Самый вкусный рецепт печени! Печень получается мягкой, сочной, нежной!

Українська арктична станція

СРСР мав 9 антарктичних станцій: 5 постійних і 4 сезонних.
Після розвалу імперії «старший брат» поділився з Україною по-братськи: показав кукіш.

У листопаді 1993 року Великобританія, яка мала 6 арктичних станцій, виступила з пропозицією про передачу за адекватну, але серйозну суму станції «Фарадей» на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній із держав, що не мали станцій на континенті. Цю ідею підхопили українські дипломати — перший посол України у Британії Сергій Васильович Комісаренко, академік, директор Інституту біохімії ім. Паладіна, який досконало знав англійську та радник посольства з питань науки Роланд Франко.

4-ох дітей мав Іван Якович Франко – синів Петра, Андрія, Тараса та доньку Ганну. І мав Іван Якович лише одного онука – нащадком чоловічої статі був Роланд-Олександр (син Тараса). Єдиний з нащадків Івана Яковича, який носить прізвище „Франко” і зовнішньо подібний на свого діда. Решта – дівчата. Саме вони вмовили англійців допомогти молодій, незалежній і незаможній Україні отримати станцію за символічну плату.

У серпні-вересні 1994 року пройшла 23-а сесія Організації країн Антарктичного договору, на якій Україну прийняли до організації. 21 листопада 1994 року фонд «Відродження» виділив 12000 доларів на проєкт «Україна повертається в Антарктиду».

20 липня 1995 року в Лондоні Посол України Сергій Комісаренко підписав міжурядову угоду, а директор ЦАД Петро Гожик — Меморандум між ЦАД і БАС про передачу антарктичної станції «Фарадей» Україні не пізніше 31 березня 1996 року.

6 лютого 1996 року британську станцію «Фарадей» передали українським полярникам.
На її базі створили українську станцію «Академік Вернадський».







© Ганна Черкаська

Рамочка від Наталя_Івушка

Леонид Либкинд – удивительный человек с удивительной судьбой. Родился в Харькове, получил образование по физике. В 60 лет переехал в Нью-Йорк со своей семьей. Родные и близкие не раз замечали в нем подмечать в любой жизненной ситуации иронию и юмор. «Остепенённый, но не остепенившийся» – как-то раз сказал он о себе. В его одностишьях – вся соль юмора:

Рамочка от Schamada

Спершу вони збиралися поспівати в сільському клубі й довгий час навіть не мали назви. Ансамбль «Древо» з села Крячківка на Полтавщині — справжня легенда серед виконавців української народної пісні. За 60 років свого існування вони стали потужною школою багатоголосного співу, надихнули на створення багатьох фольклорних колективів, які сьогодні популяризують українську народну пісню по всій Україні та за кордоном.

«Ой у полі древо. Ой тонкоє да високоє.
А на йому листя. Широкоє да зельоноє»
«Древо» — це більше ніж музичний гурт. Ансамбль із полтавського села Крячківка вже понад 60 років співає українські народні пісні. Це ціла школа українського традиційного співу, яка виростила десятки фахівців і дала старт цілій низці колективів, що досліджують та виконують українські народні пісні. Пісні у виконанні «Древа» звучали на багатьох сценах світу. Серед найвідоміших творів у їхньому репертуарі — «Ой там на горі, ой там на крутій», «Та косив батько, косив я», а візитівкою гурту є пісня «Ой у полі древо», яка дала назву колективу.



«Древо» співає багатоголоссям. Ця техніка співу полягає в одночасному звучанні у хорі кількох самостійних голосів, що нашаровуються один на одного, створюючи ефект поліфонії. Головною рисою багатоголосних пісень є мелодійна виразність та самостійність кожного з голосів. А імпровізаційна манера виконання дає простір для різноманітних варіацій співу тієї самої пісні. По суті, кожне багатоголосне виконання є новим та неповторним.