Людмила Буханська‎
в
Україна та Нація - ПОНАД УСЕ
6 ч ·



Безсонні ночі... сірі дні...
необнадійливі новини...
Який вже місяць у вогні
моя знедолена країна.

Як все змінити - не збагну.
Як далі дихати і жити?
Якби ж могла я цю війну
одним лиш словом зупинити!..

На перехрестях фронтових
хтось кожен день від зброї гине.
Один великий біль на всіх -
моя роз’ятрена країна.

І десь пронизливо в пітьму
злітає крик мого народу...
Чому ж доводиться йому
життям платити за свободу?!

Втираю сльози, у думках
молитви істина єдина:
«Нехай не згасне у віках
моя нескорена Вкраїна…»

04.12.2014 Наталка Слободянюк

 
oleg_leusenko
5 февраля 2017, 11:39
5 февраля родился основатель украинской гражданской авиации К. Калинин
Сегодня исполняется 130 лет со дня рождения Константина Калинина, украинского авиационного конструктора, основателя украинской гражданской авиации, летчика.



В течение десятилетий имя этого талантливого авиаконструктора было вычеркнуто не только из истории украинской авиации, но и из истории вообще. От его имени советские цензоры оставили только одну - первую - букву в типах разработанных им самолетов, перевозивших пассажиров на всех воздушных трассах тогдашнего СССР.

Родился Константин Алексеевич Калинин (1887-1938) в Варшаве. Окончил Одесское военное училище, Гатчинскую военную авиационную школу. Участник Первой мировой войны. Участвовал в боях, был несколько раз ранен. В 1918-1919 годах служил в авиации Армии Украинской Державы и УНР. После того, как украинское национально-освободительное движение потерпело поражение и Украину оккупировали московские большевики - начал служить в авиации Красной Армии. Его звал с собой в Америку Сикорский, но он решил остаться на родине.
Свернуть

Учился в академии Воздушного флота в Москве, но по политическим убеждениям был исключен. Вернулся в Украину, работал заведующим конструкторского бюро на Киевском авиационном заводе №6, получил высшее образование в Киевском политехническом институте (1925). В следующем году переехал в Харьков, где организовал конструкторское бюро.

В течение 1923-1938 гг. под руководством Калинина было создано 25 типов самолетов и их модификаций. Среди них 19 гражданских машин и 6 военных. Кроме того, было выпущено 12 типов опытных машин.

В апреле 1938 года Константин Калинин был арестован в подмосковном поселке Пушкино, на даче конструктора Гроховского, где он временно проживал с семьей, участвуя в заводских испытаниях самолета К-13. Вскоре, по приговору Военной коллегии Верховного суда СССР от 22 октября 1938 года «за участие в антисоветской деятельности, шпионаже и проведении вредительской деятельности» авиаконструктора расстреляли.

Его звал с собой в Америку Сикорский, но он решил остаться на родине. Известный ученый математик Иван Артоболевский в 1972 году, когда не стало Игоря Сикорского, сказал: «Вот были два великих авиаконструктора - Игорь Сикорский и Константин Калинин. Первого Америка похоронила как национального героя, а второго у нас никто не знает. Его на вершине славы загубили молодым у себя дома». Кстати, американцы знали и помнили о расстрелянном Калинине. В 1990 году, когда на родине его даже и не вспоминали, Международный планетный центр (США) присвоил планете № 3347 имя «Константин». Как говорилось в тексте официального сообщения - «В честь Константина Алексеевича Калинина (1889-1938) - выдающегося летчика и талантливого конструктора, разработавшего ряд аэропланов различных типов, один из которых получил Золотую медаль на Международной авиационной выставке в Берлине 1928 года».

В августе 2014 года в г. Киев на территории КПИ был открыт памятник выдающемуся авиаконструктору.

Вот такая "общая история" у Украины с ордынской Москвой.

Это цитата сообщения b0m0k Оригинальное сообщение

Історичне — Котяткі руssкіє больни?

[показать]

Так виглядає розпад російської імперії:

Якщо розглянути в хронології подій, то вийде, що з 1914 року війна на Московії так і не припинялася і йде до цього дня.
При цьому, протягом цих років рашня вела війни у двох-трьох країнах одночасно, це, тіпа, норма.
І що характерно, усі війни — або просто програні, або ганебно і розгромно програні, жодна з них не досягла кінцевої мети, заради котрих розв'язувалися:

- Отже: «о 14-м годє началася» Перша світова і пішло-поїхало - почався процес розпаду російської імперії:

• 1917-22 рр серія швидкоплинних загарбницьких реваншистських воєн з країнами, які вийшли зі складу Росії (в тому числі з Україною, Грузією, Азербайджаном, в Середній Азії і т.д. без винятку). ІГІЛьїч-перший чудово розумів, що без економік цих країн совіцька Московія просто здохне, на Московії просто нічого немає.
• 1919-21 Гібридна війна в Монголії, «гдє бмло много руssкіх», в результаті якої «Монгольський вершник-кочівник перестрибнув з средневеков'я, через прірву капіталізму, одразу в соціалізм».
• 1920 Польщі вдалося відстояти незалежність, розгромивши навалу красних орків.
• 1920-1938 звірячі придушення постійних повстань проти колективізації в Україні, Білорусі, на Кавказі і в Середній Азії... (що в світовій історіографії називалося б «селянські війни»)
• 1936-39 Іспанія, перша в світі гібридна війна. Унаслідок остаточної змови з Гітлером (фашистсько-фашистський Пакт Мольотофф-Риббентроппа) і «поділу світу на сфери впливу», Гітлеру дістається Іспанія, а Сталін відкликає звідти «іхтамнебилов», вивозить тисячі іспанських дітей і комуністів, а потім в союзі з Німеччиною розв'язує Другу світову війну і починає «кошмарити Хвінляндію»...
• 1938 Битва на озері Хасан
• 1939 Бої на Халхін-Голі
• 1939 Окупація Західної України (згідно із фашистсько-фашистським Пактом М.-Р.)
• 1939 Окупація Західної Білорусі (згідно із фашистсько-фашистським Пактом М.-Р.)
• 1939, вересень, Москва приступає до початку Другої Світової війни. Спільно з коричневими, красниє окуповують Польщу.
• 1939-40 «Зимова війна» з Фінляндією (з ознаками гібридності; пригадайте "Фінляндскую народную рєспубліку" і "правітєльство", яке утворене в містечку на кордоні з Моцквою)
• 1940 Окупація балтійських країн Литви, Латвії, Естонії (згідно із фашистсько-фашистським Пактом М.-Р.)
• 1941-1945 Тіпа, «Гітлер перший напав» (якого Сталін же і привів до влади, і озброїв, і нагодував українським хлібом в 1933 м. Через «III Інтернаціонал» Сталін віддав наказ німецьким комуністам «дружити з нацистами» і голосувати за Гітлера
• Серпень 1941-травень 1946 «Стояння» окупаційної армії в Ірані, який мало не став ще однією «совєцькою соціалістичною республікою». «Ісконниє землі», так! На території, зайнятій совєцькими військами, аж до їх виведення, існували невизнані державні утворення - Мехабадська Республіка (курдська) і Південний Азербайджан. На кшталт сучасних "лнр" і "днр". Саме з тих пір починається вся ця свистопляска з курдами.
• 1944-1953 Війна з УПА в Україні. Причому УПА діяла не тільки на Заході, а й по всій Україні. По суті, це була «непомічена» друга українсько-московська війна, при тому, УПА не була переможена, а припинила бойові дії за наказом, заради збереження життів українців.
• 1950-1953 Корейська війна, гібридна (з іхтамнетамі і п'ятою комуно-корейської колоною, вихованою на москві) призвела до «торжества коммунізьма» тільки на половині Кореї. «В боях за свободу і незалежність корейського народу відзначився корейський льотчик Лі Сі Цин»
• 1953-1959 Гібридна «збройна боротьба за владу на Кубі закінчилася перемогою повсталих» і Карибською кризою у 1962-му. Висадку американського десанту в Затоці Свиней зірвали саме «іхтамнебили» - совіцьки морські піхотинці
• 1956 «Звільнення» Угорщини від

Читать далее...

Это цитата сообщения Наталья_Ивушка Оригинальное сообщение

ПІДТРИМАЙ! ОГОЛОШУЄТЬСЯ ЖАЛОБА ЗА ЗАГИБЛИМИ ВОЇНАМИ 29-31 СІЧНЯ ПІД АВДІІВКОЮ

У фейсбуці небайдужі українці розпочали Жалобу за загиблими військовими...
[700x592]
 

Влада неспроможна та ій байдуже, ми самі повинні це зробити.

ОГОЛОШУЄТЬСЯ ЖАЛОБА ЗА ЗАГИБЛИМИ ВОЇНАМИ 29-31 СІЧНЯ ПІД АВДІІВКОЮ
ДО 4 ЛЮТОГО ВКЛЮЧНО

Серия сообщений "Герои АТО":

Это цитата сообщения Кэрэн Оригинальное сообщение

Третий год Российская Федерация ведёт войну с Украиной/С территории РФ тоннами нон-стоп поступает вооружение к боевикам.

                                                 [400x321]

Людмила Буханська‎
в
Україна та Нація - ПОНАД УСЕ
32 мин. ·



Мартин Брест
·
... а она стоит. Даже с ноги на ногу не переминается. Просто стоит. Рядышком, полуметра нет. И плачет. Абсолютно беззвучно. Капельки вытекают из рано постаревших глаз и скатываются к уголкам рано постаревших губ.
Звучный голос военного капеллана странно гармонирует с молчанием в комнате.
Сотни портретов. Какие то личные вещи. Женщины, женщины вокруг, несколько притихших детей. И я, стою в неудобно-жаркой куртке, держу садящийся телефон в руке. Телефон дрожит. Я... я, получается, тоже.
Соберись, бля. Соберись и стой ровно.
Сотни портретов. Чего ж кажется, что все смотрят на меня? Или на нее, на ее черную куртку, серую вязаную шапку и слезы эти, от которых и я взгляд не могу отвести?
Молитва заканчивается. Вдооооох... вдруг сбоку звучит "нашла своего?" - и моя соседка тут же торопливо кивает, люди начинают двигаться, перемещаясь по залу... к "своим". Поближе.
А я вернулся. А они - нет.
Можно бесконечно рассказывать, как это нужно и правильно - память о погибших. Можно придти в отличный музей АТО в Днепре и увидеть свою "Лягушку", побитые осколками куски железа, замечательные и трогательные фильмы в кинозале, можно смотреть на окружающим мир глазами - пока не попадаешь в комнату, где ты вернулся, а они - нет.
И я стою. А она плачет перед сотнями фотографий. А я стою. А она - плачет. Это боль без начала и конца, сама-в-себе, и никто и никогда не сможет сделать ни-че-го.
Память о войне жива, пока кто то плачет в маленькой комнате в центре зимнего миллионного города. Или пока кто то думает, переступая деревянными ногами: "Соберись, сука. Не ной. Ты же вернулся".
А они - нет. 

 Вікторія Ільченко
Вчера в 10:33 · Киев ·

Хочу сказати, бо не можу мовчати.
Коли хтось зараз каже "злочинна Українська влада", зразу хочу депортувати в Росію. Чому так? Тому, що або ти провокатор, то й вали в Росію, або не розумієш, то по принципу моєї мами "Чого ти ниєш? Зараз дам ременя, щоб хоч не даремно нив!".
Тому що в Росії - ось там злочинна влада. В нас при Януковичу була злочинна влада, при Сталіні та Гітлері була злочинна влада! А чим наша відрізняється?
Тим що ті - злочинні тоталітарні режими, в яких перша особа прибрала до рук усі гілки влади і жоден депутат, жоден чиновник не "пердне" в іншу сторону, ніж та, в яку влада наказала.
В нас зараз не так. В нас є законно обрані Президент, Депутати Верховної ради, в нас є міністри, їх зами, виконуючи обов'язки, голови місцевих рад, мери міст, голова СБУ, керівники регіональних органів СБУ, голова Національного Банку … Це гілки влади і люди, що є частиною влади. І ці люди РІЗНІ!
Серед них є справжні чесні патріоти, а серед справжніх чесних патріотів є ще й такі, які не тільки хочуть для України розвитку, але й найшли, що вони можуть для цього зробити і це успішно роблять, наприклад Дмитро Тимчук, Максим Нефьодов й інші члени команди Prozorro. Серед них є патріоти своєї України, що готові захизати її від зовнішнього ворога, але як свою дойну корову і не готові до відмови від корупційних схем, є й просто злочинці, яким аби нацарювати рубликів із сто і втекти, та вороги на зарплаті в Путіна. І ще є багато складних осіб, які тут хочуть, та не можуть, тут можуть, та не роблять, там роблять, але не те, а там PR-яться, але не роблять..
Коли ви узагальнюєте владу в Україні, ви узагальнюєте Тимчука і, ну наприклад, Зіновія Жовніра (начальник регіонального відділення Фонду держмайна України в Івано-Франківській області. Хабар у розмірі 150 тис. доларів ).
Тому я закликаю, не узагальнюйте, не ведіться на провокаторів і популістів.
Коли щось рухається не в кращу сторону, коли хтось кричить "Зрада", по-перше, докапуйтесь, чи точно зрада, чи робляться потрібні, але не популярні речі.
А якщо дійсно шкода, то докапуйтесь до того, хто конкретно руйнує чи краде. Час простих рішень пройшов.Треба думати головою, мислити глобально, а діяти локально, по кроках і звинувачувати теж тільки конкретно і конструктивно.

Это цитата сообщения Оригинальное сообщение

"Рускоязичним патріотам" України та українцям. Толерантність до чужої мови-зброї - то толерантність до Зла. Ірина Фаріон. Дивитися все до кінця

https://www.youtube.com/watch?v=Rwhih2rID5A

 Svaytoslav Sherbina‎
в
Україномовна Україна!
2 ч ·



ХАЙ СЛАВА ВКРАЇНИ У НАС ПРОРОСТАЄ
Й НАЩАДОК КОЗАЦЬКИЙ В ЛЮБОВІ ЗРОСТАЄ!..

Козацькому Роду нема Переводу
І пройдемо все – і вогонь ми, і воду,
Й здобудемо бажану Нашу Свободу,
І Слава постане Козацькому Роду!..

Хай ворог той лютий завжди пам’ятає,
Що Козака-Українця ніхто не здолає,
Що Предківський Дух в Наших Душах живе
І Слава одвічна по Роду пливе!

Хай знову засяють Наші Знамена,
Ми з Роду є Древнього – це достеменно,
На Прапорі Нашім і Сонце, й Вода,
Хай Сонцем засяє у Душах Правда!

Хай поле Вкраїнське завжди колоситься
І в кожній Родині у нас народиться
Синочків багато і Донечок теж,
Вкраїнська Душа в нас не має то меж!

Ми Друзям завжди в Україні є раді,
А недруги зникнуть при першій пораді,
Тож хай з нами будуть лиш гарнії Люди
Та зникнуть усі оті кляті приблуди.

Ми знаємо, як і що нам тут робити
І як Україноньку треба Любити –
Хай Слава Вкраїни у нас проростає
Й Нащадок Козацький в Любові Зростає!..

Святослав Щербина

Запоріжжя, 9 вересня 2016 року.

 Лариса Ніцой: Дорогі друзі бандеро-українці!
10:55, 9 Січень 2017р.


Лариса Ніцой, письменниця

Дорогі друзі бандеро-українці! Правду кажуть, Різдво дарує дива. Цього Різдва я отримала надзвичайний і дуже дорогий подарунок, який навіть не могла собі уявити, і цей подарунок мені подарували Ви…

Я часто казала, що українці не вміють гуртуватися і не вміють захищати своїх. Українці кльові, класні, неймовірні. Українці гостинні, дружелюбні, вигадливі, розумні. В умовах тотального безгрошів’я українці спроможні на винаходи та наукові відкриття. В умовах повсякчасного винищення, переслідувань та зневаги, українці здатні творити мистецькі шедеври світового рівня. Українці своїм корінням сягають в таку сиву давнину, що греки зі своєю еллінською «найдавнішою» культурою – нам у дітки годяться. Українці передавали один одному свою мову (не російську – то інша мова) і донесли її з прадавніх часів до сьогодні, як свідчення древності українського роду, зносячи катування, голодомори, розстріли – не зрікшись. Українці мужні, наполегливі й працьовиті. Де інші давно б згинули, ми стоїмо…

От у всьому ми круті, а гуртуватися не вміємо. «Наших б’ють»? А наші – це хто?

Це інші народи на заклик «Наших б’ють» – кидаються на захист. Хорватам достатньо, що ображають хорвата; полякам, що ображають поляка; єврєям – єврея, американцям – американця тощо. Вони кидають усе, вчорашні розбіжності в поглядах, і женуться боронити своїх. Це потім вони по-тихому розберуться, хто був правий: свій чи чужий. Як винен свій – то й пику натовчуть, але не при всіх, потім, по-свойськи, коли відіб’ють у чужих.

Українці ж мають інші підходи до «наших б’ють». Українці стоять на захисті принципів вселенського добра, до того ж кожен українець має свої критерії «нашості». Українцям мало знати, що «б’ють українця». На заклик «наших б’ють» – українець спочатку повинен «вивчити питання» чи той «наший українець» своїми діями не порушив вселенських принципів? Якщо не порушив, то гіпотетично можна було б стати на його захист, попередньо перевіривши, чи відповідає «українець, якого б’ють» критеріям «нашості». Якщо ж виявиться, що «наший», якого б’ють чужі, не відповідає хоч одному критерію – тоді «наший» нехай начувається, українці його зітруть в порошок, затаврують і затопчуть привселюдно під радісні вигуки ворогів.

На це Різдво, дорогі бандеро-українці, Ви подарували мені неймовірний подарунок. Коли мене, українку в Україні, стали цькувати за українську мову, а телеведучі та газети закликали не купувати моїх книжок – ви стали на мій захист! Що означає для письменника, коли не купуються його книжки? Це шлях в небуття. Але Ви цього не допустили. В інтернеті пішла хвиля «Я купую книжки Лариси Ніцой на знак підтримки», #ніцоймизтобою. Сказати, що я в шоці – це нічого не сказати. Я і не мріяла про Вашу підтримку. Психологічно я приготувалася до бойкоту!

«Наших б’ють!» – і ви кинулися мене захищати. Вам було достатньо, що «б’ють» українця! Українці стали горою на захист українки. Ви поламали всі мої стереотипи та уявні парадигми )) Оце і є неймовірним подарунком – ми уміємо гуртуватися, щоб відстояти «свого»!

На кинуте колись мені: «А що Ви хотіли, пані Ларисо, усіх, хто вмів гуртуватися, давно винищили», – маю тепер відповідь. – Отже, ми відроджуємося!”

Дорогі бандеро-українці, з Різдвом Вас! Нехай Господь буде з усіма Вами і Вашими родинами в ці свята та протягом року. Бережіть сили. «Наших» ще багато )). Якщо що – гукайте ))

Христос народився!

Джерело: Лариса Ніцой

 Isun Russa
44 мин.



Сьогодні день народження мого улюбленого поета Василя Симоненка

“Де зараз ви, кати мого народу?..”

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

1956 рік. Після знаменитого XX з'їзду КПРС, на якому тодішній більшовицький генсек Микита Хрущов ужахнув світ убивчо-викривальною доповіддю про нечувані злодіяння сталінської бандократії, здавалося б, на нашій вистражданій землі ніколи не повториться розгнуздана вакханалія багатомільйонного людомору. Та недарма в народі кажуть: із крокодилових яєць орли не вилітають. Як засвідчило життя, ніколи тоталітаризму не набути людського обличчя.

Не минуло й десяти літ після останнього цунамі сталінських репресій зими 1953 року, як над Україною знову замаячила лиховісна примара політичного терору. На той час на історичну арену ступило бунтівливе покоління шістдесятників, яке й стало об'єктом звірячої ненависті принишклих після критики культу особи сталіністів.

Ще одебілений од необмеженої влади Хрущов лишався на всіх найвищих партійних і державних щаблях, а вчорашні сталінські круки зграями потайки зліталися під чорне крило Леоніда Брежнєва і затято гострили сокири для реваншистського терору.

Першими мали злетіти голови розумників із «гнилої» інтелігенції, яка за природою своєю була непримиренним ворогом будь-якої тиранії. А найпершими серед перших повинні були розкришитися під обухом нового людомору черепи вільнодумних письменників. І коли розпочалася повзуча реставрація сталінщини, саме народні речники відкрили своїми лобами брами концтаборів і таємних кадебістських психушок.

В Україні скорбний мартиролог брежнєвського терору судилося започаткувати не комусь іншому, як двадцятивосьмилітньому талановитому поетові, сурмачеві знедоленого покоління дітей війни Василеві Симоненку.

Народився Василь Андрійович на другий день Різдвяних свят (8 січня) 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками, воно брело за ними скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти — ці найбезвинніші жертви війни.

Після закінчення 1952 року середньої школи Василь вступив на факультет журналістики Київського університету. Одержавши через п'ять років диплом «літописця сучасності», працював у редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета». Проте змістом і сенсом його життя була поезія й тільки поезія.

Про становлення поетів, як правило, пишуть: вірші складав ще на шкільній лаві, друкуватися почав у студентські літа. Цей стереотип абсолютно не підходить для Василя Симоненка. По-юначому щиро повіривши після XX з'їзду КПРС в торжество правди, свободи й демократії, він на повні груди вдихнув озон хрущовської «відлиги» і не ввійшов, а вітром-вітровінням увірвався в затхлу царину тодішнього красного письменства. Уже перші його поезії, що бурхонули на шпальти періодики, засвідчили: в українській літературі з'явився самобутній і зрілий Майстер.

Як справедливо зазначала народжена хрущовською «відлигою» критика, Симоненко вразив читача не запаморочливими формалістичними новаціями, не вишуканим мереживом слів, а осяянням краси власної душі, справжністю почуттів, інтелектуальною високістю й молодечим завзяттям. Уже перша його збірка поезій «Тиша і грім» (1962) стала яскравим явищем не лише в тодішній зпекотілій літературі, а й у суспільному житті України.

Такий творчий старт легко міг запаморочити молодого поета, збити його на соцреалістичні манівці. Як це, до речі, сталося з багатьма його ровесниками-віршописцями. Малообдаровані від природи, але жадібні до грошей і слави, вони наввипередки пробивалися у «вірні підручні партії», аби прицмулитися до номенклатурного корита, нахапати літературних премій, одержати депутатські мандати, всістися в редакторські крісла, стати бодай тимчасовими власниками державних автомашин і дач, безкоштовних

Читать далее...

Спробуйте:

Крабові палички нарізаємо та змащуємо видавивши сік лимона;

добавляємо кукурузу й твердий сир тертий.

Гарний густий майонез.

Перемішуемо.

Смакота! 

Крабові палички - 1 пачка

Лимон - 1 штука

Кукуруза консервована - 1 банка

Сир твердий - 200 г

Майонез - 1 пачка

Знайшла в Фейсбуці:

Геніальна українська мова

Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць.

Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.

Першим заговорив англієць:

- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу

англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.

- Ні в якому разі, - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій - Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля. Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення.

Італієць усміхнувся і тихо промовив:

- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українець довго думав і нарешті промовив:

- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?

- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.

- На ваших мовах неможливо, а нашою - просто. Назвіть якусь літеру, - звернувся він до німця.

- Нехай буде П - сказав той.

- Добре. Оповідання буде називатися.

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:

Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп

Паскевич,-погостюєте, повеселитесь . Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.

Потім під їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.

...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.

Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.

Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.

- Ну а коли б я назвав іншу літеру? - заявив він. - Ну, наприклад, літеру С !

- Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися на С . Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад

Сріблом стеляться сніжинки

Спить самітній сонний сад...

Сипле, стелить сад самітній

Сірий смуток - срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь

Серце слуха скорбний сміх

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить.

- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць й італієць.

Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Панас Столярчук, професор

( Українська думка , Лондон)

Використана література: джерело
Теги:
українська мова
мова

 ДОМ фильм запрещенный к показу в 36 странах Мира HD

https://youtu.be/5o_vQcm_eGs

Isun RussaУкраїномовна Україна!

Вчера в 3:28 ·

Еще
ХАЙ ВІДПОВІСТЬ МЕНІ МОСКВА!

За людопад без поховань,
За зниклі назви цілих сіл
Хай відповість мені Москва:
Її керманичі усі.

За пекло райської землі,
За пухлень, чумень, за терор
І за приписані нулі,
Що приховали людомор.

За три пшеничні колоски
І той комуністичний рай,
Де за півслова – Соловки.
Де кожен третій помирав.

За те дитя, що в лоні ще,
Не народившись, висохло.
За цей болючий в серці щем!
За все, що, вмерши, не збулось,

Перед судом за ті жнива,
За найстрашніший злочин свій
Хай стане нинішня Москва,
Допоки свідки ще живі.

Невизнання, мовчання – глум
Над пам’яттю мільйонів жертв!
Лиш допусти – й новий Валуй*
Вже незалежних нас пожер.

За все хай відповість Москва:
Її керманичі усі.
Щоб пам’ять – вічна і жива
Щоб на столі повік – хліб-сіль.

Любов СЕРДУНИЧ, 2008


Isun Russa‎Україномовна Україна!
Вчера ·



ХТО ВІДПОВІСТЬ?..

Стискається серце, холонуть долоні,
Як лиш уявляєш ті втрати без війн.
Це ж скільки Вкраїни померло ще в лоні!
І хто за ті чорні діла відповість?

Червоні «конателі» то, торбохвати,
Сатрапи, іуди – голодна мара!
Могли на могилах вони святкувати,
Як люд український ущент вимирав.

Людей у кагати кладе моровиця.
Вже трупень, капутень, могилень – зима.
А нива, пахучий хлібець тільки сниться
О чим закропитись? Ні крихти ж нема.

А там – людоїдень вартує на чатах.
Не квітень – капутень, не червень – чума.
Укрились навіки барвінком хрещатим.
Немов не було. Півсела вже нема.

Конає в погибелі пів-України,
Бо зверху, при владі, кац...пи й ж...ди.
Забрали худобу і все – до зернини,
Лише не забрали повітря й води.

І пухли, й потухли, нема і схорону.
І падали тихо навіки в траву.
Люцифера ми допустили до трону!
Його дитинчата понині живуть.

Хвалять ту епоху, бо їх годувала,
За плани давала посади, грошву.
Хто більше погавка, в того більша ставка,
Та, бач’, не розпре ненажеру Москву.

Стискається серце, холонуть долоні,
Як лиш уявляєш ті втрати без війн.
Це ж скільки народу померло ще в лоні!
І ХТО
за ті чорні жнива відповість?

Любов Сердунич

Это цитата сообщения Наталья_Ивушка Оригинальное сообщение

Полум’я скорботи Наталка Тривайло

Это цитата сообщения Наталья_Ивушка Оригинальное сообщение

Свічка на спомин Голодомору

 

Это цитата сообщения Оригинальное сообщение

Друзі України чи реальна політика всіх?

Що преставляє собою Україна в руках мегазлодіїв? Які канали висмоктування в населення їхніх грошей, яка система пограбування? Грабують через банки. Через камерне рефінансування. Грабують сотнями мільярдів, зумисне девальвуючи гривну. Грабують комунальними тарифами. Грабують бюджет через небачено масові, мільйонам людей «субсидії», вимиваючи звідти гроші громадян собі ж в кишеню. Грабують дорогущими медикаментами. Грабують фіктивними поверненнями ПДВ. Грабують хабарами на митниці та безмитним проходженням вантажів, що «кришуються» з самого горища. Грабують всілякими прокладками, яким доручено виконувати функції держави – приватні нотаріати, оцінщики, всілякі юрфірми, посередники… Грабують хабарними помпами, що прямують з землі до самого верху у кожній організації. У кожній галузі. Грабують на тендерах. На забезпеченні воюючої армії. На знецінюванні і продажі у приватні свої руки державних підприємств, яким немає ціни. Грабують, вирізаючи ліси, вигрібаючи з рік пісок, вивозячи торф, чорнозем, металобрухт, корисні копалини, грабують нашу природу, забудовуючи на вирвані у людей гроші «хатинками» береги рік, озер, ставків, у заповідниках, заказниках, нищачи ліси і орні поля, луки, пасовиська. Нищать «велетнями-телепнями» - хмарочосами київський міський простір, у тому числі береги Дніпра. Грабують у нас валюту, котра мільярдами має осідати у наш бюджет лише за експорт сільгосппродукції, а осідає на офшорних рахунках, не заходячи в Україну – 13-16 мільярдів доларів щорічно. Грабують реальних чорнобильців, котрі ВСІ! без винятку є дуже хворими людьми. Грабують наших пенсіонерів, котрі єдині у світі сплачують податки з пенсій. Грабують-нищать науку, неотабачники калічать-грабують освіту. Грабують, неймовірно збільшуючи армії фіктивних пільговиків, як правило – пільговиками роблять самі себе –«чорнобильців» чи «атошників». Наш золотий- запас, що недограбував Янукович & Комбанда, відразу після Майдану був вивезений-пограбований Яценюко-Турчиновим. Віддали Крим. Організували-дозволили разом з кремлінами і глобалістами забрати пів-Донбасу. Грабують нашу мораль, нищачи вже просто елементарні принципи порядності. Тотальна безперервна лжа від Порошенка і його ставлеників дивлячись нам у очі і поблажливо шкірячись, дала нам новий стандарт поведінки, суспільної психіки – сатанізм. Грабують честь нашої країни, нищачи її репутацію своєю дикою корупцією і неадекватною поведінкою. Давлять, нищать гідність і душу нашого народу, не даючи йому захистити і звільнити наші, споконвічно українські окуповані землі. Просто вбивають захисників, садять у тюрми патріотів. Грабують нашу демографію, витискаючи працездатну частину з України і нищачи нашу народжуваність. Грабують наше майбутнє. Ми не знаємо, скільки достовірно нас сьогодні є в Україні. 8 мільйонів - за кордоном на заробітках. У 2015-му тільки у Польщі отримало 500 тисяч українців вид на мешкання. Тобто, для України вже втрачених. Польща на цей рік відкрила 1,1 мільйона робочих місць для українців з зарплатою від найнижчої – 550 євро, середньої 1000-1200 євро, до 2500 і більше. Чехія, Словаччина, Угорщина створюють супер пільгові умови для праці українців. І це при 8 мільйонах працездатних на 16 мільйонів пенсіонерів з 42-х мільйонів всіх українців – і дітей і старих. У нас двох пенсіонерів забезпечує один працюючий. У Європі – троє працюючих на одного пенсіонера. Хто завтра забезпечить пенсії українським пенсіонерам, коли працездатні українці забезпечують пенсіями європейців, у котрих народжуваність впала? І лише в Україні – прямо протилежні процеси, організовані цією сатанинською бандою. Рівень держави сьогодні є рівень криміналітету – локального – і міжнародного глобалістського. Невеличкий штрих. Вбивця, один з «братів Карамазових» - Константиновських, кримінальних авторитетів, фігурантів відомої сповіді Льоні Ройтмана, що всі бачили на ЮТубі, задекларував найбільше готівки по е-декларації – 20 мільонів кривавих доларів. Це той депутат ВР, котрий для дебілів вивісив білборди - «продав свій ролс-ройс і пішов на фронт». І його вибрали депутатом.
Тільки у звихнутій психіці не буде душевного бунту - вискочити на вулицю і перерізати горлянки тим, що тримають свої бізнеси у країні ворога. Перевішати тих, хто не просто біля корита, а на голові, шиї у народу, хто укріплює кримінальну юстиційно-прокурорсько-судово-нацгвардійсько-безпекову антинародну систему, хто дико русифікує Україну. Не спалити банки ворога, які процвітають у твоїй виснаженій, воюючій країні, котрі збільшили у чотири рази свою частку у банківській системі твоєї країни за час війни при заохоченні, сприянні місцевої «влади», котра одночасно зненависніло знищує банки з українським капіталом. Не заткнутити ударом кулака пащеку за вороже ублюдоязиге слово. Я не знаю, скільки ще буде стискатися смертельна пружина. Бо, здається, вже все – до кінця, і далі ходу немає. І вже всі розуміють, що на наших очах твориться організований черговий геноцид українців.

 LifeINVEST
You are here: Home / Події / НИЩУК ПРАВ. И ВСЕ ЭТО ПОНИМАЮТ
НИЩУК ПРАВ. И ВСЕ ЭТО ПОНИМАЮТ

Думаете, почему настолько негативно воспринимается украинизация на значительной части территорий? Как раз поэтому: для потомков завезённых неукраинцев это действительно “жёсткая” украинизация, хотя украинцы искренне считают её крайне мягкой.

Правы и те, и другие. Проблема возникла именно из-за табуирования вопроса вынужденных мигрантов (да, их тоже не спрашивали особо, просто везли; исключение – Крым, но там вообще особая ситуация). И это нормально и правильно, как показала практика: открыто признать существование проблемы и открыто, совместными усилиями работать над её решением. И кстати о Крыме. Его действительно заселяли весьма специфично (конечно, уже после того, как украинцы терраформировали этот мало приспособленный для жизни солончак, – хотя из-за табуирования этот адский труд, взамен потерянных сотен тысяч гектаров чернозёмов, до сих пор свободно и публично провозглашают “подарком”).Сообщает News 24

И если бы тема не табуировалась, а с первых лет независимости открыто обсуждалась, то на начало 2014-го года там не было бы опорной массы для аннексии. Да и все эти годы Крым не был бы плацдармом для политиков и партий врага: озвучивание и решение проблемы сформировало бы и из этих переселенцев полноценных граждан Украины, понимающих и ценящих своё гражданство и принадлежность именно к государству Украина. То, что сказал Нищук о генетике жителей Востока Украины, вызвало бурю возмущения. Ему пришлось даже извиниться. Но, как ни забавно, он выступил в стиле вполне оформившегося тренда в западной политике. Не шептаться по кухням, не шушукаться, а сказать о том, что реально думаешь, обозначить проблему, чтобы вместе искать решение. Такой Трамп. Кстати, почти президент США. Страны, до недавнего времени – образца толерантности. Трудно, неполиткорректно, очень обидно, но лучше высказаться, чем замкнуться и записаться в маргиналы. Проблему надо осветить и уже потом совместно искать выход. И ещё раз: фактически же – Нищук прав. И это все понимают, но до сих пор стесняются сказать. Да, во время насильственной индустриализации, выморив Голодомором миллионы украинских крестьян, советские власти заселили Украину сотнями тысяч людей с разных концов Союза. С независимостью многие из них так и не стали украинцами, а остались хомо-советикус.

Почему в Литве нет проблем с русскоязычным населением, в отличие от Латвии и Эстонии? Потому что литовские патриоты, засевшие в Компартии Литвы, сопротивлялись построению в советской Литве больших индустриальных центров. А Латвия – наоборот. И имеет чуть ли не половину нелатвийского населения. Замалчивание проблемы десятков миллионов неукраинцев с паспортами Украины не позволило сформировать и реализовать нормальную политику натурализации: когда граждан активно стимулируют к изучению языка, истории, культуры их новой родины, откуда бы они ни приехали. В Украине же не только не удовлетворяли особые потребности специфических категорий граждан – у нас даже сам факт этих потребностей не признавали, вместе с фактом наличия специфических социальных групп. А потом удивлялись электоральному поведению Запорожья – как же так, ведь оплот украинства, источник традиций, как они могут?! Так и могут.

Потому что это уже совсем другие “они” – завезенные эшелонами из России рабочие для огромных производств. В общем, как государственный деятель и представитель власти Нищук прав: давно пора вытаскивать табуированные темы на всеобщее обозрение и всем вместе корректировать государственную политику с учётом этих реальных факторов.

П.С. Кстати, я сам – как раз из потомков завезенных “индустриализаторов” Запорожья: одна из бабушек приехала как инженер “Запорожстали”, да так и осталась в Украине.

 Середа, 23 листопада 2016 15:50

Фото до матеріалу

Портніков пояснив, чому Євген Нищук правий




Нищук говорив не про генетику. Він говорить про політику. Про цілеспрямовану політику імперського режиму русифікації місцевого населення і планомірного переселення жителів Росії на підкорені території

Український міністр культури - в центрі уваги російської пропаганди. По ньому вже пройшлася головна патентована ідіотка російського зовнішньополітичного відомства - Маша Захарова. Привід - в одному з українських телевізійних шоу міністр щось сказав про "генетику", що дозволяє російським пропагандистам включити на повну потужність репродуктор звичних звинувачень в "фашизмі".

Мені доведеться пояснити, чим Євген Нищук відрізняється від Маші Захарової. У його виступі сказано чітко і ясно: немає ніякої генетики. Повторю ще раз для тих, хто не розуміє простої української мови. "Ні" - не означає "так". У своєму виступі Нищук полемізує з тими, хто намагається пояснити проблеми українського сходу "не тією" генетикою.

Він говорить не про генетику. Він говорить про політику. Про цілеспрямовану політику імперського режиму, який займався не тільки русифікацією місцевого населення, а й планомірним переселенням жителів Росії на підкорені території.

Але яке відкриття зробив Нищук? Хіба ми не знаємо, як заселялися території, "зачищені" від українських селян після Голодомору? Хіба ми не знаємо, що плани індустріалізації Радянського Союзу мали на увазі перш за все переселення величезних мас населення - насамперед з центральної Росії - на національні "окраїни"?

Хіба ми не знаємо, як пручався ЦК Компартії Литви будівництву великих підприємств в республіці? Як для того, щоб здійснити це будівництво в Латвії, потрібно було провести фактичний переворот у керівництві місцевої республіканської компартії? Хіба ми не знаємо, як зникали корінні народи самої Росії? Як заселявся Донбас після стрімкої індустріалізації? Хіба пісня "мой адрес – не дом и не улица, мой адрес – Советский Союз" не про країну, у якій ми жили? Що нового сказав міністр культури?

І має рацію Євген Нищук: генетика тут ні до чого. Це політика. А на політику імперіалізму в демократичній країні можна відповідати тільки продуманою культурною політикою, тільки роботою з населенням в проблемних регіонах. Це те, що я почув у виступі міністра культури. Нічого іншого він не сказав.

А тепер про Машу Захарову. Зовсім недавно ця мерзотниця у телевізійному ефірі розповідала, що про результати президентських виборах в США потрібно питати у євреїв. Пародіювала єврейський акцент, знущалася, пояснювала що раз євреї більше грошей дали Трампу, значить він і став президентом. Це і є - про генетику.

Це і є самий звичайний вуличний націонал-соціалізм. Але в Росії поведінка одіозної пропагандистки не викликала жодної реакції. Їй не заперечив навіть ведучий програми, Володимир Соловйов. Етнічний єврей, він сам пародіював єврейський акцент - тільки щоб сподобатися начальству. А ми говоримо про генетику! Яка вже тут генетика!

Захарова у відставку не пішла і продовжує лихословити. Проте у нас закликають до відставки Нищука - що ще раз показує, як легко маніпулювати нашим суспільством і як його можна спіймати на гачок російської пропаганди.

А ми ще дивуємося, що хтось голосує за проросійських кандидатів. Ні, це не генетика. Це тупість.

Віче за матеріалами: Еспрессо