| Україна – то не звук і не просто слово, Україна – серця гук, солов’їна мова, Україна – то земля, вкрита стиглим житом, Що так сонячно сія під небесним німбом! Україна – то сади, їх рясні щедроти, То настояні меди у духмяних сотах! Україна – то стіжки мов церковні зводи, Україна – то стежки наших родоводів! Україна – то Дніпро повен грай-водою, Україна – то добро, творене тобою. Україна – то отця мудрі настанови, Україна – то серця, сповнені любов’ю! Україна – то дитя на руках у мами, То одвічні відкриття брам у світлі храми! Україна – це і ти, це – і я, і всі ми Осяванні з висоти Божими очима! |
![]() |
| Осінь — у барвистому намисті. Як циганка — з бубоном в руці. Поцілунок — чистий і вогнистий на моїй зоставила щоці. Не забуду: вчора в бубон била, танцювала, дика і палка, і, немов на картах, ворожила на кленових зоряних листках. Я платив грошима їй немало, потім серце вийняв — і віддав, і вона мені тебе вгадала так, як я того і забажав. Де циганка? Де відьомські коси у стрічках, квітках і дукачах?.. Так, тебе наворожила осінь на кленових зоряних листках… Євген ГУЦАЛО ![]() |
![]() |
| Знайди мене у цім шаленім світі, Хоча б на мить, що вічністю стає. Знайди мене в осіннім верховітті, Знайди мене таку, яка я є. І буду я пересипати ніжність З пожовклим листом у свою любов. І буду я благословляти вічність Збагрянених незайманих дібров. І буду я пересипати ніжність З пожовклим листом у твою любов. І будеш ти благословляти вічність, В якій мене хоча б на мить знайшов. Катерина КОСОБЛИК |
![]() |