Михайло Григорович Водяной /23 грудня 1924 року - 11 вересня 1987 року /

Михайло Григорович Водяной – видатний та колоритний актор. Якщо згадати фільм “Весілля в Малинівці”, то одразу пригадується персонаж Попандопуло, ад’ютант Грициянів, якого і зіграв Водяной. Але кіно було не головним у житті актора, він присвятив себе театру музичної комедії в Одесі (нині Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного).

Михайло народився 23 грудня 1924 року в Харкові. Батько обіймав високу посаду у відділі постачання, мати була домогосподаркою, опікувалася дітьми. Майбутній актор ще змалечку біг до місцевої церкви й годинами сидів слухав хор. Ще тоді служитель храму сказав, що він стане знаменитим. У 1938-му родина замешкала у Кисловодську. Там хлопчина одразу став відвідувати місцевий драматичний гурток та музичну школу. Батькові дуже не подобалося це синове захоплення. Він постійно сварився на малого, мовляв, що у того в голові один театр та перевдягачки, натомість старший син Роберт – нормальний, бо закінчив два виші. Проте Михайло не надто переймався. У 1941-му вступив до Ленінградського державного театрального інституту. Викладачі були у захваті від таланту студента. Коли німецькі війська стали наближатися до Ленінграда, інститут евакуювали в Томськ. Саме тут Водяной і провів свої студентські роки. Отримавши диплом, у 1943 році хлопець влаштувався на роботу в П’ятигорський театр.



По закінченню війни, Михайло повернувся до України. Із 1947 року працював у Львівському театрі музичної комедії. Вже тоді критики відзначали неабиякий талант актора. У 1953-му цей театр перевели до Одеси. Як говорив сам артист, він відчував себе Колумбом, який відкриває новий і дивовижний світ. Своєрідною посвятою в одесити вважають його роль в опереті “Біла акація”. Ця вистава на довгі роки стала візитівкою театру. Водяний там зіграв роль Яшки Буксира.

Коли українці вперше
почали святкувати Новий Рік 1 січня?
Святкування Нового року у більшості давніх народів збігалося з початком відродження природи і відбувалося зазвичай в районі 1 березня. Усі язичницькі народи ознаменовували це свято обрядами своїм богам, урочистими приношеннями і гучними забавами. На Київській Русі Новий рік святкували у перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення, з появою нового Місяця. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців. Свято мало назву «Нове літо».



У давніх римлян рік складався з 10 місяців і мав не 365, а 304 дні, а зиму не поділяли на місяці. Початком року римляни вважали березень. Послідовність місяців була відображена у латинських назвах більшості місяців. Так наприклад, September (вересень) — буквально - 7-ий, а October (жовтень) буквально - 8-ий. Згодом кількість місяців було збільшено на 2 — Ianuarius (січень) та Februarius (лютий), що були названі на честь богів Януса та Феба.

З 153 року до н. е. саме римляни перенесли початок року на 1 січня. У цей день римляни приносили жертви Янусу й починали з нього усі великі заходи, вважаючи 1-ий день року дуже сприятливим. У цей день у Давньому Римі зазвичай відпускали на волю рабів.

За Візантійською традицією початком церковного року вважалося 1 вересня. Вибір дати у візантійців був пов'язаний з тим, що нібито перша проповідь Ісуса Христа відбулася саме в 1-ий день юдейського свята жнив, що святкували в Юдеї з 1 до 8 вересня.

У середньовічній Європі початок Нового Року приурочували до Різдва 25 грудня: у Франції з 753 до 987-го, у Великій Британії та Німеччині — до 13 століття, а в Іспанії — до 14 століття. Давньоримську традицію святкування 1 березня зберігали лише Венеціанська республіка до 1797 року. Але протягом 16 - 17 століть більшість країн Європи перейшли на сучасну традицію святкування 1 січня.

Рамочка від Наталя_Івушка

Джузеппе Санмартино. «Христос под плащаницей», 1753 г. Капелла Сан-Северо

Вуаль в скульптуре не один век поражает тех, кто видит это чудо. Скульпторам удалось передать в твердой мраморной глыбе нежность и воздушность тончайшей ткани, способной, как кажется, зашевелиться от малейшего дуновения ветерка. Чтобы создать этот удивительный «эффект вуали», требуется большое мастерство. И достичь совершенства в этой сложной технике удалось лишь немногим скульпторам.


Джузеппе Санмартино. «Христос под плащаницей», 1753 г. Капелла Сан-Северо

Українська співачка Руслана презентувала музичний фільм, в якому етніка поєднується з різноманітними стилями – класика, хорал, балада, симфорок та навіть експерименти з елементами госпелу, репу та ритм-енд-блюзу.

Різдвяна історія від Руслани під назвою "Чарівна Пісня" покликана передати особливий стан, в який занурюється все живе в очікуванні Різдвяного дива. Світло. Серце. Душа. Любов. Зоря - саме ці 5 слів і складають змістовну основу всього музичного перфомансу, який, за словами Руслани, зроблено у форматі колядки-колискової.



"Це не просто пісні. Це пісні, в яких є ці 5 ключових слів. Ми зробили дуже оригінальне попурі, в якому прозвучать і "Добрий Вечір, Тобі", і "Тиха Ніч"… І співаємо ми його Зіркам, ніби колискову. Наш музичний фільм присвячено карпатським легендам, і його настрій навіяно "Лісовою піснею" Лесі Українки, яку ми прочитали на свій лад", - розповіла Руслана.

Дійство починається у студії Руслани, з якої переміщується на Софійську площу, де, за стародавнім карпатським рецептом, готується чудодійний напій, який увібрав у себе всі сили трав гірських та плодів сонця, тепло вогню та цілющу воду. Чарівний напій дає енергію піднятися високо в гори, щоби першим зустріти радісну Зорю, народжену у різдвяну ніч. Кульмінація відбувається в казковому містичному лісі.

Художник: Николай Якимец, картина "Последняя песня кобзарей"

По всей Украине большевиками официально было объявлено, что кобзарей из всех областей приглашают в Харьков на Всеукраинский кобзарский съезд. Все должны были появиться с бандурами, потому что кроме собственно съезда, будут и творческие соревнования.

30 декабря 1930 - день открытия съезда. У каждого в руках инструмент, каждый одетый в праздничную вышиванку. Съезд открылся совместным исполнением Тараса Шевченко «Реве та стогне Дніпр широкий …». Представьте, весь зал (собрались мастера высшей пробы) вдохновенно поет! Делегатов (337 человек) держали в зале до вечера, затем, под строгим наблюдением, стали выводить во двор, плотно уложили в грузовики и накрыли брезентом.

Уже через один час все делегаты были в железнодорожных вагонах для животных. Их привезли к окраинам станции Казачья Лопань, вывели из вагонов в лесополосу, где были заранее вырыты траншеи. Выстроили незрячих кобзарей и лирников, также их малолетних поводырей в одну шеренгу.

Отряд особого отдела НКВД начал расстрел. Когда все было закончено, тела расстрелянных забросали известью и присыпали землей. Музыкальные инструменты сожгли рядом. В декабре 1933 на пленуме Всеукраинского комитета профсоюза работников искусств коммунистическая верхушка назвала украинские народные музыкальные инструменты «классово-враждебными».

Рамочка от Наталья_Ивушка

«Щедрик» зазвучал по-новому
Всемирно известный «Щедрик» зазвучал среди Кавказских гор. Произведение украинского композитора Николая Леонтовича исполнили украинские и азербайджанские музыканты на старинных инструментах.

По традиции, «Щедрик» сообщает миру о приближении новогодних и рождественских праздников. Об этом заявил посол Украины в Азербайджане Владислав Каневский, анонсируя соответствующее видео на своей странице в Фейсбуке.



«Щедрик» в новом звучании
Более 100 лет украинский «Щедрик» путешествует по миру. За это время его слышали как в классическом исполнении, так и в рок-исполнении. В этом году наш «Щедрик» посетил Азербайджан. Для того, чтобы прозвучать по-новому, – подчеркнул посол.

Новогодний коллаж от Nata Vi

Новый год — идеальное время в этом году, чтобы поехать с родными или друзьями в Карпаты. Представьте себе: заснеженные горы, свежий воздух и сказочные пейзажи...


Новогодние праздники в Карпатах: где встретить 2021 и сколько это стоит / posta-magazine.ru

В Карпатах расположены лучшие горнолыжные курорты, где угощают национальными блюдами, где вокруг только заснеженные горы, свежий воздух и сказочные пейзажи. Поэтому, если вы не были в Карпатах или давно планируете поездку, то реализуйте свои планы в новогодние праздники.

Колядники в Національному музеї народної архітектури та побуту України, село Пирогів, околиця Києва (архівне фото)

(Вперше цей матеріал був опублікований на сайті Радіо Свобода у 2018 році)


«Родители, не сбивайте нас с толку – не делайте Рождества и ёлку!».

«Только тот, кто друг попов,
Ёлку праздновать готов!
Мы с тобой – враги попам,
Рождества не надо нам».
(Олександр Введенський)

Що в СРСР робили з Різдвом, святим Миколаєм і навіть ялинкою? І чи щось вдалося?
Боротьба з «релігійним дурманом» в СРСР почалась після Жовтневого перевороту – в 1920-х роках. «Головним нашим завданням є сприяння фактичному звільненню трудящих мас від релігійних забобонів», – мовилося в декреті Ради народних комісарів від 23 січня 1918 року.





І почали з викорінення звичаїв, в тому числі виконання «музичних творів на релігійно-біблійну тематику». Тобто колядок і щедрівок.