Дорогі наші українці! Щиро вітаємо вас з Новим Переможним 2023 роком! Цього літа ми поїхали з Колумбії для того, щоб співати українські пісні по різним країнам Європи: Іспанія, Франція, Чехія, Австрія, Хорватія, Польща, Румунія.
Хто вони ці загадкові музики якіспівають українські пісні?
Про це розповідає керівник гурту Янко.
Коли ж колядують в Україні? На Покутті це роблять уже на Святий вечір; на Слобожанщині та Гуцульщині – у 1-й день Різдва; на західному Поділлі – на 2-й день свят вранці.
Радіо МАКСИМУМ зібрало найкращі українські колядки, які мусять бути у вашому “репертуарі”. Гайда!
“Добрий вечір тобі, пане господарю” Колядка у виконанні Тіни Кароль:
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той другий празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
"Нова радість стала". Улюблена колядка дітей та дорослих
"Бог предвічний" — ця коляда є однією із найпопулярніших у Західній Україні. На Галичині саме “Бог предвічний” співають першою за святвечірним столом. Її також виконують у церквах після Літургії:
"Во Вифлиємі нині новина" — ця українська колядка не народна, а авторська. Слова та музика “Во Вифлеємі нині новина” належать Остапу Нижанківському (1862-1919), хоча про це мало хто знає.
"Бог ся рождає" — авторська українська колядка від Остапа Нижанківського, давно стала народною.
"Небо і земля нині торжествують" — популярна колядка за межами України.
"Тиха ніч" — ця різдвяна пісня була створена в Австрії в 1818 році. Одна із найвідоміших колядок у світі. Вона навіть належить до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
"По всьому світі стала новина" — ще одна авторська колядка в нашій добірці. Текст і музика цієї пісні належать відомому українському композиторові Кирилові Стеценку:
"Спи, Ісусе, спи…" — замикає наш список колядка Йосифа Кишакевича “Спи, Ісусе, спи…”. Прониклива мелодія колискової та зворушливі слова дарують нам різдвяний затишок та віру в дива:
"Наше Рождество в этом году с горьким привкусом, но мы сегодня все вместе и загадаем единственное для всех желание, одно на всех.
И ощутим радость. Одну на всех. И поймем истину. Одну на всех.
Мы будем отмечать свои праздники! Как обычно. Мы будем улыбаться и радоваться. Как обычно.
Отличие одно: мы не будем ждать чуда, ведь творим его сами. Христос родился! Славим его!"
Из поздравления народу Украины президента В. Зеленского.
Британский телеканал Sky News раньше показал спутниковые снимки Киева в январе этого года и декабре. На фото видно, как выглядит столица после ракетных обстрелов по критической инфраструктуре со стороны страны-агрессора РФ.
А вечером 23 декабря в Киеве засияли Андреевская церковь, Национальный музей истории Украины, Колокольня Михайловского Златоверхого монастыря и Колокольни Софийского собора. На них появились световые проекции с украинскими государственными символами, абстракциями на рождественскую тематику, вышиванками и подсолнечниками. Акция прошла в рамках арт-тура известного швейцарского художника по свету Герри Хофштеттера "Рождественский свет для надежды".
Українка, яка втекла до Польщі, співає гімн на благодійному концерті
Журналисты провели 8-месячное расследование действий российской армии в Буче и идентифицировали причастных к массовому убийству на улице Яблонской
Издание The New York Times опубликовало итоги расследования, авторами которого стали 8 журналистов (видео и текст). Журналисты опросили очевидцев событий марта 2022 г., когда город находился под российской оккупацией, а также собрали другие доказательства: телефонные перехваты, радиопереговоры, записи с камер наблюдения, видео от правительственных источников и т.д.
Как выяснили авторы расследования, на улице Яблонской в Буче от рук россиян погибли 36 человек. В итоге общения с членами семей, друзьями и коллегами погибших, а также использовав спутниковые изображения, видео с мобильных телефонов, сообщения в соцсетях и текстовые сообщения, журналисты отследили последние моменты их жизни и опубликовали их истории.
Просмотр десятков свидетельств о смерти жертв на улице Яблонской показал, что большинство из них убиты огнестрельным выстрелом. В других случаях тела так обгорели, что судмедэксперты не смогли установить причину их смерти. В публикации утверждают, что исполнителями массового убийства на этой улице были российские десантники из 234 десантно-штурмового полка из Пскова под командованием подполковника Артема Городилова.
Журналисты пришли к выводу, что убийства на ул. Яблонской, прозванной "дорогой смерти", не были случайными, а происходили в рамках плана дальнейшего продвижения российских войск в сторону Киева. Во время "зачистки" города русские военные обыскивали дома, искали мужчин боеспособного возраста. Участников теробороны отправляли на допрос в штаб, устроенный в доме номер 144, а затем казнили. Также российские военные убивали случайных прохожих – выходивших за продуктами или пытавшихся добраться домой.
Авторы публикации NYT установили имена не менее 22 военнослужащих из 234-го полка. В перехваченных разговорах русские военные использовали позывные Флакон, Астра и Уран. Первые 2 позывных, как выяснили журналисты, принадлежат командирам батальонно-тактических групп 234 полка. Позывной Уран имеет командир полка Артем Городилов.
Журналисты высчитали имена военнослужащих, анализируя звонки с телефонов, которые оккупанты отобрали у жителей Бучи. За ними установили по меньшей мере 16 военных, которые позвонили по телефону убитых ими местных жителей. Личности оккупантов подтвердили, найдя профили в соцсетях. Авторы расследования связались с их родственниками и даже побеседовали с 2-мя военными, которые подтвердили, что служили в 234 полку и были в Буче.
Запам’ятаємо його таким сьогодні, аби полюбити ще сильніше завтра ...
Знеструмлений, але не менш прекрасний.
У заторах і без курсуючих потягів метрополітену, але так само живий.
Це Київ 17.12.2022.
Запам’ятаємо його таким сьогодні, аби полюбити ще сильніше завтра ...
Владимир Зеленский и народ Украины стали лауреатами премии им. Карла Великого
Президенту Украины Владимиру Зеленскому и народу Украины вручена престижная Премия им. Карла Великого...
Международная премия им. Карла Великого — престижная европейская премия за заслуги в объединении Европы. Присуждается ежегодно с 1950 года германским городом Ахен лицам, внёсшим большой вклад в осуществление идеалов, под которыми учреждена премия.
"Мы подчеркиваем тот факт, что Украина является частью Европы и что ее население и представители ее правительства во главе с Президентом поддерживают и защищают европейские ценности.
"Украина — унитарная республика, которой пришлось пойти на огромные жертвы и подвергнуться неизмеримым страданиям. Украинский народ заслуживает самого большого признания за то, как он защищает свободу, демократию и самоопределение", — говорится в заявлении комитета премии.
СЛАВА УКРАИНЕ !
Повномасштабне вторгнення росіян в Україну призвело до найбільшої міграційної кризи з часів Другої світової війни – лише в Європі станом на сьогоднішній день перебуває близько 8 млн біженців.
Українців помітно серед тисяч європейців здалеку. Цей вираз обличчя... «Я втратив мирне небо». Європейці не знають як це «втратив мирне небо».
Найбільше біженців з України прийняла Польща – там зареєстровано їх майже 1,5 млн. Трохи більше мільйона українців із початку війни прийняла Німеччина. У Чехії зареєстровано трохи більше ніж 455 тисяч українських громадян. До десятки країн, в які від війни поїхали найбільше українців, також увійшли: Італія (171,5 тисяч), Іспанія (150,4 тисяч), Туреччина (145 тисяч), Британія (141,5 тисяч), Франція (118, 9 тисяч), Словаччина (99,3 тисяч) та Молдова (95,4 тисяч).
Невмирущі рядки Тараса Шевченка. Велич Дніпра. Талант Сергія.
Аби без вас!
Все інше — то дрібниці!
Порівняно із вами й зло — добро!
Візьму ліхтар і принесу з криниці
На п’ятий поверх я води відро.
Аби без вас!
В каструлі воду грію
Радію, що у нас в квартирі газ,
Та більше зігріває душу мрія
Про день, коли не буде в світі вас!
Аби без вас!
Ні флісові шкарпетки
Ні три халати то не привід для ниття!
Свічки, ліхтарики, вології серветки,
І віра в наше світле майбуття!
Аби без вас!
Я заряджу в машині
Хоча б на половину телефон
Та головне, що я живу в країні,
Де честь і гідність для людей — закон!
Настане день
Я знов наповню ванну,
В квартирі світло, інтернет і газ!
Наш світ нарешті стане бездоганним,
Все просто! В ньому більш не буде вас!
Автор: Юлія Олефір, Харків
Традиционно. На вопрос фб "что у вас нового", отвечаю: почти ничего.
Нет света. Нет воды. Нет покоя... Есть взрывы... есть прилеты.
Но есть Украина. Есть Одесса. Есть мы, и вера и надежда есть.
Есть ненависть к врагу. Есть вечные поиски смысловых подтекстов...
Враг - слишком благородно звучит. А это... отребье агонизирует.
Снег у нас первый ещё есть... и золотая роза цветёт в моем дворе.
[671x589]
И интернет пока есть...
p.s.
Есть старый фильм "Жажда"... сюжет не буду пересказывать,
фильм хорошо знают в Одессе, и не только в Одессе.
Сегодня в результате массированного российского ракетного обстрела Украины
разрушена водонасосная станция... та самая.
Только в роли разрушителей другие актеры.
А суть их подлая одна.
Автор: Людмила Шарга, Одесса
Справжні козаки шанували жінок, а українки відповідали їм коханням та вірністю. Стосунки між чоловіком та жінкою в Україні завжди були побудовані на глибокій шані та взаємній повазі.
Звичаї козаків пропагували серед січовиків безшлюбність, однак виховували у парубків шанобливе ставлення до жінки – матері, сестри, дружини, коханої дівчини.
Відсутність постійного спілкування з жіноцтвом на Січі не призводила до забуття, байдужості та зневаги, більше того, спричинювала обожнення жіночого начала.
Українська жінка завжди була чоловікові надійним товаришем, вірною супутницею, вправною господинею. Вона була готова у будь – який час відбити ворожий напад, при цьому пильно піклуючись про сім'ю. Вільний норов, гордість і самовпевненість української жінки сприяли її войовничості.
Нестабільне життя біля татарських кордонів зумовлювало необхідність озброєння. За таких умов жінки переймалися інтересами чоловіків і братів. І хоча Запорізька Січ була недоступною для жінок, проте українка мимоволі була пов'язана військовими обов'язками. Їй часто доводилося ставати на захист родинного вогнища, домашнього майна.
Життя на прикордонні привчало українських жінок до витривалості, самостійності, сміливості, вміння постояти за себе і свою родину із зброєю в руках.
Становище жінок в Україні за козацької доби було досить стабільним і регулювалося нормами, закріпленими світським та церковним законодавством. Жінка в Україні володіла свободою більшою ніж будь – де. Стосунки чоловіка та жінки були рівноправні, жінка мала велику свободу. Жіноцтво зберігало свої права, навіть розширювало їх, а суспільний устрій розвивався демократичним шляхом. Нарівні з чоловіками українські жінки були об'єктом прав і зобов'язань. Карні норми забезпечували цілковиту охорону жінки, інколи право брало їх під спеціальний захист, наприклад, вагітних жінок.
Дружина козака мала багато прав, які сьогодні можуть здатися дивними. За Правом - Законом Січі, удовиці козаків-героїв одержували довічну турботу села і право народжувати дітей від коханих мужів і парубків для збереження Слави героя й імені його.
Тому цей Закон-Право славили у піснях. Із загибеллю козака Нечая від його вдови народилося 12 синів. І усі вони несли його славетне прізвище, збудувавши ціле село. Так само постало і село Сумилівка і ще не менше сотні сіл на Русі.
Жінка козака, засудженого до смертної кари, мала непорушне право на його майно. Ні про яке переслідування дружини та дітей злочинця не йшлося.
Більше того, в Україні існував звичай, за яким лише жінка могла зберегти життя засудженому на смерть козакові, якщо згоджувалася взяти з ним шлюб.
За переказами, записаними у другій половині XIX ст. Г.П. Надхіним на Катеринославщині дізнаємося: „ Молодий козак за якийсь злочин був засуджений до смертної кари. Коли прочитали декрет і палач підвів засудженого до плахи, із натовпу вийшла дівчина і накрила хусткою його голову, даючи тим самим знак, що вона обирає його собі за чоловіка і тим звільняє від страти".
Поряд із Січчю не меншу, а нерідко й більшу роль у формуванні українського характеру відігравало жіноцтво. Найвищі чоловічі якості - честолюбство, сміливість, звитяжність тощо - завжди мали простір для цілковитого втілення на Запоріжжі, але ніколи не спрямовувались на «боротьбу за хатню владу». Жіноцтво ж мало доволі повну свободу самовираження вдома. Воювати козаку з дружиною вдома було не до лиця, бо «жінка за три кутки хату держить, а чоловік лише за один».
Проводжаючи чоловіків на Січ, жінки-козачки брали на себе всі обов'язки: господарські, виховання дітей, забезпечення родини. А під час ворожих нападів гуртувалися, бралися за зброю. Героїчний подвиг Орисі Завістної описує в історичній повісті «Облога Буші» М.Старицький. Ця мужня жінка не пошкодувала життя задля оборони рідної землі - підірвала себе і сотню ворогів, підпаливши пороховий льох.
І такі випадки непоодинокі - войовничих українок у козацьку добу було немало. Одна з них славетних українок - волинська княгиня Софія Ружинська. В 1609 році вона, особисто командуючи загоном у 6000 чоловік піхоти і кінноти, з прапорами й музикою взяла штурмом замок князів Корецьких у м.Черемошні. Мов Богиня-Берегиня, часто сама зі зброєю в руках захищала свою родину. Представницею того завзятою типу жінки-козачки була остання дружина Богдана Хмельницького Катерина.
Достеменно відомо, що жінки козаків брали участь у повстанських загонах часів Хмельниччини. Так, у 1584 р. шляхтянка Остапкова з
Споглядаю зараз, як навпроти моєї ділянки встановлюють нові магазини. Знаєте, такі готові конструкції, які привозять на машинах та встановлюють краном. Їх таких вже кілька тут, нових.
А ця сторона Харківщини бачила вже багато. Скоро рік, як тут були потоки біженців на захід. Була військова техніка — їх, ворожа. Було поступове згасання життя передмістя — менше машин, менше людей, світла менше, шуму менше, голосів менше, впевненості менше...
Колись тут не було їжі, аптеки були закриті, будинки покинуті. А сьогодні — голосно, багатолюдно та впевнено. Тільки час від часу ракети літають — а ми живемо. Тільки час від часу вибухи чутно — а ми працюємо. Тільки світло відключають — а ми все одно будуємо.
Росіяни напали на Україну, але Україна встала, скинула з себе частину нечисті, та продовжує працювати.
Що унеможливлює перемогу росіян. Бо треба вбити самі паростки підприємництва та жаги до життя, що є в Україні — щоб казати, що вони нас перемогли. А таке не вбивається...
Автор: Олена Кудренко, українська письменниця і блогер, Харків
[526x314]
Наверное, самый глупый аргумент, который попадался мне в российских "патриотических" блогах — территориальный. Огромная Россия ну никак не может проиграть войну небольшой Украине.
Войну выигрывают люди, а не территория. Даже если мы забудем, что 2/3 территории России — вечная мерзлота, а Украина — крупнейшее после России государство Европы. Больше, чем Франция, Испания или Германия.
Россия много раз проигрывала войны небольшим странам. В 1905 проиграла войну Японии. В 1919 проиграла войну Литве. В 1920 проиграла войну Финляндии. В том же году проиграла войну Эстонии. Через год проиграла войну Польше. В 1939 году советские ЧВК проиграли войну в Испании. Обладая подавляющим превосходством, не смогла разгромить Финляндию в 1940. Проиграла войну в Афганистане. Проиграла первую чеченскую войну. И войну в Украине проиграет с разгромным счетом. В пропорции десять к одному.
Супруга президента Украины Елена Зеленская выступила перед депутатами парламента Британии и призвала к организации спецтрибунала, который должен осудить виновных в агрессии России против Украины.
Она напомнила о том, что в 1942 году в Лондоне правительства в изгнании оккупированных нацистами стран подписали Декларацию о наказании за военные преступления, которая стала основой для Нюрнбергского трибунала.
Украине, Европе и миру нужна сейчас именно такая справедливость. И ее основы снова могут быть заложены в Лондоне", - сказала Зеленская.
Первая леди Украины встретилась с Королем Великобритании Чарльзом ІІІ
Глава Англиканской церкви прибыл в Украину сегодня. Это первый визит главы одной из крупных церквей в находящуюся в состоянии войны страну Европы. Украине и России понадобится три поколения для того, чтобы примириться после войны, сказал Епископ Кентерберийский во время визита в Киев.
1 декабря, на Киевском форуме по безопасности, выступила заместитель госсекретаря США по политическим вопросам Виктория Нуланд.
"США будут стоять с Украиной столько, сколько будет необходимо, поскольку американский народ понимает, что вы боретесь не только за свое собственное выживание, вы боретесь за всех нас. Попытки Путина осуществить насильственное завоевание, его военные преступления и ядерный шантаж, его попытки сделать голод оружием и заморозить Украину должны быть отбиты и побеждены", – сказала Нуланд.
Борис Джонсон лично помогает загружать помощь для украинских больниц.
Экс-президент Эстонии Тоомас Хендрик Ильвес 22 ноября опубликовал в Twitter «пиар-советы» для российских либералов:
1. Перестаньте быть такими самовлюбленными. Не говорите о «плане Маршалла» для России, когда те, кто должны будут его финансировать, ежедневно читают сообщения о новых зверствах в Украине.
2. Не называйте западных людей нацистами за то, что они не хотят, чтобы русские ездили в их страны. Мы видели слишком много плохого поведения, нападок и даже насилия в отношении украинских беженок и граффити с "Z" на стенах тысячелетних соборов, чтобы это терпеть.
3. Не угрожайте нам сценариями ужасных бедствий в случае отказа помочь вам финансово. Это называется шантаж или вымогательство. Никому не нравится, когда у него вымогают деньги.
4. Проявите немного ответственности и раскаяния за преступления России. «Это были не мы» не работает, когда все мы знаем, что либерал №1 называл грузин «грызунами» и оправдывал аннексию Крыма.
У нас різні цінності, різний світогляд, різні принципи.
Ми стоїмо на двох різних кінцях цивілізаційної прірви.
У нас - воля, свобода, правда.
У вас - рабство, диктатура, пропаганда.
Ми боремось за своє.
А ви за чиє, за які цінності прийшли з війною на нашу землю? Самі не розумієте.
Залужний: - Росiянам, якi насмiхаються, що українці сидять без свiтла, скажу, - нашi свiчки горять за ваш упокiй.
Сергій Притула громадський та політичний діяч, волонтер.