В Україні відзначають річницю падіння вежі Донецького аеропорту / Радіо Свобода

Рівно 6 років тому після кількаденних танкових обстрілів російських бойовиків впала диспетчерська вежа Донецького аеропорту. Вона стала символом героїзму та незламності захисників України.

Експерти наголошують, що саме оборона летовища, яка тривала 242 дні, стала символом здатності України чинити спротив російській агресії. 24 канал розповідає ключові події 13 січня 2015 року.

Оборона донецького аеропорту розпочалася 26 травня 2014 року після того, як бойовики захопили інфраструктуру, і українці бійці провели спецоперацію із зачистки території.

Воїни ЗСУ зайняли будівлю аеропорту та захищали його протягом 242 днів. Це був стратегічно важливий об'єкт, а сама диспетчерська вежа була "очима" захисників летовища.

Зверніть увагу! Майже стільки ж тривала оборона Севастополя під час Другої світової війни, і набагато довше, ніж оборона Брестської фортеці.

Мужність та відданість українських бійців вразила навіть росіян. За безстрашність проросійські пропагандисти назвали захисників донецького аеропорту кіборгами. Всі ці довгі дні на вежі майорів український прапор.

Пришли к Бабе Яге имущество описывать... — Немедленно откройте! — раздалось за дверью. — Мы знаем, что вы там! — Там, — подтвердила Яга, неохотно открывая дверь. — Чего надоть? Кто такие? — Недельщик я, — толстый краснощёкий человек оттолкнул Бабу-Ягу и прошёл в избу. За ним семенил маленький лысый человечек в очках и с кипой бумаг. Недельщик осмотрел избу и повернулся к Яге. — Почто налоги не платишь, старая? — А за что мне их платить? — удивилась она. — Закон такой, — ответил Недельщик, прохаживаясь. — Грибы и ягоды в лесу собираешь? — Собираю, — кивнула Яга. — А лес чей? Государственный. Сбором грибов ты наносишь лесу невосполнимый урон, который… — Как это невосполнимый? — перебила Яга. — Грибы-то обратно вырастут. Недельщик хмуро посмотрел на лысого человечка, и тот протянул ему бумагу. — Действительно, — протянул он, пробежав взглядом по листу. — А это вот что у тебя? Печка? Дровами топишь, верно? — Нет, — ответила Яга. — Волшебная она. Сама по себе горит. — Дым идёт? — Идёт. — Ну вот! — радостно воскликнул Недельщик. — Дым наносит урон окружающей среде. На решение этой проблемы нужно золото. Плати налог за использование устройства без Государственного разрешения. — Не буду, — фыркнула Яга. — Поколдую и не будет дыма. За что платить?

Рамочка от Beauti_Flash

[800x]

СТАРИЙ-НОВИЙ РІК АБО ВАСИЛЯ:
традиції святкування
Перший посівальник на Новий Рік звичайно буває і першим «полазником» — приносить до хати щастя. За народнім віруванням дівчати щастя не приносять — тільки хлопці, а тому й посівати дівчатам не годиться.

«...Ще тільки починає, було, розвиднятися, и тато вже будять мене:
— Вставай, сину, годі спати — пора посівати йти!
Я схоплююся з ліжка, швиденько одягаюся, умиваюся та — за рукавицю дідову, а в ній пов­но зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, горо­ху — всього по пригорщі і змішане разом. Це я собі ще звечора приготував, щоб було чим по­сівати.
— Спочатку вдома посівай, — каже батько, — а потім і до людей підеш!

Я став перед образами, набрав жменю зерна з рукавиці, посівав і приказував: „На щастя, на здоров\’я та на Новий Рік, щоб родило краще, як торік — жито, пшениця та всяка пашниця. . . Дай, Боже!“
— Спасибі тобі, сину, що ти нас обсипав ща­стям. На ось тобі грош та будь завжди хорош!
Взяв я від батька гріш — перший „дохід“ за посівання, поплював на нього і сховав у кише­ню — на щастя.
— А тепер можна і до людей, — каже бать­ко, — людям посівати!

І я пішов ... Пішов до дядька через дорогу. В двері не стукаю, бож знаю: в цю ніч не за­микаються — люди посівальників ждуть. За­ходжу до хати, скидаю шапку і відразу ж, з по­рога:
Ходить Ілля на Василя,
Носить пугу житяную,
Де замахне — жито росте,
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю;
У полі ядро, а в домі добро, Дай, Боже!
/Так посівали на Лівобережжі — „А“/

У народному побуті 11-того січня продовжувалися різдвяні дні і ніякою роботою займатися не дозволялося. А тому молодь йшла на вечорниці, де влаштовували ворожіння, а старші люди з дітьми розважалися загадками.

Що ж до погоди, то за цими днями намагалися вгадати не лише погоду на наступний сезон, але й наскільки цей рік буде врожайним. «Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний» — підмічали колись.



11 січня 1875 року в Києві народився Рейнгольд Глієр —
український і російський композитор, диригент, педагог, доктор мистецтвознавства. Автор балету «Тарас Бульба», симфонічної картини-балету «Запорожці» та ряду інших творів за поемами Тараса Шевченка.

«Я верю в то, что мы, то есть наш народ, будет жить страшно долго. Не 100, не 200, не 1000 лет, а гораздо дольше. Я верю, что он станет лучше, ближе к идеалу
и в конце-концов станет совершенным. Так же и с музыкой».
— Рейнтгольд Глієр



Чи знаєте Ви, що:
Гастролі в Києві Петра Чайковського, що відбулися 21—22 грудня 1891 p., перевернули все в душі молодого Рйнгольда Глієра. Якщо колись він мріяв про кар'єру скрипаля, то відтепер твердо вирішив стати композитором: "Перший раз у житті я був свідком таких овацій, такого тріумфу... Цей складний комплекс вражень і виявився останнім поштовхом, що вирішив мою долю".

Про роль, яку відіграла в творчій долі Глієра Україна, найкрасномовніше сказав він сам: «Щорічні літні виїзди родини в село під Києвом, де, здавалося, саме повітря дзвеніло піснями, здружили мене з найбагатшим фольклором України, збагатили глибокими, незабутніми враженнями. Це була стихійна сила народного мистецтва, що мимоволі опановувала моєю свідомістю, формувала мої музичні уявлення».

Рамочка від Наталя_Івушка