Донбасс давно начали "отделять" от Украины, нас заметали под поребрик - Оксана Забужко.
Марина Евтушок
О книгах, декоммунизации и сталинских законах, которые действуют в Украине

Украинская писательница ОКСАНА ЗАБУЖКО в интервью "Апострофу" рассказала об успехах отечественного книжного рынка после введения ограничений на ввоз российской продукции, о декоммунизации, которая еще не добралась до глубинных уровней и не искоренила сталинские законы в Украине, и об информационном захвате Россией украинского пространства, который начался еще по крайней мере 15 лет назад.
- Для начала хочется подвести книжные итоги 2017 года – уже можно говорить об эффекте от ограничения на импорт книг из России?
Моя нова мусарня... по-старому: Псы Авакова подбрасывают патроны
/url при обыске (правильнее назвать не обыск а бандитский налет) у бизнесмена! Ублюдки не знали о камерах наблюдения в доме! Сделаем мусорских мразей популярными!
...Без ризиків нема життя, без ризиків нема прогресу. Вони існували й тоді, коли Україна була фактичною нео-колонією Росії, вони є й зараз – коли Україна вільна. Просто ризики ці різні. У совєцкому, а потім СНГ-шному рабстві нас мало хвилювали зовнішні загрози, світ нас не вважав самодостатньою державою і не надто вимагав, щоб ми його розуміли. Взимку 2013-го нас турбував тільки режим Януковича і беркутня, і ми тоді не могли осягнути всієї глибини тих небезпек, з якими нам доведеться зіткнутися.
Потім ми це зрозуміли. Але не знали, що з усім отим знанням робити. Нарешті, потроху ми навчилися ці ризики локалізувати, і вчимося цьому й досі. 2017-й дав нам багато уроків.
1. Загроза російського наступу. До війни ми вже звикли – окопної, війни, як тепер кажуть, «малої інтенсивності». Але десь підспудно усвідомлюємо: цим все не закінчиться. Щороку чекаємо загострень: то, коли багнюка підморозить і танки ворожі зможуть пройти, то, коли «зеленка» приховає наступ, то до 100-річчя «жовтневої революції» чи дня народження Путіна – в Кремлі полюбляють прив`язувати криваві провокації до «червоних дат календаря».

Але найтривожнішим видався кінець літа й початок осені, коли Росія на території Білорусі розпочала військові навчання «Запад-2017». Заявлені там були лише 12 тисяч військових, але, як зазначали експерти, реально на всіх напрямках було залучено 230-240 тис. осіб, понад 10 тис. одиниць бойової техніки, близько 100 літальних апаратів та близько 40 кораблів і підводних човнів.
Ми з тривогою чекали російського наступу з кордонів Білорусі та, як мінімум, відвертого аншлюсу цієї поки що незалежної держави. Певною мірою можна сказати, що анексія відбулася: російське ФСБ взяло під контроль кордони Білорусі, там заплановано створити нові повітряні військові бази; очевидно й те, що значна частина військ, що брали участь у навчанні, залишилася біля північних кордонів України.
На жаль, у 2018 році ризик нападу з боку Росії не зменшиться. А, скоріш за все, стане ще більшим. Про це свідчать заяви секретаря РНБОУ Олександра Турчинова, генерала Євгена Марчука, дані західних розвідок. А буквально днями керманич корпусу морської піхоти США Роберт Неллер попередив американських військових, що насувається велика війна. Очевидно дозвіл Білого дому – почати озброювати Україну – це й наслідок усвідомлення загрози, що нависла над світом.
Відсунути загрозу може лише сподівання Кремля на те, що план Суркова спрацює, і Україна дозволить захопити себе без бою. Поки що ми (своєю поступливістю чи її імітацією) залишаємо Росії шанси на це.
2. Трамп і друзі Путіна у владі країн Європи. На початку року ця загроза здавалася вельми серйозною. Новий американський президент наполегливо засвідчував свою повагу до Путіна, до того ж був оточений прихильниками й «зв`язковими» кремлівського безумця. Песимістичний сценарій віщували французькі вибори – між помірковано промосковським Саркозі і дуже промосковською Марі Ле Пен, ріс рейтинг неонацистів у Німеччині й Австрії, а євроскептиків – у Нідерландах. Нарешті, Євросоюз покинула Британія.

Втім,
Самое большое преступление нынешней власти – они убили социальную энергию которая появилась после революциию
[696x522] Однажды политика сбила машина, он погиб и попал на небеса. Там его встретил Апостол Петр и сказал:
— Добро пожаловать! Вы находитесь у ворот Рая, но место, в котором вы проведете вечность еще не определено. Выбор будет за вами. Согласно правилам, вы должны провести день в Аду и день в Раю, чтобы потом сделать свой выбор.
— Зачем все это? Здесь и думать нечего – Рай, конечно!
«Мне жаль, но правила есть правила», — с этими словами Петр повел политика в Ад.
Он вошел в ворота преисподней и оказался на зеленой поляне для гольфа. Рядом стоял шикарный ночной клуб, из которого повыходили его бывшие коллеги и друзья. На них были надеты шикарные костюмы, они смеялись, жали политику руку и вспоминали прекрасные дни на Земле, когда все они вели беззаботную жизнь и хорошо зарабатывали на других. Шампанское, икра, лобстеры, танцы, красивые девушки… Да еще и дьявол оказался дружелюбным парнем! Но день подошел к концу, и политику пришлось снова вернуться к воротам Рая.
В Раю тоже было неплохо: чудесные сады, вокруг пушистые облака, ангелы играют на арфах и льются красивые песни. Через 24 часа к политику подошел Апостол Петр, чтобы узнать его окончательный выбор.
Тот задумался на несколько мгновений и сказал:
— Даже не знаю… Никогда не думал, что скажу это… Но я выбираю Ад!
Петр вздохнул и повел политика к воротам Ада. Когда они пришли, политик был поражен: гольфа нет, клуба тоже, друзья варятся в котлах, вокруг ходят страшные чудовища. Тут прибежал дьявол и положил на плечо политика свою лапу с огромными когтями.
— Я не понимаю, — сказал политик. – А что произошло? Вчера тут было так классно: вино, девочки, пляски, а сейчас мои друзья горят в огне! Как же так?
Дьявол усмехнулся и ответил:
— А чего же ты хотел, старина? Вчера была предвыборная компания, а сегодня ты проголосовал!
З кожним кроком носіїв влади в мене наростає песимізм -- наскільки реальна наша державність. Бо влада парошенки і його більшості у парламенті і в уряді не лише здійснюють поступову руйнацію державовладних структур, а і своїми вчинками (навмисно чи із-за недоумкуватості) дискредитують Українську державу як явище і суб'єкта.
Буквально за останній місяць:
1) почалась атака на органи, що утворені для боротьби проти корупції. Хоча мину повільної дії під них (на всякий випадок) вони заклали ще у законі про НАБУ, про що я суспільство попереджав ще з 2014 року;
2) на всесвітню нараду міністрів юстиції і генеральних прокурорів щодо заходів стосовно повернення вкрадених активів, яка відбулась на початку місяця у Вашингтоні наші Генпрокурор і міністр юстиції, як перші особи, не поїхали (мабуть на такій нараді прийшлось б позичати очі у Сірка), прикрились Ситником і Холодницьким, а з доповіддю мав виступати посол Чалий (він що профі і в темі?);
3) наступний дискредитуючій жах нашої державності -- мантії ново склепаному складу Верховного Суду вішає по панські як холопам, якійсь там Піноккіо (власне ім'я Букіккіо) -- шеф консультативної (навіть не владно повноважної) структури при Раді Європи (запопадливо розрекламованої в нас Венеційської комісії). Навіть якщо б хтось приїхав сюди із реальних структур Ради Європи, то такі дії також були б, з боку українців, проявом холопської меншовартості. Пора вже гонор мати. А хто ж цій Піноккіо, про нього я вже в постах писав -- москвофіл, якій у вересні на УІ Всесвітньому Конгресі конституційних судів у Вільнюсі намагавсь влаштувати обструкцію литовцям за те, що вони не пустили на Конгрес суддів московитського конституційного суду. Литовці все робили законно, бо вони, на відміну від української запопадливої влади, оголосили персональні санкції, як не в'їзних, всім, хто брав участь у процедурі анексії нашого Криму -- депутатам, сенаторам, суддям, міністрам. А цій хмирь із Венеційської комісії, намагався пропхнути в обхід санкцій московських суддів наїжджаючи на Голову Конституційного суду Литви. То що, "шану" такім піноккіям як нам розуміти -- як ментальність меншовартості чи прояви прямого колаборантства пана парошенки ?
А як відноситись до суддів цього ново склепаного суду (до речи невідомої держави, бо зараз з назви не видно, хто вони), які запопадливо любились цьому агенту кремля ? Що після цього я буду вірити в їхнє "справедливе правосуддя" ???
4) А формування Конституційного суду, якій за статусом має бути гарантом верховенства Конституції України ???
Як з цім у нас ?
а) підставили під не легітимність суддю (не його вина), якого обрано з'їздом суддів, бо привели до присяги на 7 робочій день, а в законі, що писали розумники із будки президента, чітко зазначено -- не пізніше 5 робочого дня з дні призначення (ч.2 ст.17 нового закону про КСУ). Це для чого це зроблено -- щоб тихо сидів і не вякав, а то буде як з тими, яких прибрав Янучар в 2010 році;
б) і зараз мене повідомили, що у понеділок 18 грудня, президент вже може
Вы не поверите, но Швеция до середины XIX века считалась страной, насквозь пораженной коррупцией. Теперь коррупции там нет.
Сначала перечислим основополагающие нормы международного законодательства как результаты интеграции мирового опыта противодействия коррупции.
Опыт противодействия коррупции различных стран обобщается не только в нормах их национальных законодательств, но и в нормах международных конвенций и договоров, выработанных в продолжительных дискуссиях с привлечением ведущих экспертов со всего мира. Общепризнанные понимания коррупции и наиболее эффективные системы антикоррупционных мер описаны в трёх важнейших международных конвенциях: ООН против коррупции и двух — Совета Европы — Об уголовной ответственности за коррупцию и О гражданско-правовой ответственности за коррупцию.
Конвенция Организации Объединённых Наций против коррупции (UNCAC) была принята Генеральной Ассамблеей ООН (резолюция № A/RES/58/4 от 21 ноября 2003 года). В этой Конвенции представлены согласованное мировым сообществом понимание коррупции, её природа, а также меры противодействия коррупции. В Конвенции ООН против коррупции признаётся, что коррупция подрывает развитие, ослабляет демократию, борьбу с организованной преступностью, терроризмом и другими угрозами всеобщей безопасности. Конвенция ООН против коррупции имеет целью развивать антикоррупционное сотрудничество на международном уровне.
В частности, статья 20 Конвенции ООН против коррупции, в которой даётся определение понятию «незаконное обогащение», понимаемое как «значительное увеличение активов публичного должностного лица, превышающее его законные доходы, которое оно не может разумным образом обосновать». Мировое сообщество признаёт полезность признания незаконного обогащения «в качестве уголовно наказуемого деяния, когда оно совершается умышленно», потому что расхождение декларируемых доходов и реальных расходов коррупционеров существенно легче обосновать, чем совершение ими конкретных коррупционных действий.
В соответствии с нормами статьи 20 Конвенции ООН против коррупции рекомендуется, чтобы можно было признавать незаконное обогащение основанием для уголовного наказания. Это существенно повышает для коррупционеров риски наказаний за коррупцию, даже в случаях недоказанности их участия в тех или иных конкретных коррупционных действиях, а потому создаёт и поддерживает мотивацию отказа от коррупции.
В Европейском Союзе введена не только уголовная ответственность за коррупцию, но и гражданско-правовая, т.е. не связанная с уголовными обвинениями, а предполагающая разбор в судах гражданских исков, в частности,
Они не смогли повторить ни одного российского "шедевра" из г&вна. Взяли и сделали водный велосипед.