Коли потяг у даль загуркоче, 
пригадаються знову мені 
дзвін гітари у місячні ночі, 
поцілунки й жоржини сумні... 
Шум акацій... Посьолок і гони... 
Ми на гору йдемо через гать... 
А внизу пролітають вагони, 
і колеса у тьмі цокотять... 
Той садок, і закохані зори, 
і огні з-під опущених вій- 
Од проміння і тіней узори 
на дорозі й на шалі твоїй... 
Твої губи — розтулена рана... 
Ми хотіли й не знали — чого... 
Од кохання безвольна і п'яна, 
ти тулилась до серця мого... 
Ой ви, ночі Донеччини сині, 
і розлука, і сльози вночі- 
Як у небі ключі журавлині, 
одинокі й печальні ключі... 
Пам'ятаю: тривожні оселі, 
темні вежі на фоні заграв... 
Там з тобою у сірій шинелі 
біля верб я востаннє стояв. 
Я казав, що вернусь безумовно, 
хоч і ворог — на нашій путі... 
Патронташ мій патронами повний, 
тихі очі твої золоті... 
Дні пройшли... Одлетіла тривога... 
Лиш любов, як у серці багнет— 
Ти давно вже дружина другого, 
я ж — відомий вкраїнський поет. 
Наче сон... Я прийшов із туману 
і промінням своїм засіяв... 
Та на тебе, чужу і кохану, 
я і славу б ,свою проміняв. 
Я б забув і образу, і сльози... 
Тільки б знову іти через гать, 
тільки б слухать твій голос — і коси, 
твої коси сумні цілувать... 
Ночі ті, та гітара й жоржини, 
може, сняться тепер і тобі... 
Сині очі в моєї дружини, 
а у тебе були голубі.
(В. Сосюра)
 
Настроение сейчас - ...
 
Слушая то что ког-да ты посвящал мне становлюсь такой ранимой...
это было так давно, так давно, ая всё ещё тебя помню...
не могу прекратить думать о том как было хорошо вместе, как было...
прошедшее время - немного пугает, хотя грусть берёт верх...
не хочу ничего возвращать, хочу просто забыть, забыть то что было два года назад...
не позвоню, не напишу, промолчу...
но буду дальше... страдать?
врятли... я забуду... просто нужно время...
хотя с временем так трудно справиться, его не возможно остановить, и никак, хоть на секунду, замедлить...
досада? грусть? боль?
это я уже переросла, осталась только ненависть и те слова....
 
-.Как сложно забыть старую дружбу.-
-.Как мучает несказаное в снах.-
-.Как сложно хранить в тайне.-
-.То что былв глупой.-
-.То что струсила, и не сказала.-
-.То что теперь жалею.-
-.О том что знаю тебя.-
-.Уйди! Исчезни, испарись.-
-.Уйди прчь из моей головы.-
-.Ну зачем же воспомиания так мучают меня?.-
-.А может?...Нет...Но всё же может.-
-.Ты помнишь старую подругу.-
-.В колонках Miyavi - Kimi Ni Negai Wo, напоминает о том кто ты был для меня.-
-.Но ведь ты сам говорил что друзей не бросают.-
-.Говорил и то что тоже никогда не бросишь друга.-
-.Так почему же бросил? Почему назвался моей тенью?!.-
-.Почему?! Ушел, ни слова не сказав.-
-.Может...Нет, ты всегда убеждал меня в обратном.-
-.Снова бред, что же это со мной?.-
-.Почему тот мальчишька так похож на тебя?.-
-.Почему напоминает мне о почти зажившей ране?.-
-.Зачем роздирает её сново, заствляя ещ сильней болеть?!.-
-.Бред. Неважно.-
Настроение сейчас - ...
 
-.Что же это со мной?.-
-.Первый раз врал всем о хорошем человеке.-
-.Всего трясёт, почему?!.-
-.Серце словно говорит: "Ты не они, зачем?".-
-.Но что сделано, то невернуть.-
-.Может это и к лутшему, будет уроком мне.-
-.Но всё же, мне очень стыдно.-
-.И хотя я знаю что говорить это позно, я скажу.-
-.Я очень сожалею о том что оскорбил его.-
-.Я надею этот человек увидит это.-
-.Сново слушаю Miyavi - Kimi Ni Negai Wo.-
-.Становится ещё хуже.-
-.Первый раз соврал о хорошем человеке.-
-.Я не думал что всё обернётся так.-
-.Мне плохо, начало тошнить.-
-.Я не привык врать, да и вообще последний раз когда я врал это было лет 4 назад.-
-.О, господи! Как мне плохо, и всё из-за того что соврал.-
-.Почему?! Почему так сложно врать?.-
-.Есть же люди которые врут регулярно и ничего, так почему?!.-
-.Почему мне так плохо?!.-
-.Немного успокоился, но чувство вины посилилось, что же делать?!.-
 
Настроение сейчас - как всегда - никакое.
Он написан очень давно... Слишком давно... Но иногда прошлое так приятно вспоминать...
***
Тебя не возможно не любить,
Но и любить невозможно сложно,
Ты просто молчи,
Ни слова с губ не срони,
Молчи. стой и смотри...
Я каждую ночь вспоминаю
Как сладок вкус губ твоих,
И как теплы обьятия...
Обнимай... Целуй,
Но прошу, молчи,
Ведь иногда слова твои
и без ножа, так сильно сердце ранят...
Не бесспокойся, я терплю,
Молчу и наслаждаюсь,
Близостью тела твоего
Всё сильней прижимаясь,
Не давая себе потерять тебя...
***