https://www.facebook.com/ira.tsilyk/posts/881322638570598?fref=nf
Іра Цілик
16 Май в 9:49 · отредактировано ·
«Але, будь ласка, давайте не про війну», –
Організатори знов і вкотре просять.
«То що читати?» – брови хатинкою гну.
«А про любов. Бо війни всім уже досить».
А про любов – ну, добре, нехай про любов.
Коханий, знаєш, я все ходжу по колу.
Без тебе світ тут посипався, от їй-бо.
І навпаки – я зібрана, як ніколи.
Та ж розберусь, як почистити пилосос
І як втискатись ночами в пусту постіль.
Але ти знаєш, сьогодні снився цей сон:
Порожнє місто і крик, ніби чийсь постріл.
Ти гладиш згини якоїсь з чужих траншей,
Я обживаю свій паралельний вимір.
Із снів яскравих, ніби альбоми Taschen,
Ми повернемось в майбутнє цілком новими.
Так, всім у Києві досить війни, авжеж.
І я мовчу про Слов’янськ чи Піски, тим паче.
А пух з тополь, дивись, атакує вже –
Летить і липне враз на армійський "хавчик".
Що про любов… Так все ж про любов кругом.
Цей теплий дощ, ці чорні шляхи рядами,
І мокрі щоки, і небо, і полігон
Із усіма – й твоїми також – слідами.