Слушать этот музыкальный файл

=)

все я більше не буду плакати, ридати! Я сильна і мене ніхто не примусить страждати! Нехай, що хоче каже, але він мене достойний! я вірю в себе! Я краща, я це все переживу! я вірю! Надія помирає останньою!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Найгірший день в моєму житті: 30 січня 2011 року.......
Я і знову за ним сумувала, місця собі не знаходила, плакала... слухала сумну музику і намагалася переконати себе в тому, що мені всерівно, але не могла......... всі мої думки лише про нього одного, всі мої твори тільки йому й присвячені, вся моя музика, кожний звук були наповнені його енергією....... я так більше не можу любити його безкінечно, не знаючи чи він мене любить, чи щось відчує.........
Але тут я заходжу на його сторінку я його сімейния стан заручений з не буду казати з ким з якоюсь дівчиною........ все моя душа померло, всі надії й сподівання зникли..... це кінець...........
Тоді я попросила подругу, щоб вона якось мені допомогла. вона запиталася його вконтактах хто йому подобається. він сказа, що та дівчина, що в нього в сімейному стані... подруга написала, шкода просто ти подобаєшся одній дівчині і він запитав якій. "А тобі не всерівно ти ж маєш дівчину".... "Яка різниця напиши якщо не важко" і вона написала моє ім"я проте він написав ................. і подруга спитала ще раз чи я йому подобаюся він написав:" : бля, на данний момент мені подобається(глянь сп)"................................................................................................................................................
Я прочитала це і почала плакати і думати яка ж я дурна, що я його стільки любила............... всі статуси писала лише для нього........... сумні пісні, сльози, самотність...... а навіщо! Він напевно думав, що я якась дура і вже дістала його............... він нічого не відчуває до мене.................. взаємного кохання не існує! взагалі воно не існує................ мені так боляче і важко на душі.. там така діра яку немає чим заповнити. а серце моє помирає лиш чути монотонні його удари та біль і жаль........... сльози, сльози, перестаньте мене мучити я вас благаю і думки розсійтеся в інею зимовому. настане весна........... але спочатку буде День Святого Валентина............ всі будуть з хлопцями, будуть одне одному дарувати подарунки, поцілунки, тепло і кохання................ я теж так хочу! чому життя таке складне, я його ніколи не зрозумію. а може я ще буду щаслива кохана і закохана, адже після чорної смуги має бути неодмінно біла) так, всяке ще може трапитися. потрібно надіятися, це ж мій девіз, що надія помирає останньою, а я так швидко здалася. буду мріяти і втіляти свої мрії у реальність......... це ще не кінець, все тільки починається! він ще прибіжить до мене, може, але я буду з іншим він пожаліє, що так мене образ, але вже буде пізно . буде пізно і дороги назад не буде...........

Вона незалежна, але водночас і проста. Їй подобаються різні речі: літній дощ і осінній, рожевий і червоний кольори, складність і загадковість... Вона любить бути іншою, відрізнятися від інших, бути доброю, ласкавою і співчутливою. В її житті нема самотності і суму. Ніхто не знає, що вона вміє плакати чи сумувати. Вона нікому не розказує про свій внутрішній світ. У її душі кояться надзвичайні речі. Нікому не дано знати її до кінця. Вона може бути весело, доброю, але, якщо їй хочеться змінитися, то легко перетворюються в зовсім іншу особу. Так загадковість, доброта, незалежність - це все про неї, але не подумайте, що вона не постійна! Її душа добра та безкорислива. Вона була б надзвичайно щаслива, але їй не вистачає любові....
Колись вона була зовсім інша: закохана, гламурненька та безтурботна пташка... та з часом розчавулась у всьому і вирішила, не дивлячись ні нащо, стати щасливою! І їй це вдалось, вона хороший друг, добра людина. Але десь далеко в її душі ще до цих пір блукає самотність і робить їй боляче, а кусочки розбитого серця згадують їй про нещасливу любов. І тоді на її очах з'являться сльози, які вона не в змозі зупинити, але може приховати...
Так, так, немає на світі повністю щасливих людей! У кожного є свої проблеми та не достатки. Але вона вірить, що все ж таки, знайде те кохання і буде щасливою!

[300x418]
-Так, я знову одинока і самотня, нікому не потрібна дівчинка...
-Ні, ні! Так не можна казати, ти не сама! В тебе є твої любі батьки, в тебе є друзі і Господь Бог, який завжди наглядає за тобою і піклується!
-Ну так... але в мене немає хлопця... я самотня...
-Не переживай, все буде гаразд. На світі є багато людей і знайдеться той, хто любить тебе!
-Дякую тобі за підтримку, але я хочу побути на самоті...
- ну гаразд... бувай.
-Бувай.
І вона залишилися сама і думала про те, що їй сказала подруга. Справді я не сама - думала вона. але біля мене нікого нема... Тоді вона ввімкнула комп'ютер і слухала сумну музику. по щоці у неї потекла прозора сльоза, а думки були зосереджені на коханні... Вона писала статуси про любов, про відчуття, про самотність. А сльози котились і котились по її обличчі, падаючи на одяг, на стіл на землю... в очах був лиш туман та відтінки сірого, вона нічого не відчувала, не чула. Її душа стала зовсім пуста та самотня... Але ці прекрасні слова пісні прозвучали дуже правдиво, і вона вирішила задуматися, і бути героїнею пісні.
-Вона завжди поруч і в той час так далеко. В її очах зовсім інший світ: без болю, без страждань, без любові...
В її очах не прочитаєш монолог душі і ховаючи за усмішкою щось, знову кудись спішить. Ще така наївна, але хоче бути дорослою. Важкі почуття для неї гра, бо це просто. Вона стала щаслива, зібравши всі нещастя.Лише Вконтакті її статус обложить емоції. Вона любить поплакати, але не скаже, що їй снилося, а про її сльози розкажуть тільки пісні на її сторінці. Вона любила твори і фарбувалася чорним, її любов, здавалось не пояснити вченим. Міняє маски часом так часто, що навіть сама не розуміє навіщо строїть глазки. Намагається бути самостійною блондинкої, але й сама то хоче бути чиєюсь половинкою. Не дивиться на час, впевнена, що все встигне. І тікає, якщо раптом стає тепліше........................................................................
І вона стала такою, такою особливою. І не була ніколи самотньою. Бо в неї були батьки, друзі, Бог і коханий хлопець....

Слушать этот музыкальный файл

Моя улюблена...

Я... я пишу щоденник про шкільне життя... в ньому я часто згадую про тебе, про те, що відбувалося. Я навіть написала, як ти любив її, а я тебе. Висловлювала всі свої думки, які весь час крутилися в моїй голові і не давали мені спокої. Писала про стан душі, яка була на волосинці від ... смерті. Мені було дуже боляче! Тому я писала вірші.
***********
Чому люблю його?
Чому надіюся?
Та це намарно все!
Бо не любить він мене...
А може все ж таки кохає?
Та ні, ні!
Це все мрії дурні!
Треба змиритися з тим,
Що він вже не буде моїм...
Та я хочу любити!
І не можу так жити,
Не можу і все!
Бо думки мої про тебе лише!
Кохаю я тебе просто...
І ти це знаєш...
Але, на жаль,
Взаємністю не відповідаєш.
І не раз тобі казала я,
Що не хочу бути сама...
*****************
Та ти йдеш,
Йдеш від мене
Просто на очах.
І не хочу тебе відпустити,
Бо без тебе не можу жити...
Знаю, до неї ти йдеш,
І біля мене
Тебе ніщо не тримає,
Але знай одне,
Дороги назад не буде!

Я і ти сидимо на лавочці в парку. Я думаю про тебе і дивлюся в твої вічі, потопаючи у їх безмежності... А ти так щиро всміхаєшся мені, немовби прочитав мої думки! Ми застигли в мовчанні, а потім зблизились і... і поцілувались! Цей поцілунок був незабутнім! Я відчувала твою енергію, твої думки, відчуття! Це було неповторно! Я закохалася у тебе так сильно, що не можу без тебе жити ні секунди!
Я відчуваю тебе...., твоя закохана Олі4ка)))
На жаль це все лиш мрії....

Я згадую його посмішку.... його очі... ну чому я його так люблю? Навіщо? Він ж мене не любить! Тарас, ну чому ти мовчиш, чому так сумно закінчується ця історія?
Я читаю сумні статуси про любов і слухаю музику про нещасну любов... По очах котяться гарачі сльози несамовитої любові і самотності... Я не можу без тебе! Я хочу тонути в твоїх обіймах, хочу твоїх безкінечних поцілунків.! Чому ти не зі мною? Я кохаю тебе більше, ніж себе! Я все зроблю заради тебе! Хіба я так багато прошу? Просто маленької людської любові і все... просто тільки твоєї, твоєї любові і тепла...
Це все мрії! Ну чому це не збудеться! Не збудеться! ...я тобі пишу вірші... сумую. те, що я тобі написала вконтактах це часткова правда. Бо я не можу так я тбе кохаю, навіть не боюся не признатися, тобі написала всю правду про моїх почуттях до тебе, а ти... ти нічого не відповідаєш.. тільки мовчиш, а мене ця тиша вбиває1 розумієш, я так більше не можу, тому я написала: "пізно... я не буду тебе більше любити... пробач за все... я просто хочу бути щасливою... бувай..." - просто мені дуже важко! Серце розривається на нікчемні уламки, які мене постійно ранять! Але я тебе кохаю!

Это цитата сообщения Oli4ka_love Оригинальное сообщение

Сьогодні похмурий та сірий день. І він мені чимось нагадує стан моєї душі...
Я любила хлопця, і зараз люблю, мені здавалося, ще один крок і ми будемо разом.... Але це не так. Між нами була велика відстань, яка має своє ім'я - Віка. Одного разу я сиділа на сайті Вконтакте, і раптом біля суджень появилася цифра [1]. Я так зраділа, але, відкривши судження, мій настрій раптово змінився на гірший. Там писало "12 жовтня 2010 о 16:56
кого любить віка ****????"
Я подумала, що це не виховано питатися мене, кого любить моя подруга. Я відписала "хто ти? і навіщо питаєшся?" . Він відписав "віка мені подобається)))) ". Я взагалі була в шоці, якщо йому подобається Віка, то нехай він це їй пише. І я відправила відповідь " а я тобі подобаюся?" . Він написав, що я тоже прикольна, але його цікавить віка. І в той час, коли ми переписувалися, я шукала хто цей анонім. Я відкрила Друзі онлайн і ... моє серце немов лопнуло... це був він, він, той кого я так любила... він запитав чи я знаю хто він. Я знаю, хто ти - відписала я. то напиши мені в судження, якщо знаєш, хто я - написав він. Я написала йому в судження таке " ти мені подобаєшся". Потім багато разів роздумувала, навіщо я це зробила, але на душі в мене полегшало. Він не відповів мені взаємністю, тільки крапками ..................... ........ . Кожного дня він писав мені " привіт як там віка?"," скажи віці про мене", "ти говорла з вікою". Він не знав, якого болю він завдавав мені кожним повідомленням. Але це ще не найгірше, найгірше те, що він Віці не подобався. Я ж казала їй, яка ж ти дура, якби я хотіла бути на твоєму місці! Вчора він мене видалив з друзів... значить я йому взагалі не потрібна? Він упустив таку можливість... Віка ж його не любить... А він.... Назад дороги не буде...

Я створила цей щоденник, тому що хочу висловити в ньому все, що є зараз у мене на душі.