда,
Бо без того у ночі
Він не пообіда…
Хвате, бабцю, балачок
Хто ж того не знає,
Без курчат, та індичок
Не таке буває.
Каже бабця,- в курнику
Постелю солому.
Як дівчат собі знайдуть –
Хай ведуть додому.
Переймаюсь бідами твоїми
Як без них… Таке воно життя.
Стежать обережно херувими
Ніби забеспечують тертя.
Нас Господь повчав через дитину
(Так земля із небом розмовля…)
Я такою ж бачу Украіну.
Що своїх рятує немовлят
Щоб душа як слід перехрестилась,
Сдерся бруд з одвічної душі,
Щоб вона уже не помилилась
Навіть, коли пишуться вірші.
Помолюсь, Хоч так як слід не вмію,
Мало пив свяченої води,
Боже! Сбережи Анастасію!
І своє всесилля доведи.
Ой, дівчина косу розплетала,
Дліну косу вона розплетала,
Тай засумувала,
Пісню заспівала,
В свою косу квіточку вплетала.
Ой дівчина Іванка чекала
Молодого Іванка чекала
Чи сама не знала,
Зіроньки питала,
Про Іванка зіроньки питала.
Де він, зорі, ви мені скажіте
Чорнобровий ви мені скажіте
Чи мене шанує,
Чи мене кохає,
Чом сьогодні він не поспішає.
Кажуть зорі він вже одружився
Чорнобровий красень одружився
Другу він цілує,
Другу пригортає,
А про тебе мабуть забуває.
Ой у полі дівчина гуляла
Молоденька дівчина гуляла
Квіточки збирала,
Пісеньку співала,
Сумну пісню дівчина співала.
Реєструє БТІ
Банки, хати, кураі
Хто цього не розуміє
Того знищать бабаї.
Буде день, і буде ніч,
Доларі, та єврики
В цьому друзі певна річ
Ніякої евріки.
Не складайте рубаї
А працюйте в БТІ
Буде сало і маця
Лапця-дриця, гоп ця-ця.
Як на продаж вам пече
Взяти витяг чі що ще
А ніхто вас не дахує…
БТІ вам нарахує.
Хай би йшли під три чорти
Пуза здоровенькі.
Гривень де на всіх знайти
Й бакси зелененькі.
Схожі на пародію
Мої нісенітниці
Бо за цим добродію
Спогляда міліція.