Это цитата сообщения Писанка Оригинальное сообщение
Український сороміцький фольклор.
[показать]
Українці мають свою унікальну еротичну культуру, яка досі залишається малодослідженою.
Поширена думка, ніби читач з народу не сприймає еротичні вірші. Вона базована на уявленні про високі моральні чесноти народу, його майже цнотливе світобачення.
Насправді еротичні мотиви притаманні фольклору, жанри, мотиви, образи якого часто були і лишаються невичерпним джерелом літературної творчості.
Це спостерігається насамперед у любовній народній ліриці, що засвідчує високу культуру сердечних переживань і тому завжди перебуває в центрі досліджень фольклористів і літературознавців.
|
[показать] |
Менше уваги звертають на еротичну лірику уснопоетичних творів, яку іноді плутають з грубим сексизмом, тоді як вона висвітлює гармонію душі і тіла, переповнюється потужними вітальними силами, природним здоров’ям, живим гумором, ліризацією тілесності.
Підтвердження цьому – пісні різних жанрів: календарно-обрядові, обрядові, зокрема весільні, родинно-побутові, жартівливі, всілякі приспівки, триндички, коломийки, частівки тощо. Варто згадати також колискові («Колисала баба діда…», «Пішла киця по водицю…») та забавлянки («А дзі-дзі, а дзі-дзі…», «Хіті, хіті…»), адресовані дітям, але позбавлені безтілесного пуризму, бо в текстах ідеться про повноцінну екзистенцію майбутньої людини.
Вони мають колоритну тропіку, виповнену прозорими натяками, супроводжуються ігровими діями, в яких поєднано слово з його багатозначною семантикою, звуконаслідуванням, образ і руховий комплекс, що разом формують майбутню цілісну особистість, як, наприклад, у такій, на перший погляд, безневинній забавлянці-чукикалці:
Ой, чук-чук-чук,
Наловив дід щук.
Баба рибку пекла.
Сковорідка текла.
За народною символікою, сковорода – це «один з численних усталених образів-евфемізмів, що в еротичному фольклорі позначають жіночий статевий орган». Аналогічних прикладів можна навести чимало, як, принаймні, у забавлянці «Миша книш поточила», де еротична семантика прихована у словах «тік», «кочерга», «млинці» тощо:
Ходе дід по току,
Баба по вгороду;
Несе дід кочергу,
Баба сковороду.
А дід бабу товче, товче,
Що не скоро млинці пече.
Цілком очевидно, що такі пісеньки призначалися не лише дітлахам, а й молодим матерям, які одружувалися у 15-17 років, рано ставали бабусями.
Тому сексуальні натяки були досить природними, в естетизованій метафоричній формі виконували пізнавальну функцію, відповідну рівню розуміння дитини, проте радше спрямовувалися до слуху чоловіків.
Це варто проілюструвати жартівливою піснею «Унадився журавель до бабиних конопель», яку співали на похрестинах.
У ній присутній еротичний підтекст про журавля-зальотника і «бабині коноплі», що потребують ретельної обробки, М.Красиков трактує як зразок «супереротики».
Схожі приклади можна знайти і в інших фольклорних жанрах, в яких обробка конопель або льону проілюстрована за аналогією до биття, тертя.
Іноді подібну функцію виконують певні фахівці. Наприклад, коваль у народно-пісенній традиції постає «маленьким гігантом великого сексу», як і мельник, який
Меле, меле, шеретує,
Обернеться – поцілує.
Він мірочки не бере,
Та пеленочку дере.
Такі тексти правлять за основу творчості поетів, які завжди вбачали у фольклорі зразки для літературних запозичень. Так, Т.Шевченко у вірші «У перетику ходила…», використовуючи прийом центона, перетрансформував мотив мельника, а також лимаря (лимаренка) та бондаря, які персоніфікують буття.
|
[показать] |
Багаті на розкішний еротичний словник весільні пісні, які виконують під час випікання короваю, викупу молодої у її брата, під час застілля у нареченої, вечері у старшої дружки, вечері у молодого, перед коморою, під час виводу тощо.
Часто в них поетизми поєднані з відвертими лайливими словами(або натяками на них), які не можливо роз’єднати, не зруйнувавши цілісності образу, що зберіг найархаїчніші риси світогляду українців.
М.Сулима називає зібрання еротичних пісень своєрідною «Кама-Сутрою», яка є в кожного народу, наголошує, що «українська сторінка в цій книзі приправлена дещо грубуватим гумором, який диктується скромністю й сором’язливістю українця – з одного боку, і багатою уявою – з другого», що робить «український сороміцький фольклор» цікавим.
Було б абсурдом вбачати у творах такого плотського змісту прояви порнографізму, хоч не завжди випадає говорити про артистизм, однак ідеться про високу етичну культуру їх безіменних авторів, які називали табуйовані органи пристойними мовними еквівалентами – евфемізмами («файна молодиця / у лісі загубила козупеньку»), або словотвірним тайнописом («Ой була я, тринди-ринди, / Преподобницею, / Повісила шандру-мандру / Під віконницею»).
Іноді символічні натяки сексуального змісту, фіксовані в традиційних образах «кучерявої м’яточки», або «петрушечки», «солоденької яблуньки», або «розложистої кап устоньки», «глибокої криниченьки», або «копанки», складали ліричний сюжет тієї чи тієї пісні, як у варіантах веснянок «Хлопці, хлопці, до мене!», «Усі хлопці до мене…», «Семене, Семене, білесенька в мене…»
Еротична образність народної лірики вражає яскравими барвами, життєлюбною експресією, невимушеною, часто невишуканою стилістикою, мерехтінням подвійних значень, двоплановістю гри слів, інформації натяків. Статева сакралізація поширена і на побутові предмети, коли плуг уподібнювали до чоловічого органу, а плахта викликала уявлення про плодоносне поле.
Таких прикладів можна навести чимало. Наприклад, оранка ниви символізує любовні зв’язки: «Усі нивки поорані, одна облогує: / Усі дівки на мя добрі, одна ворогує». Слово «грати»означає близький тілесний інтим і водночас сердечне переживання, як принаймні два варіанти пісні «Бандурка» («пристойний» і «сороміцький») у записах І.Франка.
На жаль, письменник у «Студіях над українськими народними піснями» дав негативну оцінку цим творам, що мають тонко зашифровану знакову систему, яку використовують у психоаналізі.
Визначальним метафоризованим символом тут постає бандура, що викликає асоціації з жіночим статевим органом, уподібненим до міді, срібла, злота («А в мене бандурка велми красная, / Чорна, як жук ще й волосяная»), а безпосередньо інтимні стосунки між козаком і дівчиною подані як гра на цьому музичному інструменті: «Ох як взял козак на бандурку грати, / Стала ся дівчина велми сміяти».
Ця пісня не вкладається у поширене уявлення про «банальну любовну пригоду» чи курйоз, а змушує, на переконання М.Сулими, «уважно вчитатися в її глибоку смислову суть».
Варто зазначити, що тексти сороміцьких пісень збереглися завдяки записам З.Доленґи-Ходаковського, М.Максимовича, П.Лукашевича, М.Гоголя, Т.Шевченка, П.Чубинського, Хв. Вовка, І.Франка, В.Гнатюка та ін. українських фольклористів і письменників, інтелігентних особистостей з високою духовною культурою, які розуміли, що людина без еротики – неповноцінна істота. Саме збирачі еротичного фольклору запровадили поняття «сороміцькі пісні», пов’язували їх із «сексуальним життям людини», подавали приклад, як їх слід розуміти і тлумачити, не нав’язаючи їм невластивого моралізаторського змісту.
Так, перший публікатор таких текстів Хв. Вовк слушно зауважив, що у них є «очевидні ознаки безперечного фалічного культу, що виявлені у наївних формах, без будь-якого прикриття, але й без цинізму, чи п’яної розпусности», що осуджувалися народом.
І наостанок сороміцька пісня у записах Тараса Шевченка:
Та спасибі батькові,
Та спасибі матері,
Що нас добули.
Як нас добували,
Жито розсипали
Вночі на печі
Еротика з народу
|
[показать] |
Еротиці у фольклорі значну увагу присвятили такі визначні знавці його, як Т. Шевченко, І. Франко, М. Максимович, Х. Вовк, З. Доленга-Ходаковський, П. Чубинський, Б. Грінченко, В. Гнатюк та ін.
Головними осередками інтимного спілкування та підбору подружніх пар в Україні були вечорниці, які організовувалися молодіжними громадами.
В парубочих громадах юнаки одержували необхідні знання зі статевого життя, а також проходили ритуальне навчання еротичному спілкуванню з дівчатами.
Одначе в любощах своїх парубки й дівчата не губили честі – берегли свою незайманість до вінця. Парубоча цнота в українців цінувалася нарівні з дівочою.
Чесність дівчини оспівувалася такими поширеними виразами:
Темного лугу калина,
Доброго батька дитина,
Сім літ по ночах ходила,
Цноту з собою носила;
Купували купці – не продала,
Прохали хлопці – вона не дала;
Шовком ніженьки зв'язала,
Для свого Івася держала.
Зате, коли дівчина не зберегла цнотливості, під насмішки підпадають не тільки вона, а й батьки, вся родина ("вона така добра, як дірява торба", "хоть їдь матінко, хоть не їдь, бо вже донечці роздер ведмідь", "в огороді грушка уже потрушена, наша Мар'юха уже поворушена").
 [700x500] |
Ініціаторами усіляких розваг з еротичним підтекстом (ігри, жарти, загадки, оповідки тощо) були переважно хлопці.
На вечорницях молодь, окрім суто емоційного, здобувала також і перший досвід безпосереднього тілесного контакту із протилежною статтю (йдеться насамперед про такі пестощі, як поцілунки, обійми, доторки до інтимних місць).
Такі дії вважались природними та допустимими, і не лише тоді, коли закохана пара залишалась наодинці. Парубки вважали нормою те, що "хлопцеві ніяка дівчина не може одказати, щоб не поцілуватися".
У змісті українських сороміцьких пісень, які, як правило, виконувалися лише у певних частинах весілля, а також на вечорницях та досвітках, прослідковується природа невгамовного сексуального бажання. В них поєднуються насолода і страх, підступність і щирість, обов'язок і спонтанність поведінки, ніяковість і досвідченість, весела розкутість і цнотливість:
Захотіла калача з медком, з медком,
Я ж була да під парубком;
Я ж думала: Умру, умру,
А я ж цеє давно люблю!
У ментальності українців, судячи зі змісту еротичного фольклору, сексуальна функція представлена як рівноцінна у сексуальній активності жінки і чоловіка. Тому в українських еротичних піснях ініціатива у зляганні, активність у сексуальних стосунках часто йде від жінки, що нетипово для інших етнічних культур:
Коли б мені або так, або сяк,
Коли б мені запорозький козак,
Коли б, коли б коло мене полежав,
Коли б, коли б за поциньку подержав.
Молодиці били піцирину,
Бо то надоїло,
А дівчата боронили,
Бо то добре діло.
Ой коби ти добрий хлопець,
Ти би скочив у городець,
Ти б косив, я би жала,
Ти б просив, я би дала.
Конфлікти на сексуальному грунті змальовані у контексті людських емоцій, з почуттям гумору.
Як я була молодійка, то кохання знала,
А тепер я зістарилась, та й позабувала.
Ой сип сировець, та криши петрушку,
Підем мила у комору, поласуєш, душко.
Ой там на горі, там глибока ямка,
А дід бабу торка ззаду, ще й губами плямка.
Чоловічі геніталії та пов'язані з ними дії стають головним сороміцьким об'єктом народнопоетичного відображення у чисельних еротичних оповідках, піснях, прислів'ях та приказках. Так, для позначення чоловічого "сороміцького органу" досить поширені пестливі назви "коник", "пташок", "табачка"; й не позбавлені гумору "жила", "кілочок", "шишка", "червоний буряк", "свекор"; й перші-ліпші із знарядь столярного ремесла – "свердло", 'долото" або рослинного світу – "качан", "стебло".
Викотили, викотили,
Та медову бочку,
Видурили, видурили
В пана свата дочку.
Та поклали її, милу,
На постелю білу...
Ой ми ж її не дурили,
Сама захотіла
Червоного буряка
До білого тіла...
Звичайно, у так званому сороміцькому фольклорі не обходиться без називання речей своїми іменами, без надто солоних і крутих виразів.
Деякі мовознавці вважають, що слово "х@й" є питомо українським та має спільнослов'янське походження. Запозиченим же з російської мови було лише його використання у якості повсякденної лайки, також у якості бранних слів – для образи супротивників.
 [700x700] |
Етимологія цього сліва є прозорою для мовознавців та має не тільки спільнослов'янське, але й індоєвропейське походження. Ось приклади з інших слов'янських мов: болгарська - хуй, польска - chuj, ал-банська – hu.
Із індоєвропейських неслов'янських мов зберігся у сучасній литовській як skuj "хвоя", у ірландській як sc "глід"; далі сходить до прабалтослав'янської skaujas "колючка", далі до індоєвропейської skhuj "колючка". Давні синоніми в українській мові: пуцька, патик, кілок, прутень.
Ішла баба з торгу, де купила прутнів торбу:
– Оце, дівки, ваше діло – запихайте прутні в тіло!
Коли прутень "доростав" до штанів?
Про розміри та потужність чоловічого статевого органу українці піклувалися відразу після народження хлопчика. Адже в українській традиційній культурі надавалося особливого сексуального значення тілесним обрядам, що здійснювалися в перші хвилини життя дитини.
Передусім це стосується дій з пуповиною. Пуповину обрізували на предметі, що символізує чоловічу (якщо народився хлопчик) або жіночу (якщо дівчинка) сфери діяльності.
Більш того, пуповину відрізали на певній відстані від тіла для того, щоб не було відхилень у сексуальній сфері. На Україні була прийнята відстань "у три пальці".
Мотивувалося це тим, "щоб хлопець не мав занадто малого прутня, а дівчинка, щоб не була занадто пристрастна". А ще, щоб майбутній чоловік мав велику сексуальну силу, хлопчику у колиску під голову клали зуба від борони.
У сороміцьких піснях ерогенні зони тіла, статеві органи та сексуальні бажання представлені алегорично.
Застосовані порівняння мають відтінок гумору, аби підкреслити прийняття тілесності як такої, що приносить радість, задоволення, втіху.
Любка моя солоденька, любка моя повна,
Гарбузові цицьки маєш, смерекові стегна.
І батько велів, і мати казала,
Сама захотіла червоного буряка до білого тіла.
І ти дівка, і я дівка, чом у тебе більша дірка?
Мене хлопці сподобали, більшу дірку продовбали.
 [600x800] |
Проста селянська міць та лукавинка щодо ставлення до сексуальної поведінки, розуміння непереборної сили сексуального бажання покладені в основу жартівливих співанок, коломийок та частівок.
Попід людські обороги, баранячі роги,
Дівки хлопців научили лізти межи ноги.
У моєї миленької груденята теплі,
Через теті груденята буде душа в пеклі.
Ой на горі пшениченька, жовтоє колосся,
Люблять хлопці потягати поцку за волосся.
Ой їхав козак да й з України,
Надибав дівчину з чорними очима.
Бог помагай, дівчино, та як же ся маєш,
Дай же ми заграти, бо бандурку маєш.
А в мене бандурка вельми красная,
Чорная, як жук, жук, та й волосяная.
Дай же ми, дівчино, на бандурку грати,
Маю я слушний палец перебирати.
Дівчина ему та й позволила,
Бандурку дала, очі закрила...
Як бачимо, традиційне уявлення про якусь особливу "цнотливість" українців (принаймні селян) не витримує перевірки фактами. Але інтимні стосунки українців мали певний регламент та традиції. Тому не можна говорити про розпусту як звичайне явище.
 [700x800] |
Взагалі варто розрізняти поняття"еротика" і "секс". Загалом, під терміном "cекс" ми розуміємо як категорію близьких людських відносин, що спрямована на задоволення статевого потягу (у вузькому сенсі коїтус). Еротика у широкому розумінні – сукупність усього, що пов'язано зі статевою любов'ю, її розвитком і проявами у спілкуванні, моді, мистецтві тощо.
Філософ Миколи Бердяєва вказував на те, що належить розрізняти "Ерос і секс, любов-ерос і фізіологічне життя статі. Ці сфери переплітаються, одначе вони відмінні. Життя статі – безлике, родове... В самому сексуальному акті немає нічого індивідуального, особистісного, він єднає людину з усім тваринним світом.
Сексуальний потяг сам по собі не стверджує особистості, а душить її. Любов особистісна, індивідуальна, спрямована на єдине, неповторне, незамінне обличчя. Статевий же потяг легко погоджується на заміну, і заміна спpавді можлива".
Інший російський філософ Георгій Гачев твердить, що "секс неможливий на природі: у відкритому просторі, в лоні природи живе Ерос; секс натомість розташовується в приміщенні, у місті, де серед обпаленої землі, будов, асфальтів, машин єдине, що залишилось од живої природи, її лона – це лоно жінки; і до нього припадає виснажений серед вогне-землі міський житель і доїть його, секс, доїть – аби перевірити: чи живий я ще? – у чому засумніваєшся серед денного механізму робіт і автоматизму наукових установок. Тому місто – царство жінки: тут все для неї, тоді як у селі легше жити чоловіку, а жінці важче".
Якби там не було, у нас не має жодного сумніву, що українці мають свою унікальну еротичну культуру. Вона увібрала в себе багато дохристиянських вірувань, заснована на жагучій пристрасті та коханні. Тому, нам, сучасникам, нічого не залишається робити, як скоритися давнім традиціям пращурів, що добре зналися на еротиці та коханні.
Источник
