Это цитата сообщения
Miss_Morbid Оригинальное сообщениеАртем Чех. "Некуріння шкодить вашому здоров’ю "
Вранці, перед тим, як викурити першу цигарку, – всі здаються тобі дебілами. Дебіли, думаєш ти, всі дебіли! І, в принципі, маєш рацію.
Ти прокидаєшся, вдягаєш якісь труси, бо ж ти спав голий, ти завжди спиш голяка, інакше ти просто не зможеш заснути. Ти їх вдягаєш, ті труси, виходиш на балкон і думаєш, як буде зараз приємно, коли ти затягнешся першою світанковою цигаркою, однак, з величезною прикрістю для тебе пачка виявляється порожньою. І тут вся навколишня реальність моментально перетворюється на неприємний сон, коли ти стоїш голий посеред вулиці, навколо тебе звиваються змії та витанцьовують жаби, а бігти – бігти хоч кудись – немає можливості…
Тебе все починає дратувати. Господи, думаєш ти, та ж тут все дебільне, ця країна, де я живу, вона ж дебільна, господи, невже ти не бачиш? Ця країна не в змозі забезпечити тебе світанковою сигаретою. Це придурошне сонце. Якого милого воно світить? Дебіли, одні, дебіли.
Ти наспіх випиваєш свою каву, вона здається тобі надміру гіркою та солодкою. Ця кава, яка дебільна кава, думаєш ти, чому у мене немає сигарети? Чому я змушений йти на цю дебільну роботу з таким дебільним настроєм? Ти вдягаєшся, береш необхідні речі, які знадобляться тобі на роботі, ну, не знаю, якісь креслення, або бланки, або пензлі із фарбою, або, взагалі, ти береш із собою лише звечора приготовані бутерброди і взуваєш свої білі кеди, в яких чомусь парко. Ну, звісно, ти ж вранці не покурив, тепер ти мусиш ходити в цих дебільних кедах... Вийшовши на вулицю, ти раптом помічаєш, що ти взагалі нічого не помічаєш. Ти нічого не чуєш і нічого не бачиш.
Ці вранішні вантажівки, вони гуркотять розбитими шляхами твоєї радіоактивної держави, це сонце, воно скрізь, куди б ти не повернувся, до якого затінку б не заховався, воно все одно невпинно світить тобі у твої прекрасні вологі очі, ти пересуваєшся ледь не навпомацки, ти рухаєшся за своїми внутрішніми, невідомими навіть тобі приладами, ти майже летиш до цього ларька з пресою, тому що там почали продавати цигарки, ти вже уявляєш, як зараз підійдеш до того поки що дебільного ларька, як купиш собі пачку цигарок, як відкриєш її, як пустиш ту целофанку, яка обгортає твою пачку, за вітром, як вона полетить, а ти дістанеш цигарку, навіть не перевернеш її, як це іноді робиш, не перевернеш ту цигарку, тому що у тебе уривається терпець, у тебе немає сил думати про ту перегорнуту цигарку, яку ти викуриш останньою десь під кінець дня. Ти підходиш до ларьку і розумієш, що там тобі ніхто нічого не продасть, там тобі навіть газети не продадуть. Дебіли, думаєш ти, який, на фіг переоблік, які двадцять хвилин? Тобі ж на роботу. Ти чимдуж летиш до іншого ларьку, який неодмінно продасть тобі твої сигарети, він продасть тобі їх стільки, скільки ти захочеш, тому що той ларьок, він спеціалізується саме на тютюнових виробах. І ти летиш, долаючи ті півтора квартали, до того ларьку. Доброго ранку, кажеш ти, а сам думаєш, яка ж підла короста на мене дивиться. Доброго ранку, повторюєш ти, мені будь ласка... і раптом замислюєшся. Зазвичай ти куриш кемел, але зараз ти хочеш покурити труссарді, або джордж кареліанс енд санс, тобі приємніше після цього дебільного початку і дебільного у перспективі дня покурити щось інше, щось більш цікаве. Добрий день, кажеш ти, пачку труссарді, будь ласка. Ти зазираєш до своєї глибокої кишкні і дістаєш звідти гроші. Короста на тебе дивиться, і ти раптом починаєш щось розуміти, що ця підла й, очевидячки, нечистоплотна короста на тебе дивиться не просто так – вона дивиться на тебе зі своїм сенсом, у неї свій резон на тебе так дивитися, своє розуміння речей. Що таке, думаєш ти. І вона, ця дебільна тьотя промовляє до тебе своїм дегенеративним голосом, що у неї з двухсотки просто не буде решти. Як? лютуєш ти, давай, сука, решту, а то я рознесу твій ларьок. Короста, певно, вранці викурила свою світанкову цигарку, тому досить спокійно тобі каже, що мені по фіг, якщо ти рознесеш цей ларьок, бо решті все одно немає звідки взятися. Дебіли, бурчиш ти і біжиш на тролейбусну зупинку. Там, думаєш ти, є ще один ларьок, там обов’язково є ларьок, але ти вже звідси, крізь це яскраве сонце, бачиш, що той ларьок якісь паскуди демонтували, вони просто взяли, певно цієї ж ночі, і демонтували цей ларьок, де продається такий милий твоїм легеням кемел або, в гіршому випадку, честер. Вони навмисне його демонтували, вони наперед знали, що ти шукатимеш цигарки, а вони ж, ці паскуди, тебе не люблять, тому і демонтували, тому просто на просто зробили тобі западло. Ти пробігаєш через підземний перехід, якийсь мужик курить і пухкає своїм прилучним димом прямісінько тобі в обличчя, ти жадібно ковтаєш той смердючий туберкульозний вихлоп, але тобі замало, тебе той мужик просто-таки роздражнив. Дебіл, думаєш ти, сука, галімий дебіл. Пробігаючи повз аптеку, ти її ненавидиш. Сука, думаєш ти, понастроювали тут аптек, якого лєшого вони не продають в аптеках
Читать далее...