Слушать этот музыкальный файл

После того как мужчина и женщина начали осознавать самих себя и друг друга, они осознали свою отдельность и свое различие из-за принадлежности к разным полам. Но как только они это поняли, они стали чужими друг другу, потому что они еще не научились любить друг друга (что вполне понятно хотя бы из того, что Адам оправдывал себя, обвиняя Еву, вместо того чтобы пытаться защитить ее).
Осознание человеческой отдельности без воссоединения в любви – это источник стыда и в то же время это источник вины и тревоги

стою на рубеже. смотрю. грущу.
трудно прощаться с отжитым. ведь срослась уже...
самое сложное - оценить, где просто эмоции и обиды, а где истинное положение вещей. вот и мечусь, как раненая кошка. то кусаюсь и шиплю, то просто зализываю раны, запрятавшись в темном углу мирка, созданного собственноручно, то нападаю с засады, чтобы потом опять зализывать раны...
то, что все меняется, сдвигается с мертвой точки, скрепя и попискивая, как старинные буратиновы )) часы, я чувствую кожей. я знаю это.
удивительно, почему этого не замечают другие?
и еще: почему же так грустно? ведь я же знаю, что все идет, как надо!
просто нужно принять то, что я не в силах изменить.
но почему-то рвусь на куски, стараясь не принимать очевидное, остановить уходящее, закрепить рассыпающееся, удержать ускользающее...
а оно уходит, ускользает, рассыпается...
скоро под ногами ничего не будет. надо лететь... ну ладно, просто прыгать. но зачем? куда? что там ждет?.. после такого затяжного прыжка... и допрыгну ли?

Прочитала пост www.liveinternet.ru/users/oofelia/post110870938/ и задумалась: написала коммент, но мысли все равно не дают покоя. А хреново ведь, когда молодые, успешные, красивые так плохо чувствуют себя в этом мире. и понятно, что НАСТРОЕНИЕ такое. и что будет еще на нашей улице. и что мы вообще-то оптимистичны до одури... Но что-то слишком часто этот розовый в цветочек оптимизм натыкается на глухой ропот изнутри и, скукожившись, скуля замирает где-то на дне сердца. И беда-то в том, что вытягивать его оттуда не хочется. пусть сидит и скулит. достал.
ПРОВОЗГЛАШАЮ право на слезы, депрессию и страдания. И ПЛЕВАТЬ, что всем нет до этого дела.

affinity4you.ru/post110423641/

вот интересно... понимали, вроде. неплохо так знали друг друга. хранили маленькие тайны. много маленьких тайн! И этим были интересны.
а потом бац... случается какая-то мелочь, что-то банальное и глупое до одури - и все. нет этого ПОнимания.
оказывается, то, что НОРМАльно для одного, НЕНОРМАльно для другого. Так вот... Глобально-ненормально! Почему? Наверное, потому что и не было-то его этого самого взаимопонимания! хотя нет. наверно, было.
Но сами-то изменились. или проявились иными своими гранями. или вытащили на поверхность свои комплексы и давние травмы.
Это ООООчень интересно. Возбуждает, вызывает желание доказыватьчто-то, бороться, узнавать заново, опять искать, а главное находить общее... Но только если желание обоюдное. если оба признают, что что-то поменялось. и нужно меняться самим. А если не хочется? А если "Я И ТАК ИДЕАЛЕН (а)" ("другие говорят и в зеркало вижу"))) ? Ну тогда... тогда и не фиг менятся. Просто сиди и жди, пока все разрушится... Чего уж там! И не в буквальном смысле (можно еще сто лет жить, будучи "прекрасной парой" и "хорошей семьей"), а в глобальном... Когда нечего друг другу сказать, не хочется ничего доказывать, все давно понятно... до тошноты и атрофии органов чувств.
Я НЕ ХОЧУ ТАК. Я буду бороться за возврат ПОнимания (не полного - так не бывает и так не хочу))), а ПРОСТО понимания. а когда устану бороться... разрушу сама все доконца. не хочу жить в тошноте, не буду делать вид, что мне хорошо, когда грядет Глобальна и Повсеместная Деструкция. Не стану!!!это я ПОНИМАЮ.

Міцні м’язи, гострі зуби у привітному оскалі, добре серце і сильні плавники, широка душа і бажання жити у барлозі... Ну скажіть, хіба чоловіки, не схожі на звірів? Тільки от питання, чим люблять пахнути тварини?

Але про яких тварин йдеться? Звичайно, про дужих, благородних, незалежних і розумних самців, котрі чітко знають, чого хочуть від життя. Рейтинг складати не будемо. Ми ж бо любимо їх усіх.
Дійсно, хто кращий: лев чи дельфін, тигр чи ведмідь, орел чи... заєць. Хоча... Про сірих і косооких не говоритимемо. Щось давно такі не зустрічалися на нашому шляху. Може, тому що останнім часом не вилазили із парфумерних магазинів, де вивчали асортимент чоловічих парфумів, а там такі не водяться.
Певний, хоча і поверхневий, аналіз споживачів одеколонів та ароматних вод надихнув на вирізнення з загалу яскравих типажів, що найчастіше нам зустрічалися.
Не претендуємо на наукову достовірність зроблених висновків, проте на зацікавленість потенційних читачів сподіваємося.
Отже:
Тип 1 Лев
Ми обіцяли, що рейтингів не буде. Їх і нема. Проте треба ж з когось починати. Чому б не з царя звірів.
Коли такий чоловік заходить в приміщення, то всі навколо одразу здаються трохи нижчими. Навіть, якщо сам він ледве досягає ліктя своєї супутниці (вони часто ходять зі свитою). Гордовита постава, трішки прижмурені очі, ласкава усмішка і м’який дотик... Але чомусь одразу виникає відчуття, що під м’якенькою рукавичкою залізна рука.
Вони одягаються зі смаком, люблять дорогі і добротні речі, стиль – класика з яскравими індивідуалістичними вкрапленнями. Практично стовідсотково це люди середнього і старшого віку. Запитаєте, чому не молодь? А тому, що левами не народжуються, ними стають... колишні левенята і кошенята.
Ну і далі: Лев - це вогонь, сила, швидкість, егоїзм і безмежна сексуальність. Йому потрібні насичені, яскраві аромати, які пробуджують чуттєвість, заворожують самок і повідомляють про респект і статус носія. Класика від Сhanel, Dior, DG прийдуться до снаги його чутливому носу. Гіркуваті, пряні ноти, запахи розпеченої сонцем савани; жимолость, мускат, гвоздика, ладан, кедр...
Лева мають впізнавати одразу. Він не потерпить невизнання.
Тип 2 Ведмідь
Могутня особистість. Його вайлуватість і деяка незграбність робить його надзвичайно симпатичним. Він може бути дуже м’яким і добрим. Дійсно може. Поки його не розлютити. Тоді начувайтеся всі. Ведмідь враз перетворюється на слона в посудній лавці і трощить все навколо. Правда, для цього потрібно вельми постаратися. До речі, у буденному житті, це мало кому вдається. Дуже вже Ведмедик терплячий. І ще: в спокійному своєму стані він готовий задушити всіх... в обіймах. Обожнює дітей і зачаровує цим жінок.
Часто одного погляду достатньо, щоб зрозуміти: перед вами Ведмідь. Від нього віє спокоєм, деревинними ароматами і... трішки медом та пилком.
Йому підійдуть парфуми, котрі грають єдності сили і слабкості, свіжості і пряності, могутності і доброго серця. Допомагайте йому знайти гармонію. І не позбавляйте Мішу можливості залягти на дно барлога і повирішувати всесвітні проблеми. Давайте йому побути на самоті в темноті свого кабінету, але не надовго. Інакше він впаде в довгий сон. Виманюйте чимось солоденьким, весняним настроем і хорошими парфумами.
Хороший варіант: мандарин, неролі на початку, ваніль десь посередині і кардамон як кінцева нотка. Спробуйте відшукати і присмак рому чи джину в ароматі. І не варто засмучуватись, якщо вам це не вдалося (достатньо того, що його наявність сказано в анотації). Ваш вайлуватий друг точно їх відчує і оцінить, забурчить лагідно і поштурхає кігтистою лапою... дуже ніжно. І тоді з ним можна робити все, що завгодно. Навіть, надягати кільця і обручки.
Тип 3 Орел
Він може бути різним. І не обов’язково з орлиним носом чи поглядом. Але при першому погляді на чоловіка-орла, розумієш: він все-таки ОРЕЛ чи Сокіл. Швидкий, мобільний, непосидючий - постійно в русі. Але рух в жодному випадку не хаотичному. Вміє все чітко планувати, знає, чого хоче, а головне, чого не хоче. Навіть за одеколоном прийде в точно визначений час, і за вибір візьметься зі знанням справи, впевненим жестом зупинивши занадто старанних продавців. Мабуть, він єдиний з чоловіків, хто по-справжньому розуміється на парфумерії.
Орлова сексуальність не випирає назовні, точніше, він не вважає за потрібне її демонструвати. Але коли хоче, то здатен спуститись з небес і заворожити жінку одним поглядом.
Він ризикований, рвучкий, добре говорить, чудовий оратор... коли йому це треба. Проте часто-густо - стриманий і таємничий. Обожнює свіже повітря, гори, хмари, вітер (навіть, буревії).
Гармонію і його життя принесуть свіжі, прозорі аромати. Зелень, мате, бергамот, грейпфрут, аніс, лимон і перець... Він не любить заявляти про себе з порога, завойовує поступово. Але якщо вже завоював, то вже надовго. Часто – на все життя.
Аромат для Орла пошукайте у Kenzo, Lancome, Calvin Klein. YSL. Вас мають цікавити прозорі блакитні, зелені флакони зі Читать далее...

Погляньте на полички у вашій ванній кімнаті та на туалетному столику. І оцініть те, що побачили. Інколи поверхневого погляду достатньо для того, щоб сформулювати стильові особливості ваших косметичних уподобань. ЩО це означає?

Підводка:
Питання цікаве не тільки для нас з вами, але і для всіляких там маркетологів та рекламщиків. Вони нас вивчають і придумують, чим би ще зацікавити потенційних покупців.
Як часто ви купуєте те, за чим прийшли до магазину? А чи бувало так, що шукаючи крем під повіки, ви не втримувались, і тягнулися за симпатичною пляшечкою з лосьйоном для тіла, котра пасує дизайну у вашій ванній кімнаті? А можливо, стається і по-іншому: зайшовши в аптеку за цитрамоном, ви повертаєтесь в великою купою косметичних засобів, котрі мають підкреслено лікарський імідж. Чому так відбувається? А тому, що всі ми – надзвичайно різні. І надзвичайно послідовні у своїй непослідовності.
При цьому ми любимо всілякі типології та класифікації. Це допомагає нам краще пізнати себе. А хто ж може бути більш цікавим для нас, ніж ми самі? Хіба що наші чоловіки. Але зараз не про них. Отже, про що нам розповідає наша косметика? Хто ви: гламурна дівчина, натурфанатка, романтична, раціональна,

Підзаг: Гламурна діва
Ну, з вами все зрозуміло: ви обожнюєте новинки, всілякі штучки з позначками new чи бестселер. Ви просто зобов’язані бути в курсі усіх модних новинок. Інакше спати спокійно не зможете. Не таке у вас виховання. Глянцеві журнали – ваші настільні книги. Ви чітко відрізняєте глянц від суперглянця, закономірно віддаючи перевагу останньому. Бо ж саме там, де сам журнал губиться серед чудової, високохудожньої реклами, ви як риба у воді. Вона вас просвіщає, що носити, чим пахнути, якого кольору мають бути губи і волосся. Проте ви занадто розумні, щоб користуватися тим, що вам не личитиме. Тому чітко знаєте, що підібрати саме собі з того величезного потоку новинок, котрим нас балує кожний виробник. А відтак ви вигідно вирізняєтеся від інших представниць прекрасної статі. І ще: мабуть, саме вам ми маємо дякувати за те, що нас вважають найкращими жінками Європи. Досить побачити, які дівчата ходять по вулицях і спускаються в метро, і все: покорені назавжди.

Підзаг: Німфа а ля натурель
Ви – особи надзвичайні. З усіх сил намагаєтесь протистояти прогресу. І це вам вдається. Волосся ополіскуєте відваром кропиви, нігті укріплюєте сольовими ванночками, а ваші шафки у ванні вщент заставлені пляшечками з позначками: „nature”, „з натуральних компонентів”, „ВDIH”, „EcoCert” (приблизно те саме, але іншими словами)... Хоча кому я це пишу? Ви і так все знаєте.
Продовжу: на етикетках вашої косметики безліч слів типу: з хлороформеною витяжкою із мексиканського кактуса “пейотля”, чи щось типу „рецепти бабусі Марусі”. І що дивно, ви умудряєтесь виглядати значно молодшими своїх років, вводячи в оману не тільки простодушних представників сильної статі, але і власну маму, котра починає плутатись у спогадах, забуваючи, скільки вам років.
Ваш вибір говорить про вас багато: ви шукаєте спокою у шаленому ритмі сучасного життя і знаходите його, на заздрість всім. Вмієте насолоджуватись простими і красивими речами. Не чекаєте чудес від білої глини чи декількох крапель ефірної олійки. Вони вам просто подобаються. Отже, ви абсолютно гармонійна особа.

Підзаг: Леді Раціо
Ви можете любити спортивний стиль і не вилазити з джинсів і кросівок, або обожнювати класику, і у вашій шафі рівними рядами висять білі блузки, чорні юбки і сірі ділові костюми.
Головне, що ваш образ просто-таки кричить: я сильна, я смілива, я все можу. Ви робите ставку на клас і якість. Всілякі рожеві бантики, золотисті босоніжки на шпильці, декольтовані майки не для вас.
Так і в косметиці: ніяких яскраво-червоних кольорів і модних трендів. Ви завжди знаєте, що вам потрібно, ваш стиль сформовано уже давно і максимально відповідає обраному тоді ж стилю. Інколи ви дозволяєте собі щось новеньке, але воно, як правило, залягає у надрах ящиків та косметичок. Креми і лосьйони тільки ті, що потрібні вашому тілу, обличчю, шийці саме зараз. Обожнюєте засоби „три в одному”, бо у вас замало часу на всілякі витребеньки.
Ви ж леді. Стриманість ваш козир.

Підзаг: Красуня із майбутнього
Ви де в чому схожі з гламурною дівою та леді раціо. Така собі золота середина. Виглядаєте надзвичайно, але нема того ефекту, котрий можна назвати „синдромом блондинки”. У вас все в міру. Приваблива зовнішність, закінченість образу, відточеність манер. Ніщо людське вам не чуже. А при тому ви потихеньку пишете докторську і сперечаєтесь з відомими професорами про тему влаштування світопорядку.
В косметиці вас цікавлять всілякі там технологічні штучки і складні абревіатури, які так і тягне розшифрувати, проаналізувати і винести вердикт: „це працює” або „це чистий піар і ні краплі корисності”. Ви обожнюєте таку зарядку для мозку. А навантажувати його вам необхідно більше, ніж ковток чистої води у пустелі.
Ви не можете втриматись, коли бачите надпис: „Новітня розробка”, Читать далее...

Слушать этот музыкальный файл

правда...
О, утро! Свежесть! Чашка кофе!
Постель. Не хочется вставать!
Работа. Снова на работу.
Бежать, бежать, бежать, бежать…

Сияет солнце, из оконца.
И снова утро! Новый день.
В суетах будних, день весенний,
Уходит в тень, уходит в тень…

Платформа. Касса. Электричка.
Пичуг заливы, тут и там.
Капель, ручьи. Не обернулся.
Виновен сам. Виновен сам.

И словно в непрерывном круге,
Мы доживем до седины.
И не вздохнем мы полной грудью.
По выбору своей, вины!

- Привет!
- Доброе утро!
- Кофе в постель!
- Спасибо, ты очень любезен.
- Нам хорошо...
- Да, хорошо нам... любимый.
- Скоро зима.
- Угу... Извини, что сказал ты?.. Ах да... Скоро зима... готовиться надо.
- Вечером я задержусь.
- Я тоже хотела... Хотя... ладно. Будем по-очереди. Завтра я опоздаю...
- Да, дорогая... Мы же семья. И у нас все нормально?
- Что же ты спрашиваешь? Конечно, НОРМАЛЬНО.
- Что подарить тебе: скоро у нас годовщина.
- Ты так внимателен! Очень ценю это я. Вот, спасибо... Я напишу тебе по электронке... надо подумать. Кстати, а сколько мы вместе?
- Скоро пятнадцать
- Боже! А как время бежит незаметно... Кстати, чего бы хотелось тебе?
- Мне... нас... тогдашних.
- Что ты сказал?
- Ничего. Я напишу...
- Ладно, бежим. Пора на работу...Сынок, ты собрался? Сколько нам ждать? Мы опять опоздаем!!!....
- Все, прибежали. В школу успел. Поехали дальше...
- Я подвезу?
- Окей. Благодарна
- Ладно, пока... дорогой.
- Пока дорогая.
- нежно целую...
- и я... жду письма.

liveinternet.ru/users/goldn...109804523/

гы-гы

Недотрога, тихоня в быту,

Ты сейчас вся огонь, вся горенье,

Дай запру я твою красоту

В темном тереме стихотворенья.



Посмотри, как преображена

Огневой кожурой абажура

Конура, край стены, край окна,

Наши тени и наши фигуры.



Ты с ногами сидишь на тахте,

Под себя их поджав по-турецки.

Все равно, на свету, в темноте,

Ты всегда рассуждаешь по-детски.



Замечтавшись, ты нижешь на шнур

Горсть на платье скатившихся бусин.

Слишком грустен твой вид, чересчур

Разговор твой прямой безыскусен.



Пошло слово любовь, ты права.

Я придумаю кличку иную.

Для тебя я весь мир, все слова,

Если хочешь, переименую.



Разве хмурый твой вид передаст

Чувств твоих рудоносную залежь,

Сердца тайно светящийся пласт?

Ну так что же глаза ты печалишь?

Борис Пастернак

Это цитата сообщения Felisata Оригинальное сообщение

Анна Ахматова
* * *
Приходи на меня посмотреть.
Приходи. Я живая. Мне больно.
Этих рук никому не согреть,
Эти губы сказали: "Довольно!"

Каждый вечер подносят к окну
Мое кресло. Я вижу дороги.
О, тебя ли, тебя ль упрекну
За последнюю горечь тревоги!

Не боюсь на земле ничего,
В задыханьях тяжелых бледнея.
Только ночи страшны оттого,
Что глаза твои вижу во сне я.

Слушать этот музыкальный файл

Слушать этот музыкальный файл

Слушать этот музыкальный файл

Слушать этот музыкальный файл

...

Сегодня мой сын очередной раз поразил меня своими размышлениями о жизни.
Утро началось с вопроса: а бывает ли так, что люди "разлюбливают" друг друга?
- Да,- отвечаю, я... Так бывает...
Он нахмурился, подумал... и кулачком по столу: "Чтобы вы мне не разлюбливали!".
- Почему?
- У меня не будет мамы и папы...
- Но ты же любишь двух девочек! И ничего! - поддеваю я
Пауза. Нахмуренный лобик... и:
- Любить можно! Разлюбливать нельзя!
я не нашлась, что сказать...
Правду ведь сказал, не могу точно определить: это он великую истину провозгласил или что-то циничное, по нашим, взрослым, меркам?
Видимо, не доросла я еще до его уровня мышления...

Слушать этот музыкальный файл