дві ночі.
пару днів.
думки.
спогади.
сни.
нестерпні.

хочеться гладити.
щоб на кінчиках пальців вирувала моя біль.
і передавалась ніжністю іншому.
шоб знати що комусь робиш приємно.
і при цьому вмирати кожною клітинкою.
від болю і насолоди.

або цілувати.
в куточки губ.
але тільки в куточки.
бо по-іншому неможна.
по-іншому неможливо.

купіть Бозі ластик.
так простіше.

[480x360]
назад-вперёд.
нет.
стоять на месте.
и никуда уже не денусь.
а всё оказывается наигранно.
по отношению ко мне.
молчанка.
сопли.
чаи.
кофе.
разноцветные безцельные глаза.
предлоги-оправдания.
молчание.
земфира.
кажется что все думают что мне слова не нужны.
и молчат.
и я молчу.
а слова нужны.
они ненужные, но хоть что-то.


мысли о вас.
они почти не маскирируются.
и выступают сосудами в радужке.
и у меня глаза как у кролика-альбиноса.
но я их учусь прятать.


"разрываюсь молчанием тягосных пауз.
от тебя убегая к тебе приближаюсь.
но опять мне прийдётся тебя обмануть-
не вздохнуть.
наблюдать-трепетать,
обанять-осязать.
ничего не сказать..."

и с ней в голове изо дня в день.

как раз по мне.
изо дня в день.
чужие другие люди.
со своими чужими другими глазами.
а меня не прощают.
никогда.
а если и прощают, так врут.
лицемерно и красиво.
так как только вы умеете.
не умея.

я хочу домашней еды.
котлету.
умираю за варениками с капустой.
пюре.
голубцы.

пропахнущие сигаретами пальцы-и никто ж не накричит.
за оценки.
я почти научилась всё пропускать мимо ушей.
а надо чтоб на меня покричали, чтоб я пооправдывалась, потом мне стало обидно за непутёвую себя и я притуплённо опустила со стыдобой взгляд.
а на меня начинали плакать, а я : "нет, не плачь, а то я тоже расплачусь!".
и реветь белугой.
чтоб приснился кошмар и я будила, говорила что мне страшно и ложилась рядом.
чтоб меня обнимали.
часто-часто.
раз 5 в день.
просто так.
и чтоб обежались если я не желаю спокойной ночи и доброго утра.
чтоб не выпускали гулять.


наелась я свободой.
ничего в ней для меня уже нету.

хочу быть зависимой.
хочу сидеть и печь картошку.
а потом её с селёдкой есть.
и яросно кусочничать, красть что-то вкусненькое с твоей тарелки.
и вместе выбирать фильм.
и мечтать о собаке вместе.

хочу жить с человеком.
чтоб меня ругали, а мне было стыдно, а не так как всегда:"такая какая есть"

во мне всё понятно.
от начала и до конца.
что ж там ковырятся то, всредине?
всё легко.

будешь на меня кричать?
пожалуйста.

написал мне что меня любишь...
сказал что давно хотел это сказать.
что это понял больше 2х месяцев назад.
и молчал.
что с бабой встречаешся просто так.
ех, ну ты и дурак..
сказал что теперь в девушках привлекают мои черты, что-то про характер говорил...
дада.
мой характер?
тот который выводил тебя из себя постоянно, на который ты постоянно жаловался?
как иногда странно бывает всё..
теперь мы типо друзья...


но я то знаю что по-настоящему ты меня не любишь, что просто сам себя в этом убеждаешь.
просто хочешь быть кому-то надо.
наверно..
но всё-равно приятно.
да.
неожидала.

[600x398]
а на улице туман.
так, как я люблю.
серо тихо и мало людей.
кормила ворон булками.
вернее просто крошила булки, а голубь ел.
а они на другой стороне дороги сидели и смотрели.
потом я отходила далеко, они подлетали, хватали кусочек еды и улетали на другую сторону улицы.
а я смотрела.
они умные, к людям близко не преближаются.
была б умной, тоже близко не приближалась ни к кому.
а она сегодня моей рукой рисовала у меня на листке лебедей.
и послала мне туман.
самая лучшая, наверное, погода.
ещё б людей бы не было.
люблю когда день розписан по минутам.
тогда меньше думается.
рада что учёба-дел уйма.
так легче.

[650x488]
я бы носила тебе домой пирог.
с корицей ванилью и яблоками.
очень сладкий.
я ведь только такие делаю.


если б это было надо.

[297x500]
светящийся.
со светло карими глазами.
белый.
никогда не любила беленьких.
я взяла тебя на руки.
ты дрожишь и у тебя всё внутри будто пульсирует.
худенький.
мурлычишь.
я принесла тебе молока.
колбасу ты не ел.
почему-то ты мне очень понравился, хотя котов редко люблю.
а если люблю то таких тоооолстых, ленивых и добрых.
чтоб бесконечно гладить их по толстому животику.
а ты нет, ты хрупкий.
а мне нельзя кого-то в дом.

не в тебе всё дело, если чесно.
просто я хочу кого-то любить, и чтоб меня любили.
открыто, чесно и взаимно.
я б тебя взяла и наверное б любила больше всех, если б ты тоже меня любил.
с тобой не надо было б играть и притворятся.
всё и без этого было б отлично.
не так отчаянно как собака, но всё же меня бы чисто и прямо любили.
а мне этого ой как не хватает.
беленький котёнок.

а тётечки в маршрутках смотрят на меня понимающим взглядом, когдая им показую свою бумажку.
и понимающе кивают.
вы меня понимаете, тётечки?
нет.
значит сочуствуете.
уродки.

егоист.
дикий злой и власный.
обязательно надо забрать всю себе и никому ни капельки не оставить.
нет, не будет такого.

ты врёшь что тебе никто не надо.
надо.
понимай всю сложность, пытайся.
пытайся.
пусть не поймёшь ситуацию, но не вопи же!
и без тебя тошно же.
сиди и не начинай свои вопли.
ничего уже не поможет, всё она сама знает, ведь только хуже наделаешь.
и жалеть не надо.
нет.
учись не жалеть.

не делай дорогим больно, на то они и дороги.
все кто должен знать знают что они любимы.
не кричи об этом, не надо, не усугубляй ситуацию.
и гордость свою себе засунь далеко.
молчи и пытайся не раздирать ей душу.

вот тебе мой совет.
учись.
она ведь не такая как тебе думалось.
всё намного сложнее.
и попридержи при себе свои мысли.
они наперёд неправы.
всё.
можешь уже начинать.
[590x480]

закривають очі чиїсь руки.
дивно, я ж сама вдома сиджу.
руки теплі і мокрі.
приємно.
так колись робив Білявчик.
-я прийшла по тебе.-мені каже дівчина яка володіе тими дивними руками.
-добре.-думаю, Смерть? Нарешті! так давно я її чекаю, з минулої зими.
руки досі закривають мені очі.
-Ні, я не смерть.
-Тоді прибирай руки. Я тут на Смерть чекаю. Знаеш її?
-да,але вона рідко бере мене з собою.
-шкода. прибири руки.
-ого яка ти стала роздратована! була ж раніше моєю однією з улюблених. - вона відкрила мені очі, тільки сказала щоб я не поверталась.
-улюбленою іграшкою? чи ким?- в мене нема настрою розмовляти з глюками.
-ні. людиною.
-а хто ти?
-ти сьодні погано спала.-вона, здаеться мене не слухала.
-погано. думки будять. -підтверджую я.
-прокинулась в поту холодному, да знаю.
-звідки?
-ти стала необережною..-вона знов не відповідае на мої питання.
-чо?
-ти не ділишся мною з людьми. тільки з деякими і то іноді, я тебе не впізнаю.. що з тобою?
-зі мною? мені здаеться що ти і так все знаеш..-мені чогось стало соромно.
-я іноді ж поряд. відблискую в очах інших. таких, мимохідних. а ти людей таким поглядом наділяеш, що хочеться до тебе більше ніколи не повертатись.
-чого ж повертаєшся?
-бо так треба.
-з чого ти це взяла? мені Смерть потрібна, сама ж знаєш.-я починаю дратуватись.
вона сидить позаду на стільці і гладить мене по волоссю.
-в тебе все всередині розривається, скрипить аж. і при тому ти поривами якимись живеш. то зла і криклива, а то сидиш і сльози ллєш. а то спокійна як двері. що з тобою, а? я до тебе вночі приходила сьогодні, сіла біля тебе і гладила твою спину. а ти злякалась і прокинулась. і в темряві мене не помітила. з годину валялась, а потім встала щось писати...а я сиджу біля тебе на підлозі, обійнявши, як ти то завжди робиш, коліна і слухаю твої думки. і мені боляче. а ти мене в упор не бачиш і ніколи не відчуваєш як я тебе в очі цілую, перед сном...
-тебе не було. я б побачила тебе, я ж не сліпа!-я вже граю в її гру.
-ех ти! ти мене останнім часом НІКОЛИ не помічаеш. ні в кому! навіть в очах близьких тобі людей ти мене не бачиш. ти від мене відцуралась. але десь там про мене мрієш..
-та ну! я навіть не знаю хто ти! навіщо, якщо я від тебе відцуралась ти до мене приходиш?
-я хочу на тебе дивитись. і бути поряд.
-я ж зла і все таке..?
-то я тобі непотрібна?
-ааа... чого ти на мої питання не відповідаєш, а я повинна?
-так біля тебе більше не з"являтись??
-ти мені скажеш хто ти?
-я. печиво, яке ти сьодні купила. чай. твій періодичний погляд. ваніль. поцілунки в очі, і те як ти примружуєшся від насолоди, коли тебе цілую наніч. в тебе на краечку вуха 3 кульки. такі прикольні. то також я.
-ооо..ти добре пояснила..=/- і вона вийшла з темряви. в рубашці як я. вона з коротким волоссям під 9мм, з сірими очима і мокрими губами. світла. від неї пахло ваніллю, а на шиї збоку залишився сірий відбиток поцілунку.
-ти красива...- я дивилась на неї здивовано. сама сиджу розпатлана, з червоними очима, непобритими ногами. а вона ідеальна. і така ніііжна. і я дивлюсь на неї так захоплено.
-ти така...-починаю я.
-ого. я бачу твої очі. щирі. ти мною захоплюешся. а я ж лише то така подоба матеріальна. а на духовному рівні ти мене відцуралась..
-ти ідеальна... а...-захоплююсь я. і відвертаюсь. мені соромно.
-ого, Анют, ти чо? вона присідає і обійма мене.
-просто.. розумієш...-починаю я.
вона цілує мене в лоб.
-в лоб мерців цілують..-чогось згадую я.
- і дітей- каже вона- ти моя дитина.
-я? я так давно ничійна.-. вона ще міцніше мене обійма.
-ти ніжність...-розумію я.
-тепер я з тобою...-каже моя Ніжність і сіда на підлогу, тримаючи своїми вологими долонями мої. так ми і сидимо.
тепер вона зі мною.
вчить мене жити.

люблю тебе за те що тобі пофіг що там вони всі думають..
всіх нахуй.
ти справжня.
така яка є.
це найкраще.
сумую.

А ти мені снилась. Махала мені рукою з кімнати, а я стояла на вулиці, в траві. І посилала тобі повітряні поцілунки. Стояла і ковтала те що тебе скоро втрачу. Навіть там я це знала. Посміхалась і текли сльози. Ми збирались кудись йти... І інший кадр- я стою на балконі. Там тепло. Підлога з підігрівом. Я боса. І зі стелі тече вода на мене, крижана прозора вода.

завжди краще послати мене нахуй.
ніж отак-от робити.

Настроение сейчас - а як ви вважаєте?

а ти справді не віриш що мені погано.
що всередині все аж булькае шкварчить і вкінці вигорае.
а ти правильно, не вір.
все те-не про тебе.
з тобою мені добре.
і я про те все забуваю.
ми разом страждаем нападами їбанутості, і нам добре.
все навкруги вируе.
і крутиться.
навколо тебе.
ніколи не думала, але виявляється ти мені даруєш щастя.
таке в первинній формі.
без домішків.
ароматизаторів.
таке воно крізь пальці льеться, прохолодне срібло.
ти мій спокій.
і стабільність.
ніколи не думала що цього потребуватиму.
і завжди казала що мені то нетреба
а ти взяла і дала мені його мовчки, без пояснень.
що я навіть не розпізнала навіть спочатку що це.
а я так його потребувала.
а ти знаеш краще за мене що мені треба.
і завжди знала.
і хай ти мене іноді абсолютно не розумієш, то хай, то так треба.
досить щоб ти мене розуміла коли я з тобою.
ти мене не кинеш, я впевнена.
і я тобі треба, хоча не обов"язково.
я намагатимусь ніколи не казати людям що я їх люлблю.
вважаю що вони те самі повинні те відчувати, а якщо не відчувають, що ж поробиш?
яке то тоді за кохання, якщо його не відчути нікому крім тебе.
але іноді кажу.
щож, буду вчитись мовчати.

Аня-смазливое имя.
знаю.
мене як ним називають-як в грязь втоптують.
хм..
виявляється ти досі мене вважаєш сильною.
раз кей мене називаєш, кей сильніша.
дякую за таку от ненормальну віру.

моя душа потребує диалогів.
(це тому я розмовляю сама з собою, то такий натяк).

інші мене залишають в незнанні.
один на один з фактом що я ніколи не збагну того, що намагаюсь збагнути.
а я ж завжди думаю, аналізую, і намагаюсь знайти відповідь.
ти в шоці.
як можна так багато думати.
а з тобою мені нічого розуміти не треба - про тебе все саме приходить.
нам і так добре.
в незнанні(і то вперше в мене так!)
і ніхто нас повністю не зрозуміє.
ну крім декількох індивідумів.
але саме такого розуміння як у нас-ні, таке не повторюється.
ти не повторюєшся.
і я не знаходжу тебе ні в кому крім тебе.
тільки зрозуміла, який же ти мені подарунок.



дякую що поряд.
навіть коли не розумієш.

я тебе втрачаю, не знаходиш?

МЫ В ОТВЕТЕ ЗА ТЕХ КОГО ПРИРУЧИЛИ
...а не за тех кто к нам привязался

там де небо-ванілью
де пісок-корицею
де життя-звуки з моїх колонок.

мене так ніхто і не поцілував в очі.
за вушко.
і в ямочку біля ключиці.


яка ж я дура.

все давно уже решили кто кому нада и кто для кого главный.
почему же так тянет изменять?
главные надоели?
или хочется новых ощущений?
хм..
такие мы люди все.

смотри.
вот я.
рядом
на растоянии ласкового взгляда твоих глаз.
посмотришь?
я тут.
здесь.
рядом.
сижу за спиной у твоей глупости, обняв руками колени.
и пью чай.
клубника+сливки.
не убеждай себя в том, что всегда оно так, как есть.
ты ведь можешь всё изменить.
и ничего тебе по-настоящему не мешает.
бестебье.

хочу.
таку років 21го.
вищу мене.
красиву.
розумну.
звати олею.
щоб вона мене вчила і посміхалась моїм помилкам.
щоб ми сиділи і пили чай.
щоб вона мене називала малою.
і щоб в неї були ямочки на щічках.
і очі сірі.
і волоси короткі.
під 2см..
щоб вона ліфчик не носила.
і гарно смалила, примружуючись.
не тонкі цигарки.
і щоб в неї були гарні пальці.
і м"які руки.
щоб вона слухала дивні пісні.
земфіри і нс.
вживу.
щоб порівняно з нею я була меншою.