Старий київський романс. Солісти Капели Ревуцького

Левко Дутківський / Фото: facebook.com/mykhajlo.masliy

У рідних Чернівцях, які так оспівував і якими так гордився, в кардіологічному центрі, після перенесеного інфаркту і коронавірусу, 16 травня воєнного 2023 року близько 20 години помер один із основоположників української естрадної пісні, великий вчитель, композитор, музикант і стратег Левко Дутківський. До 80 повних літ додалося лише 37 мучених і хворобливих днів. Легенда української естради, засновник славнозвісного на весь світ ВІА «Смерічка»…

В українській мові є сильне слово – "жіноцтво", спробуйте його перекласти російською і ви зрозумієте, що там для нього немає аналогу. Всього 8 літер, але вони кажуть все про статус українських жінок, які не сто­яли осторонь історії, а творили її.

Соломія Павличко писала:
“Коли я думаю про Українську Жінку як колективний образ,
то на пам'ять приходять різні картини...

Всі вони живуть в одному просторі і часі, ніколи не перетинаючись,
не вдумуючись в існування одна одної, навіть в своє власне існування,
складаючи радше мозаїку образів, ніж один образ української жінки.
В цій мозаїці десь скраю є й моє обличчя – тієї,
котра прагне поєднати і зрозуміти їх усіх
і себе саму як українську жінку“.

Зараз особливо сильно відчувається вся сила нашого Жіноцтва,
яке воює, лікує, береже, рятує і нескінченно,
безмежно та несамовито любить!

Комментарий одного из зрителей:
Для Ричарда Абеля музыка — это бальзам для душевных ран.
«Это как если бы я хотел облегчить людям жизнь с помощью музыки», — говорит он.
Так он пытается поделиться со своей аудиторией тем, что ему дорого.
Поскольку инструментальная музыка не имеет языковых границ,
она является для него идеальным универсальным языком.

Доброволець із Франції Кевін Давид
загинув у боях за Бахмут



У Міністерстві закордонних справ Франції підтвердили інформацію ЗМІ про те, що французький доброволець був убитий в Бахмутському районі. 30-річний Кевін Д. до повномасштабної війни в Україні був гуманітарним працівником. Більше року тому він відправився в Україну, щоб приєднатися до ЗСУ.
Підрозділ французьких добровольців, які воюють в Україні, повідомили, що у чоловіка залишилася сім'я. "З важким серцем і величезним смутком ми поділяємо з вами смерть нашого брата по зброї Кевіна Давида під Бахмутом. У нього залишилися дружина і двоє дітей. Дякую за вашу жертву. Спочивай з миром", - йдеться в повідомленні.



Слава і вічна пам'ять Герою! Приклоняємо коліна. 🇺🇦 🇫🇷
Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким загиблого Героя.

Никому из нас не дано предугадать, что с нами случится через 10 лет, 20, 5, через год, завтра. Как бы нам ни хотелось внутренне обманывать себя, мол, это про других, нас-то точно пронесет – не пронесет никого. Рано или поздно все равно это случится. Наверное, главное – успевать сказать: «Я тебя люблю», прощать, мириться, любить сейчас, а не потом.

Противоположность любви – не ненависть, а безразличие.
Противоположность красоты – не уродство, а безразличие.
Противоположность веры – не ересь, а безразличие.
И противоположность жизни – не смерть, а безразличие и к жизни, и к смерти.
От безразличия умирают раньше, чем действительно умирают.

Безразличие, в конце концов, опаснее гнева и ненависти. Гнев порой бывает созидательным. Кто-то напишет прекрасные стихи, кто-то — великую симфонию. Кто-то сделает что-то особенное ради человечества, потому что разгневан несправедливостью, свидетелем которой стал. Безразличие же никогда не бывает созидательным. Даже ненависть иногда может вызвать ответную реакцию. Вы боретесь с ней. Вы осуждаете ее. Вы разоружаете ее.

Именно безразличие к страданиям и делает человека нечеловеком. Безразличие всегда друг врага, потому что оно на руку агрессору.

Безразличие не вызывает ответной реакции. Безразличие — это не реакция. Безразличие — это не начало, это конец. Следовательно, безразличие всегда друг врага, потому что оно на руку агрессору и никогда не выгодно жертве, чья боль только усиливается от того, что она ощущает себя забытой. Политзаключенные, голодающие дети, беженцы без крыши над головой — не реагировать на положение, в котором они оказались, не скрашивать их одиночество, даря им искру надежды, означает изгнать их из человеческой памяти. Отрицая их человеческую сущность, мы предаем свою собственную.

Эли Визель, лауреат Нобелевской премии мира

 

P.S. В апреле 1999 года президент Соединенных Штатов Билл Клинтон и его жена Хиллари пригласили выдающихся интеллектуалов выступить с речью в Белом доме по случаю рубежа тысячелетий. Вряд ли они знали, что речь Эли Визеля — пережившего Холокост, автора, философа и интеллектуала — станет одной из самых известных в мире.

Покупаем розочку для подруги на День рождения.
- Беріть вже 3, — каже жіночка.
- Та зараз війна, трохи грошей замало. А як переможемо, одразу купимо відро!
В глазах продавщицы вспыхивает надежда:
- Але ми ж переможемо?!
- Звичайно, переможемо! — кажемо ми.
Пока шли к выходу из подземки слышали ее голос:
- Я ж кажу — ми переможемо!

Подходим к продавщице рыбного магазина.
- Вы слышали, какие они сволочи! Бомбят! По мирным людям бомбят!
А эта скотина еще говорит, чтобы мы сдавались! Но мы же победим их?
- Конечно, победим! — обнадеживаем мы.
Она нам верит и сообщает, что у нас в Хмельницком
"якась падла сіла в таксі та стала стогнати, шо прийде "руськиймир" і все закончится".
- Так таксіст, зупинився та сказав, щоб вона забиралась геть зі своїми чемоданами,
поки він поліцію не викликав! Ці падли ще на щось надіються. Але ж ми переможемо!

Во дворе соседки обсуждают:
- Видела, сколько ...?
- Раз 5 пересмотрела...
- Мы победим их, обязательно.

Людям обязательно нужно верить, знать, что мы победим.
Вера — это мощнейшее оружие, которое и дано человеку.
И это оружие нельзя игнорировать.
Многие жалеют, что в силу обстоятельств не могут помочь так,
как хочется — не могут воевать, служить в теробороне, волонтерить.
Но есть важная задача — задача каждого из нас.
Нужно верить.
Верить в Победу.
Верить в наш народ.
Верить в нашу Армию.

Нужно делиться этой верой с теми, кому трудно держаться.
Вы даже не представляете — насколько это мощная сила!

Мы победим!
Ми обов'язково переможемо!
Тому що ми разом.
Ми віримо в це.
Знаємо — що так і буде.
А інакше і бути не може!

Автор: Ирина Подгурская
 

[700x455]
Скінчився бій. Кривавий і важкий;
Залишить він собі його на згадку...
Прошепотів : «Щось солоденьке б з'їв...»,
Друг посміхнувся: «На ось шоколадку.».

У мирному житті не полюбляв
Солодощів, – всі дітям ніс додому,
А зараз обережно в руку взяв,
І навіть трошки відступила втома.

Згадав на мить свій дім, свою сім'ю,
Як там вони без нього – найдорожчі?
Подумав: «Як же я їх всіх люблю!»
«Чого засумував?», – спитали хлопці.

«Нічого, – мовив, – браття, все гаразд,
Здолаємо ми будь-якого ката,
І зробимо таким життя у нас,
Що буде ще солодше шоколаду!»

Рукою, на якій і бруд і пил,
І кров, і порох, і подряпин кілька,
Тримав свою всесильну віру він,
Хоч і здавалось – шоколадку тільки.

Автор: Сергій Доскач

 

Рамочка від Natali Komjati