Понеділок, 3 березня 2014, 16:27
Загальні втрати сумарної капіталізації російських компаній становили 2 трильйони рублів.
Про це свідчать торги на фондовому і товарному ринку.
"Це на 500 млрд більше, ніж ціна Олімпіади", - пишуть російські користувачі Twitter.
![]() |
Скрін з "твіттеру" Міті Алешковського |
Як відомо, Центральний банк Росії підвищив базову процентну ставку в понеділок на 1,5 процентного пункту - до 7%, після того, як рубль впав до рекордно низького рівня.
Центробанк заявив , що його рішення є відповіддю на сплеск волатильності на фінансових ринках. Індекс російської фондової біржі РТС впав на 10,5%.
Рубль, що впав майже на 10% цього року до долара, знизився в понеділок до 50 рублів за євро. Падіння нижче 36,4 до долара США також стало рекордом.
Ціни на сировинні товари зросли до найвищого рівня майже за шість місяців, оскільки протистояння в Україні посилило страхи, що постачання енергоносіїв та сільськогосподарської продукції можуть бути порушені.
В Харьковской области замечены российские бронетранспортеры.
Об этом сообщают источники издания «Тиждень» в правоохранительных структурах. Они отмечают, что бронетехнику обнаружили в районе города Волчанск.
Количество бронетранспортеров не сообщается.
Кроме того, источники отмечают, что со стороны Ростовской области сняты все таможенные и пограничные посты. «Вторжение может быть, самое позднее, завтра утром», — полагают собеседники издания.
Напомним, российские военные на протяжении последних дней захватили ряд объектов в Крыму. Кроме того, вооруженные боевики взяли штурмом административные здания в Донецке, Мариуполе и Харькове.
1 марта Совет Федерации России постановил дать согласие президенту Владимиру Путинуна использование Вооруженных сил на территории Украины.
Как там, "фашиствующие молодчики", да?
Титушки закончились, подкупать власть уже получается плохо. Начали на автобусах свозить граждан России, чтобы те создавали видимость поддержки населения Украины России.
В принципе все Украина правильно делает. Путин думал что войну объявят уже утром, но ее нет. И по всей видимости не будет. Провокации не работают. В Украине население прекрасно знает что нужно Путину. Научены Грузией.
Мы приводим текст обращения полностью.
Уважаемые соотечественники, я обращаюсь к вам не как председатель совета директоров корпорации ИСД, а как русскоязычный гражданин Украины, житель Донбасса, в котором течет как украинская, так и русская кровь.
Я призываю всех, кому дорога Украина и ее будущее, каждого, у кого сердце разрывается от сегодняшних новостей, консолидировать усилия для сохранения целостности нашего государства. Я надеюсь, все понимают, что принимаемые в Москве решения могут привести к расколу нашей страны и длительному незатухающему гражданскому конфликту с многочисленными человеческими жертвами.
Наша земля видела больше крови в ХХ столетии, чем какая-либо другая страна в мире. Мы пережили ужасы голодомора, двух воин и последствия тоталитарного гнета. При всех неудачах и нестабильности первых шагов независимости, как единая страна мы всегда избегали конфликтов, приводящих к жертвам.
Последние 23 года мы строили нашу страну. Не всегда умело, и не всегда успешно, но 23 года мы вкладывали свои знания, душу, силы, средства, время в то, чтобы Украина стала действительно независимым, экономически развитым и политически зрелым, успешным государством.
Сейчас у нас эту возможность отбирают. Причем отбирают те, с кем мы сотрудничали все эти 23 года, строили совместный рынок, совместный бизнес. Ввод российских войск на территорию Украины можно рассматривать только как оккупацию. Военную оккупацию мирной территории.
Нужно ли объяснять, чем для нас с вами это закончится? Думаю, нет — мы просто потеряем все. Все, что вложено и построено за 23 года независимости — будет уничтожено, если не огнем, то экономической разрухой.
События последних дней сняли дипломатическую завесу и обнажили имперскую суть Российской Федерации. Москва нарушает международные договора о невмешательстве во внутренние дела Украины, попирает международное право, провоцируя Крым регулярными войсками и террористами-боевиками.
Европа должна взять на себя ответственность и принять политическое решение – исключив путинскую Россию из Совета Европы. В уважаемой медународной организации не место стране-агрессору и провокатору.
Недавно в Україні була видана унікальна карта «Голодомор 1932-1933 років», на якій позначені не лише місця так званих «чорних дощок» (спеціальні каральні заходи проти окремих сіл, коли голодне село оточували озброєними загонами, чим прирікали його на загибель), але й дороги переселення на вимерлі території людей з Росії та Білорусі.
З Білоруської РСР в Одеську область – 61 ешелон, із західних областей РРФСР в Дніпропетровську – 109 ешелонів, з Горького в Одеську – 35 ешелонів, з центрально-чорноземного регіону Росії в Харківську область – 80 ешелонів. З Іванівської в Донецьку – 44 ешелони.
Всього – 22000 сімей і, відповідно, господарств...
Те, що проросійський південний Схід України сьогодні – це наслідки Голодомору і подальшого масового заселення українських територій переважно росіянами, не новина... Але вона кожного разу приголомшує мене, навіваючи сумні думки, особливо останнім часом, коли все частіше говорять про можливий розкол країни.
У мене є можливість часто бувати в Росії і спілкуватися з росіянами, які живуть як в Росії, так і за межами своєї батьківщини.
Росіяни мені здаються людьми хорошими, щирими.. Але, на жаль, неповага до інших націй характерний для багатьох з них (відчула на собі). А ще вони дуже важко пристосовуються до життя поза межами Росії, погано асимілюються. Відомо, що досить багато з них, переселившись до Америки, так і не освоїли англійську мову...
Тому, вважаю, їм краще жити на своїй землі.
Але багато хто з них не хоче жити в Росії з економічних і соціальних міркувань і прагнуть емігрувати. І ті, кому це вдалося, не хочуть повертатися на історичну батьківщину. Хоча продовжують вважати Росію своєю батьківщиною, любити її (на словах, адже на відстані її любити легко) і страждати на чужині. Напевно, це одна із загадок російської душі.
Якось мала можливість спілкуватися з росіянкою, яка живе в Естонії. Ми зустрілися в Москві, куди вона приїхала в гості до родичів. Привезла з собою копчену скумбрію. «Це єдине, що залишилося смачного з естонських продуктів після вступу країни до Євросоюзу», - пояснювала вона кожному, кого пригощала. Мені
"Якщо переговори зайдуть у глухий кут, ми розглядатимемо різні варіанти тиску на владу", - зазначив Ярош.
Також Ярош розповів, коли активісти руху готові піти з вулиці Грушевського, поділився баченням необхідних Україні змін та того, що слід було б зробити після революції, і розповів про політичне майбутнє "Правого сектору", а також запевнив, що Україна буде єдиною державою, де пануватимуть свобода, справедливість і добробут.
Подаємо стенограму чату із Дмитром Ярошем.
London: Я дуже рада, що у нас є такі особистості. От тільки опозиція недолуга. Ходять, як три ослики. Не треба було йти на переговори з "гарантом". З шулерами не можна мати справи. Але, на жаль, вже є дуже великі розчарування серед людей. І як вийти з цієї ситуації тепер невідомо. Яка Ваша думка?
Дмитро Ярош: Позиція "Правого сектору" з самого початку всіх цих подій була однозначною: повстанський рух має бути єдиним. Тому я не хочу критикувати. Лідери опозиції роблять те, що можуть робити.
Але при цьому всьому ми пропонували свій варіант ведення переговорів. Майдан мав бути представлений у цих переговорах, хоча б у якості контролюючої сторони. Бо ми неодноразово бачили, як створюються певні конструкції, про них говориться зі сцени, а потім все відбувається з точністю до навпаки. Тому народ, Майдан мав би контролювати переговори і, таким чином, здійснювати певний психологічний тиск і на владу, і на опозицію. Але не хочуть допускати представників Майдану на переговори. Проте це їхнє право, бо свого часу Майдан їм дав певний мандат на переговори, тож все відбувається так, як відбувається.
Але тиск на владу треба посилювати, і посилювати не обов'язково у вигляді коктейлів Молотова. Є багато інших засобів: і ті ж самі страйки, і інші методи, за допомогою яких можна тиснути, щоб переговори дали результат. Бо ця влада розуміє тільки мову сили. Без тиску на неї досягнути результатів буде неможливо.
Татьяна Ларина: Прочитала письмо Юлии Тимошенко к своей команде, я и мои друзья с ней полностью согласны! Ее коллеги – по-моему, нет. А каково Ваше мнение о ее тезисах?
Дмитро Ярош: На мою думку, вона має право на свою позицію, і вона її висловила. Погоджуватися чи ні тут важко.
Я, все ж таки, прихильник того, щоб переговори тривали. Якщо вийти з переговорів, знову буде силове протистояння. Не хочеться мені робити моїх хлопців гарматним м'ясом. Тому вважаю, що переговори повинні продовжуватися, але мають бути більш ефективними.
Операция «Запад»
21 октября 1947 года МГБ СССР провело массовую операцию по выселению украинцев из Западной Украины.
26 січня проводжаємо в останню путь загиблого білоруса, Героя Майдану - Михайла Жизневського. 13.00, Михайлівський собор.
Михайло Жизневський поклав життя за кращу долю України.
Його застрелено свинцевою кулею прямо в серце.
Віддамо останню шану мужньому білоруському хлопцю Михайлу Жизневському,
який покинув рідну хату, аби нам в Україні жилося вільно і щасливо...
Найглибщі співчуття рідним і близьким Героя Майдану,
співчуття братній Білорусі в зв'язку з втратою свого сина...