Вяжем дома с Татьяной Красивый и очень простой рельефный узор спицами для вязания кардигана, жилета, свитера. Всем привет! Сегодня для Вас я подготовила очень классный, простой, рельефный узор спицами. Этот узор вяжется очень просто, а выглядит мега круто. Рельефный узор отлично подойдет для вязания кардигана, жилета, свитера, джемпера, пледа. н отлично подойдет для вязания как взрослым, так и детям. Причем как женщинам, так и мужчинам. Сама по себе знаю, как мужчинам сложно выбрать узор для джемпера. Так вот, этот узор идеально справится со своей задачей. Из темных ниток он будет смотреться для мужчин просто шикарно. Отлично подойдет для этого узора все оттенки серого, синего и коричневого. Раппорт узора составляет 8 петель в ширину и 12 рядов в высоту. Для вязания узора поворотными рядами наберите число петель кратное 8 + 4 петли для симметрии + 2 кромочные петли. Описание узора поворотными рядами: 1 ряд: кр.п., * 4 изн., 4 лиц.*, 4 изн., кр.п. 2 ряд: кр.п., *1 лиц., 2 изн., 1 лиц., 4 изн.*, 1 лиц., 2 изн., 1 лиц., кр.п. 3 ряд: кр.п., * 4 изн., 4 лиц.*, 4 изн., кр.п. 4 ряд: кр.п., *1 лиц., 2 изн., 1 лиц., 4 изн.*, 1 лиц., 2 изн., 1 лиц., кр.п. 5 ряд: кр.п., * 4 изн., 4 лиц.*, 4 изн., кр.п. 6 ряд: кр.п., *1 лиц., 2 изн., 1 лиц., 4 изн.*, 1 лиц., 2 изн., 1 лиц., кр.п. 7 ряд: кр.п., *4 лиц., 4 изн.*, 4 лиц., кр.п. 8 ряд: кр.п., * 4 изн., 1 лиц., 2 изн., 1 лиц.*, 4 изн., кр.п. 9 ряд: кр.п., *4 лиц., 4 изн.*, 4 лиц., кр.п. 10 ряд: кр.п., * 4 изн., 1 лиц., 2 изн., 1 лиц.*, 4 изн., кр.п. 11 ряд: кр.п., *4 лиц., 4 изн.*, 4 лиц., кр.п. 12 ряд: кр.п., * 4 изн., 1 лиц., 2 изн., 1 лиц.*, 4 изн., кр.п. Далее вязать повторяя с 1 по 12 ряды. BFlash

Благодарю за цитирование и нажатие кнопки "Нравится".

25 августа 2014 года, Донецк. Снимок, сделанный фотографом Маурисио Лима специально для New York Times,
на котором избивают привязанную к столбу Ирину Довгань

5 дней, о которых невозможно сказать "всего лишь". 5 суток боевики самопровозглашенной "ДНР" удерживали Ирину Довгань в плену. 53 года Ирина прожила в небольшом городе Ясиноватая, в 10-и минутах езды от Донецка. На полпути – Донецкий аэропорт, за который сражались киборги. Экономическое и медицинское образование Ирина использовала творчески, занимаясь предпринимательством. Возила товар из Германии, держала секонд-хенд в своем городе. Позже открыла салон красоты – сама же работала в нем косметологом. Свое "красивое дело" Ирина Довгань собиралась передать в наследство дочери и невестке.

Лето 2014-го – первые месяцы войны на востоке Украины…


SoundCloud

Ирина Довгань:
В моем городе уже было очень много странных людей, частично одетых в камуфляж и вооруженных, не очень похожих на местных. Они внушали страх. Мы варили борщ для украинских солдат, жарили блины, собирали опять-таки фрукты, овощи. Потом кто-то начал собирать деньги, деньги начали стекаться ко мне. Мы начали покупать сигареты, кофе. Я объехала все аптеки города и купила достаточно большое количество антибиотиков. Потому что украинские военные спали в посадке, все было не устроено, и многие болели.

Моя семья была в Мариуполе уже более 2-х с половиной месяцев. У нас в Ясиноватой был арестован мужчина молодой, который был обвинен в том, что принимал участие в Майдане киевском. И мы это слышали, что его сильно побили, что ему выбили все зубы и вроде бы как его отпустили – я это знала. Но, знаете, если я оглядываюсь сейчас назад, я хочу честно сказать: я думала, что со мной такого не случится и что я ничего особо плохого не делаю. Ну, подумаешь, я кормлю армию своей страны. А какое здесь преступление?

Ирину "сдал" боевикам коллега мужа – прораб строительной фирмы, который иногда даже обедал в доме Довганей. Именно этого человека она попросила отвезти планшет в Мариуполь – семье.

– Мне сказали сразу: "Мы тебя, суку, пристрелим, но ты должна нам сказать, кто еще с тобой занимался террористической деятельностью против ДНР". Больше всего они, конечно, хотели адрес и имя молодой женщины, которая была у меня на фотографиях.

Рамочка от Наталья_Ивушка

Фото: Всвіті

В Україні вже багато років відзначають іноземне свято хелловін, у ніч з 31 жовтня на 1 листопада. За легендою у цю ніч душі всіх померлих приходять на землю та блукають вулицями. Дехто ставиться до його святкування вкрай негативно, зазначаючи що це «чуже», запозичене свято.

Проте запозичена лише назва, адже в українців раніше був свій хелловін. Існував він за часів вірування у рідних богів і звався Велесова ніч (в честь одного з язичницьких божеств). Святкувалась Велесова ніч так само з 31 жовтня на 1 листопада, коли душі усіх померлих спускались на землю.

У цю ніч — ідеальний час для того, щоб зануритись у глибини своєї підсвідомості та віднайти нові життєві сили. Тим, хто на Велесову ніч досягне успіху у самопізнанні та подоланні власних страхів, пророкується перехід на “новий рівень” світосприйняття.

У ніч на 1 листопада прийнято згадувати хороші речі про своїх померлих родичів, ставити свічку, аби їх душа знайшла дорогу до вашого дому та залишати на вулиці чи на підвіконні частування для потойбічних гостей. Найбільшою вдачею вважалось побачити у сні в цю ніч когось із померлих родичів.

Рамочка від Natali Komjati

Картина, виконана українським художником Артуром Орленовим

Симона Петлюру боялись вороги. Боялись і слів, і дій. Його слова викликали захоплення у друзів та лють у ворогів. Ми відібрали 21 цитату з його промов, листів, наказів та статей


Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю. Нашої - так само. Кров'ю чужою і своєю. Ворожою і рідною. …

Кров, пролита для цієї величної мети, не засихає. Тепло її все теплим буде в душі нації, все відограватиме ролю непокоючого, тривожного ферменту, що нагадує про нескінчене і кличе на продовження розпочатого.
Пам'яті полеглих за державність // Тризуб, 22 січня 1926 р., Ч. 14.

Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло - Незалежна Держава Українська перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужитковувати рідну плодючу землю з її несчисленними багатствами не для потреб третього, або другого з половиною, чи якого іншого інтернаціоналу, а для устаткування і зміцнення власного державного добра і збагачення рідного народу.
Пам'яті полеглих за державність // Тризуб, 22 січня 1926 р., Ч. 14.

Наша вірність тим ідеям, за які голови поклали незабутні лицарі оружної боротьби за українську державність з часів 1917 - 1920 рр., буде найкращою пошаною до світлої пам'яті їх, до великого чину їхнього життя.
Пам'яті полеглих за державність // Тризуб, 22 січня 1926 р., Ч. 14.

московщина уміє різні фарби для утисків над нами прибирати: коли треба, то вона робиться "червоною", а коли того вимагає справа, то "білою".
Петлюра С. Московська воша. – Париж, 1966.

Якими б успішними в майбутньому не були наші здобутки та досягнення в площині політичної боротьби, все ідею нашої державної незалежності «по руках і ногах» буде в'язати залежність в площині церковній, вгашаючи і підтинаючи самостійницькі змагання нашого народу. Нація, що прагне до власного державного життя, не може помиритися з такою залежністю.
Петлюра С. Народе український. Вибрані статті, листи, документи. - Харків, 1992. -С. 144.

Я думаю, що українська автокефальна Церква головою своїм повинна мати власного патріарха як цілком логічне завершення її ієрархічної архітектоніки і еволюції нашої національної думки, нашої національної церковної ідеології. Український патріарх - рівний патріархові московському - це річ, потреба якої вимагається інтересами української Церкви та своєчасною оцінкою тих небезпек, що загрожувати будуть, - я це передбачаю, - в її натуральному розвитку.
Петлюра С. Народе український. Вибрані статті, листи, документи. - Харків, 1992. -С. 146.

Найбільшою перешкодою для визнання суверенності України є гіпноз самого імені росія. Цей гіпноз треба розвіяти, особливо в Америці (Північні Штати) та Франції. Справу поділу росії треба поставити як справу покою цілого світу, як справу європейської рівноваги та реально-матеріальної вигоди держав.
Петлюра С. З листа до прем'єра А. Лівицького від 14 травня 1922 р. // Симон Петлюра та його родина / Упор. Михальчук В.-К., 1996. – С. 68.


Службовий проїзний квиток Симона Петлюри

Рамочка від Наталя_Івушка

Великолепие Киева оценили зарубежные режиссеры / Трансформеры-3: Темная сторона Луны

«Золотые ворота» в роли московского метро, дворец «Украина» в роли советской гостиницы и Оперный театр в роли Америки 1980-х — The Village изучил фильмографию города.
— The Village Киев 11 апреля 2013


Благодаря своей выразительной внешности Киев всегда был востребован в качестве съёмочной площадки. Советская классика — «За двумя зайцами» и «Адъютант его превосходительства» — изобилует столичными пейзажами. В недалеком прошлом, когда отечественное кинопроизводство пребывало в спячке, Киев продолжали снимать, но уже в иностранных лентах. Чаще в ширпотребных сериалах, реже — в полнометражном кино. The Village посмотрел 8 фильмов, которые потешат киевского зрителя как минимум знакомыми видами.



«Прощальное дело»
2009, Франция, Кристиан Карион

В кадре
Нашумевший в своё время детектив французского режиссёра Кристиана Кариона с Эмиром Кустурицей и Гийомом Кане в главных ролях рассказывает о скандале во Франции середины 1980-х. Шпионский квест начинается в киевском метро. На станции «Золотые ворота» французский дипломат незаметно обменивается парой многозначительных взглядов с советским разведчиком. Место тайной встречи — ВДНХ. Обсудив дела, у павильона №7 Кане и Кустурица садятся в машину и расстаются на Крещатике. Квест продолжается в парке музея ВОВ и на скамейке возле института Яновского, где югославский режиссёр достаёт из сумки бутылку водки и наливает французу в гранёный стакан.





Почему Киев
Несмотря на то, что действие картины отчасти происходит в москве, фильм снимали в украинской столице. Причина — запрет министра культуры Александра Авдеева на продюсирование картины в россии. Кино о советских шпионах пришлось ему не по душе. Широко обсуждалась версия о том, что сам Авдеев в середине 1980-х был вынужден покинуть Францию из-за того самого Фэруэлла, которому посвящён фильм. Когда режиссёр Карион получил отказ, продюсер фильма предложил перенести съёмки в Киев. Так Крещатик превратился центральную улицу москвы, а институт Янковского — в МГУ.