Это цитата сообщения hecate_in_ua Оригинальное сообщение

Про українську еліту - Дмитро Донцов...

25 июня
Про українську еліту, чи про те що ми нею називаємо.

Про моральний упадок еліти і Божу кару народу

(Продовжуємо розмову про Небесні Знаки, Справедливу Немезіду. У нас в гостях Дмитро Донцов)

„За моральним упадком еліти, слідує, як його тінь, заслужена кара нації. Бо Бог „люті зла не діє без вини нікому”. Де провідна каста забуває „коритися богам”, там стає вона в службі фальшивим богам нікчемна, труслива і дурна, а суспільність не зціплена зсередини міцними нитками морального закону тратить опірну силу і стає легкою здобиччю демагогів і наїздників, пасивним страждальцем, над яким не зглянеться Справедливість” /Д.Донцов. Дух нашої давнини/.

Про „Бич Божий” для оспалої і лінивої нації разом з Дмитром Донцовим ми продовжимо і надалі нашу розмову…

kavkazcenter.net/russ/conte...2506.shtml

Польський журналіст, який виступає під псевдонімом «Ніссан», розповів у своєму блозі про причини вбивства Путіним і Медведєвим польської еліти в лісі під Смоленськом 10 квітня 2010. У статті під назвою «Смоленськ. Катинь-2 »Нісан пише:
«Відмінною рисою Путіна є крайня жорстокість, характерна для психопатів. Про це свідчать численні події минулого:
- Вибухи будинків в Москві і Волгодонську і звинувачення в них чеченців, щоб мати привід для початку Другої чеченської війни.
- Отруєння Литвиненка, який розкрив подробиці цих злочинів. Його ймовірний отруйник Луговий демонстративно став об'єктом національної гордості росіян.
- Геноцид в Чечні.
- Операція проти школярів, захоплених в Беслані у вересні 2004 року. Путін наказав «припинити переговори і напасти на школу». Результат - понад 350 мертвих, більше 500 поранених, у тому числі російські командос спецназу, знищені вогнем у повстанців.
- Дії зі звільнення заручників у театрі мюзиклу «Норд-Ост» в Москві в жовтні 2002 року. Повстанці знищують трьох осіб. У результаті операції за наказом Путіна отруєне щонайменше 174 глядачів вистави.
- Путін в припадку неприборканого гніву обіцяє повісити президента Грузії Михайла Саакашвілі. Він говорить це у присутності лідерів західних країн.
- Путін публічно висловив жаль, що не зміг до кінця отруїти Віктора Ющенка, президента України - країни, яка, за його словами, «не існує».
- Підозрювані в отруєнні Ющенка нагороджуються званнями російських генералів МВС і ФБС Росії.
- Путін ненавидів Леха Качиньського за його надзвичайно ефективну зовнішню політику, за підтримку «помаранчевої революції», за засудження вторгнення російських військ до Грузії, за прибуття до Грузії разом з президентами країн Балтії безпосередньо під час війни і за дипломатії на європейському рівні.

Що буде далі?

Ярослав Качиньський як і раніше живий. Тому ймовірно, що Путін буде намагатися його також вбити. Якщо з ним трапиться інфаркт, як раніше з Грушею, членом комісії Орленовского, або він загине в автомобільній аварії, то більшості і в голову не прийде, що це було вбивство ».
[300x306]

kavkazcenter.net/russ/conte...2613.shtml

Міжнародна терористична організація ФСБ Росії тероризує в Польщі сім'ю вбитого нею пілота
Час публікації: 24 травня 2010, 11:57
За повідомленням польського видання Niepoprawni, на паркані будинку вбитого російськими спецслужбами польського пілота літака Качиньського агенти ФСБ в Польщі написали слово «Вбивці!». Видання відзначає, що це пов'язано з тим, що Путін, наказавши вбити Качинського і 95 представників військової і політичної еліти Польщі, ухвалив вважати винним в авіакатастрофі польських пілотів.
«Фанат Путіна» Коморовський, який намірився стати президентом Польщі, нагнітає обстановку навколо польських пілотів за російською моделлю, однак це вдається йому погано тому, що він швидко втрачає популярність і прихильників, готових за нього голосувати на виборах в кінці червня.
Видання також повідомило, що Тетяна Анодіна, якій Путін доручив вести російське слідство (а іншого немає) про крах літака Качиньського, є офіцером ФСБ.
Тим часом поляки нагадали, що Коморовський, який офіційно є публічним членом масонської ложі, до всього іншого можливо є давній агент ФСБ / ГРУ Росії.

Авґустин Волошин.

Погляд з 30-х років на сучасність. Багато спільного

В часі великої мовної, підручникової і національної боротьби, яка оце ведеться на нашому Підкарпатті між трьома напрямами, вороги нашого відродження пустилися шляхом епіґонів і на спосіб червоних аґітаторів і підлих хитрунів софізмами дурять наш бідний нарід. Не дивуємося їм, бо свідомі самі, що правди не мають за собою, стараються вони прикритою брехнею з’єднювати собі сторонників, тримаючися засади, що кожний середник, хоча б і найбільший злочин, — є добрий, якщо їм помагає до осягнення їхньої цілі.

В повному хаосі понять, який панує між нашим народом — і тверді русскіє і домашні прославлені неділянці закинули вудицю до каламутної води й хитро ловлять людей. Кажуть, що ми були русинами, тож маємо ними бути й далі, училися з руських книжок, тож маємо з них учитися і далі, русинами були наші великани: Духнович, Павлович, Добрянський, Кралицький, Попрадов і т.д. — тож русинами маємо бути й ми, а не якимись українцями. Закидають нам "українофільство" (хоч ми правдиві українці, а не українофіли!), добачують у нас впливи галицьких еміґрантів, бачучи між еміґрантами і соціалістів, і комуністів, і безбожників — оскаржують нас, що ми всі соціалісти, комуністи й безбожники, українців малюють як рогатих чортів, що прийшли винищити наш нарід і на кінець кричать: дивися, русине, які чорти ті українці і чи ти хотів би мати з ними щось спільного? Ні, лиши їх, бо ти ніколи не був, не є й не будеш українцем, а до смерті останеш русином, бо русини були твої предки й руська мати тебе породила, а руська мати може лише русина породити, а не якогось рогатого українця. Гарна й хитра софізма, яка не одного може збаламутити.

Русини ми, чи українці? Безперечно, що ми русини! Так відповість кожний національно свідомий чоловік на Підк. Русі, в Галичині, на Буковині й у Вел. Україні, якщо він не хоче бути підніжком і грязею чужого народу. Але тоді чому ми самі називаємо себе й позволяємо, ба й домагаємося, щоб нас називали й узнавали українцями? Чи ми вже покинули назву "русин" і виреклися її? Ось, саме відповідь на це питання треба пояснити нашому народові, щоб, будучи русином-українцем, не дався обманути всяким лжерусинам з під прапора Фенцика чи "Неділі", або й отця Сидора (сучасна примітка)

Назви "русин" ми не вирікаємося й не покидаємо її. Нею називалися наші славні князі в Київі й у Галичині й на Підкарпатті, нею називалися наші великі предки, нею називаємося і ми. Ця назва нам була і є дорога і свята. Але коли ми днесь на перше місце видвигаємо й завше підчеркуємо назву "українець-український", то це робимо для того, щоб відрізнити себе від тих, що сталися зрадниками нашого народу й як вовки в овечій шкірі іменем "русини", іменем руського народу, іменем ніби руської культури за мадярські пенґе, за польські золоті туманять і продають русина. Вкрали нашу назву "русини" й нею послугуються в своїй юдиній роботі. Щоб отже відособнітися від тих справдішних яничарів і зрадників, ми перестаємо вживати стару нашу назву "русини", а вживаємо нашу не много молодшу назву "українці". І цього нашого поступовання ніхто не може нам брати за зле. Подібну аналогію маємо й у церковній термінолоґії. Напр., усі хрещені називаються християнами, то є не всі є членами правдивої Христової Церкви. Ото ж, щоб себе відосібнити від усяких відступників, члени правдивої Церкви Хр. називаються ще й осібним, більше спрецизованим іменем "католики". Не покидають назви "християне", але більше видвигають назву "католики", бо ж ім’я "християне" присвоїли собі та ним ошукують людей цілі сотки найрізнородніших, собі цілком противорічних сект, як це зробили й наші вороги з нашою назвою "русина".

Другу, ще свіжішу аналоґію маємо в сьогоднішній Галичині. В усіх трьох галицьких єпископствах заборонено в богослуженнях уживати назви "православні", а на її місце вживають назви "правомірні". Галицькі єпископи зарядили так тому, бо московські аґітатори цареславної схизми з тією нашою стародавньою назвою йшли між гр.-кат. вірників і поволи перетягали їх на схизму. Чи покинули наші галицькі браття назву "православні"? Ні, не покинули, тільки більше видвигають назву "греко-католики чи католики", щоб тим відрізнити себе від тих зрадників Церкви Христової, що підшилися під назву "православні" й нею воюють і шкоду роблять!

Ті дві аналогії нам цілком вистарчають. Ми так само не перестаємо бути русинами, тієї назви не покидаємо, вона нам свята й тепер, але коли під цю назву підшилися всякі свідомі чи несвідомі шкідники, які ні нашої мови добре не знають, ні духом нашого народу не живуть, а тільки служать чужим інтересам, на знищення нашого народу, тоді ми мусимо видвигати другу нашу назву "українці", щоб більше підчеркнути нашу нерозривну одність із великим укр. народом і щоб ясніше зазначити, що ми нічого спільного не маємо з тими, що, називаючи себе русинами, туманять і продають наш руський нарід.

Про це писати й це людям пояснювати треба саме сьогодні, коли по наших селах і по Читать далее...

banderivets.org.ua/index.ph.../world/392

1 червня 2010р.Б. невідомі патріоти пошкодили два банери на центральному кублі промосковського бандугрупування «Партія регіонів» у Тернополі. Портрети Януковича залили червоною фарбою.

Плями на портретах кремлівського холуя виявили близько 11 дня у вівторок. До кінця дня банери зняли.

Офіс «пр» розміщений по вулиці Сагайдачного, 1 у центрі Тернополя. Банери висіли між третім та четвертим поверхами приміщення.
[700x525]

На майдані Мистецтв у великому, але зовні ніяк не вражаючому око будинку, що увібрав в себе риси потворного конструктивізму з додаванням ідеологічних барв соцреалізму, розмістився найбільший на Тернопільщині осередок артефактів, документів і знань про історію рідного краю.
Перша галерея залів присвячена природному світу території області, що займає західну частину Подільського плато. Діорами заповідних кутків, опудала птахів і звірів оформлені у досить таки цікаву і послідовну експозицію. З південного Сходу на північ простягається бар’єрний риф Медоборів, а на півночі краю постають двохсотметрові Кременецькі гори
[700x525]

читати далі

gazeta.ua/index.php?id=341005

Влада вже здійснила низку різких кроків, які налаштували проти неї велику частину українців. Відбулися перші мітинги й найжорстокіші за всю історію Верховної Ради бійки між народними депутатами від влади та опозиції. Як ситуація розвиватиметься далі та що робити у разі громадянських протестів, розпитуємо досвідчених мітингувальників і міліціонерів.



"У ментів нюх, як у собак. Якщо боїшся - нападуть"


30-річний киянин. Понад 10 років займається радикальними протестами. Просить не називати його імені. З кінця 1990-х був бійцем УНА-УНСО. Брав участь в акціях "Україна без Кучми" 2001-го та "Повстань, Україно" 2003 року. Неодноразово затримувала міліція. Організовує виступи соціального характеру. Кілька разів брав участь у масових протестах у країнах Євросоюзу та Росії.



- На мітинг треба йти групою з п'яти-семи добре знайомих тобі людей. Разом координуватися, виручати один одного. Весь час підтримувати візуальний контакт.

Візьміть із собою компактний рюкзак. Покладіть туди аптечку, питну воду, носовик. Напередодні купіть дешеву мобілку. Внесіть із десяток найпотрібніших номерів - зазвичай, після затримання міліція переписує всі контакти з телефонної книжки. Потім вони потраплять в оперативні справи. Майте із собою трохи грошей - гривень 50-100 дрібними купюрами.

Не беріть речей, які можуть скомпрометувати. Наприклад, політичну атрибутику, літературу. Викладіть ключі. Бо, якщо затримають - приїдуть з обшуком, підкинуть наркотики або зброю. Поширена практика. На юрфаку викладачі казали нам: "Бажаєш посадити когось - підкинь". Навіть якщо не зброя, то кілька патронів у них завжди знайдуться.

Майте при собі документ, який посвідчує особу. Але не паспорт і не студентський квиток. Оскільки менти можуть одразу дізнатися твою прописку. А якщо отримають студентський - чекай проблем в університеті. Найкраще прихопити посвідчення водія або, приміром, товариства мисливців і риболовів - це точно підозри не викличе.

Одягайтеся максимально зручно й непримітно. Підійде спортивний одяг: кросівки, штани, олімпійка. Має бути міцним, щоб у сутичці не порвали. Деякі активістські сайти пишуть: "одягайте наколінники, пластикові щитки, мотоциклетні шоломи". По-перше, вони не врятують від травм. По-друге, як потім поясните міліції, що це за речі? Не поясните - менти самі запишуть у протоколі: "готувався до вчинення злочину".

Перед виходом обов'язково вигадайте легенду, чому ви знаходитеся в районі мітингу. "В бібліотеку йшов", - не повірять. А наприклад, "побачення тут призначили" - цілком підійде. Тільки домовтеся з людиною, яка б це підтвердила.

І в жодному разі перед акціями не вживайте алкоголь чи наркотики. Тоді втрачаєш контроль над ситуацією, слабко тямиш, що відбувається. І взагалі треба пам'ятати: алкоголь - ворог революції.

Бажано, щоб хтось із групи мав контакти журналістів і юристів. Був недавно в Берліні, перед демонстрацією сиділи в кафе. Бачу: ходить якийсь мужик, роздає візитки. Виявилося - адвокат, який спеціалізується на захисті ліваків та анархістів.

Під час ходи чітко сформуйте ряди й зчепіться ліктями. У міліції не буде можливості висмикувати людей із колони.

На будь-якій акції з'являється чимало неадекватних людей. Серед них можуть бути й міліцейські провокатори. Таких краще виставити за межі колони. Особливо тих, хто закликає до суперрадикальних дій, а сам нічого не робить. Це точно провокатори. Інколи вони, навпаки, збивають рішучий настрій демонстрантів. У будь-якому випадку про них слід одразу повідомити організаторам. На "Україні без Кучми" ми знали штатних провокаторів у обличчя. На кожній акції зустрічали їх, як старих знайомих.

Наприкінці 1990-х їздив на "унсовські" вишколи. Там нас вчили проривати міліцейський кордон. Зчіплялись руками, підпирали передні ряди. А ті, в свою чергу, мали пробити кордон ногами. Практика показала - це неефективно. Сьогоднішній "Беркут" уже не той. Зараз це здорові треновані мужики у важких обладунках. Крізь них важко пройти напролом.

На Заході ніхто в рукопашну на ОМОН не ходить. Греки використовують специфічні прапорці з короткими й товстими древками - замість палиці. Та переважно поліцію закидають здалеку камінням і коктейлями Молотова. "Зброю пролетаріату", звісно, ніхто з собою не бере, її здобувають на місці. У кількох схованках за маршрутом демонстрації - у під'їздах, біля звалищ - можна покласти інструменти, якими потім довбати бруківку. Так робили 2001-го під час "України без Кучми", так же чинили у 1995-му під час похорон патріарха Володимира.

Пляшки із запальною сумішшю теж ховають у смітниках. Із собою не несуть за жодних обставин. Ще є "червоні шапочки". Йде собі непримітна дівчина, наче прогулюється, а в сумці несе декілька коктейлів Молотова. І в разі чого передає сумку в колону демонстрантів. Це мають бути надійні й добре вишколені товаришки, це досить ризиковано.

Під час сутички дуже важливо втриматися на ногах - у натовпі можуть затоптати. Якщо сусід упав, допоможіть піднятися. Сам так робив, і не раз. Читать далее...

На розі вулиць Коперника і Вячеслава Чорновола, що в одному кварталі від залізничного вокзалу розташована будівля слідчого ізолятору КДБ у м.Тернополі. Зараз це мало примітний напівадміністративний будинок, що не входить до переліку значних архітектурних пам’ятників міста, але його гучна «слава» розпочалась з 1941 року, коли перед чекістами замаякувала перспектива здавати місто німцям. Що там відбулось, свідчать ті, хто лишився після накивавших п’ятами комуністів і зазирнув до покинутих камер: "Коли я увійшов у тюрму... Трупи помордованих були жахливо спотворені, мали повідрубувані чи викручені руки й ноги, повипалювані очі. Московські катюги вживали до свого кривавого ремесла сокир, щоб завдати своїм жертвам як найбільших мук. У жінок, які я бачив по камерах, були повідрізувані груди і повикручувані руки й ноги та порозбивані голови."; "В одній камері я побачив трупи двох молодих дівчаток, пов'язаних із собою колючим дротом. В одної був розпорений живіт і в нього вложено кота, в другої була здерта з рук шкіра по лікті, на рани насипано ячмінних остюків і знову засунено шкіру. В камері на першому поверсі я побачив на стіні, прибитий цвяхами, труп 30-літнього мужчини."; "Були трупи мужчин із відрізаними головами." (http://holocaust1.netfirms.com/hol7uk1.htm). Це тільки в Тернополі, а схожі тюрми утворили майже в кожному райцентрі Західної України «золотого» вересня 1939 року.
[700x525]

запрошую за грати

В історичних описах розмова про Тернопіль починається з 1540 року, «коли польський король Сигізмунд І видав грамоту краківському каштеляну, великому коронному гетьману Янові Амору Тарнавському на місцевість у Теребовлянському повіті з умовою побудувати над річкою Серет фортецю», а в пересічного туриста з вокзального перону. Ранкова людська метушня навколо посилює звичне передчуття знайомства зо ще не пізнаним, але близьким, і таким, що завжди було десь поруч
[700x525]

прогулянка містом

Это цитата сообщения hecate_in_ua Оригинальное сообщение

Росія - терор продовжується. Тепер Ставрополь…

27
мая
Росія - терор продовжується. Тепер Ставрополь…

| Edit | Posted by: santa in Разное, Статьи

В Ставрополі - теракт. Є жертви і дуже багато поранених.

На цей раз підозрюються російські націоналісти. Підривний пристрій було підірвано біля будинку культури, де планувався концерт чеченського дитячого ансамблю.

Що твориться в світі? Хто бере на себе обов’язки Бога і чинить суд на землі? Хто бере на себе відповідальність, що його суд - праведний?

Ми співчуваємо і пострадалим і сім’ям загинулих і сподіваємось, що люди нарешті навчаться вирішувати проблемні питання лише шляхом перемовин, які б вони жорсткі не були ті перемовини…"

Число жертв теракту, який стався в середу ввечері в центрі Ставрополя, зросла до семи осіб. У лікарні помер ще один потерпілий. У реанімаційному відділенні крайової лікарні померла Наталія Кирієнко. Їй було 39 років.

Поранення під час вибуху отримали близько 40 осіб, в лікарнях залишаються понад 30, передає РІА Новини . За даними начальника управління ГО і НС адміністрації міста Бориса Скрипки, у важкому і вкрай важкому стані знаходиться близько 10 осіб. Більшість постраждалих перебувають у крайовій лікарні, інші - в 2-й і 4-й міських лікарнях, пише “Інтерфакс” . На амбулаторне лікування виписані сім чоловік.

У четвер вранці також стало відомо про те, що потужність бомби, підірваної в середу ввечері, становила 400 грамів у тротиловому еквіваленті. Вибуховий пристрій було начинено шматками арматури. За даними ставропольських ЗМІ, місцева міліція зараз розшукує автомобіль ВАЗ-2114, який під’їхав до Палацу культури незадовго до теракту, а відразу ж після вибуху зник у невідомому напрямку. Однак офіційного підтвердження цієї інформації поки немає.

У Ставрополь для координації розслідування теракту вилетів голова СКП Росії Олександр Бастрикін. Також у місто спрямований група досвідчених слідчих і криміналістів центрального апарату СКП. У свою чергу, повпред президента в Північнокавказькому Федеральному окрузі, віце-прем’єр Олександр Хлопонін і губернатор Ставропольського краю Валерій Гаєвський у телефонній розмові доповіли президентові Росії Дмитру Медведєву про ситуацію в регіоні після теракту в Ставрополі.

Чиновники проінформували главу держави про те, що робиться для надання медичної допомоги постраждалим під час теракту, для надання матеріальної та психологічної допомоги родичам загиблих. Крім того, президентові було повідомлено “про заходи щодо підтримання громадського порядку, які зараз робляться в Ставропольському краї”.

У самому ж Ставрополі Служба порятунку просить городян здати кров для постраждалих від теракту. “Усі, хто хоче допомогти постраждалим під час теракту, можуть стати донорами та здати кров на міській станції переливання крові”, - сказала чергова Служби порятунку ГО і НС адміністрації Ставрополя.

Міська служба порятунку управління ГО і НС адміністрації Ставрополя відкрила “гарячу лінію” для звернень мешканців з усіх питань, які пов’язані з подією напередодні терактом. Жителі Ставрополя можуть звертатися за телефоном: (8652) 56-30-52.

Саморобний безоболонковий вибуховий пристрій був закладений біля кафе “Акваріум”, розташованому поруч з концертним залом, де о 19:00 повинен був початися концерт чеченського ансамблю танцю “Вайна”. За фактом вибуху спочатку було порушено кримінальну справу за статтями “Вбивство двох і більше осіб” і “Незаконний обіг вибухових речовин”, пізніше додалася стаття “Теракт”.

Імовірно, спрацював саморобний безоболонковий вибуховий пристрій. Воно було або радіокероване, або обладнано таймером . Вибуховий пристрій знаходився в коробці з-під соку.

Вибух біля Палацу культури і спорту в російському місті Ставрополь, в результаті якого загинули семеро осіб, міг бути здійснений або членами бандформувань, або екстремістськими націоналістичними організаціями. Ці дві версії слідство вважає пріоритетними.

Слідчі вважають, що залежно від версії метою терористів могла бути дестабілізація обстановки на Північному Кавказі або розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Вибух відбувся 26 травня приблизно о 18:45 за московським часом. У 19:00 в Палаці культури повинен був початися концерт "Вайнах - легенда Кавказу" з виступом танцювального колективу з Чечні.

Державний ансамбль танцю «Вайнах» був створений в 1939 році як ансамбль пісні і танцю. У ньому починав свій творчий шлях великий танцівник ХХ століття, народний артист СРСР, Герой Соціалістичної Праці Махмуд Есамбаєв.
Після депортації чеченців та інгушів до Середньої Азії ансамбль припинив своє існування. У 1956 році почався процес його відновлення. По всій Середній Азії серед чеченців та інгушів було оголошено конкурс, і після ретельного відбору в м. Алма-Аті всі артисти ансамблю, серед яких були музиканти, танцюристи, вокалісти, повернулися на свою історичну батьківщину.
Художнім керівником ансамблю пісні і танцю ЧІАРСР було призначено М. Халебський, балетмейстером - талановитий Читать далее...

Чотири дні минуло у подорожах доти маловідомою Тернопільщиною, звичайно це мало для цілісного знайомства з краєм, але те, що встиг побачити, було відчутно вагомо, проникливо і залишило неповторні враження. Все це відбувалось лише завдяки невтомній праці і ентузіазму директора «Унікальної України» пана Ярослава, якому я хотів би присвятити декілька вдячних слів. Розробляючи кожну дрібницю, розписуючи кожну хвилину подорожнього життя нашої невеликої групи, він постійно дбав про те, щоб нічого цікавого і корисного не було втрачено, одночасно від нього постійно було чути корисні поради, як не зашкодити власній безпеці і здоров'ю в екстремальних умовах. В старовинному місті Бучач перед відправленням автобусу він по-педагогічному тактовно пояснив мені, яку кількість горілки треба купити на вечір, щоб наступного дня рука була в змозі тримати весло на сплаві. Я ще з Тиси пам'ятав, що ноги у цьому процесі участі не беруть.
[524x699]

тут розповідь лише про Ярослава

Перша закарпатська ніч, як і друга минула в готелі Водограй. Не даватиму йому реклами, хоч жити там можна, всі зручності – вода різних температур, безтурботний сон під шумовиння невеличкої річки Синявки, правої притоки р. Іршави басейну Тиси, що протікає під самими вікнами, але є деякі недоліки, характерні для закладів, які розраховують на совкову публіку.
[700x525]

продовження

Український травень – явище непередбачуване, з самого ранку ллє дощ, а вчора небо відрепетирувало типову літню спеку. Майдан Незалежності охоплений музичним святом. Діти ловлять прозорі блиски водограю, ліхтарі оперезались в нарядні зелені спідниці
[525x700]

продовження теми

Є на оцих віртуальних просторах в мене постійний читач з поміж 150-ти голового переліку, який порадував мою темну сутність надзвичайно приємним подарунком до 105-х роковин мого існування на терені світової історії. Важкий залізний вовк на товстому шнурку у труні, обитій чорним оксамитом і путівник московськими цвинтарями - це той набір, який найповніше віддзеркалює грані нашого спільного в бурхливому житті цієї сторони світу. Я оцінив твоє тонке відчуття того, що мені може бути приємно отримати

Не бажаючи чути фанфарів цинічного дійства в столиці, де вшановували залишки ветеранів НКВД і російські збройні сили, 8 травня зранку я зійшов з потяга в місті Мукачеве. За кілька хвилин перебігши до автобуса, який одразу ж рушив, розпочав триденний відпочинок для душі і тіла. Технологічна зупинка дорогою до Хуста – Красне Поле.
Красне Поле… Досвід Поля…
Не дається безкоштовно Воля!
Споконвік вона в такій ціні,
Що не купиш просто лиш любов'ю
(Софія Малильо)
Його ще звуть Карпатськими Крутами. В середині березня 1939 року оборонці новоутвореної незалежної держави у цьому місці відбивали угорців-хортистів, яким Гітлер скомандував «Фас». Такі самі молоді добровольці і переважаючи (чи не стократно у людях і техніці) сили завойовника, такі ж способи розправи ошаленілого від крові переможця. І таки ніколи не варто в чомусь звинувачувати нації. За схожих обставин представники різних національних спільнот діють схоже. Решта подробиць певно буде неполіткоректною.
[699x525]
Далі

30 квітня це свято відбулось на узбережжі Кутлакської бухти під дахом бази відпочинку «Ельмаз». Увечері напередодні знаменної події екіпаж золотого Ніссану прибув до кримсько-татарського села Кутлак, яке російські післявоєнні переселенці назвали Веселим. Уперше я там був у 1993 році, і можу підтвердити, що не те місце, де можна сумувати. Люди гостинні і привітні, дуже цінують дружні стосунки. Першим нас зустрів Рішат, невтомний трудівник і з усіх сторін приємна людина.
[699x525]
Далі

video.bigmir.net/show/68907/

Той, хто поставив пам'ятні знаки на Трахтемирівській височині

ukrainaforever.narod.ru/jak...vlaly.html

Початки Київської Русі


Початки Київської Русі губляться в стародавній історії. Найчастіше виникнення цієї держави відносять до 882 року, коли новгородський князь Олег захопив Київ і проголосив його “матір’ю міст руських”, об’єднавши новгородську землю з київською. Однак немає сумніву, що Київське князівство існувало задовго до цієї дати, а вбиті Олегом київські князі – Аскольд і Дір – представляли, за деякими припущеннями, правлячу династію, котру започаткував іще князь Кий. Та й плем’я під назвою “русь” було відоме задовго до 882 року (вперше воно згадується в сирійському документі VІ століття нової ери).

Як мова, так і письмо Київської Русі ще досі приховують від дослідників багато загадок. У часи після прийняття християнства (988 рік) були відомі два типи письма – кирилиця (від імені одного з перших слов’янських культурних діячів – Костянтина Філософа, в чернецтві Кирила) і глаголиця (від давньослов’янського “глагол”, що означає “слово”). Кирилиця запозичена з Візантії, глаголиця – давніше письмо, походження якого остаточно не з’ясоване (можливий зв’язок, зокрема, з грузинським письмом). Особливо дискусійним є питання про дохристиянські писемності Київської Русі, про які маємо декілька свідчень у літописах. Однак ті написи, які вважаються язичницькими, ще не розшифровані. А християнських текстів залишилося досить багато, й вони є цінними документами для вивчення історії Русі й, зокрема, Києва.

Костянтин (Кирило) і його брат Мефодій створили (на основі болгарсько-македонських діалектів) першу слов’янську літературну мову, яка отримала назву старослов’янської, пізніше – церковнослов’янської. Ця мова використовувалася (передусім для перекладу священних книг і для церковної служби) всіма слов’янськими народами. З часом варіанти цієї мови, вживані в різних країнах, стали відрізнятися між собою, бо розмовні мови цих країн впливали на писемну мову.

Давні кияни писали старослов’янською мовою, молилися нею, але не використовували її як розмовну. Поряд із тим у Київській Русі та в її столиці використовувалася й інша літературна мова. Вона базувалася не лише на південнослов’янських (болгарсько-македонських), а й на власне східнослов’янських джерелах, і отримала назву давньоруської. Обидві писемні мови Київської Русі взаємодіяли, впливали одна на одну. Давньоруською мовою створені такі визначні тексти, як “Слово о полку Ігоревім”, “Повість временних літ”, “Руська правда”.

Але питання про живу розмовну мову Київської Русі досі викликає жваві суперечки. Багато вчених вважали, що в часи Київської Русі існувала єдина усна мова всіх східних слов’ян, яку теж називали давньоруською. Цю мову розглядали як спільного предка української, російської й білоруської. Найвідомішим представником цієї теорії був російський академік О. О. Шахматов. Деякі вчені (наприклад, один із організаторів Української академії наук А. Ю. Кримський), погоджуючись із цим поглядом, висловлювали думку, що давньоруська мова відноситься не до часу розквіту Київської Русі, а до давнішого періоду – ще до захоплення Києва новгородським князем Олегом.

Відомий російський історик ХІХ століття академік М. П. Погодін у ранніх творах висловлював думку, що в часи Київської Русі в Києві, Чернігові, Галичі говорили так само по-українськи, як і потім. Пізніше М. П. Погодін висунув фантастичну теорію заселення України з Галичини після монголо-татарської навали. Ця теорія була піддана критиці відомим істориком і філологом М. О. Максимовичем (який назвав її “новопридуманими заселеннями й переселеннями”). “...Ти, невідомо чому, виводиш нас, українців, з Карпатських гір, після нашестя татарського, тоді як ми й прадіди наші завжди думали й говорили, що ми жили тут, по обидві сторони Дніпра, з незапам’ятних часів, з предковіку!.. Ми, українці, залишились як раніше в своїй рідній Київській стороні, в своїх стародавніх містах і селах...” – писав М. П. Погодіну М. О. Максимович.

Значний інтерес викликає стаття А. Ю. Кримського “Давньокиївський говір”, опублікована в 1906 році. Вчений дискутує з академіком О. І. Соболевським, на думку якого в Києві до монголо-татарської навали говорили російською мовою. А. Ю. Кримський, навпаки, вважає, що старокиївський говір – прямий предок української мови, бо він виявляє “величезну частину” українських мовних особливостей.

Держава зі столицею в Києві займала величезну територію, і при тодішньому розвиткові засобів зв’язку мовна й культурна різноманітність окремих місцевостей була природньою. Академік Л. А. Булаховський упевнено припускав існування різних східнослов’янських діалектів уже в часи Володимира та Ярослава (Х–ХІ століття). На його думку, “малоймовірно, щоб на величезних просторах, зайнятих східнослов’янськими племенами, при досить недосконалих шляхах сполучення, при системі феодального господарства, мова не виявилася сильно роздрібненою”. Академік М. С. Грушевський вважав, що відмінності між українською, російською й білоруською мовами можуть бути так само давніми, як відмінності між українською, Читать далее...

О восьмій ранку в суботу було досить холодно. Група ентузіастів-любителів історії і природи рушила лівим берегом Дніпра одразу ж від київського Південного мосту на південь в сторону Канева. За Осокорками почав накрапати дрібний дощ, казали, що в Києві того дня він не припинявся до самого вечора, іноді посилюючись і супроводжуючись громом з блискавками. Останні їх яскраві спалахи я вже спостерігав удома з вікна. Кілометрів за 25 ми залишили позаду величезну сіру хмару і зробили зупинку в районі Козинського ландшафтного заказнику.
[699x525]
далі

Это цитата сообщения bluescout Оригинальное сообщение

сперто у ЖЖ-кор. kotyhoroshko



В колонках играет - Гімн України

За що воював Вермахт?
За Третій Райх.
Третій Райх є?
Нема.

За що воювала Красная Армія?
За СРСР.
СРСР є?
Нема.

За що воювала УПА?
За незалежну Україну.
Незалежна Україна є?
Є.

Вітаю переможців!