і знову я просто сиджу і слухаю його голос по моїм щокам течуть сльози не від того що мені боляче ,а від того що я просто розумію як мені його не вистачає . От чому так завжди чому ми не можемо клацнути пальцем і все закінчити ;розлюбити ,полюбити , не злитися ,вибачити ,образитись ,почути слова які ми хочемо .От чому ми просто не можемо здійснити свої мрії одним кликом пальців не знаю що буде далі але одне знаю точно я ніколи більше не хочу плакати хоча скільки раз я собі говорила що більше плакати не буду що по моїм щокам більше не впаде ні одна сльозинка що я просто буду насолоджуватися всім і вся от зараз я думаю про нього не замислюючись про те що він до мене відчуває я просто я його кохаю більш нічого тут не скажеш але хіба ж це справедливо звинувачувати людину в тому чого не робив не робила ніколи так не чесно але ти не хочеш справдовуватися не хочеш щось уже казати що тут скажеш як що він повірив не тобі а комусь іншому ви з ним були дуже багато часу але довіри ніколи не було між вами це дуже образливо аж до сліз

ось і кінець ми точно розійшлись навіщо він так за мною навіщо?Ми були б класний пара ми навіть постійно думаєм одне і те ж саме я його дуже сильно кохаю тільки тепер ми з ним навіть не спілкуємось я правда нікому нічого не говорила чесно а він не вірить це не чесно по відношенню до мене нечесно тепер я тільки дивлюсь на фото і слухаю його пісні які він співає і все це все що в мене є після 2 років проведених разом щиро ваша =))

от скажіть на фіга мужику мозок як що він не вміє їм користуватися ??

іноді ми не хочемо відпускати минуле спихаючи причину а як це так я буду без нього , хочу в цей час він просто гуляє з кимось іншим не думаючи про тебе ти хочеш до нього ти хочеш просто обійняти ненавиджу минуле воно завжди поряд і не зникаю тому що, кохання сильніше всього

не завжди ми отримуємо те що хочемо .... старші говорили що як що хочеш щось Оринами ступи крок назад щоб ступити 2 кроки вперед не знаю але я така що мені потрібно все й одразу
ненавиджу коли говорять в тебе щось не вийде з цими словами ми хочемо зробити ще краще тому як що не хочете щоб зробили краще вас то просто скажіть нічого з часом все вийде не будьте впевненими що ви кращі в усьому адже наші слова повертаються до нас бумерангом

когда на сердце тяжело
в душе лишь только слезы
поможет лишь одно
лишь он ,один звонок
и вол лежит мой телефон
но на экране пуста но лишь одно
я знаю точно в моей жизни когда
нибуть дождусь того долгожданного звоночка

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає!

стоїш на зупинці чекаєш автобус ось і він ти заходи стараєшся сісти на останнє місце біля вікна закриваєш очі і починаєш сумувати сумувати за ним за своїм минулим адже в ньому стільки всього сталося що ти просто не в змозі його забути ти просто сидиш і починаєш згадувати минуле згадувати як ви гуляли як разом посміхались і недоречно мовчали а потім одночасно намагалися щось сказати ти дивилась на нього а він на тебе і ніжно цілував торкався рукою до твого обличчя і посміхайся хіба можна це забути ти мрієш щоб все повторилося знову щоб все що ти згадала повторилося щойно буде твоя зупинка щоб минуле повернулося щоб все було як раніше щоб ви кохали один одного як раніше щоб не було більше сліз,страждання , поганих думок що б не було сумної музики щоб ти спокійно могла приходити у ваші місця і при цьому посміхатися при цьому розуміти ось воно в мені вже щось помінялося я більше не плачу в моєму серці нема болю

Отключу будильник… Тихо встану…
У тебя поправлю одеяло…
Ты поспи ещё, будить не буду…
Мне уйти сегодня нужно рано…

На подушке разметались руки…
Губы ещё помнят поцелуи…
Кошечкой зовёшь меня… ну что же…
По кошачьи тихо ухожу я…

Проскользну на кухню… дверь закрою…
Как обычно утренний кофе…
Мои губы пахнут поцелуем…
Счастье у меня совсем простое…

Счастье — это горсточка малины…
У тебя в ладонях… и ромашки…
Счастье — уходить вот так вот утром…
И твоё…"скучаю…» на бумажке…

Время как обычно не хватает…
Я спешу… помада, туфли, платье…
Свет погашен… всё… я дверь открыла…
И попала вдруг в твои объятья…

Как же ты подкрался незаметно?
Я уже почти что уходила…
Ты смеёшься… и на ухо шепчешь:
«Ты поцеловать меня забыла!»

Не верьте тем, кто вам не верит
Не ждите тех, кто не спешит
Нажать звонок у вашей двери…
Когда беда ваш дом крушит

Забудьте тех, кто в жизни новой
Забыл о том кем был вчера,
Чье наспех брошенное слово
Полощут времени ветра

Не призывайте равнодушных-
Не отзовутся все равно
Им кроме органов наружных
Наверно…больше не дано.

Ищите тех, кто вас услышит,
В толпе узнает, позовёт
С кем ниточкою свыше
Судьба вас накрепко совьет.

Держитесь тех, кто с вами споря
Остался в главном заодно
Кто разделял и слёзы горя
И бурной радости вино.




знаєте одного разу мені сказали що як що ти чекаєш значить хочеш чекати якщо ти говориш що втомилася чекати то ти просто жалієш саме себе не може так бути щоб ти сама того усвідомлюючи чекала без причини без надії ми самі цього хочемо а отже ми не маємо права жалітися

Он любит меня, и, кажется, мною дышит…
И уши мои обидных угроз не слышат…
А ты находил во мне недостатков кучу…
И ты говорил: «Бывают намного лучше…»

А ты обещал, что буду счастливой очень…
Но счастья не дал ни днём, ни с утра, ни ночью…
А он находил причины для нашей встречи
И просто дарил счастливый, волшебный вечер…

А ты говорил, что я — это робот в юбке…
Но как же назвать мужскими твои поступки,
Когда от проблем сбегаешь, как зайка серый?
Какая любовь, а искренность где и вера?

А ты говорил «Попробуй, найди другого,
Потом приползёшь обратно проситься снова…»
Хороший совет и жизнь, предоставив случай,
Дала мне понять: бывают гораздо лучше…

А он обнимал и душу лечил заботой…
Не жди ты меня, я ползать не буду, что ты…
Мне крылья даны, на них от тебя… и в небо…
Ты был столько лет, а, кажется, вовсе не был…

А ты говорил: «Сама виновата!» Может…
Но я говорю сегодня «Спасибо, Боже,
За эту любовь, что стала в судьбе рассветом!»
Прислушалась я к бесценным твоим советам…

Ведь помнишь слова: «Попробуй, найди другого…»
И вот я нашла… Чего ж не доволен снова?
Старайся теперь, советы давая грозно,
Представить финал, когда извиняться поздно…

Прости, не могу любовь поменять на жалость…
Я счастлива с ним… К тебе… Что к тебе осталось?
Увы, ничего… Лишь холод в разгаре лета,
Как сломанный фильтр от выкуренной сигареты...





я прочітала Цей вір а знаєте всі чоловіки такі якщо в них нічого не виходить значіть вони спирають все на нас що ми винні а нехай самі подумають в чому ми винні що не були за за безглузду з начала провальну ідею наши винна в тому що ми надто сильно вас кохаємо і тому ми винні а якщо ви не можете нас забеспечити кохання то вибачте але не ми винні а ви самі в усьому винні

Он любит меня, и, кажется, мною дышит…
И уши мои обидных угроз не слышат…
А ты находил во мне недостатков кучу…
И ты говорил: «Бывают намного лучше…»

А ты обещал, что буду счастливой очень…
Но счастья не дал ни днём, ни с утра, ни ночью…
А он находил причины для нашей встречи
И просто дарил счастливый, волшебный вечер…

А ты говорил, что я — это робот в юбке…
Но как же назвать мужскими твои поступки,
Когда от проблем сбегаешь, как зайка серый?
Какая любовь, а искренность где и вера?

А ты говорил «Попробуй, найди другого,
Потом приползёшь обратно проситься снова…»
Хороший совет и жизнь, предоставив случай,
Дала мне понять: бывают гораздо лучше…

А он обнимал и душу лечил заботой…
Не жди ты меня, я ползать не буду, что ты…
Мне крылья даны, на них от тебя… и в небо…
Ты был столько лет, а, кажется, вовсе не был…

А ты говорил: «Сама виновата!» Может…
Но я говорю сегодня «Спасибо, Боже,
За эту любовь, что стала в судьбе рассветом!»
Прислушалась я к бесценным твоим советам…

Ведь помнишь слова: «Попробуй, найди другого…»
И вот я нашла… Чего ж не доволен снова?
Старайся теперь, советы давая грозно,
Представить финал, когда извиняться поздно…

Прости, не могу любовь поменять на жалость…
Я счастлива с ним… К тебе… Что к тебе осталось?
Увы, ничего… Лишь холод в разгаре лета,
Как сломанный фильтр от выкуренной сигареты...

Слушать этот музыкальный файл

Слушать этот музыкальный файл

Всім привіт .....в кожного зранку виникає питання що сьогодні буде ти просто лежиш декілька хвилин і уявляєш якийсь крутий вчинок свого коханого наприклад ,що він прийде і подарує 1001 розу і скаже що буде кохати тебе доки не зав я не остання троянди при цьому 1 із роз штучна зазвичай щось таке але в результаті в тебе нема настою і тобі зовсім не хочеться вставати з ліжка ...потім ти просто вмикаєш на повну сумну музику починаєш застеляти ліжко чистити зуби потім одягаєшся прибираєш дома а потім просто сидиш і думаєш про нього і ненавидиш себе за те що кохаєш його при цьому не знаючи що він відчуває до тебе при цьому в тебе на очах з'являються сльози і ти просто невзмозі їх стримувати і тут випадково грає ваша пісня і сліз стає ще більше і тут ти розумієш що хочеш постійно бути тільки з ним постійно хочеш його обіймати ,цілувати ,говорити ,що кохаєш просто бути завжди поруч на твоїх устах з'являється посмішка але не надовго десь через декілька хвилин ти знову хочеш плакати та твердо стримуєшся ось так починається мій ранок і так майже постійно не хочу більше таких ранків хочу просинатися поряд з ним хочу просто дивитися на нього зранку .....Мрії часто збуваються тому мрійте частіше Уж цього нам ніхто не заборонить

Я трішки розповім про нього : він гарний ,симпатичний ,розумний але не ботанік , гордий ,завжди спокійний і в одночас нервовий ,вірний , незабутній і дуже вродливий .Я його кохаю всім серцем.А тепер розповім про себе ,я, .......навіть не знаю з чого почати просо знаю про себе декілька речей не терплю зради важко пробачаю і нарешті дуже довірлива ось вся я живу в маленькому містечку маю 2 сестри при цьому найстарша завжди на одинці маю не дуже багато друзів але зате найкращих перевірених часом


1.

я кохаю а він ні я втомилася від цього я постійно його чекала ,не чекаючи від нього нічого але він був завжди поряд не знаю може це по дурному але я кохаю уже два роки але ми з ним зустрічалися один місяць і після того розійшлись але всеріно продовжуємо наш роман ненавиджу себе за те що чекаю ,що не можу без нього я постійно слухаю наші пісні згадую приємні моменти але скільки це ще буде тривати невже він не розуміє що чекати вічно не можна кохання буде жити вічно а ось терпінню рано чи пізно настає кінець в будь-якому разі я не хочу його втрачати але завжди є але не можна жити минулим адже минуле завжди буде минулим

в житті всі помиляються та це не найважливіше ,а важливо чи ми можемо виправити помилку адже не завжди наші вчинки бувають правильними взяти навіть кохання ми не можемо сказати що впевнені в коханні ми не можемо пояснити що таке кохання .Кохання-це біль ,сльози , ризик ,витривалість ,розчарування,віра , безумні вчинки ,і людина заради якої ти можеш відмовитись від усього заради якої ми можемо віддати життя але при цьому не знаючи чи взаємні наші почуття

життя-це радість але не завжди воно буває непередбачливим адже в ньому ми можемо зустріти дуже багато перепон
[500x334]