З історії наркотичних речовин можна побачити, що їх вживання нерідко було пов’язане з фармакологією. І в наш час споживання виступає формою самолікування, а також «розширення свідомості». Все частіше воно виступає як зручний і ефективний спосіб активно відпочити («відтягнутися»), і навіть як «засіб для схуднення». Існують дані й про те, що в різний час у різних країнах існувала централізована державна політика впровадження та розповсюдження наркоманії - оскільки «зомбованими» людьми легше керувати.
Шумерський клинопис оповідає про чудодійну дію макових пігулок на хворих. Про опіум, як про рятівний засіб, писав Гіппократ. Опіати й досі використовуються в тропічних країнах для лікування дезинтерії та малярійної лихоманки. Конопля довгий час була народними ліками - її застосовували при глаукомі, мігрені, підвищеному тиску. Зиґмунд Фрейд випередив відкриття анестезії, відмітивши в одній зі своїх статей знеболювальний вплив кокаїну. ЛСД допомагав при шизофренії, неврозах, алкоголізмі. Цю «індульгенцію від страждань» прописували онкохворим та дітям із артизмом. А для напівпаралізованих хворих із ДЦП наркотик став останньою надією та радістю - після його вживання вони могли бігати! Але в той же час наркоманія - це ліки, від яких необхідно лікуватися.

Цікаво і те, що в англійській мові наркотик і ліки позначаються одним словом - «Drug». Це навіть на мовному рівні підтримує гіпотезу «самолікування»: психоактивні речовини (наркотики, алкоголь, тютюн) приймаються для лікування «душевних ран» та наслідків ран тілесних. Нелегальні наркотики (опіати, амфетаміни, конопля) не володіють якимись особливими властивостями, котрі відрізняють їх від «наркотиків» легальних (алкоголю, тютюну, кофеїну). Більшість психоактивних речовин завдають шкоди здоров’ю та викликають звикання. Різниця між ними у тому, що наркотики зробили незаконними і, тому небезпечними (а не навпаки), самі люди, а легальні речовини, що приносять людству величезну шкоду, є частиною культури, суспільства та повсякденного життя. При цьому одна психоактивна речовина може бути і ліками, і наркотиком (морфін), а інші - тільки наркотиками (героїн), а третя - продуктом (мак).
Люди використовують наркотики з тих пір, як вони почали намагатися полегшити біль або втекти від проблем. Вважається, що наркотики творять чудеса, але насправді вони лише руйнують людину. Наркотики можуть погіршити здатність людини до зосередження, до роботи, до навчання - одним словом, вони можуть зруйнувати її життя.
І тим не менш, хоча небезпека та шкода, котрі наносяться внаслідок вживання ПАР, абсолютно очевидні і мають велику і постійно зростаючу кількість документальних підтверджень, люди все одно продовжують приймати наркотики. Чому?
Коли людина емоційно пригнічена чи переживає біль, і лікування не приносить їй фізичного полегшення, у решті решт вона відкриє для себе, що наркотики «убирають» симптоми, котрі в неї спостерігаються. Це також справедливо для болю, котрий є «психосоматичним».
Майже в усіх випадках психосоматичного болю, захворювання чи будь-якого дискомфорту, людина шукала якийсь засіб для вирішення проблеми.
Коли ж в решті решт вона виявляє, що полегшення їй приносять лише наркотики, людина здається їм і потрапляє в залежність, що нерідко доходить до наркоманії.
Якщо б за багато років до того був би якийсь інший вихід, більшість людей скористалося б ним. Але коли їм кажуть, що лікування не існує, що їх біль - «уявний», життя стає нестерпним. Вони можуть стати хронічними споживачами наркотичних речовин і підлягати ризикові виникнення наркотичної залежності.
Будь-яка речовина, котра приносить полегшення чи робить життя не такою важкою фізично чи розумово, буде з радістю прийнята.
Тож, перед тим як будь-який уряд почне наносити надто сильні удари по зростаючому вживанню наркотиків, він має усвідомити, що це - симптом провальної, незграбної психотерапії. Соціолог, психолог, психіатр і міністр охорони здоров’я не змогли впоратись із розповсюдженням психосоматичних захворювань.
Надто просто звалювати проблеми, пов’язані з наркотиками, на «соціальну напруженість» або «ритм життя сучасного суспільства». Безумовним фактом є те, що в широкій практиці не існувало ефективної психотерапії. Результат - залежне від наркотиків населення.
Психіатрія ігнорувала наркоманію, вважаючи її «неважливою», а соціальній проблемі вживання наркотиків не приділялась увага психіатрів - скоріше навпаки, оскільки вони самі ввели у вживання та популяризували ЛСД. А багато з них і самі - торговці наркотиками.
У системного споживача невеликий вибір - приймати наркотики у менших дозах під наглядом лікарів, колоти замінники, наприклад метадон, чи повністю відмовитися від їх вживання, що практично здійснити вкрай важко. У ліберальній Великобританії, де наркоманію розцінюють як хворобу, а не злочин, перевагу надають «контрольованій залежності», поєднуючи її з
Читать далее...