Это цитата сообщения Gite Оригинальное сообщение
Более 550 ссылок на сайты фотографов, креативщиков ...
ВАЖНО! перед тем как цитировать пост ОБЯЗАТЕЛЬНО поставте галочку на против "Сохранять переводы строк в тексте." иначе ваш пост будет иметь испоганеный вид +(
була в Пірожка на танцях.
чудово.
спочатку розмінка біля станк.
а потім самі танцюльки.
ох і насміялась.
і пофоткалась.
загалом гарно проведений час.
[525x700]
такий спокій.
така внутрішня рівновага.
як ніколи.
досі під враженням від арт-вечору.
все було так щиро, так яскраво.
хочу щоб в нас таке відбувалось частіше.
потім "Челентано".
гарячий чай з смачними фігнями.
потім туман.
ліхтарі.
магазин.
маршрутка.
дім.
отже, що потрібно для щастя та душевної рівноваги:
- бабусині сапожки та хустина
- півтора яблука
- тепла атмосфера
- щирі вірші
- жива музика
- зелений чай
- запечені вишневі мізки
- суфлеподібна хрєнь з шоколадом
- обійми туману
- гарячи ліхтарі
- дегустація солодкої води
- сонна маршрутка
- Сашкіс
- Мег
а ще до мене в маршрутці прийшло натхнення!)
от що вийшло:
я почуття заллю у термос,
щоби вони не охололи.
я підберу доречний термін,
щоб все не стало помилковим.
я віднайду забуту правду,
щоб ти пишався моїм вчинком.
я небо прихилю, насправді!
я відміню усі зупинки.
я пошматую фотокартки,
де ти без мене й не зі мною.
я посміюся над злим жартом,
що називається любов"ю.
отак от.
дякую за незабутній день!
нашій трійці вже два місяці, вухуу!)
хочу зібрати весь-весь туман у величезну філіжанку.
він нагадуватиме кисіль.
осінь нап"ється туману-кисілю і подобрішає.
ось так.
а ще післязавтра канікули.
і взагалі дуже багатo "things to tell".
багато чого нового, а слів мало.
так буває.
останнім часом досить часто.
хочу-хочу поїхати з друзями в Софіївку.
та щось все так росмито, що я нічого не розумію.
так подобається блукати вуличками в таку погоду, як була сьогодні.
заглядати в калюжі.
заглядати в обличчя перехожих.
шукати поміж ними осінь.
а може кохання?
не знаю.
можливо.
щойно подивилась фільм "бабій".
українською мовою.
це просто щось!
мені дуже сподобалось.
деякі моменти пропирали на сміх.
а на останніх хвилинах я ледве не плакала.
щоправда фільм насичений недитячими моментами, але то нічого.
я просто закохалась в Ештона Катчера.
уууууу, досі під враженням від перегляду.
вже познаходила пісеньки з фільму.
побільше б таких фільмів.
під словом "таких" маю на увазі не "збочені" фільми, а "чудові", з сенсом.)
всьо.
захворіла.
почуваюсь жахливо.
завтра 37, а мене не буде.
хіба що за ніч трапиться диво.
і мені полегшає.
та я перестала вірити в дива.
так само престала мабуть вірити у все довкола.
зокрема в себе.
оточуючі стали помічати, що я занадто задумлива.
літаю десь.
а шо залишається робити, як не літати, коли довкола нічого приємного.
окрім купки людей, заради яких варто жити.
насправді все круто.
і чому я, дурна, тут нию.
та то мабуть вже невиліковно.
Мег, люба, ще раз величезне "вітаю"!
дякую тобі за вечір.
дякую вам обом за чудовий вечір!
і пробачте, що мусила йти.
так сталось.
все норм.
була сьогодні в Берегині.
там проходитимуть заняття з біології.
так що, Мег, можливо пересічемось якось.
після занять зайшла в магазин, купила величезну булку і пішла блукати двориками.
погода дозволяла, так що блукала близько години.
поки булочки вистачило.
а потім додому.
почала дивитись фільм "роковое число 23".
подобається.
ще не додивилась, мабуть вже завтра.
спати дуже хочу.
а ще не має кому віддавати накопичену ніжність та таке інше, тож кіт тепер буде страждати від моїх обійм.
як помітила Сашкіс, я почала писати замало.
і то дійсно так.
в мене зараз якась творча, чи пак словесна криза.
здається стільки новго, але сказати нічого.
стало не вистачати часу.
не вистачає слів.
стало замало сонця.
замало неба.
замало повітря.
мені тебе не вистачає!
тебе стало замало.
от і причина всіх недостач.
мені набридло чекати.
набридло шукати тебе поглядом у тумані.
шукати тебе серед перехожих.
заглядати під парасольки зустрічних.
заглядати в їх сірі обличчя.
кажуть, всьому свій час.
то коли вже той "свій" час настане?
чи довго ще?
і знову ця погода.
дощ.
є такий заїжджений нетом вислів, у дощ можна ховати сльози.
мені цей вислів зовсім не подобається.
чому не знаю.
якось підсвідомо.
а ще захворіла.
чхаю.
і ніс закладений.
хочу вже побачитись нарешті з Мег та Сашкіс.
сумую дуже.
нетерплячка з"їдає зсередини.
все.
пробачте, що знову замало слів.
почуттів тут думаю достатньо.
була сьогодні з класом в лісі.
було дійсно круто.
навіть не очікувала.
але час палюбому не був змарнований.
знайшли там тарзанку.
накатаааллись.
щось тут не так.
не так і все.
і "це" муляє мені.
заважає.
не дає нормально дихати.
відсутнє відчуття реальності.
я ніби в яомусь сні.
і от-от прокинусь.
мабуть.
божевіл.
ля.
сьогодні розум покинув мою голову.
і тому я просто дуріла.
спочатку тихо, про себе.
потім на весь клас.
вчителям чомусь це не особливо подобалось.
шаманіла, як то кажуть вельмишановні персони.
а ввечері пішла гуляти з Вікою.
з нею теж повиносили мозок випадковим перехожим.
отже, good bye, my dear brain.
в неділю їду з класом в ліс.
думаю буде норм, так як "брігада" буде відсутня.
тож можливо час буде не просто змарновано.
а завтра.
завтра мабуть з Сашкіс та Мег гуляти.
ще не впевнена.
завтра вирішимо.
на цьому все)
здається стільки нового.
але написати нічого.
стільки слів залишаються не написаними.
через чей шалений темп життя.
хочеться зупинитись на пару хвилин, зробити все, що не встигаєш.
адже стільки почуттів ще не виявлено, стільки слів не сказано.
все добре, але чогось не вистачає.
чось, як завжди залишається не помічним, випускається з виду.
а на щось можливо ми й не хочемо звертати уваги.
та все одно.
з сьогоднішнього дня намагатимусь казати все, що думаю, виявляти всі почуття.
і тоді мбуть все буде так як треба.
на вулиці велика вологість.
волося жахливо завивається.
всі питають мене, навіщо я на бігуді накрутилась)
отже, осінь, зайняла стійкі позиції.
вухуууу.
в мене вперше мбуть за цю осінь ТАКИЙ настрій.
все здається чудовим.
прочитала "понеділковий" пост.
і проперло на ржач.
ну хіба я не дурепа?)
мєня тупо прьот.
була в Русі.
так перевернула їй квартиру вверх тормашкамі.
співала, танцювала та скакала.
загалом, все супер.
так шо Сашкіс, ми з тобою на одній хвилі)
доу.
вчора за всіми цими соплями забула сказати.
я тут трошки пофарбувалась.
у червоний колір.
не назавжди, тоніком.
здається круто.
принаймні так кажуть.
а ще настрій здається піднявся вище нуля.
вже набагато краще.
так хочу поїхати з Мег та Сашкіс на осінніх канікулах в Софіївку!
дуже-дуже хочу.
сподіваюсь вдасться)
зараз лише одна думка в голові, "вбийся, дура!".
господи, яка ж я дурна.
так ще треба вміти.
стан такий, ніби по мені проїхали катком, а потім ще й у душу наплювали.
так, щоб було.
нічого не хочу.
як так, буквально за годину вся голова перевернулась догори дригом.
весь день пройшов чудово.
дякую дівчатам.
а приїхала додому і такий сум навалився.
я зрозуміла, що я просто безкорисний для суспільства придурок.
нікому не потрібний.
і не буду я ніколи щасливою.
бо такі як я здатні лише споглядати щастя інших та мріяти.
хочеться загубитися десь.
відлежатись пару днів, заспокоїтись.
сука, я ж як нитік якийсь.
так треба закінчувати з цим ниттям.
піду вип"ю чаю, може полегшає.
ух як мене одна особо захарила.
придушила б.
я ж сказала все.
так нє, треба ж далі повийобуваться.
треба ж себе показати.
ми ж такі крути та розумні.
ти шо.
я ще й пєдовачкой виявилась)
щей "подорваной")
радості повні штани.
весь настрій ця сука зпаганила.
так і вбила б.
загалом чудовий день.
зранку вітали вчителів.
уроків було мало.
на останньому прийшла соціальний педагог.
балакала з нами про СНІД.
дізналась багато нового.
потім з Алінкою пішли до мене.
міряли старі речі.
насміялись так, що животи репались.
а ввечері поїхала до Сашкіс в центр.
пішли на залізницю.
зателефонувала Дарця.
прийшла до нас.
вирішили піти, повештатись по їхньому стрьомному райончику.
купили водички.
Мажорна.
вона нас якось дивно вставила.
мене не дуже, а от дівуль.
пішли до Сашкиної школи.
вилізли на балкон.
посиділи.
я почула якесь шурухкотіння в кущях.
страшенно злакалась.
злізли з балкону.
дивні звуки повторились.
я закричала, Сашкіс злякалась, понеслась вперед.
от шо значить, гопніками натренована)
потім пішли на зупинку.
почали співати пісні.
що ми тільки не співали.
пропустила три маршрутки.
четвертою вже поїхала.
ось так і пройшов цей день, який більше ніколи не повториться.
як і решта.
дуже насичений день.
вдень концерт у Русі.
потім додому.
Руся поганяла мене по вулиці зі фотіком.
ввечері до тата.
там забалакалась з бабульою.
розповідала мені про свою молодість.
про школу.
дуже цікаво.
я сьогодні наче побувала з нею у тих роках.
можливо років через п"ятдесят і я буду згадувати ці дні з ностальгією та сльозами.
хочеться вірити.
погода трошки покращилась, тож настрій теж піднявся вище нуля.
завтра скоріш за все зустрінусь з Мег та Сашкіс.
вже сумую.
тож до зустрічі.
счастливый не владеет разумом.
разумный не владеет счастьем.(с)
[500x500]
в кінці просто по-дитячому ревіла.
всеж таки вона мене дістала.
як би я не ховалась.
осіння депресія.
дощ збирає в калюжі останнє тепло.
я боролась за нього.
та природа всеж сильніша.
я намагалась закриватись від вітру.
марно.
все марно.
вона накрила хвильою.
в один момент.
ще зранку все наче було добре.
а потім одною секундою все змінилось.
все стало сірим, непотрібним.
гіркі думки лізуть в голову.
відмахуюсь від них, як від мух.
та знову ж марно.
завтра буде такий самий день.
післязавтра ще.
а потім ще п"ятдесять дев"ять днів осені.
так пагано якось на душі.
ех.
[300x308]