поцілунок....він такий короткий..і такий вічний....поцілунок...твої губи...очі...жалко,що все закінчилось..а можливо нічого не починалось???можливо ти просто не знав,що цим поцілункою розібєш моє серце..можливо ти не вірив,що може бути щось більше цього поцілунку...а я вірила..і знаєш що найгірше?ти не розбив мені моє серце,ти розбив мою мрію...вщент..на дрібні кусочки...вони ріжуть мою душу..
колись я уже любила..любила як тебе...і зазнала великої поразки..колись я поклялась,що не закохаюсь..але це було колись..я не зберегла обіцянки...я...господи,невже так тяжко бути поряд зі мною...?я не хочу нічого від тебе...я лиш мрію,щоб ще раз відчути дотик твоїх рук....щоб ще раз поглянути у безодню твоїх очей і зрозуміти,що в моєї мрії тепер є і колір....колір очей твоїх...
безглуздо чекати на тебе,витрачати час,сили,емоції....безглуздо кохати тебе...я знаю,що ти її кохаєш...я знаю,що ненавиджу той день,коли ми познайомились..ненавиджу її...ненавиджу себе...
я б дуже хотіла б тобі написати про це..я б дуже хотіла б щоб ти це прочитав..але це залишиться таємницею..моєю..маленькою таємницею,в якій так багато всього...в якій моє життя і ти....