Слава Богу за ВСЕ!
САЙКОВА К.М. с. Соколівка Первомайського р-ну Миколаївської обл..
Час Великого посту. Це не тільки обмежувати себе в калорійній їжі, а це час добрих вчинків, каяття, всепрощення і молитви, молитви... Час роздумів над своїм життям, життям своїх рідних, близьких. Ми любимо їх, інколи сваримось, днями, місяцями, іноді роками не розмовляємо, але не дай Боже, - лиха, забуваємо про все і спішимо на поміч... Хочемо доброго слова почути - самі їх кажімо перші; хочемо, щоби нам зробили приємне - перші, це зробімо комусь! Гляньмо довкола себе: все створено Господом!.. І все це так мудро, потрібно, доладно, гарно! Як він дбає про нас з великою любов"ю, з великим милосердям Батька - Небесного Отця! Як застерігає, оберігає. Прислухаймося до своєї душі, там Храм Божий, там Господь! Якщо відчуємо це, то довкола себе будемо сіяти любов, добро, мир Божий... 10.04.13р.
Слава Богу за все! СОКОЛІВКА, Сайкова К.М.
З ЛЮБОВ`Ю ДО ВАС...
Віра, молитва, піст... Це три провідники у нашому духовному, повсякденному житті. Вони вимагають від нас спілкування, уваги, взаєморозуміння, любові... Бувають у ньому щасливі, успішні дні. Світ наче розкрив свої обійми: все це людина сприймає на ноті високої гармонії з навколишнім... Зло, невдача в цей час обминають і душа розкриває свої обійми. Хочеться всіх любити, говорити добрі, щирі слова, робити хороші вчинки. На жаль, такий душевний стан триває не постійно.
Колесло часу обернулося і потягнулися сірі дні буденності. Загострюється увага на особистих, сімейних проблемах...Час наче зупинився і немає з нього виходу...
Моя хороша людино! Підніми очі до неба, там чекають на тебе: « Прийдіть до мене всі струджені і обтяжені, і я заспокою Вас!» Це не означає померти,а прийдіть з молитвою, просьбою,подякою,покаянням... Господь добрий і милосердний. Струмені його доброти, любові, милосердя спливають великими потоками, але ми маючи очі - не бачимо, маємо вуха - не чуємо... Душу свою примушуємо спати. Ми прагнемо жити гарно, в своє задоволення. Не чуємо стогону душі, яка взиває до Господа. Знаємо, що не так робимо, але не міняємося. Зазирни в свою спраглу душу, дай їй живої води - молитви, звільни її від тягару непотребу -висповідайся і прийми святе Причастя, з великою вірою, з великим упованням на Божу допомогу і вона прийде. На душі стане легко і тепло там Господь!
З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС
Господь - любов. Сина свого, Отець Небесний дав на смерть, щоб ми мали життя вічне. Як ми віддячуємо за це Господу? 5 хв. на молитву,подяку не можемо виділити на добу. Які ми діти Божі, коли не виконуємо його заповідей? Чому, ми, так у всьому залежні від Спасителя, не дякуємо йому за все, що нам дає? Адже все, що з нами відбувається,- з його волі. Любить він усіх - віруючих і не віруючих в нього. Не дивно з атеїстів, а ми - віруємо, з нас більший запит, Ми кажемо Боже, Боже, а робимо небоже. Заздрість, ненависть, гордість, себелюбство, жага багатства - що можемо краще сказати про себе, адже все це у нас є...
Гляньмо на своє життя чужими очами і побачимо багато дечого такого, чого не бачимо.
Загляньмо в свою душу, яка плаче, закована в кайдани вищесказаного. Вона прагне спокою, покаяння, прощення, і молитви, молитви...Слава Богу за все.
2.08.13р.Нюрнберг
З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС
Світ стає жорстокіший, більш оманливий. Втрачаються духовні цінності. Панують гроші...За них можна все придбати, обдурити, насміятися з слабшого, біднішого. Здається в природі втрачена рівновага: стає в природі більше зла, чим добра.
Ненька - Україна опустила крила, її душа плаче над своїми дітьми. Як допомогти, що робити? Необхідна молитва! Українці мають переглянути свої духовні цінності - наповнити їх каяттям, прощенням, покутою і молитвою.
Вона просить цього у своїх дітей, але вони її не чують, і не хочуть чути. Замість серця - кусок каменю,совість зітліла, душа в павутинні наживи... А як діти,онуки - чого їх вчимо? Подумаймо над цим!
Слава Богу за все. Сайкова К. М.Нюрнберг 2.08.1Зр
З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС.
Господь посилає людям страждання...Чому? А з великої, милосердної любові до нас! А хіба таке можливо, думаємо ми, якщо нас любить, то навіщо посилає нам горе?
...В добрі,розкоші, люди часто забувають Бога і те, що вдається їм придбати, рахують своєю заслугою. Загордилися. Не бачать бідніших, слабших, хворих... Немає часу на молитву, на подяку Господу.
Це все - я! Господь усе бачить. І все допускає. Не дай Боже, якоїсь біди, чи хвороби, люди шукають виходу, - тоді починають шукати Бога - просячи допомоги... Всевишній дає людині успіх у всьому, але вона має жити по -Божому, по його заповідях. Це своєрідне випробування багатством, як і владою - як людина буде вести себе у житті: чи буде благочестива, чи знахабніє... За нею право вибору...
Слава Богу за все 12.10.13р. с. Соколівка.
З ЛЮБОВ'Ю ДО ВАС.
Образа, гнів, ненависть. Як часто ці почуття навідуються у нашу душу. Необережно сказане кимось слово, викликає не здоровий глузд, а моментальну реакцію агресивного захисту. Як протистояти
Христос народився! Вітаю усіх моїх друзів з Різдвяними святами! хай Бог усіх благословить!
Щиро всім дякую за привітання і коментарі. Але я вже не пам'ятаю коли заходив на сайт. Тому прошу не ображайтесь коли комусь не відповів.
Зараз хочу презентувати нову книгу "Життя як воно є" яку ми пишемо разом з моєю дружиною матушкою Раїсою . Кому цікаво читайте на головній сторінці нашого сайту. Будемо добавляти щотижня.
http://cerkva.ucoz.net/news/prezentuehmo_novu_knigu_zhittja_jak_vono_e/2014-12-20-165
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.
Уже через пару годин розпочнеться Святий вечір. Для кожного з нас це ще й згадка про дитинство. Радісні і приємні спогади. Згадується як ми в дитинстві всі очікували того благословенного дня. Таке було нетерпіння, щоб скоріше прийшло свято. Може тому, що переживали нестатки. А на свята старались накрити стіл і це всіх вабило. На першому місці очікувалась вечеря. Бо бідність, їсти завжди хотілося. Люди бідували, не знали достатку. Виявлялось разом з тим і терпіння. Бо ми знали, що того чи іншого не має і батьки не можуть нам чогось дати. Виховувались в послуху і стриманості і це виховувало моральні якості поведінки. Росли так цілі покоління і треба сказати що це нам не завадило. Суспільство було морально загартоване.
Якщо б хтось спитав чи треба повернути ці часи зараз, звичайно ніхто не хотів би. Ми не хочемо себе обмежувати. Але коли нема того чи іншого треба проявляти терпіння. До чого я веду? Зараз кращі достатки, а терпеливості в людей менше. Особливо в молоді. Коли друзі щось мають, а батьки не можуть того дати бо не мають відповідної зарплати, то діти вередують, сердяться, вчиняють сварки. Дуже часто тікають з дому. Але ті люди які знають ціну нестатків завжди терплячіше переносять усілякі негаразди. Моя покійна мама завжди казала: - якщо є хліб, голоду нема.
В дитинстві на першому місці був святковий стіл. А тепер ми розуміємо суть Різдва. Свічка не світить в одній точці, а розливає світло навкруги. Так і ми входимо в Різдво наче через сяйво Святого вечора. Не столи мають бути найголовнішою подією. А розуміння великого таїнства яке відкрилось людям. Я не хочу судити тих, які не замислюються що це за свято. Але так чи інакше з кожними роком нам все більше відкривається, що ж для нас зробив Христос. Він навчив нас як потрібно жити тут на землі, щоб не боятись дивитись один одному в вічі. Не соромлячись чи так я зробив чи не так. Люди жили до народження Христа в страху уявляючи Бога жорстоким. Приносили жертви відкуплення відповідно до гріха - худобу, птицю.
Христос прийшов і все змінилося Він відкрив тайну що Бог є Любов. Читаємо Євангелію і бачимо що вона насичена Любов'ю до людини. Бог терпеливий багатомилостивий.
Молодий чоловік прийшов, спитав Ісуса як спастись? Христос відповів: виконуй заповіді і будеш мати життя вічне. І іншим відповідає: будьте милостиві як і Отець ваш Небесний милостивий є. Сонце світить на праведних і грішних, дощ для всіх. Якщо наше життя буде милостивим, то будемо мати нагороду від Бога. Ми дізнались що в тому земному житті не потрібно боятися. Що Бог є доброта і любов і приготував для нас щось величне і тут допомагає нам в земному житті. Багато людей які мають тяжкі гріхи думають: чи зможе мені Господь їх простити? Але згадаймо що на хресті розп'ятий Ісус молився: Отче прости їм. Вони Його вбивали, а Він прощав і зараз прощає. Ось такий народився Христос. Люди до Нього не знали цієї тайни. Навіть пророки багато чого не знали. Ісая знав що народиться Спаситель, але чого Він навчатиме він не знав. Перед нами всі ці таємниці як на долоні. Щоб ми знали і про небо і про землю і про минуле і про майбутнє. Якщо ми будемо знати ціль життя, його мету, що Господь від нас вимагає, ми будемо вільні. А як не знаємо то живемо в страху і в гріху. Це прекрасно що з Різдвом тайни відкрились і ми радіємо, прославляємо Бога в колядках що Бог послав нам Сина Свого щоб відкрити нам духовні очі. Амінь.
о.Леонід Лотоцький з книги Дарунок небес
Давайте повернемось до притчі, що читалась в сьогоднішньому Євангелії. (Матвія 18. 23 -35) «царство небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми. Коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів, а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і вдати. Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динарів, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені і все віддам тобі. Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. Чи не належало б тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. Закінчив ту притчу такими словами: “Так і Отець Мій небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його”. Така притча. Насамперед, треба відзначити, що це була відповідь на запитання апостола Петра — до скількох раз прощати брату своєму? Ісус відповів, що до сімдесяти раз по сім (на день), тобто прощати завжди. Отже, ця притча — наука для нас усіх.
Господи, ми всі боржники перед Тобою. Ми навіть з'’явились на білий світ з Твоєї волі. Отримали засоби до життя, таланти, але чи ми віддаемо свою віддачу Богові? Чи ми хоча б вдячні Йому за наше життя? Я вже не говорю про намагання ретельно дотримуватись заповідей Божих. Такі люди є, але далеко не всі. Таким чином ми являємось Господніми боржниками. Прости нам, Господи.
Але зверніть увагу, що цар захотів звести рахунки із Своїми боржниками. Цар — це Бог, а слуги — це всі ми. І Господь захотів звести рахунки. Це є ознакою того, що проходить якийсь період, і Господь передивляється наше життя. І як там було написано, що були у царя записані всі борги, так і записане наше життя. І ніяк ми не можемо сховатися від Бога, тому що все перед Ним, як на долоні. Господь не карає нас за кожен прогріх тут же, але проходить якийсь період і наші вчинки оцінюються. Якщо подивимось на наше життя, чи на життя тих, з ким ми живемо, то ми по- бачимо, що воно міняється. Якщо людина живе правильно, використовує Богом дані таланти, то Господь таку людину може обдарувати Своїми щедротами, може її благословити на дальше кращим життям. Але коли людина недостойна цього, хоч і щедро обдарована Богом усілякими щедротами, то Господь може забрати навіть те, що дав. Таким чином життя людини змінюється в гіршу сторону. Отже бачимо, що Господь веде контроль за нашим життям.
Повернемось до притчі. Привели до царя слугу, який був винний йому 100000 талантів. Це була величезна сума. Віддати її поганий слуга не зміг би протягом життя. Я хочу звернути вашу увагу на слова, що цар сказав: за його борги заберіть його самого, і жінку і дітей, і те, що він мав. Як же тут можна зрозуміти слова Ісуса Христа? Невже Господь такий немилосердний, що за неправильне життя батька повинні страждати діти і жінка? Але хоч ще в старому заповіті знаходимо слова, що діти відповідають за гріхи своїх батьків, але вже в книзі Пророка Ієзекііля Господь змінює цю частину другої заповіді: “Навіщо ви вживаєте в землі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: “Батьки їли кислий виноград, а в дітей на зубах оскома”? Кажу Я! Говорить Господь Бог, — не будуть уперед говорити прислів’я це в Ізраїлі... Ви говорите: “Чому ж син не несе провини батька свого?” Тому що син живе законно і праведно, усі статути Мої дотримує і виконує їх; він буде живий... Син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишиться, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається (Ієз. 18,2-4, 19-20). Але тут, в цій ситуації, відкривається інша сторона. Всі ми дуже відповідальні одні за одних. Давайте візьмемо приклад. Якщо хворіє батько в сім’ї, чи не страждають дружина і діти, хоча вони не хворіють? Часом вони ще більше страждають, ніж той хворий. Страждають і їхні кошти, або значна їх частина, а часом всі кошти, нерідко в борги люди залазять, витрачаючись на лікування.
Господи, як часто ми байдуже ставимось до свого здоров’я. До Твого безцінного дару. Молоді хлопці, дівчата, жінки і чоловіки
Это цитата сообщения justvitek Оригинальное сообщение
101 факт об алкоголе, заставляющий задуматься
Многие из нас хоть не много, иногда пьют. Кто - то часто, кто - то редко, по праздникам, особым поводам, но пьют многие!
Предлагаю вам прочитать познавательную статью, об алкоголе.
1. Нет в человеческом организме ни одного органа, который бы не разрушался алкоголем.
2. Все алкогольные «продукты» обязательно содержат этиловый спирт.
3. В состав современного пива, вина и водки входит алкоголь - этиловый спирт (этанол). Его химическая формула C2H5OH. Это проходят в средней школе, но, к сожалению, в средней школе детям не сообщают, что алкоголь является наркотическим смертельным ядом. Также не принято и в среде молодёжи и взрослого населения считать покупаемую бутылку водки, вина или пива смертельно действующим наркотиком. Но не всё что принято - верно.
4. «Этиловый спирт
Это цитата сообщения lipa_fv Оригинальное сообщение
БЫЛЬ О ЦАПЛЯХ - ПРИТЧА
Над одним из озер, на огромном дереве размещалось гнездо цапли. На берегу озера люди оборудовали кормушку, в которой всегда была рыба. Когда вылупились птенцы, цапли не искали себе корм в озере — пользовались кормушкой.
Цапля кормит своих птенцов, вкладывая рыбу в клюв. Но когда птенцы подрастают, их перестают кормить и выгоняют из родного гнезда, чтобы те сами нашли охотничьи угодья. Там молодые цапли вьют свои собственные гнезда.
В этом случае не было такой необходимости, поэтому птенцов кормили до тех пор, пока они не стали совсем взрослыми и не подобрали себе пары. Они пристроили свое гнездо к гнезду родителей, а те по-прежнему кормили, причем не только их, но и вылупившихся новых птенцов.
Так росло пять поколений птиц, построивших гигантское гнездо-коммуну на дереве вблизи кормушки. Цапли спокойно жили, только вот состарившаяся уже пара цапель — основателей рода, все запихивала рыбу в клювы детям-цаплям, внукам-цаплям и правнукам, которые устроились на том самом дереве.
Молодое поколение птиц никогда не имело возможности научиться добывать себе пищу. Да и зачем бы им это было нужно, если ее всегда приносили прямо в клюв?
После нескольких лет пара старых цапель умерла. Вслед за ними вся птичья семья, не способная пропитаться самостоятельно, погибла от голода… над кормушкой полной рыбы.
В человеческой жизни так же: чтобы стать самостоятельными, дети должны научиться некоторым вещам в определенном возрасте
Это цитата сообщения Антон_Земцов Оригинальное сообщение
Liru
Взрослая дочь пришла к матери и спросила у нее совета: — Мамочка, я так люблю своего мужа. Но недавно я встретила другого человека, и теперь все мои мысли лишь о нем. Я не хочу изменять мужу даже в мыслях, но у меня нет сил вырвать грешное чувство к другому из души. Что мне делать? На эти слова мать ответила дочери: — Доченька, наши чувства — это цветы, которые растут в нашей душе. В твоей душе сейчас два цветка. Один из них — неяркий, но такой нежный и благородный цветок любви к мужу, который ты сама посадила. Он будет цвести всю твою жизнь и принесет радостные плоды, если ты будешь поливать его. Другой цветок — яркий, но ядовитый цветок страсти, который вырос без спроса в твоей душе, и как сорняк крадет все силы у первого цветка. При этом он недолговечен и бесплоден, как ни поливай. Доченька, не в твоих силах вырвать второй цветок из души. Он есть. Но ты всегда имеешь выбор. Ты всегда можешь выбрать, какой цветок поливать, а какой нет. Если ты будешь поливать только первый, то второй скоро завянет и перестанет отравлять тебе душу…
Это цитата сообщения принцеска_1 Оригинальное сообщение
Пост это легко(145 рецептов)
<<
Это цитата сообщения Zinur Оригинальное сообщение
Упражнения для бросивших курить
У курильщиков со стажем, как правило, развивается сутулость. Она обусловлена привычной позой: рука подносится ко рту и плотно прижимается к туловищу, а голова наклоняется к сигарете.
При дыхании в такой позе поток воздуха идет в область лопаток. Более развитая мускулатура в этом сегменте грудной клетки вызывает искривление позвоночника, который называют «кифозом курильщика».
Кроме того, при курении практически не работает передний отдел грудной клетки. Подобные проблемы возникают и у людей, ведущих сидячий образ жизни.
Улучшить функцию легких можно с помощью регулярных дыхательных упражнений.
Упражнения, которые можно выполнять сидя, комментирует Марина Макарова, заведующая отделением ЛФК Центра восстановительной медицины и реабилитации Лечебно-реабилитационного центра Минздравсоцразвития России.
Важно: все упражнения повторяйте не более трех-четырех раз, так как даже у бывших курильщиков бронхи раздражены табачным дымом и очень чувствительны к потокам воздуха. Не допускайте приступов кашля.
Первое упражнение. Сядьте на стул. Разведите руки в стороны, сделайте вдох. Поднимите одну ногу и подтяните колено к животу, помогая себе руками. Сделайте выдох. Повторите то же самое с другой ногой
Продолжая сидеть на стуле, разведите ноги максимально широко, поставьте стопы на пол. Положите кисти рук на плечи.
Это цитата сообщения Феникс_94 Оригинальное сообщение
НЕВЕРОЯТНО! МУЗЫКА ЧАЙКОВСКОГО В БОЛЬНИЦЕ ХАДАСА В ИЕРУСАЛИМЕ!!!!СМОТРЕТЬ ВСЕМ!
СТОИТ ВКЛЮЧИТЬ ПОЛНЫЙ ЭКРАН!
40 СТУДЕНТОВ ИЕРУСАЛИМСКОЙ АКАДЕМИИ МУЗЫКИ И ТАНЦА ОРГАНИЗОВАЛИ СВОЕГО РОДА ФЛЭШМОБ..
И НЕ ГДЕ-НИБУДЬ..
А В ЦЕНТРАЛЬНОЙ БОЛЬНИЦЕ ИЕРУСАЛИМА "ХАДАСА ЭЙН КЕРЕМ"!!!!
ВЫ ВИДЕЛИ ЛИЦА ПЕРСОНАЛА И БОЛЬНЫХ,ДЕТЕЙ,
КОТОРЫЕ СТАЛИ СВИДЕТЕЛЯМИ ЭТОГО ЧУДЕСНОГО ДЕЙСТВА,СТОЛЬ НЕОЖИДАННОГО В БОЛЬНИЦЕ.
И ТАКОГО ЭФФЕКТИВНОГО СРЕДСТВА ЛЕЧЕНИЯ ДЛЯ ВСЕХ БОЛЬНЫХ.!
ЧЕСТЬ И ХВАЛА ЭТИМ РЕБЯТАМ!
Это цитата сообщения Lara_Amber Оригинальное сообщение
Притча. Яд только в твоей голове
В древнем Китае, девушка, которая выходила замуж, жила в доме своего мужа и служила ему и его матери. Так случилось, что одна девушка, после свадьбы была не в состоянии выносить постоянные упреки своей свекрови. Она решила избавиться от нее.
Девушка пошла к торговцу травами, который был другом ее отца. Она сказала ему:
— Я не могу больше жить со своей свекровью. Она сводит меня с ума. Не могли бы вы мне помочь? Я хорошо заплачу.
— Что я могу для тебя сделать? — Спросил травник.
— Я хочу, чтобы вы продали меня яд. Я отравлю свекровь и избавлюсь от всех бед — отвечала она.
После долгих размышлений, травник сказал:
— Хорошо, я помогу тебе. Но ты должна понимать две вещи. Во-первых, ты не можешь отравить свекровь сразу, потому что люди догадаются о том, что произошло. Я дам тебе травы, которые будут постепенно убивать ее, и никому не придет в голову мысль, что ее отравили. Во-вторых, чтобы окончательно избежать любых подозрений, ты должна укротить свой гнев, научиться уважать ее, любить, слушать и быть терпеливой. Тогда никто не будет подозревать тебя, когда она умрет.
Девушка согласилась на все, взяла травы и стала добавлять их в еду свекрови. Кроме того, она научилась контролировать себя, прислушиваться к свекрови и уважать ее. Когда та увидела, как изменилась к ней отношение невестки, она всем сердцем полюбила девушку. Она рассказывала всем, что ее невестка самая лучшая, такая, о которой можно только мечтать. Через полгода, отношения между ними стали близкими, как между кровными матерью и ее дочкой.
И вот однажды девушка пришла к травнику и взмолилась:
— Ради Бога, пожалуйста, спасите мою свекровь от яда, который я ей давала. Я не хочу убивать ее. Она стала самой прекрасной свекровью, и я люблю ее.
Травник улыбнулся и ответил:
— Не волнуйся, я не давал тебе никакой отравы. То, что я тебе дал, это просто специи. Яд был только в твоей голове, и ты сама от него избавилась.
Это цитата сообщения Tor-Vic Оригинальное сообщение
Смешно, когда мы не верим Библии, но верим газетам
Видели ли вы, как дочь Билли Грэма
участвовала в ток-шоу, посвященном событиям 11 сентября? На вопрос ведущей Джейн Клэйсон:
"Как Бог мог позволить такому случиться?" Анна Грэм дала очень глубокий и проницательный ответ.
Она сказала: "Я верю, что Бог так же, как и мы, глубоко скорбит о том, что произошло. Но ведь мы годами выгоняли Бога из наших школ,
из нашего правительства, из нашей жизни. И я думаю, что Бог, будучи джентльменом, просто отступил.
Можем ли мы ожидать от Бога благословения и защиты, если мы при этом требуем, чтобы Он нас оставил?"
Давайте вспомним... По-моему, все началось, когда Мэдлин Мюррэй О'Хара (она была убита, ее тело было найдено недавно)
заявила, что в школе не место молитве, и мы сказали: "Хорошо".
Потом кто-то сказал, что лучше бы в школе не читать Библию (Библию, в которой сказано: "Не убивай", "Не кради" и "Возлюби ближнего твоего, как самого себя"!).
И мы сказали "Хорошо".
Затем доктор Бенжамин Спок сказал, что нам не следует применять телесные наказания к нашим детям, когда они плохо себя ведут,
потому что этим мы повредим их маленьким личностям - мы можем испортить их чувство собственного достоинства (сын доктора Спока покончил жизнь самоубийством).
И мы сказали: "Он - специалист и знает, о чем говорит". И так мы сказали: "Хорошо".
Потом кто-то сказал, что учителям и директорам нельзя наказывать наших детей. А администрации школ строго-настрого запретили
своим преподавателям даже касаться провинившихся учеников, потому что им не нужна плохая реклама и уж тем более они
не хотят отвечать за это перед судом (есть большая разница между наказанием и прикосновением, поркой, унижением, битьем и т.д.).
И мы сказали: "Хорошо".
Затем кто-то сказал: "Давайте разрешим нашим дочерям делать аборты, если они этого хотят. Им даже не придется рассказывать родителям".
И мы сказали: "Хорошо". Тогда какой-то мудрый член школьного совета сказал: "Мальчишки всегда будут мальчишками и всегда будут этим заниматься.
Так что давайте дадим нашим сыновьям столько презервативов, сколько они хотят, чтобы они могли развлекаться, как им угодно.
А нам не придется рассказывать их родителям, что они получили их в школе". И мы сказали: "Хорошо".
Потом кто-то из нами же выбранной верховной власти сказал, что неважно, что у нас в частной жизни, если мы хорошо делаем свою работу.
И, соглашаясь с этим, мы сказали, что нам неважно, кто (включая президента) чем в частной жизни занимается, если у нас есть работа и с экономикой все в порядке.
Тогда кто-то сказал: "Давайте печатать журналы с изображением обнаженных женщин и будем называть это здоровой практической
высокой оценкой красоты женского тела". И мы сказали: "Хорошо". Тогда некоторые пошли с этой высокой оценкой еще дальше
и начали публиковать фотографии обнаженных детей, а затем и еще дальше, поместив их в Интернет. И мы сказали: "Хорошо, у них есть свобода слова".
Затем индустрия развлечений сказала: "Давайте делать фильмы и телепрограммы, пропагандирующие насилие, богохульство и запрещенный секс.
И давайте записывать музыку, поощряющую употребление наркотиков, изнасилования, убийства, самоубийства и сатанизм".
И мы сказали: "Это всего лишь развлечение, негативного эффекта эта музыка не несет, всерьез ее никто не воспринимает,
так что продолжайте в том же духе".
И теперь мы спрашиваем себя, почему у наших детей нет совести, почему они не могут отличить плохое от хорошего,
почему они, не задумываясь, убивают незнакомцев, своих одноклассников и самих себя. Возможно, если мы всерьез и надолго задумаемся,
то мы сможем в
Это цитата сообщения Biruza9 Оригинальное сообщение
Люди добрые ,помогите!
Люди помогите... сделайте перепост! помогите пожалуйста у кого есть выходы на московские больницы,нужно срочно перевезти ребенка из люберецкой больницы в Москву,ее просто колят антибиотиками и говорят что ваш ребенок все равно умрет! очень прошу помогите вырваться из этого ада!есть вина врачей что с ней случилось и поэтому им выгодней если она там просто умрет!помогите если есть хоть у кого выходы на русаковку или филатовку прошу помогите!спасите мою девочку!подробнее по телефону 89067742517
Источники:
http://www.kiev-orthodox.org/site/churchlife/4218/
Дудченко Андрей, прот.
Несколько дней назад я разместил в социальной сети и в своем блоге запись о том, что нигде не проявляется так ярко наше православное поповское фарисейство, как в отношении к мирянам касательно подготовки ко Причастию.
Требовать обязательной исповеди от мирян перед каждым причащением — поповское фарисейство. Священники сами не исповедуются перед каждой литургией, но по мере необходимости или возможности.
Точно так же фарисейство — требовать от мирян дополнительного поста перед Причастием. Ни один священник, требующий от мирян дополнительного поста, сам таким образом не постится. Достаточно поститься в установленные посты — по средам, пятницам, и в многодневные посты, принятые Церковью, и приходить на литургию натощак.
А вот не разрешать мирянам причащаться на каждой литургии — это уже даже не фарисейство, а противление Христу! Кто мы такие, чтобы дерзать становиться преградой между даром Христовым и человеком?
На литургии мы произносим Христовы слова: «Примите, ядите… Пийте от нея вси…» — все, а не «исповедавшиеся, постившиеся, вычитавшие правило…» Страшно, когда священник становится не помощником, а преградой!
В ответ на эту запись один мой читатель отметил, что на самом деле положение еще хуже. Все-таки фарисейством мы называем, как правило, осознанное лицемерие. Ну, или частично осознанное. Здесь же чаще всего мы имеем дело не с лицемерием, но с другой верой. Священники, предписывающие непременно поститься дополнительно три дня, неделю или один день перед Причастием и каждый раз непременно исповедоваться, действительно уверены, что именно так и следует поступать. При этом, снова же, никто из них не применяет этого правила к себе.
Не существует никакой заповеди, канона, нормы устава насчет дополнительного поста и обязательной исповеди перед Причастием. А того, чего не существует, и нарушить нельзя. Но тем не менее большинство священников все же держатся этой отжившей свой век рекомендации синодальной эпохи.
Приходилось неоднократно быть свидетелем такой ситуации: субботний день, закончилась литургия, священник с пономарями и хором идет в трапезную. И здесь предлагают два вида блюд: не-постное — для священника и всех желающих, и постное — для тех, кто желает причаститься завтра, в воскресенье. Но ведь священник тоже будет причащаться в воскресенье, и при этом никому из священников не придет в голову поститься в субботу (если это, разумеется, не во время многодневного поста)! Спрашиваешь такого священника: в ответ — убеждение, что нам — можно, а вот мирянам — нельзя. Однако послушаем лучше святителя Иоанна Златоуста: «Но есть случаи, в которых священник не отличается от подначального, например, когда должно причащаться страшных Таин. Мы все одинаково удостаиваемся их; не так, как в ветхом завете, где иное вкушал священник, иное народ, и где не позволено было народу приобщиться того, чего приобщался священник. Ныне не так; но всем предлагается одно тело и одна чаша» (Беседы на Второе послание к Коринфянам, 18, 3). В вопросе принятия Святых Таин священник не отличается от мирянина, в том числе — и в плане подготовки!
Священник не может служить литургию и не причаститься. Это правило выполняется в 100% случаев. Точно так же священник не может сослужить на литургии и не причаститься. Так же следовало бы всегда причащаться на литургии и всем присутствующим, но не сослужащим клирикам (к сожалению, часто приходится наблюдать, как священник, не служащий в данный день, но требный или исповедующий, не причащается). Это предписывает восьмое Апостольское правило: «Если епископ или пресвитер, или диакон, или кто из священного списка при совершении приношения не причастится — да представит причину, и если она уважительна, да будет извинен. Если же не представит — да будет отлучен от общения церковного, как сделавшийся виною вреда народу, и на совершавшего приношение наведший подозрение, якобы неправильно совершал». То есть если присутствующий на литургии (в правиле не говорится именно о сослужении, поэтому мы можем смело подразумевать всех клириков, находящихся в храме во время литургии) клирик не причастится без уважительной на то причины — да будет отлучен, потому что он стал причиной причинения народу «вреда» — видимо, дурного примера, а также потому, что своим поведением (уклонением от причащения) навел подозрение на предстоятеля, возглавляющего литургическое собрание, в том, что тот неправильно совершает службу. Получается, что если предстоятель совершает литургию неправильно, то клирик имеет полное право не причаститься. Но что значит неправильно? В контексте эпохи, когда были составлены Апостольские правила, вывод возможен только один: если он совершает службу как еретик. Именно в евхаристической молитве — анафоре — выражается суть богословия Церкви. Еретики, искажавшие православное учение о Боге и воплощении Сына Божия, непременно изменяли в соответствии со своим учением и евхаристическую молитву. Вот